Постанова

від 30.09.2013 по справі 9/159-09/20-12/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 9/159-09/20-12/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Слівінський В.А., Кошман В.О.;

відповідача: ОСОБА_4;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „АЕС

Київобленерго"

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.06.2013р.

у справі №9/159-09/20-12/17 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „АЕС Київобленерго"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про стягнення 100 633,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „А.Е.С. Київобленерго", яке було перейменовано у Публічне акціонерне товариство „АЕС Київобленерго", (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - відповідач) 100 633,19 грн. вартості спожитої (неврахованої) електроенергії за період з 19.01.2009р. по 18.02.2009р., посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином умови договору про постачання електроенергії №378 від 14.07.2004р., укладеного з позивачем.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- відповідач не порушував Правил користування електроенергією;

- відповідач неодноразово звертався до позивача щодо надання розрахунку заборгованості, але відповіді не отримав;

- фактично єдиним доказом, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, є звіт про використану електричну енергію за січень 2009 року, який за твердженням позивача був підписаний відповідачем. Однак відповідач не підписував цей звіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2013р. у справі №9/159-09/20-12/17 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2013р. у справі №9/159-09/20-12/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у січні-лютому 2009р., а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились позивачем під час розгляду справи Господарським судом Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

02.09.2013р. та 05.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, призначене на 09.09.2013р.

Вказані клопотання сторін були задоволені судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.09.2013р.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2013р. у справі №9/159-09/20-12/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 30.09.2013р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.07.2004р. між позивачем, як постачальником електричної енергії, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії №378 (далі - Договір), за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (том справи - 1, аркуші справи - 13-19).

Відповідно до п.2.1 Договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в межах 40 кВт приєднаної потужності в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу6 цього Договору (Додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Згідно з п.п.2.2.3, 2.2.4 Договору споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику електричної енергії платежі згідно з умовами Додатку 2 „Порядок розрахунків" та Додатку 4 „Зняття показників засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком 5 „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Порядок розрахунків погоджений сторонами в Додатку 2 до Договору, згідно з п.п.2, 3.2 якого щомісячно 25 числа згідно з Додатком 4 до Договору направляється представник споживача у відділ збуту (розрахунковий відділ) за адресою: м. Березань, вул. Войкова, 73 для подання звіту про використану електроенергію споживачем та субспоживачами за розрахунковий період (Додаток 8 „Звіт про використану електроенергію"), документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді, заявки на обсяги споживання електроенергії у поточному періоді (далі - заявлені величини) та одержання рахунків на оплату. Споживач здійснює згідно платіжних доручень поточну плату за електроенергію, що споживатиметься в поточному періоді з урахуванням сплаченого авансового платежу у розрахунковому періоді 100% від заявленої величини до 5 числа поточного періоду.

В п.9.5 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на необмежений термін. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На даний час Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачання електроенергії за спірним Договором здійснювалось до належного відповідачу кафе „Огонёк", розташованого у Баришівському районі по вул. Київський шлях, 63 км.

18.02.2009р. представниками позивача було складено акт контрольного огляду засобів обліку електричної енергії, в якому в присутності відповідача зафіксовано показники лічильника - 176 265 кВт.

При цьому, відповідач подав позивачу звіт по обсягам використаної електроенергії за січень 2009 року, у відповідності до якого відповідачем зафіксовано останні показники лічильника - 48 384 кВт.

Позивач вважає, що різниця між показниками лічильника, зафіксованими під час контрольного огляду 18.02.2009р., та показниками, вказаними у звіті відповідача за січень 2009 року, у загальному розмірі 127 881 кВт це неврахована відповідачем спожита електроенергія, яка підлягає оплаті.

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість по оплаті неврахованої вартості спожитої електроенергії за період з 19.01.2009 року по 18.02.2009 року в сумі 100 633,19 грн. (з них: 99 837,53 грн. - вартість 127 881 кВт неврахованої спожитої електроенергії, 795,76 грн. - заборгованість за січень 2009р.).

Позивач виставив відповідачу до сплати рахунок НОМЕР_1 від 19.02.2009р. на суму 100 633,19 грн., але кошти відповідачем перераховані не були, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Місцевий господарський суд в задоволенні позову відмовив повністю, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

В ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач використав у січні 2009 року електроенергію в кількості 1 070 кВт (останні показники лічильника - 48 384 кВт), що відображено у звіті за січень 2009 року (том справи - 1, аркуш справи - 40).

Вартість спожитої електроенергії становила 880,00 грн. та була оплачена відповідачем відповідно до п.3.2 Додатку №2 до Договору, про що свідчить квитанція №15 від 05.01.2009р. (том справи - 3, аркуш справи -17).

18.02.2009р. представниками позивача було здійснено контрольний огляд засобів обліку електричної енергії, про що складено відповідний акт (том справи - 1, аркуш справи -36). У вказаному акті в присутності відповідача було зафіксовано показники лічильника (176 265 кВт.). При цьому, порушення цілісності пломб на приладі обліку встановлено не було. Зняті позивачем показники були занесені на особовий рахунок відповідача.

Позивач наголошував на тому, що різниця (споживання електроенергії) між показниками, зазначеними в Акті від 18.02.2009р., та вказаними у звіті відповідача за січень 2009 року становить 127 881 кВт/год. Неоплачені втрати холостого ходу трансформаторної підстанції (згідно потужності підстанції) становлять 14 370 кВт/год. та втрати в лінії електропередач - 65 кВт/год., які згідно з п.7.8 Договору та Додатку №10 до нього оплачує відповідач. З урахуванням викладеного, відповідачу було здійснено перерахунок неврахованої вартості спожитої електричної енергії та виставлено до сплати рахунок НОМЕР_1 від 19.02.2009р. за лютий 2009 року на суму 100 633,19 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 41).

Згідно з відмітками на вказаному рахунку останній був отриманий відповідачем 04.03.2009р.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. було затверджено Правила користування електричною енергією, відповідно до п.п.6.1, 6.11 яких (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Як було встановлено судом, електроенергія, спожита відповідачем, обліковувалася лічильником CA4Е-5030 (серійний номер 0208490), що підтверджується звітом про використану електроенергію за січень 2009 року та актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 18.02.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 36, 40).

У відповідності до п.3.2 Додатку 2 до спірного Договору всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії зараховує в погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що звіт про використану електроенергію за січень 2009 року, на підставі якого позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості, не може вважатись належним доказом, оскільки в порушення п.3.2 Додатку №2 до Договору позивач зараховував сплачені відповідачем грошові кошти з травня 2009р. в погашення поточної заборгованості, а не в погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.

До того ж, згідно з п.38 постанови Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999р. „Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" енергопостачальник зобов'язується, зокрема, проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків. Натомість позивач, як постачальник електроенергії за Договором, укладеним з відповідачем, не надав належних доказів, які б свідчили про виконання ним свого обов'язку по проведенню контрольного знімання показників лічильника.

Враховуючи, що починаючи з дати укладення спірного Договору позивачем не проводилось контрольне знімання показів приладів обліку, суд не має можливості встановити достовірність наданих показників лічильника відповідача в спірний період.

Окрім того, в Додатку 1 до Договору (том справи - 1, аркуш справи - 20) сторонами було погоджено обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу. Так, договірна величина споживання електричної енергії у січні та лютому складає по 1,5 тис. кВт. Год.

Однак відповідно до звіту про використану електроенергію за січень 2009 року та акту контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 18.02.2009р. відповідач спожив за місяць 127 881 кВт. (176 265 кВт - 48 384 Квт), що є неспівмірним з розміром споживання відповідача за інші періоди, зокрема: 3 828 кВт за серпень 2009р., 3 728 кВт за липень 2009р., 3 947 кВт за вересень 2009р., 1 070 кВт за січень 2009р., 2 417 кВт за травень 2009р., 2 160 кВт за вересень 2010р.

Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на невідповідність його підпису на звіті про використану електроенергію за січень 2009р., оскільки відповідач не заявляв про такі підстави для відмови у задоволенні позову. До того ж, сторони не заявляли заяв (клопотань) про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення факту підроблення підпису відповідача.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, надано не було.

Позивачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження факту споживання відповідачем 127 881 кВт. електричної енергії у період з 19.01.2009р. по 18.02.2009р.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з виконанням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду від 22.04.2013р. у справі №9/159-09/20-12, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „АЕС Київобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2013р. у справі №9/159-09/20-12/17 - без змін.

2. Матеріали справи №9/159-09/20-12/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Новіков М.М.