Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/4776/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4776/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» (надалі за текстом - «ТОВ «Вінсо-Технології») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013332202 від 03.12.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 93 154 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0013342202 від 03.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 101 254 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.11.2012 р. по 15.11.2012 р. посадовцями державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі м. Києва) проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Вінсо-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Адва Естейт», за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1018/22-2/33998128 від 15.11.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст.ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати робіт за договором, укладеним з ТОВ «Адва Естейт».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

01.08.2011 р. між ТОВ «Вінсо-Технології» та ТОВ «Адва Естейт» укладено договір №8.

За умовами цього договору ТОВ «Адва Естейт» зобов'язалось виконати та здати ремонтно-будівельні роботи, а позивач - прийняти і оплатити ці роботи.

На виконання названого договору контрагент позивача видав податкову накладну, а ТОВ «Вінсо-Технології» перерахувало із свого поточного рахунку кошти у загальній сумі 486 020 грн. 40 коп., у тому числі 81 003 грн. 40 коп. ПДВ.

Витрати з оплати цих робіт позивач відніс до складу валових витрат, а сплачений у складі вартості робіт ПДВ - до податкового кредиту.

Разом з тим, 28.09.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва складено акт № 4021/22-2/37703130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адва Естейт» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2012 р.».

Згідно цьому акту 11.07.2012 р. ТОВ «Адва Естейт» визнано банкрутом. Крім того, у період з серпня по жовтень 2011 р. основним постачальником товариства було ТОВ «БК «Турам», яке не декларувало податкові зобов'язання. Також, прокурором Шевченківського району м. Києва порушено кримінальну справу за фактом підроблення не встановленими особами господарських договорів від імені директора ТОВ «Адва Естейт» з ПрАТ «Київметробуд».

Наведене, на думку податкового органу, свідчить про те, що угода між ТОВ «Вінсо-Технології» та ТОВ «Адва Естейт» є нікчемною.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013332202 від 03.12.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 93 154 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення № 0013342202 від 03.12.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 101 254 грн., в тому числі 81 003 грн. за основним платежем та 20 251 грн. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит, оскільки укладена ним з ТОВ «Адва Естейт» угода не мала реального характеру.

На думку судової колегія наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Позивачем було надано копії: договору № 8 від 01.08.2011 р., акту приймання виконаних будівельних робіт за формою «КБ-2а» та відомості ресурсів до нього, акту прийому-передачі, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкової накладної.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Аналіз наданих ТОВ «Вінсо-Технології» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Адва Естейт», які були предметом перевірки.

Помилковим є посилання ДПІ у Печерському районі м. Києва на те, що в подальшому ТОВ «Адва Естейт» було визнано банкрутом, оскільки визнання юридичної особи банкрутом не призводить до недійсності укладених угод та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи.

На думку колегії суддів суд першої інстанції помилково взяв до уваги посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб за фактом підроблення господарських договорів від імені директора ТОВ «Адва Естейт» з ПрАТ «Метробуд». При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між ТОВ «Адва Естейт» та ПрАТ «Метробуд» не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Адва Естейт».

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Адва Естейт» є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо - Технології» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0013332202 від 03 грудня 2012 року та № 0013342202 від 03 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська

суддя В.П.Мельничук

Постанова складена в повному обсязі 08 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.