Ухвала

від 16.06.2014 по справі 801/6534/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/53233/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року

у справі № 801/6534/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір'я-2008»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білогір'я-2008» звернулось до суду з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Білогір'я-2008», в результаті якої було складено акт № 142/22-00/35812847 від 29.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Білогір'я-2008» щодо правових відносин з ПП «Абсолют Тера» за звітний період липень 2012 року». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.06.2013 року № 0000242200. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Білогір'я-2008» щодо правових відносин з ПП «Абсолют Тера» за звітний період липень 2012 року, відповідачем складено акт від 29.05.2013 року № 1452/22-00/35812847, яким встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 34 493, 86 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 43 116, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом ПП «Абсолют Тера».

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо протиправності дій податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, реальності господарської операції позивача з його контрагентом і як наслідок, неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2013 року в.о. начальника Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби видано Наказ № 741 «Про ухвалення рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Білогір'я-2008» з питань взаємовідносин з ПП «Абсолют Тера» за липень 2012 року. Термін проведення перевірки тривалістю 3 робочих дні з 20.05.2013 року.

Повідомленням від 17.05.2013 року № 75/22-00 відповідач повідомив позивача про проведення перевірки.

Вказане повідомлення з копією наказу направлені позивачу поштою з повідомленням про вручення та отримані позивачем 22.05.2013 року.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на положення п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, дійшли вірного висновку, що податковий орган зобов'язаний був розпочати перевірку лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто лише після 22.05.2013 року, а не 20.05.2013 року.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача з ПП «Абсолют Тера», зокрема, договором на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою, податковою накладною, платіжними дорученнями.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2013 року у справі № 801/6534/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук