Постанова

від 21.12.2006 по справі 15/254-06-6910а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/254-06-6910А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2006 р.справа № 15/254-06-6910А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання  Г.В.Селіховій,

за участю представників сторін

від позивача: В.В. Рудой

від відповідача: Є.В. Волканов,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області

від 27.09.2006р.

у справі № 15/254-06-6910А

за позовом Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України з дослідним виробництвом

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про визнання нечинними рішень та податкових вимог,

встановив:

СДПІ у Приморському районі м. Одеси 14.12.2005р. провела позапланову виїзну перевірку дотримання вимог діючого валютного законодавства України Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України по контракту № ОП-117 від 05.03.2003р., і за результатами якої склала акт № 9202/22-00/01126996/23. (а.с.70-76).

В ході перевірки встановлено:

-           прострочена дебіторська заборгованість по контракту № ОП-117                   від 05.03.2003р. становить 3708,02 дол. США;

-           порушення вимог статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94 в частині несвоєчасного надходження коштів на банківський рахунок „ДВ УкрНДІМФ” № 26005301537663, відкритий в БВ № 2 „Ленінське” ОЦВ „ПІБ”, МФО 328135 на суму 3708,02 дол. США;

-           порушення вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15/93, так як Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.07.2005р. та на 01.10.2005р. не відобразив прострочену дебіторську заборгованість у сумі 3708,02 дол. США, яка виникла при виконанні експортного контракту.

На підставі вказаного акту перевірки СДПІ у Приморському районі                     м. Одеси 15.12.2005р. прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000262200/0 у сумі 12864,42грн. і № 0000272200/0 у сумі 680,00грн., які оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги СДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла рішення № 4857/10/25-0012 від 06.02.2006р., яким рішення № 0000272200/0 від 15.12.2005р. залишено без змін, а рішення № 0000262200/0 від 15.12.2005р. скасовано в частині  нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 5055,89грн. На підставі зазначеного рішення 09.02.2006р. прийняті рішення № 0000262200/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7808,53 грн. та                  № 0000272200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680,00грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області прийняла рішення № 4007/25-0007 від 03.03.2006р., яким скаргу позивача залишено без задоволення. На підставі зазначеного рішення 10.03.2006р. прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій                           № 0000272200/2 та № 0000262200/2.

Рішенням ДПА України від 16.05.2006 р. № 5476/6/25-0415 рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси та рішення ДПА в Одеській області про розгляд скарги залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення. На підставі зазначеного рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси , яка є правонаступником СДПІ у Приморському районі м. Одеси, 24.05.2006р. прийняла рішення № 0000272200/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 680,00грн. та № 0000262200/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7808,53 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено першу податкову вимогу № 1/1517 від 14.06.2006р. і другу податкову вимогу № 2/2077 від 02.08.2006р. про сплату податкового боргу в розмірі 8488,53грн.(у т.ч. 680,00грн. штрафних санкцій та 7808,53грн. пені).

Науково-дослідний проектно-конструкторського інститут морського флоту України з дослідним виробництвом звернувся до господарського суду Одеської області із адміністративним позовом та уточненням до нього про визнання нечинними рішень про застосування штрафних фінансових санкцій                          № 0000262200/0 та № 0000272200/0 від 15.12.2005р., № 0000262200/1 та                  № 0000272200/1 від 09.02.2006р., № 0000262200/2 та № 0000272200/2                     від 10.03.2006р., № 0000262200/3 та № 0000272200/2 від 27.05.2006р., першу податкову вимогу № 1/1517 від 14.06.2006р. та другу податкову вимогу 2/2077 від 02.08.2006р., посилаючись на невідповідність зазначених рішень і вимог чинному законодавству України.

Постановою господарського суду Одеської області від 27.09.2006р. (суддя В.С. Петров) позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, ДПІ у Приморському районі                     м. Одеси звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, а позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом у запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

05.03.2003р. між Дослідним виробництвом Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України та Відкритим акціонерним товариством „Бошняківський вугільний розріз” (Росія) був укладений контракт № ОП-117, відповідно до якого Дослідне виробництво (постачальник) зобов'язалось виготовити та поставити грейфери для вугілля за доданою до контракту специфікацією у власність ВАТ „Бошняківський вугільний розріз” (покупець), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно умов контракту за ціною 62820,00 дол. США (а.с. 29-31).

Згідно п. 3.1 контракту оплата здійснюється за наданими рахунками в російських рублях по курсу ЦБ РФ до долару США на дату платежу шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Дослідного виробництва наступним чином: протягом 15 днів після підписання контракту обома сторонами покупець здійснює 50%-ий авансовий платіж; остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 15 днів після отримання від постачальника повідомлення про готовність вантажу до відправки.

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечити відвантаження товару протягом 2-х місяців з моменту отримання авансу.

В додатковій угоді від 02.09.2004р. № 2 до контракту сторони встановили, що сума остаточного розрахунку підлягає зменшенню на величину штрафних санкцій 6282 доларів США у зв'язку з простроченням виконання договору з вини Дослідного виробництва Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України, а також визначили відправником по контракту Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом (а.с. 32).

18.01.2005р. Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом та Відкрите акціонерне товариство „Бошняківський вугільний розріз” склали акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ними у зв'язку з тим, що згідно п. 1 додаткової угоди № 2 від 02.09.2004р. суму контракту зменшено на величину штрафних санкцій в розмірі 6282 дол. США та згідно п. 5.2 контракту                          № ОП-117 за невиконання зобов'язань по здійсненню платежів нараховано штрафні санкції на користь Дослідного виробництва Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України в сумі 2512,80 дол. США. Так, згідно акту від 18.01.2005р. сторони дійшли згоди у тому, що остаточна сума оплати ВАТ „Бошняківський вугільний розріз” на користь Дослідного виробництва по контракту № ОП-117 від 05.03.2003р. складає 59050,80 доларів США, яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок Дослідного виробництва.

За ВМД від 29.04.2005р. № 500050000/5/014283 та                                            № 500050000/5/014284 позивач відвантажив на адресу ВАТ „Бошняківський вугільний розріз” грейфери для вугілля.

На виконання умов контракту ВАТ „Бошняківський вугільний розріз” перерахував кошти на рахунок Дослідного виробництва Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України                                  № 26005301537663 на загальну суму 1756507,87 рублів, згідно виписок банку, що за офіційним курсом НБУ на день перерахування становило                             59111, 98 дол. США, а саме:

- 14.03.2003р. в сумі 982571,00 рос. рублів, що за офіційним курсом НБУ на день перерахування становило 31407,64 дол. США (курс гривні відносно долару США станом на 14.03.2003р. складав 5,3340 грн. за 1 дол. США);

- 21.02.2005р. в сумі 773936,87 рос. рублів, що за офіційним курсом НБУ на день перерахування становило 27704,34 дол. США (курс гривні відносно долару США станом на 21.02.2005р. складав 5,2991 грн. за 1 дол. США).

Податкова інспекція вважає, що прострочена дебіторська заборгованість по контракту № ОП-117 від 05.03.2003р. становить 3708,02 дол. США, оскільки нею не врахований взаємозалік зустрічних однорідних вимог з тих підстав, що здійснені сторонами операції по заліку взаємних вимог суперечать ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.  

Отже умови, за яких не допускається залік зустрічних однорідних вимог між сторонами контракту № ОП-117 від 05.03.2003р., відсутні як у вказаному контракті, так і в діючому законодавстві, зокрема, в: Законах України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, в Декреті Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15/93.

Крім того, з урахуванням викладеного не було порушено позивачем і            ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15/93, відповідно до якої валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України; порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Так, позивач не повинен був здійснювати декларування неіснуючої суми заборгованості в сумі 3708,02 дол. США в Декларації про валютні доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2005р. та 01.10.2005р. .

Також апеляційна інстанція зазначає, що податкова інспекція неправомірно встановила в оскаржуваних рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” строки сплати сум штрафних санкцій з посиланням на п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 із подальшими змінами (далі –Закон № 2181), а також прийняла першу та другу податкові вимоги на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього Закону, оскільки Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків і зборів і його дія не розповсюджується на питання валютного регулювання та валютного контролю, в тому числі на застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення термінів зарахування коштів в іноземній валюті на валютні рахунки підприємств в уповноважених банках.

З огляду на вищевикладене, господарський суд правомірно дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій                    від 15.12.2005р. № 0000262200/0 та № 0000272200/0, від 09.02.2006р.                           № 0000262200/1 та № 0000272200/1, від 10.03.2006р. № 0000262200/2 та                     № 0000272200/2, від 24.05.2006р. № 0000262200/3 та № 0000272200/3, перша податкова вимога № 1/1517 від 14.06.2006р. та друга податкова вимога                     № 2/2077 від 02.08.2006р. прийняті податковою інспекцією в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню нечинними.

З урахуванням викладеного постанову господарського суду Одеської області слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200,  205, 206,  212,  254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 27.09.2006р. у справі № 15/254-06-6910А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                         Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                               Л.І. Бандура

Суддя                                                                                               В.Б. Туренко