Рішення

від 07.10.2013 по справі 127/13955/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/13955/13-ц

Провадження 2/127/4629/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Антонюка В.В.,

при секретарі: Бойко А.В.,

з участю:

представника позивача за первісним позовом - Яцуби В.М.,

представника третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором та за зустрічним позовом третьої особи із самостійним вимогами щодо предмету спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ "Стильестейт" до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором. Позов мотивовано тим, що 21.08.2012 року між ТОВ "Стильестейт" та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір №21/1, згідно з яким виконавець зобов'язується надати замовнику інформацію про об'єкт нерухомості, що продається та відповідає характеристикам, які викладені у вищезазначеному договорі, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця у розмірі 4% від реальної вартості об'єкта нерухомості у день оформлення з продавцем договору про наміри або договору про відчуження майна, що підтверджується копією договору від 21.08.2012 року за №21/1.

21.08.2012 року сторонами підписано акт приймання виконаних робіт, згідно якого виконавець надав, а замовник в особі ОСОБА_3 підтвердила, що приймає надану виконавцем інформацію та послуги по об'єкту нерухомості, який раніше не бачила та інформації про нього не мала, і розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 276 400 гривень, при цьому вартість наданої послуги становить 11 056 грн., що підтверджується копією вищезазначеного акта з підписом замовника про прийняття робіт. Згодом ТОВ "Стильестейт" стало відомо, що вказаний об'єкт нерухомості було придбано ОСОБА_4, який є чоловіком відповідача ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 21.03.2013 року.

Згідно п. 2.4 договору №21/1 від 21.08.2012 року передбачено, що у випадку придбання у власність родичами, знайомими, довіреними особами замовника квартири, інформацію по якій він отримав від виконавця згідно з актом приймання виконаних робіт, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю повну вартість послуг відповідно до умов даного договору. Вказані обставини змусили позивача за первісним позовом ТОВ "Стильестейт" звернутися до суду із даним позовом та просити суд: - стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" кошти в сумі 11 056грн. як оплату за договором №21/1 від 21.08.2012 року; - стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Стильестейт" неустойку в сумі 22 112 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" про визнання договору недійсним, як таким, що укладений без згоди іншого подружжя; судові витрати покласти на ТОВ "Стильестейт". Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою купівлі квартири подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулось до приватного підприємства "Антей", що знаходиться по вул. Соборній м. Вінниці, з яким 12 липня 2012 р. ОСОБА_4 за письмовою згодою своєї дружини ОСОБА_3 уклав Договір на інформаційне обслуговування і за надані за цим договором послуги повністю розрахувався. У цей же день співробітницею ПП "Антей" їм було показано дві квартири, у т.ч. і за адресою АДРЕСА_1, що зазначено в додатку на отримання інформаційних послуг (невід'ємній частини Договору) з підписами обох з подружжя. 16.07.2012 р. тією ж співробітницею їм було показано ще дві квартири за іншими адресами. Подружжя зупинило свій вибір на квартирі за адресою АДРЕСА_1, про що було повідомлено ПП "Антей", але їм був потрібен час, щоб скласти відповідну суму коштів. Однак у серпні 2012 р. ОСОБА_3, коли чоловік був у відрядженні, випадково прочитала оголошення у газеті, де було зазначено, що обрана ними квартира знову виставлялася на продаж. В даному оголошенні не було зазначено підприємства, через яке продавалась вказана квартира, а лише номер телефону. Занепокоєна ОСОБА_3, зателефонувавши за вказаним в оголошенні номером телефону, щоб з'ясувати обставини, зустрілась за вказаною адресою з дівчиною на ім'я ОСОБА_6, яка запропонувала ОСОБА_3 поспілкуватись з власниками квартири і запевнила, що "усе буде добре". Після цього ОСОБА_6 наполягла на тому, щоб ОСОБА_3 підписала договір і акт приймання виконаних робіт, які забрала із собою, аргументуючи це тим, що це її робота і від цього залежить її зарплата, однак нічого не пояснивши і навіть не повідомивши, що вона з іншого агенства. Другого примірника договору вона не заповнювала, посилаючись на термінові справи, а лише запропонувала згодом зайти до них на Соборну в офіс, щоб отримати договір.

ОСОБА_3 підписала документи, адже подібні папери вона вже підписувала разом з ОСОБА_4, який в основному займався цією справою, і згодом про цю подію забула.

Наприкінці березня 2013 р. ОСОБА_3 отримала від ТОВ "Стильестейт" досудову вимогу з вимогою сплатити 11056 грн. за договором від 21.08.2012 р. № 21/1, на що 01 квітня 2013 року на адресу ТОВ направила лист з проханням надіслати на її поштову адресу: копію договору, про який було зазначено вище, з мокрою печаткою підприємства та підписом керівника; нотаріально посвідчену копію Статуту ТОВ "Стильестейт" на підтвердження того, що це підприємство має право займатись відповідним видом господарської діяльності.

ТОВ "Стильестейт" відповіді не надало. Позивач -третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_4 вважає, що Договір від 21.08.2012 р. № 21/1 укладений між ТОВ "Стильестейт" та ОСОБА_3, яка є його дружиною, укладений з порушенням чинного законодавства.

ОСОБА_4 стверджує що вказаний договір виходить за межі дрібного побутового договору, адже предметом цього договору є об'єкт нерухомості, тобто цінне майно, та зобов'язання Замовника в особі ОСОБА_3 сплатити Виконавцю (ТОВ "Стильестейт") 4% від реальної вартості цього об'єкту нерухомості, що визначено, відповідно, пунктами 1.1 (Предмет договору) та 2.2 (Обов'язки сторін) цього договору а він, як чоловік ОСОБА_3, згоди на його укладення не давав.

Під час розгляду справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Стильестейт" Яцуба В.М. первісні позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, щодо зустрічного позову третьої особи з самостійними вимоги до предмету спору ОСОБА_4 - просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надавши

суду клопотання про розгляд справи у її відсутність по документах, наявних в матеріалах справи.

Представник третьої особи з самостійними вимогами до предмету спору ОСОБА_2 первісні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, а зустрічний позов просив задоволити в повному обсязі за обставин, викладених в позовній заяві.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що первісний позов ТОВ "Стильестейт" підлягає до частково задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" є юридичною особою, (Ідентифікаційний код 33209061), яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 91, кв.16.), одним із видів діяльності якого є агенство нерухомості, купівля та продаж власного нерухомого майна, консультування з питань інформатизації надання інших допоміжних комерційних послуг. (а.с.6).

21.08.2012 року між ТОВ "Стильестейт" та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір №21/1, згідно з яким виконавець зобов'язується надати замовнику інформацію про об'єкт нерухомості, що продається та відповідає характеристикам, які викладені у вищезазначеному договорі, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця у розмірі 4% від реальної вартості об'єкта нерухомості у день оформлення з продавцем договору про наміри або договору про відчуження майна, що підтверджується копією договору від 21.08.2012 року за №21/1. Згідно п. 2.4 договору №21/1 від 21.08.2012 року передбачено, що у випадку придбання у власність родичами, знайомими, довіреними особами замовника квартири, інформацію по якій він отримав від виконавця згідно з актом приймання виконаних робіт, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю повну вартість послуг відповідно до умов даного договору (а.с.3).

21.08.2012 року сторонами підписано акт приймання виконаних робіт, згідно якого виконавець надав, а замовник в особі ОСОБА_3 підтвердила, що приймає надану виконавцем інформацію та послуги по об'єкту нерухомості, який раніше не бачив та інформації про нього не мав, і розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 276 400,00 гривень. (а.с.4).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2013 року квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_4 (а.с.5).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 10.03.2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб (а.с.24).

Факт добровільності підписання відповідачем ОСОБА_3 договору та акту приймання виконаних робіт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду в показах сторін та ними не оспорюється.

В силу ст. 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст.ст. 10 , 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між сторонами був укладений договір про надання послуг, в даному випадку про надання організаційно-інформаційних послуг з придбанням та відчуженням об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна

сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати

послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,

а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Як було встановлено в судовому засіданні відповідач по первісному позову

ОСОБА_3 скористалась послугами позивача по первісному позову ТОВ

"Стильестейт", що підтвердила своїм підписом на вказаному договорі та акті виконаних

робіт і погодилась на умови, викладені в даному договорі, а тому з неї слід стягнути

передбачену п.2.2 договору плату за надані інформаційні послуги в розмірі 4% від

реальної вартості об'єкту нерухомості, що становить 11 056 грн.

Що стосується стягнення з відповідача по первісному позову ОСОБА_3 на

користь ТОВ "Стильестейт" неустойки, обумовленої п.2.2. договору в сумі 22 112 грн., то

на думку суду дана позовна вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума

або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником

зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стороною позивача до суду не надано чіткого, економічно обґрунтованого розрахунку неустойки з аргументованим посиланням на норми чинного законодавства, на підставі яких таке нарахування було здійснено, тому на думку суду в задоволенні позовних вимог первісного позову в цій частині слід відмовити.

Що ж стосується позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ТОВ «Стильестейт» про визнання договору недійсним, то суд вважає за необхідне вказані позовні вимоги, залишити без задоволення, оскільки позовні вимоги суперечать ст. 65 СК України.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ст. 34 ЦК України ОСОБА_3 є дієздатною, що свідчить про те що вона мала право здійснювати правочини самостійно та відповідно до ст. 208 ЦК України правочин вчинено у письмовій формі, оскільки його вартість перевищує у двадцять разів неоподаткований мінімум громадян. Договір укладений між ТОВ «Стильестейт» та ОСОБА_3 не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення, або державної реєстрації, що свідчить про відсутню необхідність у підписанні договору у письмовій формі ОСОБА_4

Як встановлено в ході розгляду справи ОСОБА_3 оглядала квартиру АДРЕСА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_4, що свідчить про обізнаність останнього у існуванні договору укладеного із ТОВ «Стильестейт».

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_3 укладала договір за взаємною згодою із ОСОБА_4 та діяла за взаємною згодою подружжя.

Згідно ст. 88 ЦПК України в зв'язку із задоволенням позову з відповідача на

користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до суми задоволених вимог, а

тому з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 слід стягнути на користь ТОВ

"Стильестейт" 165,84 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 , 57 , 60 , 88 , 209 , 212 , 213 ,

214 , 215 ЦПК України , ст.ст.525,526, ч.1 ст.549, 600,611,632 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" кошти в сумі 11 056 (одинадцять тисяч п"ятдесят шість) гривень 00 копійок, як оплату за договором № 21/1 від 21 серпня 2012 року.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Стильестейт" 165 (сто шістдесят п"ять) гривень 84 копійки витрат, понесених при сплаті судового збору.

В частині інших позовних вимог - відмовити.

В задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету

спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стильестейт" про визнання договору недійсним - відмовити. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Антонюк