Постанова

від 26.12.2006 по справі 28/333-06-8489

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/333-06-8489

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" грудня 2006 р. Справа № 28/333-06-8489

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                      Суддів:   Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

(згідно розпорядження Голови суду  В. С. Балуха №137 від 06.11.2006 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Колоколова С. І. та Шевченко В. В.  на  колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.),

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача  – Вакуленко Ю.Ф., Ткач С.А.,                                                                                   

відповідача –Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради –Юхтенко Л.Р.,

відповідача –Управління з фізичної культури та спорту Одеської міськради –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу   Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради, м. Одеса

на  рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р.

у справі   №28/333-06-8489

за позовом  Громадської спортивної організації „Волейбольно –тенісний клуб „Одеса”, м. Одеса              

до  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради, м. Одеса та Управління з фізичної культури та спорту Одеської міськради, м. Одеса   

про  визнання права оренди,

    ВСТАНОВИЛА:   

29.08.2006 р. (вх. №10582) ГСО „Волейбольно –тенісний клуб „Одеса” у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Управління з фізичної культури та спорту Одеської міськради про визнання за ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса”, згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 84/1 від 31.05.1999 р., укладеним між ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, права оренди приміщення, загальною площею 459 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24-а, терміном до 19.07.2010 р.. Третьою особою на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позивачем зазначено Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міськради  (а.с. 2-3). Свої  вимоги вона мотивувала наступним.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 84/1 від 31.05.1999 р., укладеного між ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” (Орендар) та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець), Орендодавець передав Орендарю в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 459 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24-а (далі - Об'єкт оренди), з метою розміщення спортзалу та приміщення забезпечення. Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору оренди, строк дії договору встановлено з 12.03.1998 р. до 31.05.2004 р.. Додатковим погодженням до договору оренди нежитлового приміщення № 84/1, укладеним 10.09.2004 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса”, дію зазначеного договору оренди продовжено до 01.05.2005 р.. У зв'язку з тим, що протягом місяця після закінчення строку дії договору від орендодавця не надійшло ніяких письмових заперечень щодо подальшого користування орендарем об'єктом оренди, ГСО „Волей6ольно-тенісний клуб „Одеса” продовжує користуватися об'єктом оренди та сумлінно виконує усі обов'язки, згідно з умовами договору. Враховуючи, що договір укладено терміном з 12.03.1998 р. до 31.05.2004 р., строк його дії становить шість років 2 місяці та 19 днів. Отже, договір вважається пролонгованим на той самий строк, на тих самих умовах і діє з 31.05.2004 р. до 19.07.2010 р.. Як стало відомо ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса”, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 228 від 02.03.2006 р. об'єкт оренди передано Управлінню з фізичної культури та спорту Одеської міської ради. Утім, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради, як орендодавці, не визнають права оренди ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” об'єкту оренди, про що свідчить поданий Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області позов про виселення. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 5,17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16,764 ЦК України.  

25.09.2006 р. (вх. №20690) відповідач подав до суду клопотання (а.с. 27-28), в якому, серед іншого, зазначив, що  управління з фізичної культури та спорту ніякого відношення до приміщення на вул. Ланжеронівська, 24-а не має, оскільки воно знаходиться на балансі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, яке і укладало та розривало угоду оренди та подавало позов до суду.

06.10.2006 р. (вх. №21898) 3-я особа подала до суду клопотання про припинення провадження з цієї справи (а.с. 30-31), оскільки доводи ГСО „ВТК „Одеса” не відповідають дійсності і є наміром затягнути судовий процес по справі №1/309-05-8643 про розірвання договору оренди та виселення, що розглядається в господарському суді Одеської області. Дійсно, між ПУКВ та ГСО „ВТК „Одеса” існує договір оренди № 84/1 від 31.05.1999 р.. Право на оренду у позивача виникло на підставі названого договору оренди. На час подання клопотання, договір є діючим, дійсним, орендар знаходиться в названому приміщенні. Право орендаря безпосередньо надано йому за договором, тобто питання існування орендних відносин не оспорюється. Таким чином, предмет спору по справі №28/333-06-8489 - відсутній. Щодо того, що позивач зазначає, що Представництво оспорює право на оренду приміщення шляхом подання позову, то це не відповідає дійсності, а позивач невірно відображає факти. Представництвом заявлено вимоги про розірвання договору та виселення, що, навпаки, підтверджує той факт, що ПУКВ визнає існування орендних відносин та просить суд розірвати їх в судовому порядку. Більш того, позивач в позовній заяві зазначив неналежного відповідача. Управління приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24А, здійснює Представництво, функції орендодавця здійснює також Представництво, отже, Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради не є відповідачем по справі за названими позовними вимогами.

18.10.2006 р. до справи судом залучено клопотання відповідача про відмову у задоволені позовних вимог до Управління з фізичної культури та спорту Одеської

міської ради та заміну  неналежного  відповідача - Управління  з  фізичної  культури  та  спорту Одеської міської ради на належного відповідача по справі - Представництво по

управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (а.с. 47), оскільки додатковим погодженням до договору оренди від 10.09.2004 р. встановлюється кінцевий термін дії договору. Таким чином, Представництво висловило своє ставлення до терміну дії договору. Договір  не укладався Управлінням з фізичної культури та спорту Одеської міської ради, тобто між позивачем та відповідачем не існує жодних стосунків за договором оренди. Позивач припускається до підміни особи, що укладала договір оренди та, відповідно, може мати певні права та обов'язки за цим договором, іншою особою, яка не лише не є стороною по справі, а й не приймала будь-якого рішення стосовно передачі спірного майна в оренду позивачу. Навпаки, позивачем зазначено, що порушення з боку відповідача сталося внаслідок звернення до суду Представництва. Управління майном, що належить територіальній громаді м. Одеси, у т.ч. спірними нежитловими приміщеннями не здійснюється відповідачем, про що свідчить акт приймання-передачі. Тобто, Управлінням з фізичної культури та спорту Одеської міської ради не лише не укладалося договору оренди спірного майна та додаткових погоджень до нього, а й відсутні будь-які підстави для можливості здійснювати зазначені дії з боку відповідача.

26.10.2006 р. (вх. №23729) позивач надав суду зміни до позовної заяви (а.с. 64-66), в яких просив визнати дійсним договір оренди нежитлового приміщення № 84/1  від 31.05.1999 р., укладений між ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та визнати  за  ГСО  „Волейбольно-тенісний  клуб  „Одеса”,  згідно  вказаного  договору  оренди, право оренди приміщення, загальною площею 459 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24-а, терміном до 20.07.2012 р., оскільки додатковим погодженням до договору оренди № 84/1 строк його дії продовжено ще на 11 місяців, тобто до 01.05.2005 р.. Відповідно до п.3 зазначеного додаткового погодження, воно є невід'ємною частиною договору оренди № 84/1 від 31.05.1999 р.. Виходячи з того, що договір укладено з 12.03.1998 р. до 31.05.2004 р. та строк його дії було продовжено до 01.05.2005 р., загальний строк дії договору оренди становить сім років 1 місяць 19 днів. У зв'язку з тим, що протягом місяця після закінчення строку дії договору, тобто до 01.06.2005 р., від орендодавця - Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради не надійшло ніяких письмових заперечень щодо подальшого користування орендарем об'єктом оренди, ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” продовжує користуватися ним та виконує обов'язки орендаря, згідно з умовами договору.  Отже, договір вважається пролонгованим на той самий строк, на тих самих умовах і діє до 20.06.2012 р.. Однак, відповідачі визнають право оренди ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” за договором оренди лише терміном до 19.07.2010 р., що підтверджується Актом прийому-передачі житлових приміщень від 01.09.2006 р. та додатком до нього, укладеним між Представництвом  та Управлінням з фізичної культури та спорту Одеської міської ради. Тобто, відповідачі заперечують право ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” користуватись цим об'єктом з 19.07.2010 р. до 20.06.2012 р.. Договір оренди №84/1 від 31.05.1999 р. належним чином підписаний сторонами договору, включає в себе всі істотні умови договору оренди, передбачені чинним законодавством та виконується його сторонами. На дату укладення договору оренди законодавством було передбачено можливість укладення договору у простій письмовій формі. В силу вимог ч.2 ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У зв'язку з цим, листом від 12.10.2006 р. № 174 та листом від 12.10.2006 р. № 175 ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” звернулась до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору оренди, але відповіді не отримала. В обґрунтування вказаних змін позивач послався на ст.ст. 10,17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 209,220,631,764,793 ЦК України та ст. 180 ГК України.

          Ухвалою господарського суду Одеської  області  від 27.10.2006 р. (а.с. 78) до участі у справі судом залучено в якості відповідача Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

       10.11.2006 р. (вх. №25108) Представництво подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи № 28/333-06-8489 до розгляду справи № 30-9-1/309-05-8643 в Апеляційному господарському суді Одеської області (а.с. 86-87), оскільки в провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 30-9-1/309-05-8643 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до  ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” про розірвання договору оренди №84/1 від 31.05.1999 р. та виселення з нежилого приміщення, розташованого по вул. Ланжеронівська,24-а. Підставами подачі даного позову є те, що відповідач не виконує належним чином обов'язки, покладені на нього договором оренди. Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2006 р. розгляд наведеної справи був зупинений до розгляду справи № 28/333-06-8489. Представництво  подало апеляційну скаргу до Апеляційного господарського суду Одеської області на вказану ухвалу. Справа № 30-9-1/309-05-8643 може бути розглянута до вирішення справи № 28/333-06-8489. Однак, справа за позовом ВТК „Одеса” до ПУКВ та Управління з фізичної культури та спорту про визнання договору дійсним та права на оренду не може бути розглянута до розгляду справи № 30-9-1/309-05-8643.  Тільки після розгляду зазначеної справи в апеляції, на думку відповідача, можна буде вирішити питання про розгляд чи зупинення розгляду справи за позовом ГСО "Волейбольно-тенісний клуб "Одеса" до управління фізкультури та спорту Одеської міської ради та Представництва про визнання за позивачем, згідно з договором оренди № 84/1 від 31.05.1999 р., права оренди приміщення, розташованого по вул. Ланжеронівська,24-а.

             Рішенням господарського суду Одеської  області  від 10.11.2006 р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено, а саме, визнано дійсним договір оренди не житлового приміщення № 84/1 від 31.05.1999 р., укладений між ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та визнано за ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса”, згідно зі вказаним договором оренди, право оренди приміщення, загальною площею 459 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24-а, терміном до 20.07.2012 р.; стягнено з Представництва на  користь  ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” витрати по сплаті держмита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.; Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради від відповідальності звільнено (а.с. 110-112). Таке рішення суд мотивував тим, що, відповідно до рішення  Одеської міської ради  № 228 від  02.03.2006 р., приміщення  першого та другого поверхів, загальною площею 459,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м.  Одеса, вул. Ланжеронівська, 24а, на підставі  акту прийому –передачі  від  16.03.2006 р. передано Представництвом   до Управління з фізичної  культури та спорту Одеської міської ради для здійснення управління вищевказаним майном. В той же час, Одеською міською радою  27.06.2006 р. було прийнято рішення № 56-У „Про впорядкування роботи виконавчих  органів Одеської міської ради з виконання функцій орендаря нежилих приміщень, що знаходяться  в комунальній власності  територіальної громади міста Одеси”, відповідно до якого встановлено, що  єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендаря  нежилих  будівель, що знаходяться  у комунальній власності  територіальної громади міста Одеси, є Представництво по управлінню  комунальною власністю  Одеської міської ради. На виконання вимог цього рішення, 01.09.2004 р.  Представництвом  та Управлінням  було підписано акт прийому - передачі  приміщення, площею 459 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24-а. Також, відповідно до додатку до вищевказаного акту в графі „профіль  використання” вказано   позивача - ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” та визначено, що він використовує вказане приміщення на основі договору оренди  до  19.10.2010 р.. Тобто, вказаний додаток підтверджує факт існування орендних відносин між позивачем - ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса”  та Представництвом за договором оренди від 31.05.1999 р. за №84/1.  На думку суду, оскільки Представництво та Управління здійснюють тільки управління майном, яке  належить громаді м. Одеси, а, у відповідності  до п.3 ст.  284 ГК України, реорганізація орендодавця не є підставою для  зміни умов  або розірвання договору оренди, тому передача управління  об'єктом оренди від одного структурного підрозділу  до іншого Одеської міської ради не може  змінити  або припинити зобов'язань між сторонами  за договором оренди  від 31.05.1999 р. за № 84/1.  Суд зазначив, що договір оренди  укладено з 12.03.1998 р. до 31.05.2004 р. та строк його дії, відповідно до додаткового погодження від 10.09.2004 р., що є невід'ємною частиною цього договору, було продовжено до 01.05.2005 р., загальний строк дії договору оренди становить сім років 1 місяць 19 днів, тому  вищевказаний договір  оренди від 31.05.1999 р. за № 84/1  слід вважати продовженим до 20.07.2012 р.. Також, судом встановлено, що протягом місяця після закінчення строку дії договору, тобто до 01.06.2005 р., від орендодавця - Представництва не надійшло ніяких письмових заперечень щодо подальшого користування орендарем об'єктом оренди, ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” продовжує користуватися об'єктом оренди та виконує обов'язки орендаря, згідно з умовами договору. Також, судом встановлено, що відповідач –Представництво  ухиляється від нотаріального посвідчення договору, оскільки позивач  звернувся з листом від 12.10.2006 р. № 174 та листом від 12.10.2006 р. № 175  до Представництва  та Управління  з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору оренди, але до теперішнього часу відповіді не отримав. Договір оренди № 84/1 від 31.05.1999 р. належним чином підписаний сторонами договору, включає в себе всі істотні умови договору оренди, передбачені чинним законодавством та виконується його сторонами. Відповідно до рішення  Одеської міської ради від 27.06.2006 р.  за  № 56-У „Про впорядкування   роботи виконавчих  органів Одеської міської ради з виконання функцій орендаря нежилих приміщень, що знаходяться  в комунальній власності  територіальної громади міста Одеси”, єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендаря  нежилих  будівель, що знаходяться  у комунальній власності  територіальної громади міста Одеси, є Представництво по управлінню  комунальною власністю  Одеської міської ради та нежиле приміщення,  загальною площею  459 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 24а передано Управлінню з фізичної культури та спорту Одеської міської ради за актом прийому-передачі  від  01.09.2006 р. в управління Представництвом  по  управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. В обґрунтування такого рішення суд послався на ст.ст. 10,17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 220,764,793 ЦК України.  

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Представництво звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та   справу направити на новий розгляд для вирішення питання про об'єднання справ № 30-9-1/309-05-8643 та № 28/333-06-8489, з тих же підстав, що були викладені ним у клопотаннях про припинення провадження з цієї справи та про відкладення розгляду справи № 28/333-06-8489 до розгляду справи № 30-9-1/309-05-8643 в Апеляційному господарському суді Одеської області, а також враховуючи те, що на час звернення з цією скаргою в господарському суді Одеської області  розглядається питання про те, чи має позивач право на оренду, чи він його втратить за рішенням суду. Оскільки справа № 30-9-1/309-05-8643 знаходиться в суді апеляційної інстанції, де буде розглядатися питання про скасування ухвали про зупинення розгляду даної справи, то розгляд справи № 28/333-06-8489 повинен був бути зупинений до розгляду справи № 30-9-1/309-05-8643, оскільки тільки після розгляду зазначеної справи в апеляції можна буде вирішити питання про розгляд чи зупинення розгляду справи за позовом ГСО „Волейбольно-тенісний клуб „Одеса” до Управління фізкультури та спорту Одеської міської ради та Представництва про визнання за позивачем  права оренди приміщення, розташованого по вул. Ланжеронівська,24-а, або необхідно розглядати зазначені справи в одному провадженні. Представництвом було заявлено кілька клопотань по даному питанню: клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу про зупинення справи в суді апеляційної інстанції (для того, щоб вирішити питання про об'єднання справ), про зупинення розгляду справи та про об'єднання справ в одну справу, але судом безпідставно, на думку скаржника, було відмовлено в задоволенні всіх названих клопотань. В дійсності, позов про розірвання договору оренди було заявлено першим, а позов про визнання права на оренду заявлено пізніше. Право на оренду саме витікає з того, чи буде діяти договір оренди чи його буде розірвано. Вирішення питання про задоволення позову про визнання права на оренду випливає з вирішення питання про розірвання договору оренди, отже повинно було бути вирішено тільки після винесення рішення по справі № 30-9-1/309-05-8643.  Апелянт також звернув увагу на той факт, що до 20.11.2006 р. рішення суду від 10.11.2006 р. до Представництва не надійшло, апеляційна скарга підготовлена на підставі оголошеної резолютивної частини рішення, у зв'язку з чим, після отримання рішення Представництвом, мотивувальну частину апеляційної скарги буде доповнено.

       Розгляд справи було призначено на 26.12.2006 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.               

              Представник Управління з фізичної культури та спорту Одеської міськради у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.           

     Оскільки представники позивача та відповідача (Представництва) не заявили клопотання про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

          Представник скаржника (Представництва) в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на  викладених у ній підставах, а також з посиланням на те, що, по-перше, договір оренди не було потреби нотаріально посвідчувати, а, по-друге, з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору позивач звернувся до відповідача вже після пред'явлення цього позову і ця пропозиція до відповідача не надходила.

             Представники позивача просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

         За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

      Заслухавши усні пояснення  представників сторін, ознайомившись з доводами  апеляційної скарги, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у них докази,  відповідність викладеним  в рішенні висновкам  цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

          Як свідчать матеріали справи, спірний договір оренди №84/1 (далі - договір)  було укладено позивачем та відповідачем - Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  31.05.1999 р.. При цьому, у п.п.1.2. договору зазначено, що він діє з 12.03.1998 р. по 31.05.2004 р., тобто договір укладено строком на шість років 2 місяця та 19 днів (а.с. 4-6). З викладеного вбачається, що строк дії договору і, відповідно, права позивача на оренду зазначеного в ньому майна збіг  31.05.2004 р..

            01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України в редакції від 16.01.2003 р.. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень до зазначеного кодексу передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Пункт 9 зазначених положень також передбачає, що до договорів, що були укладені до 01.01.2004 р. і продовжують діяти після  набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.

          Приймаючи до уваги зазначені норми та строк закінчення дії договору вже після набрання чинності зазначеним кодексом, при вирішенні питань щодо продовження його дії необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

            Статтею 764 ЦК України, на відміну від ст. 260 ЦК УРСР, передбачено, що,  якщо наймодавець продовжує користуватись  майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим  на строк, який був раніше встановлений договором. Статтею ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, яку теж необхідно застосовувати до цих спірних відносин, оскільки об'єктом оренди в даному випадку є комунальне майно, також передбачено, що у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  умов  договору  оренди  протягом  одного  місяця  після закінчення  терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий  термін  і  на  тих  самих  умовах,  які  були   передбачені договором.

          Матеріали справи свідчать і цю обставину визнають сторони, що наймодавець протягом місяця після закінчення дії договору не заперечував проти його продовження і орендар продовжував користуватись приміщеннями, які він орендував за цим договором.

           Враховуючи викладене, відповідно до вищезазначених норм права, договір мав вважатись поновленим  на той же строк, тобто на шість років 2 місяця 19 днів –до 18.08.2010 р.. Проте 10.09.2004 р., тобто  після закінчення строку дії договору, сторони договору уклали додаткове погодження до нього, згідно якого продовжили дію договору до 01.05.2005 р. (а.с. 67). З викладеного вбачається, що, якщо б сторони  не укладали додаткове погодження до договору, строк його дії,  враховуючи закінчення цього строку 31.05.2004 р. продовжився би до 18.08.2010 р.. При цьому, у разі відсутності правочину, на підставі якого цей договір поновлювався на новий строк, його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не повинні були здійснюватись, хоча таке і передбачено для такого виду договору найму. Уклавши  вищезазначене  погодження до договору, сторони змінили строк його дії, тобто  узгодили новий строк дії договору, а саме до 01.05.2005 р., не змінивши  при цьому строк початку його дії, тобто здійснили правочин стосовно продовження строку дії договору.

            Відповідно до ч.1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

         З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що сторони договору погодили, що строк його не було автоматично продовжено, згідно ст. 764 ЦК України, на такий же строк, тобто на  шість років 2 місяця 19 днів - до 18.08.2010 р., а продовжено відповідно до здійсненого ними правочину (додаткового погодження) - до 01.05.2005 р..

              З викладено вбачається, що сторони  узгодили зміну строку  дії договору, а саме з 12.03.1998 р. (згідно п.1.2. договору, який не змінювався сторонами) до 01.05.2005 р. (згідно змін внесених додатковим погодженням до договору), тобто новий  строк дії договору дорівнює –сім років один місяць та дев'ятнадцять  днів.

            Оскільки  зазначені зміни до договору були внесені після 01.01.2004 р. (дата набуття чинності новим ЦК України), зазначений правочин, враховуючи, що загальний строк дії договору перевищує один рік, відповідно до вимог ч.2 ст. 793 ЦК України, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

             З огляду на це, доводи Представництва, що цей правочин не підлягає нотаріальному посвідченню, суперечать вищезазначеним нормам права і не можуть прийматись до уваги.

      Частиною першою ст. 220 ЦК України передбачено, що, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

             Як свідчать матеріали справи, вищезазначений правочин  нотаріально засвідчено не було, тобто він є нікчемним.

             Проте, ч.2 вищезазначеної статті передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або  часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі,  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

          Як свідчать матеріали справи,  позивач 12.10.2006 р. звертався до відповідачів з пропозицією засвідчити цей правочин (договір)  нотаріально  (а.с. 79,70), але відповідачі не відреагували на цю пропозицію. Цей договір (доповнення до нього) відповідає вимогам чинного законодавства та містись всі притаманні цьому виду договорів істотні умови та виконувався сторонами, тобто у місцевого суду були всі законні підстави застосувати до нього приписи ч.2  ст. 220 ЦК України.

             Доводи представника Представництва про те, що Представництво  не отримувало пропозицію про нотаріальне посвідчення договору, спростовуються матеріалами справи, а саме, розпискою  про отримання Представництвом  цієї пропозиції.

             З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно та всебічно дослідив фактичні обставини справи та взаємовідносини сторін та обґрунтовано  задовольнив позов позивача.  

        Скаржник не навів в апеляційній скарзі та в усних поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції,  будь-яких доводів та не надав належних доказів того, що зазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

       Посилання представника Представництва на те, що пропозиція позивача про нотаріальне посвідчення договору направлялась ним після звернення до суду з позовом не може бути підставою для скасування рішення та відмови у позові, виходячи з такого.

         Дійсно, позов було пред'явлено до направлення позивачем Представництву пропозиції нотаріально посвідчити договір, проте, в первісному позові в обґрунтування вимог позивач не посилався на необхідність нотаріального посвідчення договору. Змінені позовні вимоги, які розглядались місцевим судом і в обґрунтування яких позивач посилався на необхідність нотаріального посвідчення договору, були подані до суду вже після направлення позивачем та отримання Представництвом зазначеної пропозиції. Крім того, представник Представництва, пославшись на те, що Представництво вважає, що цей договір не підлягає  нотаріальному посвідченню, фактично визнав, що Представництво не планувало нотаріально посвідчувати цей договір, тобто  ухилялось від його посвідчення.

            Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі,  судова колегія не встановила  будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

             З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для  скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

            Рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2006 р.  у справі   №28/333-06-8489 - залишити без змін, а апеляційну скаргу  Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради на зазначене рішення - без задоволення.

           Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                    Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                   Бєляновський В. В.

                                                                                                               Шевченко В. В.