Рішення

від 03.10.2013 по справі 902/1036/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2013 р. Справа № 902/1036/13

Провадження № 14/902/72/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: Шолудченко А.В. - довіреність №071513 від 15.07.2013р., паспорт МВ253746 виданий Кролевецьким РВ УМВС України в Сумській області 06.01.2005р.;

відповідача: Терещенко О.В., адвокатське посвідчення, витяг з договору від 06.08.2013р., ордер на надання правової допомоги серія ВН №000025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" (вул. Луначарського, 254, оф. 1, м. Київ, 02002)

до : селянського фермерського господарства "Лоза" ( с. Лозівка, Козятинський район, Вінницька область, 22163)

про стягнення 20000 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з селянсько-фермерського господарства "Лоза" 20000 грн. заборгованості за договором поставки №ТМ11/ЕZ135 від 20.07.2011р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1036/13 з призначенням її до розгляду.

Слухання справи тричі відкладалося з об'єктивних причин, про що свідчать ухвали суду від 06.08.2013р., 05.09.2013р. та від 26.09.2013р. При цьому, ухвалою суду від 05.09.2013р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

В ході розгляду справи по суті представник позивача (Шолудченко А.В.) позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладенні у позові.

Натомість, представник відповідача (Терещенко О.В.) позов не визнала та категорично заперечував проти його задоволення, посилаючись на мотиви, наведені у своєму відзиві (вх. №08-46/10689/13 від 05.09.2013р.), в якому в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" просила відмовити через необґрунтованість та безпідставність (а.с. 62-63). Додатково зазначила, що роботи обумовлені договором при монтажі автомобільних ваг, позивачем виконано неякісно, в зв'язку із чим відповідач був змушений звернутися до ТОВ НВП «Промприлад» для здійснення ремонту автомобільних ваг (а.с. 64).

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 03.10.2013р. також подано клопотання про призначення по даній справі судової товарознавчої експертизи для вирішення питань: чи могли дотримуватись техніки безпеки при експлуатації автомобільних ваг?; які роботи потрібно виконати для їх подальшої роботи?; чи потрібно було проводити їх ремонт у липні 2012р.?; в якому стані автомобільні ваги в даний час і чи можливе їх подальше використання?.

Дослідивши дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, яка висловила заперечення щодо призначення експертизи по даній справі, суд відхилив його як таке що є необґрунтованим, оскільки враховуючи здійснений відповідачем ремонт ваг, про що стверджує його представник, неможливо встановити чи знаходились вказані ваги у робочому стані на момент їх передачі замовнику, ремонт яких здійснено ТОВ НВП «Промприлад», тобто встановити факт справності/несправності їх після здійснення вказаного ремонту. Більше того, в матеріалах справи відсутній жодний належний доказ на підтвердження вказаного ремонту, окрім наявних в ній листа ТОВ НВП «Промприлад» та фотокарток (а.с. 64-75), жодний доказ, що підтверджував би факт та обсяг несправності ваг, обсяг виконання робіт з усунення вказаних недоліків, факт приймання вказаних ваг від позивача із даними недоліками. А відтак, підстав для призначення експертизи по даній справі суд не вбачає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.07.2011р. між селянського фермерського господарства "Лоза" (відповідач, покупець, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" (позивач, постачальник, виконавець) укладено договір № ТМ11/ЕZ135 (а.с. 9-12).

Згідно із п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник сплачує та приймає, а постачальник поставляє та передає у власність автомобільні ваги моделі НР-60000ЕZ/3/18F (обладнання) у відповідності зі специфікацією, технічними завданнями (надає Замовник). Постачальник розробляє технічну документацію, виконує шефмонтаж, пуско-наладку обладнання на місці їх експлуатації, навчання персоналу замовника, у відповідності із порядком виконання робіт, а також ремонт обладнання в гарантійний період.

Загальна вартість договору складає 165000 грн., у тому числі ПДВ 27500 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за договором здійснюється поетапно. Порядок оплати:

п. 2.2.1 попередня оплата в розмірі 30% від загальної вартості договору здійснюється замовником після підписання обома сторонами договору протягом 14 календарних днів;

п. 2.2.2 оплата в розмірі 65% від загальної вартості договору здійснюється замовником протягом 3-ох банківських тижнів після попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору та повідомлення про готовність обладнання до відвантаження зі складу постачальника;

п. 2.2.3 оплата в розмірі 5% від загальної вартості договору здійснюється замовником протягом 3-ох банківських днів після дати виконання шефмонтажу обладнання (датою завершення шефмонтажу обладнання враховувати дату підписання акту виконання робіт сторонами).

Постачальник зобов'язаний доставити обладнання замовнику протягом 10-ти робочих днів після виконання оплати замовником згідно п. 2.2.2 Договору (п. 3.3 Договору).

Згідно із п. 3.6 Договору обладнання враховується таким, що здано постачальником та прийнято замовником за якістю-згідно якісних та технічних характеристик, які вказані у специфікації до договору та технічному завданні, за кількістю згідно кількості місць, які зазначені у специфікації до договору.

В строк не пізніше 14-ти днів від дати отримання попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору, постачальник надає замовнику технічну документацію по проведенню будівельних робіт (на підставі технічного завдання замовника, яке він повинен надати на момент підписання договору) для встановлення фундаментів. Замовник розробляє проект встановлення фундаментів (п.п. 4.2, 4.3 Договору).

Пунктом 4.6 Договору сторони обумовили, що постачальник виконує шефмонтаж обладнання, пуско-налагодження обладнання, приймає участь у метрологічній перевірці (атестації), проводить навчання персоналу замовника.

Згідно із п. 4.8 Договору замовник протягом трьох календарних днів після провірки (атестації) обладнання зобов'язаний підписати акт виконаних робіт або надати письмову мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо замовник не виконає цей пункт, то договір сторони враховують як такий, що є виконаним постачальником, акт виконаних робіт сторони враховують як такий, що є підписаний, що дає право Постачальнику вимагати оплату згідно п. 2.2.3 договору.

Пунктами 5.2, 5.3 Договору сторони обумовили, що постачальник гарантує якість обладнання протягом 24-ох місяців з моменту вводу в експлуатацію, але не більше 36-ти місяців з моменту його поставки, за умови дотримання персоналом замовника правил експлуатації та технічного обслуговування, що наведені у експлуатаційній документації. Якщо замовник виявить дефекти у обладнанні, він зобов'язаний негайно сповістити про це постачальника, скласти акт дефекації обладнання та надати його представнику постачальника, який прибув для виправлення дефекту.

Договір діє з дати його підписання до 31.12.2011р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.1 Договору).

Специфікацією та Додатком №2 до договору сторони погодили модель автомобільних ваг та їх комплектування, також порядок виконання робіт згідно договору (а.с. 13-14).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання щодо передачі обладнання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу автомобільні ваги вартістю 165000 грн. на підставі наступних видаткових накладних: №РН-0000094 від 05.03.2011р. на суму 33700 грн., №РН-0000124 від 09.11.2011р. на суму 131300 грн., на яких присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 15-16).

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреності №84 від 05.09.2011р. (а.с. 17) в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на вказаних видаткових накладних.

Крім того, позивачем на виконання умов договору виконано відповідачу роботи по становленню та введенню в експлуатацію вказаних ваг, обсяг та факт надання яких підтверджується обопільно підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт від 08.05.2012р.(а.с. 18). При цьому, представником замовника (відповідача) на вказаному акту зазначено примітку "робота виконана не дуже якісно".

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлене обладнання та надані послуги розрахувався лише в сумі 145000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 19-21).

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість згідно договору в сумі 20000 грн.

07 лютого 2013 року позивачем направлено відповідачеві лист-вимогу №ТМ18-13 від 07.02.2013 року з проханням провести розрахунки згідно Договору (а.с. 23-24). Однак, як стверджує позивач у позовній заяві та його представник під час розгляду справи, решти розрахунків згідно умов договору відповідачем здійснено не було, відтак у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 20000 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору №ТМ11/EZ 135 від 20.07.2011р. між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору "Поставки" та договору «Послуг».

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Поряд з цим, згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 20000 грн. заборгованості правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, та висловленні його представником під час розгляду справи щодо необґрунтованості, безпідставності позову та відносно неякісного виконання позивачем робіт обумовлених договором при встановленні та монтажі автомобільних ваг, з огляду на наступне.

Так, згідно із п. 4.8 Договору замовник протягом трьох календарних днів після провірки (атестації) обладнання зобов'язаний підписати акт виконаних робіт або надати письмову мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо замовник не виконає цей пункт, то договір сторони враховують як такий, що є виконаним постачальником , акт виконаних робіт сторони враховують як такий, що є підписаний, що дає право Постачальнику вимагати оплату згідно п. 2.2.3 договору. А відтак, примітка представника замовника (відповідача) на підписаному сторонами акті здачі-прийняття робіт від 08.05.2012р. за відсутності письмової відмови від прийняття робіт, не може вважатися аргументованою підставою для відмови остатнього від оплати робіт згідно договору.

Крім того, п. 4.9 Договору сторони обумовили, якщо замовник надає мотивовану відмову від приймання робіт, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних виправлень (в межах технічних характеристик на обладнання), строком їх виконання. Однак, ні в момент підписання акта здачі-прийняття робіт, ні в момент отримання замовником листа-вимоги, направленого через півроку після виконання робіт ТОВ «ДКЛ» , замовником (відповідачем) не було направлено на адресу постачальника (позивача) жодних актів з переліченими недоліками.

Більше того, із вказаними вимогами щодо недоліків відповідач листом від 09.09.2013р. (а.с. 116-117) звернувся до позивача лише після порушення провадження по справі, тобто коли позивач звернувся до нього з вимогою про сплату решти заборгованості згідно договору №ТМ11/ЕZ135 від 20.07.2011р., що в свою чергу, на думку суду, також спростовує доводи відповідача, викладенні у відзиві на позов, так як до цього у відповідача нагальної потреби щодо усунення вказаних недоліків (враховуючи його твердження щодо понесення ним витрат на установку ваг та усунення недоліків в їх роботі) не виникало.

Окрім того, п.п. 5.2, 5.3 Договору сторони обумовили, що постачальник гарантує якість обладнання протягом 24-ох місяців з моменту вводу в експлуатацію, але не більше 36-ти місяців з моменту його поставки, за умов дотримання персоналом замовника правил експлуатації та технічного обслуговування, що наведенні у експлуатаційній документації . Якщо замовник виявить дефекти у обладнанні, він зобов'язаний негайно сповістити про це постачальника, скласти акт дефекції обладнання та надати його представнику постачальника , який прибув для виправлення дефекту.

Відтак, зазначене в свою чергу також спростовує твердження відповідача щодо неякісно виконання робіт згідно договору №ТМ11/ЕZ135 від 20.07.2011р., оскільки при виявленні недоліків, про які стверджує відповідач та його представник в судовому засіданні, останній зобов'язаний був скласти акт дефекції із зазначенням виявлених недоліків про що повідомити позивача. Однак, всупереч вказаному, відповідачем вказаного акту складено не було, з вимогами, як зазначалося вище, щодо усунення вказаних недоліків (враховуючи його твердження щодо понесення ним витрат на установку ваг та усунення недоліків в їх роботі) останній листом від 09.09.2013р. звернувся до позивача, лише після порушення провадження по справі.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання позивачем своїх зобов"язань належним чином, відтак не спростовують доводів, викладених у позові.

Разом з тим, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано незасвідчену копію договору про ведення справи в суді №020413 від 04.02.2013р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Василеги В.М., незасвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 27-29).

Однак, наданні позивачем докази на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката судом не беруться до уваги та спростовуються наступним.

Так, позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження участі адвоката Василеги В.М. в розгляді даної справи, (акту надання послуг-робіт), не надано доказів перерахування коштів в сумі 5000 грн. на оплату послуг правової допомоги адвоката по даній справі (платіжні доручення, тощо). Більше того, із адресованих суду звернень вбачається, що вказані документи підписувались лише директором ТОВ «ДКЛ» Мурашовим О.С. та його представником за довіреністю Шолудченко А.В., при цьому остання, як свідчать протоколи судових засідань, також представляла інтереси позивача в суді. А відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача 5000 грн. на оплату послуг адвоката є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 20000 грн. заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського фермерського господарства "Лоза" (с. Лозівка, Козятинський район, Вінницька область, 22163, код ЄДРПОУ 13315610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДКЛ" (вул. Луначарського, 254, оф. 1, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 32106073) 20000 грн. заборгованості та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 жовтня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи