Рішення

від 01.10.2013 по справі 922/3781/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р.Справа № 922/3781/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост", м.Харків до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Харків про стягнення 119119,64 гривень за участю представників:

позивача - Донченка Ю.М. (директор, протокол зборів №3 від 20 грудня 2006 року)

Мирошник Т.Ю. (довіреність №б/н від 30 вересня 2013 року)

відповідача - Мелетян Р.М. (довіреність №2-193 від 09 січня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 119119,64 гривень, у тому числі, 111279,20 гривень суми основної заборгованості, 1786,82 гривень суми нарахованої пені та 6053,62 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору №15 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між сторонами 11 жовтня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 2382,39 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 вересня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2013 року.

24 вересня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№35191) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 24 вересня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№35036) відзив та витребувані судом документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. У наданому відзиві Відповідач підтвердив факт укладання спірного договору з Позивачем, визнав основну суму заборгованості, але заперечував проти нарахування пені. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

01 жовтня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№36243) додаткові документи, на підтвердження своєї правової позиції по даній справі. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 01 жовтня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№36162) про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від вимоги щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені у розмірі 1786,82 гривень. З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з Відповідача 117332,82 гривень, у тому числі, 111279,20 гривень суми основної заборгованості та 6053,62 гривень суми 3% річних.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні проти відповідної заяви Позивача не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовження розгляду справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 01 жовтня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 01 жовтня 2013 року проти зменшених позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

11 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост" (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" (Відповідачем) було укладено договір №15 про закупівлю товарів за державні кошти. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками, а саме, з боку Відповідача (покупця) в особі заступника директора філії Пономарьова Ю.В., з боку Позивача (постачальника) в особі директора Донченко Ю.М.

Відповідно до умов даного договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця обладнання копіювально-розмножувальне та інше конторське обладнання (код ДК 016-97 - 30.01.2), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Також, на виконання умов договору, 11 жовтня 2011 року між сторонами була підписана специфікація (додаток №1 до договору) (а.с.16-17).

Розрахунки за товар здійснюються на протязі 60 банківських днів з моменту фактичного отримання товару по накладній (п.4.1 договору). До рахунка додається видаткова накладна про поставку товару та товаро-транспортна накладна (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, постачання товару здійснюється протягом 2011 року партіями в перебігу 2 (двох) робочих днів згідно заздалегідь поданої заявки покупця в письмовій або усній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, постачальник (Позивач) здійснив поставку товару на адресу покупця (Відповідача) на суму 194294,16 гривень. Даний факт підтверджується наступними витратними накладними (а.с.27, 29):

- в/н №03 від 17 листопада 2011 року на суму 92938,20 гривень;

- в/н №06 від 16 січня 2012 року на суму 101356,14 гривень.

До того ж, відповідний факт підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків за спірним договором, станом на 10 червня 2013 року (а.с.36).

Крім того, Відповідач повернув частину отриманого товару на суму 63015,14 гривень. Даний факт підтверджується наступними накладними на повернення товару (а.с.35-36):

- н/п №1 від 30 листопада 2012 року на суму 23804,40 гривень;

- н/п №2 від 30 листопада 2012 року на суму12750,48 гривень;

- н/п №3 від 30 листопада 2012 року на суму26460,26 гривень.

Відповідач, в свою чергу, частково розрахувався за отриманий товар, з урахуванням повернутого, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 111279,20 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив лист (вих.№75) від 04 липня 2013 року на адресу Відповідача, з вимогою здійснити оплату виниклої заборгованості, але у відповідь, отримав лист від Відповідача, в якому останній зазначив про неможливість виконання договірних зобов'язань, у зв'язку зі складним фінансовим станом (а.с.37-38).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 111279,20 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.5 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Правовідносини сторін, які існували на момент укладання спірного договору, регулюються нормами чинного законодавства та підпадають під дію Закону України "Про здійснення державних закупівель" (надалі - Закон).

Цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів (ч.2 ст.2 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться й у ст.526 Цивільного кодексу України.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 111279,20 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6053,62 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу" ПАТ "Укртрансгаз" (61004, м.Харків, вул.Маршала Конєва, буд.16, код ЄДРПОУ 35633360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Мост" (61141, м.Харків, в'їзд Балакірєва, буд.7, кв.1, код ЄДРПОУ 22721651, п/р №260090011379 в ПАТ "РегіонБанк", МФО 351447) 111279,20 гривень основної заборгованості, 6053,62 гривень суми 3% річних та 2346,66 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/3781/13