Ухвала

від 13.03.2014 по справі 804/8860/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 804/8860/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року по справі № 804/8860/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212305 від 30.01.2013 року,-

в с т а н о в и В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" та визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.01.2013 року № 0000212305, прийняте на підставі акту перевірки від 28.12.2012 року № 7251/221/3385654.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 12.11.2012р. по 21.12.2012р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2012р., за результати якої складено акт від 28.12.2012 року №7251/221/3385654,

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення підприємством:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6 358 635 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 281842 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 275645 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2432379 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1942006 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 1426763 грн.

Такі висновки ДПІ обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "ДАНІЕЛІ ХЕВІ МАШІНЕРІ ІНЖИНІРІНГ" (ТОВ «ДХМІ») та ПП «Апрель» укладено договір №2010-RP01RL01-277 від 07.09.2009р. За умовами договору ПП «Апрель» - Постачальник зобов'язується передати в узгоджений термін нафтопродукти, а Покупець- ТОВ «ДХМІ» прийняти і сплатити нафтопродукти, згідно умов договору. До перевірки надано видаткові, податкові накладні, розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, станом на 30.09.2012р. заборгованість ТОВ «ДХМІ» перед ПП «Апрель» відсутня. В той же час. До перевірки не надано первинні документи щодо зберігання палива, товарно-транспортні накладні мають недоліки, у вигляді не зазначення адреси до якої транспортується товар.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про не підтвердження факту придбання палива, що призвело до завищення витрат на загальну суму 5 968 020грн. (стор.16 Акту перевірки).

Крім цього, перевіркою встановлено укладання кредитного договору (кредитну лінію) ТОВ «ДХМІ» з ПАТ «Укрсоцбанк». Так, за умовами договору про надання овердрафту від 25.11.2011р. №085/12/11-006 ТОВ «ДХМІ» - Позичальнику надано відновлювальну револьверну кредитну лінію з загальною сумою кредиту 132 000 000,0грн. За використання кредитними коштами ТОВ «ДХМІ» нараховано та сплачено відсотків у 1-3 кварталі 2012 року у розмірі 24 080 354грн. Кредитні кошти були використанні ТОВ «ДХМІ» на цілі, пов'язані з виконанням робіт капітального будівництва та монтажу електросталеплавного заводу «Дніпросталь».

Неправомірність відображення у складі витрат банківських відсотків у 1-3 кварталі 2012 року ДПІ пов'язує з наступним.

Згідно п.138.2 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва, за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визначено доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

На запит ДПІ ТОВ «ДХМІ» 10.12.2012р. надало відповідь: «суми витрат за 2012 рік включені до собівартості будівельних робіт, які ще тривають , в повному обсязі, та відображені у складі витрат по рах 23 «Виробництво».

З цих підстав, враховуючи відповідь ТОВ «ДХМІ», згідно з якої витрати включені до собівартості будівельних робіт, які ще тривають, ДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «ДХМІ» в порушення п.44.1 ст.44 та п.138.2 ст.138 ПК України, безпідставно завищено валові витрати в частині відображення відсотків банку у періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 080 351грн., в тому числі у І кварталі 2012р. на загальну суму 8 695 698грн. ІІ кварталі 2012р. на загальну суму 8 892 380грн., ІІІ кварталі 2012 року на суму 6 492 273грн.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2013 року №0000212305, яким ТОВ "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 7808922,00 грн., у тому числі 6358635,00 грн. за основним платежем та 1450287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, з надано ДПІ розрахунку вбачається, що по взаємовідносинам ТОВ «ДХМІ» з ПП «Апрель» підприємству збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 487 831,75грн., з яких 1 301 762грн. - основний платіж та 186069,75грн. - штрафні (фінансові) санкції; по віднесенню до витрат відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 6321090,25грн., з яких 5 056 873грн. - основний платіж та 1264218,25грн. - штрафні санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Щодо висновків ДПІ про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ПП «Апрель» колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено вище, позиція ДПІ полягає у тому, що з огляду на ненадання позивачем до перевірки документів, які б свідчили про зберігання палива, не можливо підтвердити факт придбання палива.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару) між позивачем та ПП «Апрель».

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладеного правочину, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Апрель».

Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що 26.02.2007р. ТОВ "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" укладено договір підряду по виконанню робіт з капітального будівництва та монтажу об'єкту - електросталеплавильний завод "Дніпросталь" з ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь".

З метою виконання прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором, 31 грудня 2009 року позивачем та ПП "Апрель" був укладений договір поставки нафтопродуктів №1193А. (т.1 а.с.213). Відповідно до умов вказаного договору, ПП "Апрель" (постачальник) зобов'язувався передати в узгоджений термін нафтопродукти, а ТОВ "ДХМІ" (покупець) зобов'язувався прийняти і сплатити нафтопродукти згідно умов договору; "поставка нафтопродуктів" за адресою: вул. Столєтова 21, м. Дніпропетровськ; загальна вартість включає в себе вартість доставки на умовах СРТ до пункту призначення вказаному в заявці на відвантаження товару за рахунок постачальника, або на умовах EXW - нафтобаза вказана постачальником, вивезення транспортом покупця; договір діє до 31.12.11 та до повного закінчення фінансових розрахунків; форма розрахунків - безготівкова.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що до перевірки позивачем були надані договір поставки, прибуткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, платіжні доручення на сплату вартості придбаного палива.

Не заперечуючи проти наявності вказаних первинних документів, ДПІ зазначає про відсутність документів, які б свідчили про факт зберігання нафтопродуктів, і саме з цих підстав вказує на не підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Апрель».

З цього приводу, суд першої інстанції правильно вказав на те, що такі доводи ДПІ є безпідставними, оскільки про наявність умов для зберігання нафтопродуктів позивач повідомляв ДПІ своїм листом №121212/2 від 12.12.2012р., згідно інвентаризаційного опису основних засобів, який був складений на час проведення перевірки, на балансі підприємства знаходилися резервуари для зберігання пального (т.2 а.с.223). На підтвердження наявності у власності резервуарів для зберігання нафтопродуктів позивач надав договори поставки цих резервуарів, акти прийняття-передачі майна (резервуарів), докази оплати поставлених резервуарів (т.1 а.с.233-252).

Таким чином, врахувавши те, що позивачем ДПІ надавалися первинні документи, які свідчать про факт поставки нафтопродуктів, а також встановивши виробничі потужності для зберігання поставлених нафтопродуктів, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Апрель» лише з тих підстав, що до перевірки не надано документів щодо зберігання нафтопродуктів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення, в частині збільшення сум грошового зобов'язання позивачу по взаємовідносинам з ПП «Апрель».

Щодо висновків ДПІ про завищення у 1-3 кварталі 2012 року витрат шляхом відображення у податковій звітності банківських відсотків за користування кредитом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у перевіреному періоді ТОВ «ДХМІ» уклало довгостроковий контракт, по якому обрало особливий порядок оподаткування результатів діяльності, а саме договір підряду від 26.02.2007р. з ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» по виконанню робіт з капітального будівництва та монтажу об'єкту - електросталеплавильний завод «Дніпросталь».

З метою виконання своїх зобов'язань за договором підряду, між ТОВ «ДХМІ» та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір. За умовами договору про надання овердрафту від 25.11.2011р. №085/12/11-006 ТОВ «ДХМІ» - Позичальнику надано відновлювальну револьверну кредитну лінію з загальною сумою кредиту 132 000 000,0грн.

За використання кредитними коштами ТОВ «ДХМІ» нараховано та сплачено відсотків у 1-3 кварталі 2012 року у розмірі 24 080 354грн.

Кредитні кошти були використанні ТОВ «ДХМІ» на цілі, пов'язані з виконанням робіт капітального будівництва та монтажу електросталеплавного заводу «Дніпросталь», що підтверджується Актом перевірки (стор.19 Акту).

Відповідно до пп..138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Не заперечуючи право позивача на віднесення процентів за користування кредитними коштами до складу витрат, ДПІ вказує на те, що такі витрати безпідставно визначені у 1-3 кварталі 2012 року, оскільки у цих періодах ще не було виконано позивачем своїх зобов'язань за договором підряду. Таку позицію ДПІ обґрунтовує посиланням на вимоги п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України, якими визначено підстави та порядок визначення витрат звітного періоду.

Відповідно до п.138.2 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва, за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі , до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Отже, визначальною підставою для застосування вказаної норми права, на яку посилається ДПІ, є відсутність поетапної здачі виконання робіт. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 30.12.2011р. між ТОВ «ДХМІ» та ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» був підписаний акт прийому-передачі до договору підряду від 26.02.2007р. (т2. а.с.28). Згідним з цим Актом підрядник передав, а замовник прийняв роботи з капітального будівництва та монтажу об'єкта, відомого як електросталеплавильний завод «Дніпросталь» з інфраструктурою і допоміжними будівлями. Таким чином, з зазначеної дати (30.12.2011р.) позивач втратив право застосування п.138.2 ст.138 ПК України.

Згідно п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України умови застосування особливого порядку оподаткування при виконанні довгострокових договорів не припускають поетапної здачі виконаних робіт. Починаючи з 01.01.2012p., у зв'язку з тим, що 30.12.2011р. був підписаний акт прийому-передачі виконаних будівельних робіт, ТОВ "ДХМІ" припинило застосування особливого порядку оподаткування операцій, пов'язаних з довгостроковим технологічним циклом виробництва.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування ДПІ до спірних правовідносин вимог п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є пп..138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України.

Виключення у вказаній нормі права, а саме «(крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку)», у спірному випадку позивачем у 2012 році не застосовувалося, оскільки з огляду на підписання акту прийому-передачі робіт від 30.12.2011р. позивачем створення кваліфікаційного активу було припинено, так як фактично актив переданий у користування ТОВ «Металургій завод «Дніпросталь».

Відповідно до п.13 П(С)БО 31 "Фінансові витрати" капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено. З моменту підписання акту прийому-передачі робіт в обліку ТОВ "ДХМІ" кваліфікаційний актив не визнається.

Отже, починаючи з 01.01.2012p. роботи, здійснювані за вищезазначеним договором підряду, вважалися позивачем поточними і не несли ознак створення кваліфікаційного активу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність умови для визначення фінансових результатів діяльності позивача за особливим порядок оподаткування.

При цьому, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що за період будівництва до 31.12.2011р. позивач фінансові витрати включав до вартості кваліфікаційного активу - бухгалтерська проводка Дт23 Кт685. Після передачі активу, позивач фінансові витрати відображав як витрати періоду - бухгалтерська проводка Дт95 Кт685, при цьому, як було встановлено судом, дані регістрів бухгалтерського обліку, що були надані позивачем до перевірки, підтвердили суми отриманих кредитних коштів, нарахування та сплату процентів за користування ними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів ДПІ про завищення позивачем витрат у 1-3 кварталі 2012 року внаслідок віднесення до складу витрат відсотків за користування кредитними коштами.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на висновки, які викладені в акті перевірки. Натомість, вказаним підстав для визначення спірних податкових зобов'язань, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року по справі № 804/8860/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 17.03.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк