Постанова

від 07.10.2013 по справі 14/390

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 14/390

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі - Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

стягувача - Попова Т.Д.

боржника - не з'явився.

третіх осіб - не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт", м. Миронівка, Миронівського району, Київської області (вх. №2860П/3-9) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі №14/390 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (наказ господарського суду Полтавської області № 14/390 від 16.09.2002 року)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Пласт", м. Полтава

до Військового племінного заводу "Чутове", смт. Чутове

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні стягувача

1). Відділ примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, м. Полтава

2). Відділ державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиції, смт. Чутово

про стягнення суми основного боргу - 32376,24 грн., пені - 3461,02 грн., індексу інфляції в сумі 372,08 грн., витрат по сплаті держмита 362,09 грн., та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -118 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 по справі №14/390 заяву директора Державного підприємства "Чутове" (боржник, правонаступник військового племзаводу "Чутове") А.Г. Дуленко від 20.08.2013 року вхід.№11724 канцелярії суду про визнання наказу по справі №14/390 суду від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню повністю наказ господарського суду Полтавської області №14/390 від 16 вересня 2012 року.

Оскаржувана ухвала мотивована з тих підстав, що відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області №10/59 від 11.08.2005 року в газеті "Голос України" №162 від 31.08.2005 року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВПЗ "Чутове" і в тридцяти денний термін з дня публікації кредитори повинні були звернутися з вимогами до боржника.

Приватне акціонерне товариство "Пласт" (стягувач, правонаступник ЗАТ "Пласт") із зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 р. по справі № 14/390 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог про визнання наказу по справі №14/390 від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Як зазначає стягувач у своїй скарзі, доводи суду щодо "погашення" вимог кредиторів (припинення зобов'язань боржника) внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" він вважає необґрунтованими, оскільки статтею ст. 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 06.09.2005р.) встановлено місячний строк для звернення кредиторів до господарського суду з заявою про грошові вимоги до боржника. Проте Закон не визначає цей строк як присічний і не пов'язує із пропуском цього строку настання такого наслідку, як припинення права або невиконання обов'язку. Отже, законодавством, на час відкриття провадженні в справі про визнання ВПЗ "Чутове" банкрутом, не передбачено погашення заборгованості в разі, якщо не заявлені вимоги в процедурі банкрутства. Крім того з огляду на п. 4 листа ВГСУ від 19.03.2002р. № 01-8/307 та п. 4.3. листа ВГСУ від 13.02.2002р. № 01-8/155, даний Закон може застосовуватись тільки в рамках процедури банкрутства, яка не пов'язана з процедурою примусового виконання наказу відповідно вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає, що висновки суду в ухвалі від 06.09.2013р. взагалі не ґрунтуються на нормі ч. 4 ст. 117 ГПК України, яка надає право суду, який видав наказ, за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. Дана норма Закону передбачає лише два випадки її застосування: якщо його ( наказ) видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково в зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржника чи іншою особою або з інших причин.

Як передбачено в абз. 2 п.3.3. Інформаційного листа ВГСУ від 20.04.2006 р. №01-8/908 (станом на день подання апеляційної скарги статус документу - чинний), наведений вище перелік підстав застосування ч. 4 ст.117 ГПК України є вичерпним.

Однак, як вбачається з тексту ухвали, суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню не з причин помилковості його видання, а можливо, хоча це і не вбачається з тексту ухвали, взявши за основу твердження заявника про відсутність обов'язку боржника по наказу Господарського суду Полтавської області № 14/390 від 16.09.2002р. про сплату на користь стягувана грошових коштів в сумі 36689 грн. 34 коп. на підставі п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Ухвали господарського суду Полтавської області по справі №10/59 від 15.11.2005 р.

В обґрунтування відсутності зобов'язань боржника перед стягувачем, суд посилається на ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом", відповідно до якої: "... вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для її подання або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що суд зазначає в Ухвалі", з чого можна зробити висновки, що якщо ЗАТ "Пласт" не було визнано в якості кредитора по справі про визнання банкрутом Військового племінного заводу "Чутове" за №10/59, то в подальшому, після припинення провадження в справі про визнання останнього банкрутом, він звільняється від обов'язків перед всіми іншими кредиторами, зокрема перед ПрАТ "Пласт".

Однак, як зазначає скаржник, така трактовка законодавства не знаходить підтвердження в нормах Закону, оскільки, як було вказано вище, з огляду на п. 4 листа ВГСУ від 19.03.2002 р. №01-8/307 та п. 4.3. листа ВГСУ від 13.02.2002 р. № 01-8/155, припис вищевказаного Закону слід застосовувати : по-перше - у системному зв'язку з іншими нормами Закону та суміжного законодавства України, що в свою чергу підтверджується постановою судової плати у господарських справах Верховного суду України від 22.11.2005 р. По-друге - поняття "погашені вимоги" установлене тільки для цілей застосування норм Закону про банкрутство і може застосовуватись виключно в рамках процедури банкротства.

Скаржник зазначає, що згідно з п. 4 та п. 5 листа ВГСУ від 19.03.2002 р. №01-8/307 , вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого ст. 14 Закону місячного строку, який не відновлено господарським судом у встановленому порядку, можуть бути предметом позову. Після закінчення провадження у справі про банкрутство, суд має розглянути (за винятком випадку ліквідації відповідача-банкрута) позов кредитора, чиї вимоги в рамках Цивільного кодексу та Господарського процесуального кодексу погашеними не вважаються.

Оспорюваний наказ на день винесення Ухвали суду ( 06.09.2013р.), виданий на підставі рішення Господарського суду Полтавської області № 14/390 від 05.09.2002 р.

Це судове рішення дійсне, не скасоване і обов'язкове до виконання згідно вимог Конституції України на всій її території. Виходячи з наведеного вище, ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є припиненням зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості, визнаної судом.

Таким чином, на думку стягувача, при винесенні відповідної Ухвали, що є предметом даної апеляційної скарги, судом не було наведено жодних обґрунтованих підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, при розгляді заяви ДП "Чутово" судом також не з'ясовано обставин справи та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до винесення незаконної ухвали.

Боржник та треті особи своїх представників в засідання судової колегії не направили.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення ухвали господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 05.09.2002 року Господарським судом Полтавської області винесено рішення по справі №14/390 за позовом ЗАТ "Пласт" до Військового племінного заводу "Чутове" про стягнення суми основного боргу 32376 грн. 24 коп., пені в сумі 3461,02 грн., індексу інфляції в сумі 372,08 грн., витрат по сплаті державного мита 362,09 грн. та послуг на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу - 118,00 грн., що сумарно становить 36689,34 грн.

На виконання вищевказаного рішення, господарським судом Полтавської області 16.09.2002р. видано відповідний наказ №14/390 зі строком пред'явлення до виконання по 16.12.2002р. Вищевказаний наказ 12.11.2002 р. ЗАТ "Пласт" (стягувач) своєчасно пред'явив до виконання Відділу державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиції, на підставі чого державним виконавцем 19.12.2002 р. відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області №10/59 від 11.08.2005 року в газеті "Голос України" №162 від 31.08.2005 року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВПЗ "Чутове" і в тридцяти денний термін з дня публікації кредитори повинні були звернутися з вимогами до боржника.

В процесі виконавчого провадження, на підставі п. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" 29.11.2007 р. наказ було повернуто стягувачу в зв'язку порушенням господарським судом Полтавської області справи про банкрутство військового племінного заводу "Чутове" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Протягом місяця з моменту опублікування оголошення про порушення судом справи про банкрутство НПЗ "Чутове", ЗАТ "Пласт" не звернулося в установленому порядку із заявою з вимогами до боржника та відповідно не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого господарським судом.

19.12.2007 р. на підставі заяви стягувача державним виконавцем Чутівського ВДВС відкрито виконавче провадження про стягнення з ВПЗ "Чутове" на користь ЗАТ "Пласт" боргу відповідно до наказу №14/390 від 16.09.2002 р.

На підставі Ухвали господарського суду Полтавської області по справі №10/59 від 25.06.2005 р. про порушення справи про банкротство ВПЗ "Чутове", виконавче провадження ВП 5708183 з примусового виконання наказу №14/390 від 16.09.2002 р. про стягнення 36689,34 грн. 27.12.2007 р. було зупинено.

27.12.2007 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Полтавській області Гаєвською І.В. вищевказане виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження №33836530 про стягнення боргу з ВПЗ "Чутове".

27.12.2007 р. державним виконавцем вищевказаного відділу примусового виконання рішень Міщанін О.В. винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження (в т.ч. наказу №14/390 від 16.09.2002 р.) в зв'язку з банкрутством ВПЗ "Чутове" по справі №10/59.

06.03.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Міщанін О.В. поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 14/390 від 16.098.2002 р. в зв'язку з припиненням 20.12.2012 р. провадження у справі про банкрутств ВПЗ "Чутове" №10/59 в зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.

Обґрунтовуючи свою ухвалу від 06.09.2013 р. про задоволення заяви директора ДП "Чутове" (правонаступник військового племзаводу "Чутове") А.Г. Дуленко про визнання наказу по справі №14/390 суду від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області №10/59 від 11.08.2005 року в газеті "Голос України №162 від 31.08.2005 року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВПЗ "Чутове" і в тридцяти денний термін з дня публікації кредитори повинні були звернутися з вимогами до боржника. Стягувач таких дій не здійснив і до банкрута не звернувся, як конкурсний кредитор. Не звернувся він і до суду з письмовою заявою і документами, що підтверджують його вимоги.

Згідно з ч. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

В силу ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у визначений строк встановлені частиною 2 статті 14 вказаного Закону .

Так, зазначеною статтею передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашеними вимогами кредиторів визнаються задоволені вимоги кредитора; вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення зобов'язання, у тому числі його заміну; або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Згідно із ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Поряд із Законом України "Про виконавче провадження" до виконавчого провадження підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта.

У даному випадку вказаний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувана або боржника, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Частина 4 цієї статті містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, зокрема, якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин.

До таких підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу, обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права, прощення, новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 18.09.2007 року у справі №3/332, від 02.10.2007 року у справі №6/73, від 20.05.2008 року у справі №30/169, Вищий господарський Суд України у постановах від 13.05.2008 року у справі №32/207, від 23.09.2008 року у справі №8/566.

За встановлених судом першої інстанції обставин, за якими ЗАТ "Пласт" є конкурсним кредитором, у силу ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у встановлений законом строк не звернулося до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство; а відтак, заборгованість останнього є погашеною, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав наказ на виконання рішення у справі №14/390 суду від 16.09.2002 року таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного, ухвала господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі №14/390 прийнята з урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Таким чином, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про виконавче провадження", ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 598 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2013 року у справі №14/390 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.10.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.