ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 р. Справа № 804/8860/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича

при секретарі Шкуті A.A.

за участю:

представників позивача Буханцевої С.В., Єльченко О.М.,

Бєлікової К.Г., Іоффе B.JI.

представників відповідача Фініченко Л.В., Никитенка Є.В.

свідка ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212305 від 30.01.2013року, -

ВСТАНОВИВ:

5 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000212305.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року № 0000212305 є незаконним з огляду на невідповідність його нормам діючого законодавства України, оскільки висновки акту перевірки від 28 грудня 2012 року № 7251/221/3385654, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства.

На думку позивача, спірна господарська операція з поставки ПП «Апрель» позивачу дизельного палива була належним чином оформлена, а її реальність підтверджується первинними документами з отримання товару, а саме: прибутковими та податковими, товарно-транспортними накладними; витрати ТОВ «ДХМІ» на оплату ПП «Апрель» вартості пального підтверджені відповідними платіжними дорученнями, як наслідок з боку позивача відсутнє порушення пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України.

Крім того, позивач зазначив, що висновки ДПІ у Бабушкінському районі про порушення ТОВ «ДХМІ» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а відтак є незаконним збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7808922 грн., оскільки позивач правомірно включав фінансові витрати до вартості кваліфікаційного активу за період будівництва, а саме до 31.12.11, а після складання акту приймання-передачі активу відображав фінансові витрати як витрати періоду.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував не підтвердженням факту придбання палива позивачем, що призвело до завищення витрат на загальну суму 5968020 грн., оскільки в ході перевірки ТОВ «ДХМІ» не було надано первинні документи щодо зберігання придбаного палива, ненаданням документів щодо права власності на наземний резервуар а також відсутністю в товарно-транспортних накладних адреси розвантаження палива або зазначення в якості такої адреси - юридичної адреси позивача (м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 2).

Крім того, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки висновки Державної податкової інспекції щодо завищення ТОВ «ДХМІ» валових витрат в частині відображення відсотків банку в періоді, що перевірявся відповідають фактичним обставинам справи та є правомірними з огляду на не відображення позивачем в деклараціях про прибуток підприємства операцій, пов'язаних з довготривалим технологічним циклом виробництва відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові та письмових поясненнях від 06.08.13.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили, просили у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень з посиланням на аргументи, викладені в письмових запереченнях від 31.07.13р., зазначили, що висновки перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

21.08.13 судом у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7, який крім іншого, пояснив, що перебуває на посаді головного технолога Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ», до його посадових обов'язків в тому числі входив обов'язок здійснення контролю за проведенням будівельних та монтажних робіт об'єкту, відомого як електросталеплавильний завод «Дніпросталь», повідомив, що паливо для машин та механізмів замовляв начальник будівництва, при цьому заправщик зливав пальне в резервуар, з нього в двокубові баки, з яких за допомогою вилкового погрузчика здійснювалась заправка машин та механізмів; тривалий час будівельна площадка у зв'язку з відсутністю об'єкту будівництва як такого, адреси не мала; раз на рік у вересні-жовтні будівельний майданчик перевірявся інспекцією пожежного нагляду та інспекцією охорони праці, зауважень до організації робіт на ньому від інспекторів не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 12.11.2012р. по 21.12.2012р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ" (код за ЄДРПОУ 33856547) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 28.12.2012 року №7251/221/3385654, за висновками якого податковим органом встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6 358 635 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 281842 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 275645 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2432379 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1942006 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 1426763 грн.

На підставі акту перевірки від 28.12.2012 року №7251/221/3385654, 30 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212305, яким ТОВ «ДХМІ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7808922,00 грн., у тому числі 6358635,00 грн. за основним платежем та 1450287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 03.06.2013 року вих. № 4082/6/99-99-10-01-15, яке отримано ТОВ «ДХМІ» 11.06.2013 року, Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 30 січня 2013 року №0000212305.

Таким чином, суд приходить до висновку, що як вбачається з Акту перевірки від 28.12.2012 року №7251/221/3385654, на підставі якого 30 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000212305, фактично підставами для донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних фінансових санкцій стали висновки податкового органу про не підтвердження факту придбання у ТОВ «Апрель» дизельного палива в другому півріччі 2011 та першому - третьому кварталі 2012 року, а також висновок про безпідставне завищення валових витрат в частині відображення відсотків банку в першому - третьому кварталі 2012 року.

По суті вказаних висновків податкового органу суд вважає за необхідне зазначити нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2007 р. ТОВ «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ» (вул. Глінки 2, Дніпропетровськ), материнською компанією «Стіл.УАН Лімітед» (Нікосія, Кіпр) було укладено договір підряду по виконанню робіт з капітального будівництва та монтажу об'єкту, відомого як електросталеплавильний завод «Дніпросталь» з ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» (вул. Столєтова 21, м. Дніпропетровськ).

З метою виконання прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором, крім інших, 31 грудня 2009 року позивачем та ПП «Апрель» (код ЄДРПОУ 30815948) був укладений договір поставки нафтопродуктів №1193А. Відповідно до умов вказаного договору, ПП «Апрель» (постачальник) зобов'язувався передати в узгоджений термін нафтопродукти, а ТОВ «ДХМІ» (покупець) зобов'язувався прийняти і сплатити нафтопродукти згідно умов договору; «поставка нафтопродуктів» за адресою: вул. Столєтова 21, м. Дніпропетровськ; загальна вартість включає в себе вартість доставки на умовах СРТ до пункту призначення вказаному в заявці на відвантаження товару за рахунок постачальника, або на умовах EXW - нафтобаза вказана постачальником, вивезення транспортом покупця; договір діє до 31.12.11 та до повного закінчення фінансових розрахунків; форма розрахунків - безготівкова.

Суд зазначає, що згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки у позивача були наявні та надані податковій інспекції для перевірки первинні документи, що відображали факт постачання ПП «Апрель» протягом 2011-2012 років та витрачання ТОВ «ДХМІ» дизельного палива, а саме: договір, прибуткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, платіжні доручення на сплату вартості придбаного палива.

Факт надання вказаних документів не заперечувався представниками відповідача в судових засіданнях та підтверджується також змістом таблиці, наведеної на аркушах 10-15 акту перевірки. Факт витрачання палива підтверджується рапортами про роботу будівельної техніки (механізму), подорожніми листами роботи легкового автотранспорту та мікроавтобусів. При цьому, як вбачається з пояснень представників позивача та свідка, значні обсяги купівлі дизельного палива, в тому числі, зумовлено необхідністю вироблення електроенергії дизель-генераторними установками при будівництві ТОВ «ДХМІ» електросталеплавильного комплексу «Металургійний завод «Дніпросталь».

В судовому засіданні було досліджено наданні позивачем на підтвердження зазначеного копію договору на поставку нафтопродуктів №1193А від 31.12.2009 р., копії окремих видаткових та товарно-транспортних накладних, копії окремих рапортів щодо роботи будівельного обладнання, щодо витрачання палива генераторними установками та інші документи .

Що стосується надання документів відносно зберігання придбаного у ПП «Апрель» дизельного палива, то як було зазначено позивачем, та неспростовано представниками податкового органу, інвентаризацією основних фондів, проведеною під час перевірки, підтверджена наявність на товаристві наземних резервуарів, придбаних у травні 2008 року у ПП «Смолка і Ко», та розташованих на території будівельного майданчика Металургійного заводу «Дніпросталь». Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом за вих. №121212/2 від 12.12.2012 року позивач надавав відповідачу докази фотофіксації наявності наземних резервуарів об'ємом 10 куб.м. на означеній території.

На підтвердження зазначеного позивачем надано копії договорів на поставку резервуарів для дизельного палива №2008-RP01RL 01-41 від 07.05.2008р. та №2008- RP01RL01-42 від 12.05.2008р., акти прийому-передачі резервуарів, копії банківських виписок щодо проведення розрахунків за них, фото наземного резервуару, а також копію витягу з інвентаризаційного опису.

Стосовно відсутності в товарно-транспортних накладних з транспортування пального адреси розвантаження, або зазначення адреси м. Дніпропетровськ, вул. Глінки 2, що є юридичною адресою позивача, суд зазначає, що як було встановлено в судовому засіданні з пояснень свідка, будівельному майданчику Металургійного заводу «Дніпросталь» тривалий час адреса не присвоювалась, як наслідок вона не могла бути зазначена в документах, що оформлювались в той період часу.

Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується з твердженням позивача про те, що господарська операція з поставки ПП «Апрель» дизельного палива позивачу була належним чином оформлена, документально підтверджена; первинні документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Незначні недоліки, які вказані в акті перевірки та дійсно наявні в оформленні товарно - транспортних накладних (відсутність адреси розвантаження або вказівка в даній графі адреси офісу позивача), на думку суду не можуть позбавити відповідні документи статусу первинних та, як наслідок, поставити під сумнів сам факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку про реальність угоди з придбання позивачем дизельного палива у ПП «Апрель», як наслідок відсутність задекларованого ДПІ у Бабушкінському районі порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України з боку позивача.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час проведення попередньої планової документальної перевірки ТОВ «ДХМІ» за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року (акт від 17.11.2011 року № 2935/232/33856547) ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була встановлена наявність господарських відносин з ПП «Апрель» у 1-4 кварталах 2009, 2010 року та 1-2 кварталах 2011 року, порушень чинного законодавства по вказаним операціям виявлено не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на аркушах 18-20 акту перевірки, Державною податковою інспекцією встановлено завищення позивачем валових витрат в частині відображення відсотків банку в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24080351 гривень. Суть порушення п. 44.1 ст. 44 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України на думку відповідача полягає у тому, що кредитні кошти були використані ТОВ «ДХМІ» на цілі, пов'язані з виконанням робіт з капітального будівництва та монтажу електросталеплавильного заводу «Дніпросталь», отримані грошові кошти перераховувалися постачальникам послуг та товару, але в деклараціях по податку на прибуток підприємства за 2012 рік не знайшли відображення в валових доходах та валових витратах по операції пов'язаної з довготривалим (більше 1 року) технологічним циклом виробництва відповідно до пункту 138.2 розділу III Податкового кодексу України.

Як було встановлено судом, 25 листопада 2011 року між ТОВ «ДХМІ» та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №085/12/11-006 про надання відновлювальної револьверної кредитної лінії з метою фінансування обігових коштів позичальника. Аналогічний договір було укладено 16.11.2011 року з АТ «Райффайзен Банк Аваль» №010/42-1/289/2.

Судячи з фактичних обставин справи, банківськими установами надано ТОВ «ДХМІ» кредитні кошти, які використані для ведення господарської діяльності товариства, що не спростовується дослідженими матеріалами перевірки. За використання кредитних коштів нараховано та сплачено відсотків у 1-3 кварталі 2012 року всього в розмірі 24080351 грн. В декларації по податку на прибуток за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. ТОВ «ДХМІ» відобразило витрати по нарахованим відсотками у рядку 06.3 «Фінансові витрати» відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в сумі 24080351,00 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, ст. 141 Податкового кодексу України визначені особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. За п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку суду, з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що порядок оподаткування фінансових витрат, визначений спеціальними нормами, якими встановлено право платника податків на включення до складу інших витрат фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів за борговими зобов'язаннями, в тому числі за будь - якими кредитами. Законодавець не пов'язує означене право з метою отримання кредиту, крім провадження господарської діяльності, з витрачанням кредитних коштів та часом декларування сум витрат, на які залучені кредитні кошти.

Суд вважає, що застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки спеціальною нормою права у спірному випадку є саме норма пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до П(С)БО 31 «Фінансові витрати» капіталізація - це включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Як зазначається в акті перевірки кредитні кошти були використані позивачем на цілі, пов'язані з виконанням робіт з капітального будівництва та монтажу електросталеплавильного заводу «Дніпросталь». 30 грудня 2011 року між ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» і ТОВ «ДХМІ» був підписаний акт прийому- передачі до договору підряду від 26.02.2007р. Відповідно до акту прийому-передачі підрядник передав, а замовник прийняв роботи з капітального будівництва та монтажу об'єкта, відомого як електросталеплавильний завод «Дніпросталь» з інфраструктурою і допоміжними будівлями. На підставі акту прийому-передачі робіт позивачем створення кваліфікаційного активу було припинено, так як фактично актив переданий у користування ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь».

Відповідно до п.13 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено. З моменту підписання акту прийому-передачі робіт в обліку ТОВ «ДХМІ» кваліфікаційний актив не визнається.

05.01.2012р. позивач доповнив наказ про облікову політику пунктом про те, що фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані відповідно до п.4 П (С) БО 31 «Фінансові витрати».

Починаючи з 01.01.2012p. роботи, здійснювані за вищеозначеним договором підряду, вважалися позивачем поточними і не несли ознак створення кваліфікаційного активу. Таким чином, на думку суду, відсутні умови, які встановлюються бухгалтерським стандартом для проведення капіталізації фінансових витрат.

Згідно п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України умови застосування особливого порядку оподаткування при виконанні довгострокових договорів не припускають поетапної здачі виконаних робіт. Починаючи з 01.01.2012p., у зв'язку з тим, що 30.12.2011р. був підписаний акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт, ТОВ «ДХМІ» припинило застосування особливого порядку оподаткування операцій, пов'язаних з довгостроковим технологічним циклом виробництва.

Аналізуючи вищенаведені норми та зважаючи на обставини справи, суд погоджується з міркуванням позивача, відповідно до якого, у випадку послідовних дій ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, інспекції за результатами перевірки слід було б здійснити загальний перерахунок всіх доходів та витрат, а не нараховувати зобов'язання та штрафні санкції лише по операціях позивача с банками.

Оскільки вказаний перерахунок податковим органом здійснено не було, суд приходить до висновку про вибіркове застосування ДПІ приписів та норм Податкового кодексу України, що не відповідає повноваженням інспекції.

Крім того, в запереченнях на адміністративний позов ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС посилається на відповідь ТОВ „ДХМІ" від 10.12.2012 p., цитуючи лист не у відповідності до його змісту.

У згаданому листі ТОВ „ДХМІ" вих. № 1012/1 від 10.12.2012 p., позивач зокрема зазначає нижченаведене:

„На Ваш запит від 07.12.2012 р. за №32350, отриманий нами 07.12.2012 p., щодо надання розрахунку по довгостроковому контракту, а також копій договорів, накладних, заявок тощо окремих постачальників, а також щодо інших питань, використовуючи своє право на надання пояснень відповідно до пп. 17.1.6 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), повідомляємо наступне...

Всі наведені у запиті документи по контрагентам ПАТ «ТЕХМАШ», ТОВ «ЛОВЕСТА», ПАТ «АГРАРНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СОДРУЖЕСТВО», ПП «ДНІПРОГРАДІНВЕСТ», ТОВ 4 «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕЛЬБА», ТОВ «УКРАЇНСЬКО- ІЗРАЇЛЬСЬКА ФІРМА «ОН ЛАЙН ДНІПРО», а також інвентарні картки обліку основних засобів 10.12.2012 року передані для вивчення податковому перевіряючому Гужві Л.В.

Суми витрат за вказаними постачальниками за 2011 рік включені до розрахунку витрат по довгостроковому контракту в повному обсязі (див. додаток 1 до листа, рядок «Придбання будівельних матеріалів, МПМ, МТТІП, інших матеріалів», рядок «Придбання послуг, пов'язаних з будівництвом»). Фактичні витрати, понесені за відповідний податковий період 2011 року, наведено у рядку 06. декларації з податку на прибуток підприємств.

Суми витрат за вказаними постачальниками за 2012 рік включені до собівартості будівельних робіт, які ще тривають, в повному обсязі, та відображені у складі витрат по рах. 23 «Виробництво». Відповідно до п. 138.4. ПКУ витрати будуть визнані витратами того звітного періоду, в якому будуть визнані доходи від реалізації таких виконаних робіт, наданих послуг.".

На думку суду, інформація, наведена у дослідженому листі позивача, узгоджується з його позицією у даній справі, відповідно до якої в 2011 році суми витрат включалися до розрахунку витрат по довгостроковому контракту на підставі п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а починаючи з 01.01.2012, всі витрати відображалися на загальних підставах: витрати по будівельним роботам відповідно до п. 138.4. ПК України, витрати по сплаті процентів банківським установам відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України тощо.

З приводу підписання між ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» і ТОВ «ДХМІ» актів прийому-передачі до договору підряду від 26.02.2007 р. та видачі ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно п. З ст. 882 Цивільного кодексу України Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Статтею 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований) (п. 2). Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів (п. 4). Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (п. 5).

Виходячи з вищенаведенного, суд приходить до висновку, про те, що засвідчення факту приймання - передачі будівельних робіт шляхом підписання відповідного акту та отримання сертифікату не є тотожними за своїм значенням подіями та породжують різні наслідки відповідно підписання та отримання. На думку суду, отримання сертифікату відповідності відноситься до сфери прав та обов'язків замовника будівництва, та є лише необхідною, передбаченою чинним законодавством дією задля підтвердження можливості експлуатації об'єкту, в той час як, акт здачі-приймання будівельних робіт це документ, форма якого передбачена ст. 882 Цивільного кодексу України з метою забезпечення належного оформлення передання робіт підрядником і прийняття їх замовником.

Акт готовності об'єкта до експлуатації є частиною процедури введення об'єкту в експлуатацію, а не здачі - приймання будівельних робіт. На час його підписання деякі роботи можуть бути ще не виконані (п. 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 № 461).

Відповідно до вказаного, єдиним документом, за яким замовник приймає, а підрядник передає роботи, є акт передачі виконаних робіт. А, отриманий в Державній архітектурно - будівельній інспекції України сертифікат засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, як наслідок, на думку суду, саме дату підписання акту здачі-приймання будівельних робіт слід вважати такою,що може мати значення для цілей оподаткуваня..

Таким чином, за період будівництва до 31.12.2011р. позивач фінансові витрати включав до вартості кваліфікаційного активу - бухгалтерська проводка Дт23 Кт685. Як тільки актив був переданий, позивач фінансові витрати відображав як витрати періоду - бухгалтерська проводка Дт95 Кт685, при цьому, як було встановлено судом, дані регістрів бухгалтерського обліку, що були надані позивачем до перевірки, підтвердили суми отриманих кредитних коштів, нарахування та сплату процентів за користування ними.

Відповідно до вищевказаного, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про завищення позивачем валових витрат при відображенні відсотків банків на загальну суму 24080351 грн., в тому числі у І кварталі 2012 р. на загальну суму 8695698 грн., II кварталі 2012 р. на загальну суму 8892380 грн., III кварталі 2012 р. на загальну суму 6492273 грн., безпідставними.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що висновки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про порушення ТОВ «ДХМІ» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими. Відтак, є неправомірним збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7808922,00 грн., в тому числі 6358635,00 грн. за основним платежем та 1450287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням - рішенням №0000212305 від 30.01.2013р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржуване рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2013 року №0000212305 прийнято податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212305 від 30.01.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30 січня 2013 року № 0000212305, прийняте на підставі акту перевірки від 28 грудня 2012 року № 7251/221/3385654.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ «ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШИНЕРІ ІНЖИНІРІНГ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник

Дата ухвалення рішення 21.08.2013
Оприлюднено 08.10.2013

Судовий реєстр по справі 804/8860/13-а

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 12.08.2014 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 07.04.2014 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 13.03.2014 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 21.08.2013 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 21.08.2013 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 08.07.2013 Дніпропетровський окружний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 804/8860/13-а

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону