Ухвала

від 21.05.2014 по справі 806/5472/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/58784/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Вертипорох Ю.В.,

представника відповідача - Бех А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року

у справі №806/5472/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Цукровий завод імені Цюрупи»

до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Цукровий завод імені Цюрупи» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2013 року №0000641600 та №0000661600.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Андрушівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 22 липня 2013 року №0000661600. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Андрушівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області від 22 липня 2013 року №0000641600 на суму 6928264,00 грн. завищення від'ємного значення податку на додану вартість. В решті позову відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» сплачений судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи», посилаючись на те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області провела позапланову виїзну перевірку ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» з питань від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01 травня 2012 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої був складений акт № 384/22-01/00372368 від 20 червня 2013 року (т.1 арк. справи 15-50).

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення (т.1 арк. справи 51-62), за результатом розгляду яких Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області надала відповідь за вих. № 388/7/22-213 від 19 липня 2013 року, в якій повідомила, що результатом розгляду заперечень є висновки акту № 000005/06-01-22/00372368 від 18 липня 2013 року (т.1 арк. справи 63-66).

Зокрема, в процесі розгляду заперечень позивача Андрушівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області була проведена виїзна позапланова перевірка ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» з питань від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01 травня 2012 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої був складений акт № 000005/06-01-22/00372368 від 18 липня 2013 року (т.1 арк. справи 68-101).

За висновками вказаного акта перевірки позивачем були порушені: вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» за період з 01 травня 2012 року по 30 квітня 2013 року: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджетну, на загальну суму 10071382,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2012 року - 372564,00 грн., за березень 2013 року - 3930457,00 грн., за квітень 2013 року - 5768361,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 6931633,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Хладком», ТОВ «Реал Агро», ТОВ «Капро», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «ТД «Електромашина», ТОВ «Константа Лімітед», оскільки згідно відповідей податкових органів, на обліку у яких перебувають зазначені суб'єкти господарювання, місцезнаходження вказаних контрагентів позивача не встановлене, з огляду на що податкові накладні складені з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Укрзернопром-Козятин», ТОВ «Укрзернопром-Красилів», ТОВ «Укрзернопром-Деражня», ТОВ «Укрзернопром-Староконстянтинів», оскільки податкові накладні були виписані без зазначення УКТ ЗЕД та товарної позиції; ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПСП ім. Цюрупи, оскільки товарно-транспортні накладні, надані на перевірку, оформлені з порушенням порядку їх заповнення. Також, у акті перевірки було вказано, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання соєвих бобів та цукру, оскільки подальша їх реалізація на експорт була здійснена за ціною, нижчою від ціни придбання, що свідчить про те, що вказані товари придбавались і використовувались позивачем не в межах господарської діяльності товариства, без мети одержання прибутку та дотримання самостійної ділової мети, з огляду на що позивач також неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по операціях з відповідального зберігання цукру та послуг з оренди складських приміщень, отриманих від ТОВ «Укрзернопром-Козятин», ПАТ «Корнинський цукровий завод» та ПП «Адлєр». Крім іншого, у акті перевірки було вказано, що в податковій декларації за січень 2013 року товариством невірно відображено суму від'ємного значення (рядок 21.1) з урахуванням поданих уточнень, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 3369,00 грн.

22 липня 2013 року Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000661600, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 15107073,00 грн., у тому числі: 10071382,00 грн. - за основним платежем, 5035691,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

22 липня 2013 року Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000661600, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ПАТ «Цукровий завод імені Цюрупи» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року на 6931633,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були належним зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку та були платниками податку на додану вартість; нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірик відповідності законодавству правил ведення іними участниками правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства; господарська операція, направлена на отримання доходу не завжди може мати позитивний економічних ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності, тоді як збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської; норми Податкового кодексу україни не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних або ж неправильного їх заповнення за наявності інших документів, які підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей. Також суд виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом в акті перевірки. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що факт завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість на 3369,00 грн. був підтверджений показниками уточнюючих розрахунків та не заперечувався позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податків податковим органом суми податку, попередньо включені ним до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі податкові накладні могли мати незначні недоліки в заповнення, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що податкові накладні, виписані його контрагентами, мали недоліки, а саме: місцезнаходження ПП «Хладком», ТОВ «Реал Агро», ТОВ «Капро», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «ТД «Електромашина», ТОВ «Константа Лімітед», вказане у податкових накладних, не відповідало фактичному місцезнаходженню контрагентів, з оскільки згідно відповідей податкових органів, на обліку у яких перебувають зазначені суб'єкти господарювання, місцезнаходження вказаних контрагентів позивача не встановлене; податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Укрзернопром-Козятин», ТОВ «Укрзернопром-Красилів», ТОВ «Укрзернопром-Деражня», ТОВ «Укрзернопром-Староконстянтинів» по господарських операціях з придбання соєвих бобів, були виписані без зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні виписані позивачу ПП «Хладком», ТОВ «Реал Агро», ТОВ «Капро», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «ТД «Електромашина», ТОВ «Константа Лімітед», були виписані із заповненням графи «місцезнаходження (податкова адреса) продавця, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказані податкові накладні відповідали вимогам пункту 201.1 статті 201. Податкового кодексу України, з урахуванням того, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були належним зареєстрованими юридичними особами, перебували на податковому обліку та були платниками податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірик відповідності законодавству правил ведення іними участниками правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім іншого, положення підпункту «і» пункту 201.1 статті 201. Податкового кодексу України щодо зазначення у податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД є обов'язковими для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрзернопром-Козятин», ТОВ «Укрзернопром-Красилів», ТОВ «Укрзернопром-Деражня», ТОВ «Укрзернопром-Староконстянтинів», позивач придбав у вказаних товариств (які є резидентами України) соєві боби.

З огляду на те, що соєві боби придбались позивачем у українських суб'єктів господарювання, а також на те, що соєва боби не віднесено до підакцизних товарів, перелік яких наведено у пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказані податкові накладні відповідали вимогам пункту 201.1 статті 201. Податкового кодексу України.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання соєвих бобів та цукру, оскільки подальша їх реалізація на експорт була здійснена за ціною, нижчою від ціни придбання, що свідчить про те, що вказані товари придбавались і використовувались позивачем не в межах господарської діяльності товариства, без мети одержання прибутку та дотримання самостійної ділової мети, з огляду на що позивач також неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість по операціях з відповідального зберігання цукру та послуг з оренди складських приміщень, отриманих від ТОВ «Укрзернопром-Козятин», ПАТ «Корнинський цукровий завод» та ПП «Адлєр».

Статтею 42 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання товариством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю товариства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит за операціями з придбання соєвих бобів та цукру та, як наслідок, по господарський операціях з відповідального зберігання цукру та послуг з оренди складських приміщень, які були зумовлені необхідністю зберігання придбаного товару.

Також, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що норми Податкового кодексу україни не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних або ж неправильного їх заповнення за наявності інших документів, які підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом в акті перевірки.

Положеннями пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що позивачем були правомірно сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит за відповідні податкові періоди, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про безпідставність зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2013 року на 6928264,00 грн.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000661600 від 22 липня 2013 року у повному обсязі та неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000641600 від 22 липня 2013 року в частині зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2013 року на 6928264,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Андрушівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна