Постанова

від 21.11.2008 по справі 2-а-4139/08

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4139/08

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ

            АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М  У К Р А Ї Н И

   21 листопада 2008 року                                                                  м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Івано-Франківського окружного

адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя - Басай О.В.

Судді -                        Григорук О.Б.

                                   Матуляк

Я.П.

при секретарі

Шовгенюк І.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 - не

з'явився;

представників

відповідачів - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду

адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: Управління праці та соціального захисту

населення Калуської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики

України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України  

про зобов'язання виплатити недоплачену щорічну разову грошову

допомогу,-

ВСТАНОВИЛА:

            ОСОБА_1

звернувся в суд із адміністративним позовом до управління праці та

соціального захисту населення Калуської міської ради, Міністерства праці та

соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного

казначейства України про стягнення недовиплаченої щорічної разової

грошової допомоги. Позовні вимоги мотивував тим, що грошові допомоги,

передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту " у 2004-2007 роках виплачені йому в неповному

розмірі. На письмові звернення щодо виплати належних сум управлінням праці та

соціального захисту населення Калуської міської ради було відмовлено.

Вважає такі дії неправомірними, при цьому посилається на Закон України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та

рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнані

неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік".

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

На адресу суду 19.11.2008 року позивач направив заяву в якій просить

розгляд справи провести без його участі.

            Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення

Калуської міської ради в судове засідання не

з'явився, направив на адресу суду заперечення

проти позову, в якому позовних вимог не визнає та просить у задоволені позову

відмовити. В запереченні посилаються на те, що згідно ст. 23 Бюджетного кодексу

України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати

лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення

встановлюються законом про Державний бюджет України. Також згідно ст. 51

Бюджетного кодексу України зобов'язання, взятті розпорядниками коштів

Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються

бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Взяття  таких зобов'язань є бюджетним

правопорушенням. Крім того, частиною 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України

встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в України положення

нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать

положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України «Про державний

бюджет України».

Представник відповідача - Міністерство праці та соціального політики

України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та

дату судового розгляду про, що свідчить повідомлення про вручення поштового

відправлення(рекомендованого).

           Представник відповідача - Міністерства

фінансів України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином

повідомлений про час та дату судового розгляду про що свідчить повідомлення про

вручення поштового відправлення(рекомендованого). Однак відповідач направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому

позовних вимог не визнає. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги

учасникам  війни фінансується з

Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим

законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилається на ч.2 ст. 4

Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного

процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в

частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет

України та на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо не здійснює

виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому вимоги позивачів

не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

Одночасно вказує, що згідно із положеннями статті 99 Кодексу адміністративного

судочинства України позивачами порушено строк звернення до адміністративного

суду та просить відмовити в позові також і з цих підстав.

            Представник

відповідача - Державного казначейства України в судове засідання не з'явився,

направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому просить справу

розглянути без його участі, вважає позовні вимоги безпідставними та

необґрунтованими. 

            Розглянувши

адміністративний позов, подані заперечення, дослідивши наявні в матеріалах

справи докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного

позову слід відмовити з наступних підстав.

            Судом

встановлено, що позивач є інвалідом війни - ІІI групи, що

підтверджується відповідним посвідченням та визнається відповідачами по справі.

            Згідно

ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних

правовідносин, щорічно до 5 травня інвалідам 

війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи

мінімальних пенсій за віком.

            Відповідно

до ст.17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію

цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З

огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті

вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу

України).

            З

метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України

прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги,

передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до

10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України

для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах,

установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

            Відповідно

до ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" у 2004 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалась у розмірі

130 грн. для інвалідів війни ІІI групи. Згідно ст.34 Закону України

"Про Державний бюджет на 2005 рік" та ст.30 Закону України "Про

Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках дана виплата

здійснювалася в розмірі 270 грн.. Згідно ст.29 Закону України "Про

Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога виплачувалась у розмірі 300грн.

            Вищевказані

суми позивачу були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто

до 5 травня відповідного року за який здійснювалась виплата. Дані обставини

визнаються, як відповідачами, так і позивачем, тому згідно ч.3 ст.72 КАСУ факт виплати

позивачу разової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми

виплачених допомог, доказування не потребують.

            В

судовому засіданні встановлено, що здійснення вказаних виплат в усіх випадках

проводилося у відповідності до законів України про Державний бюджет України на

відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у

2004-2007 роках не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової

допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту».

            При

цьому, норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4

Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту", а тому, на думку суду, саме вони підлягали до застосовування у

спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує, що на момент виплати була

чинною ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік", яка

зупиняла дію на 2007 рік ч.5 ст.12-15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту».

            Враховуючи

вищевикладене, суд вважає дії відповідачів при виплаті допомоги, передбаченої

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та іншого

законодавства України, а розмір виплат - належним, виходячи з наступного.

            Так,

Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність

одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами

рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України

виокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві

його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон

приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96

Конституції), суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є

тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції). Крім

цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які

можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про

Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби,

розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституція

України.) За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг,

компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата

грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів

Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим

законом, крім закону про Державний бюджет України. До того ж при визначенні

таких обсягів повинні враховуватися вимоги статті 95 Конституції України щодо

справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами

і територіальними громадами (частина перша) та збалансованості бюджету України

(частина третя), тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з

Державного бюджету України, мають бути задоволені виходячи з фінансових

можливостей держави. Такі самі концептуальні підходи закріплені, зокрема, в

положеннях статті 22 Загальної декларації прав людини, згідно з якими кожна

людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення

необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у

економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного

співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

            Згідно

ч.2 ст. 8 КАСУ в даному випадку суд застосовує принцип верховенства права з

урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до

рішення від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (Заява N

63134/00) ЄСПЛ зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки

і в якому розмірі виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава

може призупиняти виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

У справі "Суховій проти України" (Заява N 41688/04) у рішенні від

25.10.2007 Європейський суд з прав людини констатує, що держави користуються

широкою свободою дій в оцінці існування проблеми публічного інтересу, який

виправдовує вжиття певних заходів, та у виборі спрямування національної

соціально-економічної політики. Якщо тільки з'являється загальний інтерес, від

органів державної влади вимагається належне з погляду часу, способу та

максимальної відповідності реагування.

            Враховуючи

значну кількість осіб, які є ветеранами та інвалідами війни згідно ст. 4 Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

загальний розмір виплати разової допомоги беззаперечно є питанням публічного

інтересу.

            За

таких обставин визначення розміру виплат саме відповідними законами про

Державний бюджет України та дії відповідачів по виплаті допомог в даних

розмірах відповідали не тільки вимогам національного законодавства, а і

Європейській конвенції з прав людини та іншим міжнародним стандартам і зобов'язанням

України.

            Згідно

ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Таким

чином, вищезазначені грошові допомоги не могли бути виплачені позивачу у

розмірі, що перевищує суму, зазначену в законі про державний бюджет на

відповідний рік.

Посилання позивача на

те, що дії відповідачів є неправомірними, так як положення ст.29 Закону України

"Про Державний бюджет на 2007 рік" згідно якої виплата зазначеної

допомоги здійснювалась у розмірі 300 грн., рішенням Конституційного Суду

України за №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнанні неконституційними, не можуть

бути взяті до уваги згідно нижчевикладеного.

            Згідно

ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають

чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Тобто ст.29

Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" втратила чинність

тільки з 09.07.2007 року, оскільки рішення Конституційного суду від 09.07.2007

року № 6/рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2007 року, на

момент виплати позивачам грошових допомог, вищезгадана стаття Закону про

державний бюджет була чинною.

            На

відміну від процесуальних норм, вирішуючи спори суди зобов'язані керуватись

нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних

правовідносин, а не на момент судового розгляду. Таким чином, при визначені

розміру виплати вищезгаданих надбавок в 2007 році необхідно керуватись не

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

а Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік".

            За

таких обставин дії відповідачів по нарахуванню та виплаті щорічної грошової

допомоги інвалідам війни за 2007 рік не можуть бути визнані протиправними.

Жодних інших доказів протиправності дій відповідачів позивачем  не наведено.

            Суд

також враховує, що вищезазначені допомоги є разовими, тобто виплачуються

щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена

можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх

розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня

поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.

            Виходячи

з того, що позивач отримав зазначені виплати в розмірах, встановлених законами

України про Державний бюджет України на 2004-2007 роки, відповідачі правомірно

керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

а тому позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і

задоволенню не підлягають.

            На

підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.158-163, 167 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

   в задоволенні позову

відмовити повністю.

            Постанова набирає

законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена

до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки,

передбачені ст.186 КАС України. 

                                    Головуючий                         О.В.

Басай                  

Судді:                                                     

О.Б. Григорук

Я.П. Матуляк

       постанова виготовлена в повному обсязі

27.11.2008р.