Постанова

від 10.09.2013 по справі 806/5472/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5472/13-a

категорія 8.2.1

10 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод імені Цюрупи" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 року № 0000641600, № 0000661600,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Цукровий завод імені Цюрупи" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.07.2013 року № 0000641600, № 0000661600. Зазначає, що вказані рішення прийняті на підставі висновків податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.07.2013 року № 000005/06-01-22/00372368, в якому Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області вказується на порушення ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України за період з 01.05.2012 року по 30.04.2013 року, а саме: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 10071382 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 6931633 грн. Вважає, що податковий орган прийшов до необґрунтованого висновку, про те, що у позивача в спірний період відсутнє право на податковий кредит по операціях, пов'язаних з придбанням товарів, оскільки формування податкового кредиту підтверджено первинними документами та заявлено в межах чинного законодавства.

Вказані висновки, на думку позивача, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача і суперечать діючому законодавству.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні за безпідставністю. В своїх запереченнях посилались на висновки акту перевірки від 18 липня 2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім. Цюрупи" з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р. податковим органом 18 липня 2013 року складено акт № 000005/06-01-22/00372368 (а.с.67-101, т. І).

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 10 071382 грн. та завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 6 931633 грн.

На підставі акту перевірки Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22.07.2013 № 0000641600 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 931 633 грн. ( а.с. 115, т.І)

- від 22.07.2013 № 0000661600 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15107073,00 грн., в тому числі основним платежем на суму 10 071 382 грн. та штрафні санкції 5 035 691 грн. ( а.с. 116, т. І).

В акті перевірки зазначено, що оскільки ДПІ у м. Черкасах не встановлено місцезнаходження підприємств та посадових осіб ПП "Хладком", ТОВ "Реал Агро", ТОВ "Капро", ТОВ Торговий Дім " Електромаш", ТОВ "Константа Лімітед", то податкові накладні виписані на користь контрагентів - постачальників, оформлені з порушенням вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відповідно не може бути підставою для відображення сум ПДВ у податковому обліку, а саме не дає права ПАТ " Цукровий завод ім. Цюрупи" на формування податкового кредиту по вказаних податкових накладних. Крім того вказані податкові накладні не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та оформлені з порушеннями порядку їх заповнення.

Крім зазначеного порушення податковий орган в акті перевірки вказує, що у позивача відсутнє право на податковий кредит по операціях, пов'язаних з придбанням товарів (соєвих бобів, цукру), оскільки їх реалізація відбувалася за ціною нижче собівартості. Крім того, зазначає, що вказані товари придбавалися і використовувалися не в межах господарської діяльності позивача "без мети одержання прибутковості та дотримання самостійної ділової мети".

Суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступні встановлені обставини справи.

Судом встановлено, що між ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" та ПП "Хладком" був укладений договір поставка № 200612 від 20.06.2012року.(т.2, а.с. 162-163). Аналогічний договір укладено з ТОВ "Реал Агро"від 20.06.2012року № 200612 ( т.2 а.с.187-168) та ТОВ "Капро" від 13.09.2012року ( т. 3 а.с.28). Відповідно до вказаних договорів продавець поставляє, а покупець приймає та сплачує на умовах франко-склад Покупця ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" наступне устаткування: обладнання для цукрового заводу згідно специфікації, лакофарбову продукцію, будівельні матеріали, тощо.

Також між ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" та ТОВ "Константа Лімітед" 09.07.2012року укладено договір № 2012-000245 на поставку продукції (т.3 а.с. 130-134).

Крім того між позивачем та ТОВ " Торговий дім Електромаш" 25.04.2012року укладений договір №26 з на ремонт електрообладнання, договір купівлі продажу від 13.06.2012 № 33, договір на виконання ремонтних робіт від 10.08.2012року № 49 (т.3 а.с. 39-44).

На підтвердження реальності здійснених операцій до перевірки були надані наступні документи: договори поставки товару та надання послуг, специфікації до договорів, податкові накладні, видаткові накладні, ріхунок - фактура, акти здачі-прийняття робіт, тощо.

Разом з тим, встановлено, що ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" придбав товар (соєві боби, цукор) у наступних постачальників, а саме: у ТОВ "Укрзернопром-Козятин" (ЄДРПОУ 34377307) - за договором поставки № 80 від 05.11.2012; ПСП ім. Цюрупи (ЄДРПОУ 00385767) - за договором поставки № 6 від 01.01.2013 року; ТОВ "Укрзернопром-Старокостянтинів" (ЄДРПОУ 34342363) - договір поставки № 69 від 15.10.12; ТОВ "Укрзернопром-Деражня" (ЄДРПОУ 34543491) - договір поставки № 70 від 15.10.12; ТОВ "Укрзернопром-Красилів" - Договір поставки № 71 від 15.10.12р. У вказаних контрагентів придбавались соєві боби.

Окрім того, позивач придбавав цукор у ПСП ім. Цюрупи відповідно до договору поставки № 12 від 16.01.2013 в обсязі 15012,21 т. за ціною 4900грн. з ПДВ за тону.

В подальшому вказані товари реалізовано позивачем наступним чином.

Соєві боби експортовано за нульовою ставкою відповідно до контрактів:

- №510/14290810 від 17.09.2012, покупець - Alfred C.Toerfer International GmbH (Німеччина) на умовах СРТ - Одеса-порт-Екс, вантажоодержувач - ПрАТ "Укрелеваторпром" за ціною 4 635 грн. за тонну.

- № 510 /14305130 від 05.12.2012, покупець Alfred C.Toerfer International GmbH (Німеччина) на умовах СРТ - Одеса-порт-Екс, вантажоодержувач - ПрАТ "Укрелеваторпром" за ціною 4 140 грн. за тонну.

Всього у постачальників придбано 9361,54 тонн соєвих бобів. Експортовано за вищевказаними контрактами 7202,15 тонн. Решта перероблено на соєвий шрот та реалізовано контрагентам в Україні для потреб тваринництва. Водночас, придбаний цукор, реалізовано покупцям на території України в обсязі 12841 тонн. Вказані обставини підтверджуються первинними документами наданими представниками позивача в судовому засіданні.

Представниками податкового органу також не заперечувалося наявність під час перевірки на підприємстві належним чином оформлених первинних документів.

З огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавства України не містить норм, які б ставили у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів або зобов"язати платників податків контролювати своїми контрагентами норм законодавства. Тому можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі недекларування своїх зобов"язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ за операціями з такими контрагентами.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН),то норми Податкового Кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності ТТН. Адже сам факт відсутності у підприємства ТТН на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі, не є його безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права на формування ПДВ.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС2 АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Встановлено, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компетенцією вартості товарів/послуг.

Як встановлено судом, придбані за вищевказаними договорами товари ( соєви боби та цукор) були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації контрагентам, що свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську.

Господарська діяльність, згідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і виконується такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов"язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (Ухвали від 09.06.2011 у справі №К-9310/10, від 11.04.2011 у справі № К-13696/08, від 14.06.2012 у справі № К-21720/10).

Вказане, з урахуванням вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ свідчить про право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення від 22.07.2013 № 0000661600 форми "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15107073,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 22.07.2013року № 0000641600, яким позивачу в результаті збільшення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6931633грн.

Вказане рішення прийнято, оскільки на думку податкового органу позивачем за перевіряємий період порушено п.198.3,198.6, ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту всього в сумі 6931633грн.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено факт оплати позивачем податку на додану вартість, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, тобто виконано всі умови, передбачені Податковим Кодексом України, а тому податковим органом неправомірно зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість.

Проте, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року частина залишку від'ємного значення за даними перевірки складає 0 грн. Водночас, встановлено, що ПАТ "Цукровий завод ім. Цюрупи" подано уточнюючі розрахунки, а саме: № 9007456198 від 18.02.2013 року, № 9007478063 від 18.02.2013 року та № 9012934732 від 14.03.2013 року, результати яких не відображено в податкових деклараціях з ПДВ наступних податкових періодах.

Так, в податковій декларації за січень 2013 року позивачем невірно відображено суму від'ємного значення рядок 21.1 "значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду на суму 22 грн. Значення рядка 20.2 декларації попереднього завітного (податкового ) періоду (грудень 2012 року), з урахуванням уточнень складає 16636889 грн.. Значення рядка 21.1 декларації за січень 2013 року становить 16636911 грн.

Таким чином, позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ в сумі 3369 грн.

Представниками позивача вказане порушення в судовому засіданні не оспорювалося.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 22.07.2013 № 0000641600 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6931633 грн., є правомірним лише в частині завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ в сумі 3369 грн., в іншій же частині, а саме: завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 6928264 грн. - зазначене рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 22.07.2013 року № 0000661600 та № 0000641600 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 6928264 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22.07.2013 року № 0000661600.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22.07.2013 року № 0000641600 на суму 6928264 грн. завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства " Цукровий завод Цюрупи" сплачений судовий збір в розмірі 2294грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 16 вересня 2013 р.