Ухвала

від 07.10.2013 по справі 801/6534/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6534/13-а

07.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/6534/13-а за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 19.07.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я-2008" (вул. Мічуріна, 6, селище Октябрське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97060)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я-2008", в результаті якої було складено акт №1452/22-00-35812847 від 29.05.2013 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я-2008" щодо правових відносин з ПП "Абсолют Тера" за звітний період липень 2011 року", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.06.2013 №0000242200, в решті позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 в порядку статей 47, 49, 55, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України здійснена заміна відповідача- Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Джанкойську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

04.10.2013 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я-2008" надійшло клопотання про відкладення справи слуханням у зв'язку з неможливістю явки через зайнятість у іншому судовому процесі, яке судовою колегією в порядку статті 49, частини шостої, сьомої статті 160, статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без задоволення.

07.10.2013 від Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до початку судового розгляду надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке судовою колегією було задоволено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я-2008" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №741 від 17.05.2013 про ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача; про визнання протиправними дії відповідача з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, в результаті якої було складено акт № 1452/22-00/35812847 від 29.05.2013 "Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача за звітний період липень 2011 року"; про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення відповідача форми "Р" від 11.06.2013 № 0000242200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що має місце порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України в частині порядку направлення наказу та проведення перевірки, а також спірне рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства. Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача із контрагентом, господарські операції із яким визнані податковим органом такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків; позивач вважає, що дослідження питання щодо нікчемності угод позивача із контрагентами засновано виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку і здійснено із порушенням вимог чинного законодавства та поза межами повноважень податкових органів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, в результаті якої було складено акт №1452/22-00-35812847 від 29.05.2013, та як наслідок, про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 11.06.2013 №0000242200, оскільки зазначене податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за наслідком такої перевірки, не може бути визнане таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000242200, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 43116,00 грн., з яких. 34493,00 грн. основний платіж та 8623,00 грн. штрафні санкції.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт №1452/22-00-35812847 від 29.05.2013 позапланової документальної невиїзної перевірки позивача щодо правових відносин з ПП "Абсолют Тера" за звітний період липень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: частин першої, п'ятої статті 203, статей 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України, в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними: - угода між ПП «Абсолют Тера» та позивачем (податок на додану вартість з суми угоди 34493,86 грн.); пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 34493,86 грн., у тому числі за липень 2012 року на суму 34493,86 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідачем 17.05.2013 прийнято наказ № 741 "Про ухвалення рішення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Білогір'я-2008", та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України наказано провести позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Абсолют Терра" за липень 2012 року, починаючи з 20.05.2013 тривалістю 3 робочих дні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що наказ № 741 від 17.05.2013 на проведення відповідної перевірки та повідомлення про її проведення направлені позивачу поштою з повідомленням про вручення та отримані позивачем лише - 22.05.2013, про що зазначено у позові та відповідачем не було спростовано, до того ж в акті перевірки зазначено, що копію наказу було надіслано 20.05.2013 поштою з повідомленням про вручення на адресу позивача та вручено саме 22.05.2013.

Тобто, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків у відповідача виникло лише після 22.05.2013, а перевірка була розпочата 20.05.2013 року, тобто з порушенням вимог, встановлених пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові, що повністю відповідає приписам пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України.

Відповідачем у відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надані докази отримання вказаного наказу та повідомлення позивача саме до початку проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у зв'язку з несвоєчасним направленням повідомлення від 17.05.2013 за вих. № 75/22-00, а саме: 20.05.2013 та через це у зв'язку з несвоєчасним отриманням зазначеного повідомлення, а саме: 22.05.2013, правові підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача (з 20.05.2013 тривалістю 3 робочих дні) у відповідача були відсутні.

Відповідно, як наслідок відсутності правових підстав для проведення зазначеної перевірки позивача, дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, в результаті якої було складено акт №1452/22-00/35812847 від 29.05.2013, є протиправними.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ПП «Абсолют Тера» у перевіряємому періоді здійснювало операції з приводу збирання зернових культур позивача, згідно договору на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю 2012 року за № 2006/2012 від 20.06.2012, внаслідок чого позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відображено формування податкового кредиту по операціям з придбання на суму податку на додану вартість у розмірі 34493,86 грн. за липень 2012 року.

Окрім цього, заявником апеляційної скарги не враховано, що реальність виконання зазначеного договору, а також отримання послуг від контрагента підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною № 25 від 18.07 2012, актом № ОУ-00000025. від 18.07.2012, платіжними дорученнями № 29 від 27.07.2012 та № 67 від 23.08.2012, рахунком фактури № СФ-0000025 від 16 липня 2012 року та власно договором № 2006/2012 від 20.06.2012. До того ж, податкова накладна № 25 від 18.07.2012 включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року та внесена до єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладеного між позивачем та контрагентом договору, який вказаний вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, яка є єдиними документами, на підставі якої платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Слід зазначити, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Слід зазначити, що згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 № 7319, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані в актах недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а 10, від 09.09.2008 у справі № 08/158, від 01.06.2010 у справі № 21-573воЮ, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.10.2011 у справі № К-39661/09, від 13.10.2011 у справі № К-32409/09, від 15.12.2011 у справі № К/9991/59716/11, від 08.12.2011 у справі № К/9991/50633/11, у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.09.2008 у справі № К-19900/07.

До того ж, як зазначено в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України "Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби" (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку) від 06.07.2009 № 982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг/товарів, що повністю узгоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано. Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентом.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентом з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Оцінюючи дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000242200 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки прийнято відповідачем за наслідком такої перевірки, яка не може бути визнана проведеною на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, таким чином, відповідач діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 801/6534/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко