Постанова

від 14.08.2007 по справі 15/360-04-11698

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/360-04-11698

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 серпня 2007 р.                                                                                   № 15/360-04-11698  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддяМуравйов О. В.

суддіПолянський А. Г.Фролова Г. М.

розглянувшикасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року

по справі№ 15/360-04-11698 Господарського суду Одеської області

за позовомДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ"

простягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:не з'явився

               Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2007 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Кривда Д. С., а розгляд справи був призначений на 14.08.2007 року.

              У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 15/360-04-11698 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

             Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.

             В судове засідання 14.08.2007 року сторони по справі не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь належним чином.

            Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2007 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребувалися, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Порт) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА Інтернейшнл" (далі -Підприємство) про стягнення з останнього 762,73 грн. заборгованості по оплаті льодового збору згідно укладеного договору № 92 від 14.01.1998 року при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт по завантаженню на експорт картону в рулонах.

          Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року по справі № 15/360-04-11698 (суддя Петров Н. О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року (головуючий суддя Тофан В. М., судді Журавльов О. О., Михайлов М. В.) позовна заява Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Інтернешнл" про стягнення 762,73 грн. задоволена: стягнуто з Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва Інтернешнл" на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"  762,73 грн. заборгованості зі сплати льодового збору; 51грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі № 15/360-04-11698 скасувати та прийняти нове рішення про відмову Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на касаційну скаргу суду не наданий, що не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та СП ТОВ "Віва Інтернешнл" було укладено договір № 92 від 14.01.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями), згідно умов якого Порт зобов'язався відвантажити із залізничних вагонів, прийняти на зберігання та завантажити на судно, а також здійснити документальне оформлення запроданих відповідачем на експорт у Швейцарію картону і паперу в рулонах у кількості  40  000  тон  та  целюлози  в  кипах  у  кількості  70  000  тон.,  а Підприємство в свою чергу зобов'язалось сплачувати позивачу льодовий збір впродовж фактичного періоду об'явленої у встановленому порядку льодової кампанії, але строком не менш 15 діб. У випадках, коли не об'явлена льодова кампанія у зв'язку з відсутністю льоду на каналах і в акваторії порту, стягнення льодового збору здійснюється з 01 лютого по 15 лютого з кожної тони ввезених/вивезених з порту морем вантажів.

Зазначеним пунктом договору визначена ставка льодового збору для картону та паперу в рулонах, що складає 1,96 дол. США за 1 тону. Проте, сторони визначили в договорі, що у разі відсутності льодової обстановки в порту зазначена ставка застосовується з 50% знижкою, виходячи з чого Порт зробив розрахунок в сумі 762, 73 грн.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та визнається колегією суддів Вищого господарського суду України, згідно укладеного договору власником вантажів, по яким надаються послуги Портом, є відповідач.

Відповідачу позивачем виставлена платіжна вимога - доручення № Т/45/6 від 25.06.2004 р. на суму 762,73 грн. Проте, листом № 0716 від 16.07.2004 р. відповідач відмовив позивачу у сплаті виставленого рахунку, посилаючись на те, що всі розрахунки за вказаний період здійснені та узгоджені, а також збірником тарифів на роботи та послуги, що надаються морськими портами, не передбачена ставка льодового збору і клас навантажених вагонів на суднах-поромах.

Вказана відмова відповідача від сплати льодового збору на суму позову правомірно судом першої інстанції не прийнята до уваги і є, з чим погоджується касаційна інстанція, необґрунтованою, оскільки сторони в договорі визначили ставку льодового збору, що становить 1,96 дол. США за 1 тону вивезених з порту морем вантажів і саме картону (п. 1.1 договору), що також передбачено пунктом 2.4. Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затверджений наказом Мінтрансу України від 31.10.1995 р. № 932.

Також місцевим та апеляційним господарськими судами цілком вірно не прийнято посилання відповідача на те, що в актах взаєморозрахунків не зазначено заборгованості по розрахункам у валюті (доларах США) і за надання послуг по охороні, оскільки це не має відношення до цієї справи.

Так, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно укладеного договору № 92 від 14.01.1998 р. (з подальшими змінами і доповненнями) розрахунки за надані послуги здійснюються виключно в національній валюті України (у гривнях) (п.3.23 п. 3 договору), що також передбачено чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін".

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від   виконання   зобов'язання   або   одностороння   зміна   умов   договору   не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на те, що йому не виставлявся рахунок № Т/45/6 для оплати цілком вірно не було прийняте апеляційною інстанцією до уваги, оскільки вимоги для оплати льодового збору, передбаченого п. 3.11, укладеного між сторонами договору, позивачем виставлялись, про що зазначено вище, а також це спростовується відповіддю Українсько-американсько-британського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Інтернейшнл" (відповідача) № 0716 від 16.07.2004 р. (а.с. 41) і відзивом на позов Порту (а.с. 43), з яких вбачається, що така вимога про сплату льодового збору за рахунком № Т/45/6 від 25.06.2004 р. відповідачу виставлялась, яку він безпідставно відхилив, повернувши цю платіжну вимогу (рахунок) позивачу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції, а так само і апеляційний господарський суд дійшли вірних висновків про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт".

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року, в даному випадку немає, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" задоволенню не підлягає.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" є експедитором, а не вантажовласником, не сприймається колегією суддів Вищого господарського суду України з огляду на те, що, як вже було зазначено вище, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" є вантажовласником, а договір укладено на отримання послуг. Більш того, згідно п. 5 статті 54 ГПК України, позивач в позові повинен зазначити, зокрема, законодавство, на підставі якого подається позов. Жодного посилання на законодавство в сфері транспортно-експедиційної діяльності позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" в позовній заяві не зазначено.

Отже, доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-КОМ" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року по справі № 15/360-04-11698 залишити без змін.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов

Судді

А. Г. Полянський

Г. М. Фролова