Рішення

від 03.10.2013 по справі 911/2766/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 911/2766/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт», Хмельницька обл., с. Чепелівка про стягнення 5 987,16 грн., за участю представників:

позивача:Грищенко О.М., довіреність № б/н від 25.03.2013 року; відповідача-1:не з'явилися; відповідача-2:Дубно І.Ю., довіреність № 1 від 02.09.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (відповідач-2) про стягнення 5 801,94 грн. курсової різниці, 22,96 грн. 3% річних, 162,22 грн. пені, а загалом 5 987,16 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 66/07-12 від 02.07.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» перейшло право вимоги до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» щодо сплати заборгованості у сумі 5 987,16 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 002-04 ХМ від 23.05.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 66/07-12 від 02.07.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 11-03-2013-8 від 11.03.2013 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 162,22 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.09.2013 року.

01.08.2013 року через канцелярію суду відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в повному обсязі, та просив суд розглядати справу без участі його представника.

05.09.2013 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд припинити провадження в частині стягнення курсової різниці та відмовити в позові в частині вимог про стягнення пені та 3% річних.

Через канцелярію суду 05.09.2013 року відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та 3% річних.

У судовому засіданні 05.09.2013 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 19.09.2013 року.

16.09.2013 року через канцелярію суду позивач подав письмові заперечення щодо поданої відповідачем-2 заяви про застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 03.10.2013 року.

Представник відповідача-1 в судове засідання 03.10.2013 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача-1, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (покупець) був укладений договір № 002-04 ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року, 30.07.2006 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» основного боргу, курсової різниці та штрафних санкцій за період із 02.10.2008 року по 30.07.2009 року згідно договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 8/1579 від 19.10.2009 року позов ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» задоволено частково, та встановлено факт погашення під час розгляду справи Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» суми основного боргу в розмірі 10 000,93 грн., відповідно до платіжних доручень від 28.08.2009 року та 13.10.2009 року.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, зобов'язання з оплати основного боргу відповдіачем-2 згідно договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року було виконано лише 13.10.2009 року.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до додатку договору, на день підписання сторонами договору та додатків до нього курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 5,05 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент оплати, B -ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1? курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість відповідачем-2 погашалась частинами, суд зазначає наступне: станом на 28.08.2009 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,98 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача-2 щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року

Посилання відповідача-2 на те що рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.10.2009 року у справі № 8/1579 уже було стягнуто з нього курсову різницю оцінюється судом критично, те не береться до уваги, оскільки предметом розгляду справи № 8/1579 не було вимоги про стягнення курсової різниці на суму оплати в розмірі 10 000,00 грн., яка була сплачена під час розгляду справи № 8/1579 - 28.08.2009 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № 116-TA про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (боржник) зобов'язання щодо сплати 5 987,16 грн. боргу (курсової різниці, пені, 3% річних), набутих первісним кредитором на підставі договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 002-04 ХМ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» обумовленого зобов'язання в розмірі 5 987,16 грн. (п.2.1 угоди).

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомило Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про заміну кредитора у зобов'язані (повідомлення від 26.01.2011року наявне в матеріалах справи).

02.07.2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» було укладено Угоду № 66/07-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, з якої вбачається, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-тайс») право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, набутих первісним кредитором на підставі договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року та згідно угоди № 116-ТА про заміну кредитора у зобов'язання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року.

За Угодою № 66/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані від 02.07.2012 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі 5 987,16 грн., визначеної в п. 2.1 даної угоди.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП Грищенко О.М. належним чином повідомив ФГ «Христина» про зазначені вище обставини, про що свідчить повідомлення від 02.07.2012» року.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та з дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач-2 не сплатив заборгованість, що виникла за Угодою № 66/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року, укладену на підставі договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості (курсової різниці) у сумі 5 801,98 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а, відтак, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Предметом розгляду даної справи є також вимога про солідарне стягнення з відповідачів пені у сумі 162,22 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 66/07-12 від 02.07.2012, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 11-03-2013-8 від 11.03.2013 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 66/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року, укладену на підставі договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру пені у сумі 162,22 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2 договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 8.3 договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року).

Відповідно до п. 8.3 договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Через канцелярію суду 05.09.2013 року відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Враховуючи, що згідно умов п. 8.3 договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, та те, що відповідач-2 свої зобов'язання за договором в частині сплати курсової різниці не виконав, клопотання про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування пені, що вказаний позивачем у розрахунку пені, арифметично вірний розрахунок пені складає 162,22 грн.

Відтак, вимога про солідарне стягнення з відповідачів 162,22 грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору № 002-04ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 23.05.2008 року, позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем-2 виконання зобов'язання з поставленого товару нараховано 22,96 грн. 3% річних, на суму боргу в розмірі 10 000,93 грн., яку останній повинен був сплатити в строк до 01.10.2008 року.

Через канцелярію суду 05.09.2013 року відповідач подав клопотання про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення 3% річних.

Як уже було зазначено вище, відповідно до платіжних доручень від 28.08.2009 року та 13.10.2009 року відповідач-2 сплатив суму основного боргу в розмірі 10 000,93 грн.

Відповідно до частини першої та третьої ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплата заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 002-04 ХМ від 23.05.2008 року свідчить про визнання відповідачем-2 наявного перед ТОВ «Тридента Агро» боргу у розмірі 10 000,93 грн. Таким чином, відповідно до приписів частини першої ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності щодо стягнення 3% річних на вказану суму боргу з 13.10.2009 р. почався заново.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на вищевказане, позовна давність щодо стягнення 3% за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 002-04ХМ від 23.05.2008 року сплив 13.10.2012 року, у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 18.07.2013 року.

Позивач проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності в частині вимог про стягнення 3% річних, заперечує, та вказує, що строк позовної давності в силу ст.264 ЦК України переривався, у зв'язку із примусовим виконанням відповдіаечм-2 рішення господарського суду Хмельницької області.

Відповідно до пункту 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Враховуючи викладене, списання виконавчою службою в процесі виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 19.10.2009 року у справі № 8/1579 з рахунку відповідача-2 грошових коштів, не свідчить про переривання перебігу позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на прострочений боргу, що виник 01.10.2008 року, заявлена поза межами строку позовної давності, який сплинув 13.10.2012 року, з урахуванням переривання строку позовної давності..

Питання про відновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не ставилось.

Оскільки, як було встановлено вище, відповідач до прийняття рішення у справі заявив клопотання про застосування строку позовної давності, то в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 46,63 грн. підлягає стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідча-2, судовий збір у розмірі 1 667,34 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (31056, Хмельницька обл., с. Чепелівка, код 32954844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 162 (сто шістдесят дві) грн. 22 коп. пені, 46 (сорок шість) грн. 63 коп. судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (31056, Хмельницька обл., с. Чепелівка, код 32954844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 5 801 (п'ять тисяч вісімсот одну) грн. 94 коп. курсової різниці, 1 667 (одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн. 34 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак