Постанова

від 18.11.2013 по справі 9/159-09/20-12/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 9/159-09/20-12/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЕС Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судд: Мартюк А.І., Новіков М.М.) та на рішенняГосподарського суду Київської області від 21.06.2013 р. (суддя Горбасенко П.В.) у справі№ 9/159-09/20-12/17 Господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "АЕС Київенерго" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6 простягнення 100.633,19 грн., за участю представників позивачаКошман В.О., відповідачаОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2013 р. у справі

№ 9/159-09/20-12/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у січні - лютому 2009 року, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема п. 6.5 "Правил користування електричною енергією для населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357, ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.07.2004 р. між ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" (далі - постачальник) та ФОП ОСОБА_6 (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 378 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції споживачу в межах 40 кВт приєднаної дозволеної до використання потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності.

Постачання електроенергії за спірним договором здійснюється до кафе "Огонёк", яке розташовано за адресою: Баришівський район, вул. Київський шлях, 63 км, що належить відповідачу.

Згідно з пп. 2.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальникові вартість спожитої електроенергії згідно з умовами додатків 2 і 4 до договору, якими визначено порядок розрахунків між сторонами та порядок зняття показників засобів обліку електроенергії.

Відповідно до п. 1 додатку 4 до договору споживач бере на себе обов'язок знімати покази електролічильників на 24:00 останнього дня розрахункового періоду. Розрахунковий період починається 24-го числа кожного місяця і триває до 24-го числа наступного місяця.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати неврахованої вартості спожитої електроенергії за період з 19.01.2009 р. по 18.02.2009 р. в сумі 100.633,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на звіт ФОП ОСОБА_6 за січень 2009 року, відповідно до якого споживач зафіксував останні показники лічильника - 48 384 кВт (споживання за січень 2009 року), та на акт контрольного огляду засобу обліку електроенергії від 18.02.2009 р., відповідно до якого станом на 18.02.2009 р. показники лічильника становили 176.265 кВт. Різниця між зазначеними показниками становить 127.881 кВт, вартість якої складає в сумі 99.837,53 грн. та заборгованість за січень в сумі 795,76 грн. (всього в сумі 100.633,19 грн.).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач використав у січні 2009 року електроенергію в кількості 1.070 кВт (останні показники лічильника - 48.384 кВт), що відображено у звіті за січень 2009 року.

Вартість спожитої електроенергії становила 880,00 грн. та була оплачена відповідачем відповідно до п. 3.2 Додатку № 2 до Договору, про що свідчить квитанція №15 від 05.01.2009 р.

Представниками позивача 18.02.2009 р. було здійснено контрольний огляд засобів обліку електричної енергії, про що складено відповідний акт. У вказаному акті в присутності відповідача було зафіксовано показники лічильника (176.265 кВт). При цьому порушення цілісності пломб на приладі обліку встановлено не було. Зняті позивачем показники були занесені на особовий рахунок відповідача.

Позивач наголошує на тому, що різниця (споживання електроенергії) між показниками, зазначеними в Акті від 18.02.2009 р., та вказаними у звіті відповідача за січень 2009 року, становить 127.881 кВт/год. Неоплачені втрати холостого ходу трансформаторної підстанції (згідно потужності підстанції) становлять 14.370 кВт/год. та втрати в лінії електропередач - 65 кВт/год., які згідно з п.7.8 Договору та Додатку № 10 до нього оплачує відповідач. З урахуванням викладеного, відповідачу було здійснено перерахунок неврахованої вартості спожитої електричної енергії та виставлено до сплати рахунок № НОМЕР_1 від 19.02.2009 р. за лютий 2009 року на суму 100.633,19 грн.

Згідно з відмітками на вказаному рахунку останній був отриманий відповідачем 04.03.2009 р.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. затверджено Правила користування електричною енергією, відповідно до п. п. 6.1, 6.11 яких (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.

Як встановлено судами, електроенергія, спожита відповідачем, обліковувалася лічильником CA4Е-5030 (серійний номер 0208490), що підтверджується звітом про використану електроенергію за січень 2009 року та актом контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 18.02.2009 р.

Відповідно до п. 3.2 Додатку 2 до спірного Договору всі кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії зараховує в погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з судами в тому, що звіт про використану електроенергію за січень 2009 року, на підставі якого позивачем здійснено розрахунок суми заборгованості, не може вважатись належним доказом, оскільки в порушення п. 3.2 Додатку № 2 до Договору позивач зараховував сплачені відповідачем грошові кошти з травня 2009 року в погашення поточної заборгованості, а не в погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.

Крім того, згідно з п. 38 постанови Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р. „Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" енергопостачальник зобов'язується, зокрема, проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків. Натомість позивач як постачальник електроенергії за Договором, укладеним з відповідачем, не надав належних доказів, які свідчили б про виконання ним свого обов'язку з періодичного проведення контрольного знімання показників лічильника.

Враховуючи, що з дати укладення спірного Договору позивачем не проводилось контрольне знімання показів приладів обліку, суди не мають можливості встановити достовірність наданих показників лічильника відповідача в спірний період.

Також в Додатку 1 до Договору сторонами було погоджено обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу. Так, договірна величина споживання електричної енергії у січні та лютому складає по 1,5 тис. кВт.

Однак відповідно до звіту про використану електроенергію за січень 2009 року та акту контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 18.02.2009 р. відповідач спожив за місяць 127.881 кВт. (176.265 кВт - 48.384 Квт), що є неспівмірним з розміром споживання відповідача за інші періоди, зокрема: 3.828 кВт за серпень 2009 року, 3.728 кВт за липень 2009 року, 3.947 кВт за вересень 2009 року, 1.070 кВт за січень 2009 року, 2.417 кВт за травень 2009 року, 2.160 кВт за вересень 2010 року.

При цьому судами підставно не взято до уваги посилання відповідача на невідповідність його підпису на звіті про використану електроенергію за січень 2009 року, оскільки відповідач не заявляв про такі підстави для відмови у задоволенні позову. До того ж, сторони не заявляли заяв (клопотань) про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення факту підроблення підпису відповідача.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного судами встановлено, що позивачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження факту споживання відповідачем 127.881 кВт. електричної енергії у період з 19.01.2009 р. по 18.02.2009 р.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЕС Київенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 р. у справі № 9/159-09/20-12/17 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков