Постанова

від 20.12.2006 по справі 15/360-04-11698

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/360-04-11698

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р. Справа № 15/360-04-11698

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Попова Н.О., по дов.

Від відповідача: Шкуренко Л.В., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва-Ком” (Українсько-американсько-британське спільне підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернейшнл”), м. Іллічівськ

на рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року

по справі № 15/360-04-11698

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ

до Заявника апеляційної скарги

про стягнення 762,73 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.12.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2004 року Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - Порт) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернейшнл” (далі - Підприємство) про стягнення з останнього  762 грн. 73 коп. заборгованості по оплаті льодового збору згідно укладеного договору № 92 від 14.01.1998 р. при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт по завантаженню на експорт картону в рулонах.

У відзиві на позов Підприємство його не визнало, посилаючись  на безпідставне застосування Портом  тарифів льодового збору до поромного сполучення.

Провадження по цій справі судом першої інстанції у відповідності зі ст. 79 ГПК України зупинялось ухвалою від 09.02.2005 р. до розгляду іншої справи.

Ухвалою суду від 19.08.2006 р. провадження у справі було поновлено в зв'язку з усуненням обставин, по яким воно було зупинено.

Під час розгляду справи після поновлення провадження по справі представник Підприємства (відповідача) двічі (після призначення справи до розгляду і її відкладення в зв'язку з неявкою представника відповідача) в судові засідання не з'являвся, хоча судові повідомлення про час та місце розгляду справи своєчасно одержував (а.с. 90, 95).

Рішенням місцевого господарського суду від 18.09.2006 р. (суддя Петров В.С.) позов Порту задоволено у повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по сплаті льодового збору згідно наданих послуг по укладеному між сторонами договору № 92 від 14.01.1998 р. з подальшими внесеними до нього доповненнями з огляду на обґрунтованість позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові Порту відмовити,  посилаючись при цьому на безпідставність пред'явленого позову, оскільки він не отримував від позивача рахунку № Т/45/6 на суму позову – 762 грн. 73 коп., у нього  відсутня така заборгованість згідно підписаних актів звірки між Портом та Підприємством, а також, що останнє не є платником цього збору згідно п/п 2.4.2 п. 2.4 розділу 2Б Збірника тарифів на роботи та послуги, які надаються вантажовласникам морськими портами України.

У запереченнях на апеляційну скаргу Порт вважає її необґрунтованою, оскільки доводи, викладені в ній, не відповідають фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Підприємства, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП „“Іллічівський морський торговельний порт” та СП ТОВ “Віва Інтернешнл” було укладено договір № 92 від  14.01.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями), згідно умов якого Порт зобов'язався відвантажити із залізничних вагонів, прийняти на зберігання та завантажити на судно, а також здійснити документальне оформлення запроданих відповідачем на експорт у Швейцарію картону і паперу в рулонах у кількості 40 000 тон та целюлози в кипах у кількості 70 000 тон., а Підприємство в свою чергу зобов'язалось сплачувати позивачу льодовий збір впродовж фактичного періоду об'явленої у встановленому порядку льодової кампанії, але строком не менш 15 діб. У випадках, коли не об'явлена льодова кампанія у зв'язку з відсутністю льоду на каналах і в акваторії порту, стягнення льодового збору здійснюється з 01 лютого по 15 лютого з кожної тони ввезених/вивезених з порту морем вантажів.

Зазначеним пунктом договору визначена ставка льодового збору для картону та паперу в рулонах, що складає 1,96 дол. США за 1 тону. Проте, сторони визначили в договорі, що у разі відсутності льодової обстановки в порту зазначена ставка застосовується з 50% знижкою, виходячи з чого Порт зробив розрахунок в сумі 762, 73 грн..

Згідно укладеного договору власником вантажів, по яким надаються послуги Портом, є відповідач.

Відповідачу позивачем виставлено платіжна вимога - доручення             № Т/45/6 від 25.06.2004 р. на суму 762,73 грн. Проте, листом № 0716 від 16.07.2004 р.  відповідач відмовив позивачу у сплаті виставленого рахунку, посилаючись на те, що всі розрахунки за вказаний період здійснені та узгоджені, а також збірником тарифів на роботи та послуги, що надаються морськими портами, не передбачена ставка льодового збору і клас навантажених вагонів на суднах-поромах.                 

Вказана відмова відповідача від сплати льодового збору на суму позову правомірно судом першої інстанції не прийнята до уваги і є необґрунтованою, оскільки сторони в договорі визначили ставку льодового збору, що становить 1,96 дол. США за 1 тону вивезених з порту морем вантажів і саме картону      (п. 1.1 договору), що також передбачено пунктом 2.4. Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затверджений наказом Мінтрансу України від 31.10.1995 р. № 932.

Також є необґрунтованим посилання відповідача про проведення розрахунків за вказаний період і відсутності заборгованості з посиланням на акти взаєморозрахунків, оскільки із наданих представником відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції витребуваних актів взаєморозрахунків вбачається, що заборгованість відсутня по розрахункам у валюті (доларах США) і за надання послуг по охороні, що не має відношення до цієї справи.

Згідно укладеного договору № 92 від  14.01.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями) розрахунки за надані послуги здійснюються в національній валюті України (у гривнях) (п.3.23 п. 3 договору), що також передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на те, що йому не виставлявся рахунок № Т/45/6 для оплати не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вимоги для оплати льодового збору, передбаченого п. 3.11, укладеного між сторонами договору, позивачем виставлялись, про що зазначено вище, а також це спростовується відповіддю Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернейшнл” (відповідача) № 0716 від 16.07.2004 р. (а.с. 41) і відзивом на позов Порту (а.с. 43), із яких вбачається, що така вимога про сплату льодового збору за рахунком № Т/45/6 від 25.06.2004 р. відповідачу виставлялась, яку він безпідставно відхилив, повернувши цю платіжну вимогу  (рахунок) позивачу.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем по справі, у відношенні якого прийнято рішення було Українсько-американсько-британське спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернейшнл”, а апеляційну скаргу подало Товариство з обмеженою відповідальністю „Віва-Ком”, яке згідно наданих до апеляційної скарги установчих документів (свідоцтво про державну реєстрацію, Статут ТОВ „Віва-Ком” в новій редакції та довідки держстатистики) є правонаступником  Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернейшнл” - відповідача.

При виконанні судового рішення державним виконавцем, позивач вправі звернутись до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, з заявою про заміну відповідача на його правонаступника у відповідності зі ст. 25 ГПК України.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва-Ком” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 18 вересня 2006р. по справі № 15/360-04-11698 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                                О.О.Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                          М.В. Михайлов