Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/4759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4759/13 01.10.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ, ЄДРПОУ 21649265

до відповідача 1: Національної спілки письменників України, м.Київ, ЄДРПОУ 00016018

до відповідача 2: Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України», м.Київ, ЄДРПОУ 32248602

до відповідача 3: Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта, ЄДРПОУ 36020393

про визнання права володіння та користування нерухомим майном та визнання недійсним договору

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Мандичев Д.В.

Представники:

від позивача: Зінченко О.В. - по дов., Плахін Є.В. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Національної спілки письменників України, м.Київ, відповідача 2, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України», м.Київ, відповідача 3, Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» на підставі договору найму від 21.05.2005р., який укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі», що посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1073, права володіння та користування до 11.08.2020р. нерухомим майном, а саме будівлями та спорудами будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, у тому числі:

літ.Б - клуб-їдальня, буд., бетон, загальною площею 721,6 кв.м;

літ.В - адміністративне, бут., загальною площею 160,5 кв.м;

літ.Г - пральня, бут., загальною площею 311,5 кв.м;

літ.Д - гуртожиток, ракушка, загальною площею 82,0 кв.м;

літ.Е - гараж, ракушка, загальною площею 197,6 кв.м;

літ.Ж - склад, буд., загальною площею 135,2 кв.м;

літ.З - котельня, ракушка, загальною площею 84,2 кв.м;

літ.И - гуртожиток, ракушка, загальною площею 25,4 кв.м;

літ.М - гараж, дерев., загальною площею 74,8 кв.м;

літ.Н - бензосховище, бут., загальною площею 16,0 кв.м;

літ.П - спальний корпус, ж/бетон, загальною площею 4773,9 кв.м;

- визнання недійсним договору оренди №1-Я від 06.02.2013р., який укладений між Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної Спілки письменників України» та Приватним підприємством «Позитив-Південь» про оренду об'єктів нерухомості, а саме будівель та споруд будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7 (з урахуванням заяви б/н від 20.06.2013р.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що укладений з відповідачем 1 договір оренди від 21.05.2005р. було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, що визначені цим договором, з огляду на відсутність заперечень з боку орендодавця щодо пролонгації договору. При цьому, за твердженням позивача, договір оренди №1-Я від 06.02.2012р. є недійсним, оскільки вказаний правочин укладений з порушенням переважного права Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на укладення договору оренди.

09.07.2013р. позивачем було подано до суду заяву без номеру та дати про доповнення позовних вимог, за змістом якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» були доповнено позов вимогою про визнання недійсним рішення від 22.01.2013р. секретаріату ради Національної спілки письменників України, що викладене в постанові №3 (витяг з протоколу №2), щодо припинення (непродовження) договору найму від 21.05.2005р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» та Національною спілкою письменників України.

Пунктом 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, за змістом поданої заяви, позивачем було не тільки заявлено нову позовну вимогу, а й обґрунтовано свої вимоги до відповідачів іншими обставинами.

За висновками суду, в заяві без номеру та дати, що надійшла 09.07.2013р., позивачем було викладено нову додаткову вимогу, предмет та підстави якої відмінні від предмету та підстав розглядуваного позову.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи положення ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає до розгляду вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», що викладені в заяві без номеру та дати, що надійшла 09.07.2013р., оскільки позивачем фактично було заявлено нові позовні вимоги.

Відповідач 1 у відзиві б/н від 01.04.2013р. та поясненнях б/н від 29.05.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на закінчення строку дії договору найму від 21.05.2005р. у зв'язку з повідомленням Національною спілкою письменників України позивача про припинення договору. Крім того, за твердженням відповідача 1, внаслідок укладення договору оренди з Приватним підприємством «Позитив-Південь» переважне право позивача не було порушено, оскільки таке право у Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» відсутнє.

Відповідач 2 у відзиві б/н від 08.04.2013р. проти задоволення позову заперечив з огляду на закінчення строку дії договору найму від 21.05.2005р. При цьому, відповідачем 2 зазначено, що сплачену орендну плату було повернуто Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України» позивачу з вирахуванням належних до сплати грошових коштів.

Відповідач 3 у відзиві б/н від 11.04.2013р. позовні вимоги не визнав з тих підстав, що договір найму від 21.05.2005р. припинив свою дію, а спірне майно на теперішній час знаходиться в законному орендному користуванні Приватного підприємства «Позитив-Південь».

В судове засідання відповідачі 1, 2, 3 не з'явились. Згідно з клопотанням б/н від 27.09.2013р. представник відповідачів 1, 2, 3 просив відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням його на лікарняному.

Наразі, з огляду на неявку відповідачів 1, 2, 3 господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, клопотання представника відповідачів 1, 2, 3 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Національна спілка письменників України, Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» та Приватне підприємство «Позитив-Південь» не були позбавлені права та можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ними трудовими відносинами.

Наразі, судом також враховано, що у попередніх судових засіданнях та у поясненнях вказаними учасниками судового процесу було викладено свою правову позицію стосовно заявлених позивачем вимог. До того ж, зі змісту клопотання представника відповідачів 1, 2, 3 про відкладення розгляду справи не вбачається намір зазначених учасників судового процесу представити суду в подальшому будь-які додаткові докази по справі.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (ст.759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, 21.05.2005р. між Національною спілкою письменників України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (орендар) було укладено договір найму.

За змістом п.1.1 укладеного договору наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування об'єкт найму: будівлі та споруди будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, у тому числі:

літ.Б - клуб-їдальня, буд., бетон, загальною площею 721,6 кв.м;

літ.В - адміністративне, бут., загальною площею 160,5 кв.м;

літ.Г - пральня, бут., загальною площею 311,5 кв.м;

літ.Д - гуртожиток, ракушка, загальною площею 82,0 кв.м;

літ.Е - гараж, ракушка, загальною площею 197,6 кв.м;

літ.Ж - склад, буд., загальною площею 135,2 кв.м;

літ.З - котельня, ракушка, загальною площею 84,2 кв.м;

літ.И - гуртожиток, ракушка, загальною площею 25,4 кв.м;

літ.К - оранжерея, бут., загальною площею 153,9 кв.м;

літ.Л - оранжерея, бут, загальною площею 115,2 кв.м;

літ.М - гараж, дерев., загальною площею 74,8 кв.м;

літ.Н - бензосховище, бут., загальною площею 16,0 кв.м;

літ.П - спальний корпус, ж/бетон, загальною площею 4773,9 кв.м.

Відповідно до п.2 договору метою найму є здійснення діяльності наймача по наданню послуг, пов'язаних з відпочинком, оздоровленням та туризмом, у тому числі, міжнародним.

Розмір орендної плати та порядок здійснення розрахунків було передбачено сторонами у розділі 5 договору найму від 21.05.2005р.

Згідно з п.3.1 зазначеного правочину передання об'єкта в найм здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Об'єкт найму вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі.

Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, був підписаний представниками сторін 30.05.2005р.

Договір найму було укладено на строк з 21.05.2005р. по 31.12.2012р. (п.4.1 договору).

При цьому, в п.4.2 договору найму від 21.05.2005р. сторонами було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору найму протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

21.05.2005р. договір найму було посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Темчиною Н.О. та зареєстровано за реєстровим №1073.

Згідно з додатковим договором від 18.03.2006р. про внесення змін до договору найму, що посвідчений 21.05.2005р., орендарем та орендодавцем було погоджено змінити предмет оренди, а саме виключено з переліку орендованого майна оранжерею, бут., загальною площею 153,9 кв.м. (літ.К) та оранжерею, бут, загальною площею 115,2 кв.м (літ.Л).

13.12.2012р. позивач, враховуючи, що термін дії договору найму від 21.05.2005р. закінчується 31.12.2012р., звернувся до Національної спілки письменників України з листом вих.№121, в якому відповідача 1 було повідомлено про намір орендаря скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк (продовження строку дії договору). Матеріалами справи підтверджується, що вказаний лист було отримано відповідачем 1 18.12.2012р.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Національною спілкою письменників України проти поновлення договору найму від 21.05.2005р. були висловлені заперечення, які викладено в постанові №3 від 22.01.2013р. секретаріату ради Національної спілки письменників України, телеграмі від 22.01.2013р. та листі вих.№12/01-20 від 22.01.2013р. про припинення строку дії договору найму. Листом вих.№32/01-20 від 01.02.2013р. відповідачем 1 було заявлено позивачу вимогу звільнити раніше орендоване приміщення.

Одночасно, 06.02.2013р. було укладено договір оренди №1-я, за змістом якого нерухоме майно, що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, було передано Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України» в оренду Приватному підприємству «Позитив-Південь».

Згідно з актом б/н від 16.02.2013р. приймання-передачі спірне майно було передано відповідачем 2 в користування відповідачу 3.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» звернулось до суду з розглядуваним позовом з метою захисту його права користування нерухомим майном, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, за договором найму від 21.05.2005р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вказувалось вище, пунктом 4.1 спірного правочину передбачено, що договір укладено на строк з 21.05.2005р. по 31.12.2012р.

Одночасно, статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічне положення викладено сторонами і в п.4.2 договору найму від 21.05.2005р., відповідно до якого у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору найму протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, виходячи з аналізу викладених норм закону та положень договору, вбачається, що про продовження дії договору свідчить відсутність заяви саме однієї із сторін про його припинення або зміну.

За змістом договору найму від 21.05.2005р. сторонами вказаного правочину є Національна спілка письменників України (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» (орендар).

Згідно з п.1.1 договору найму майно, що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, належить Національній спілці письменників України на підставі свідоцтва №П-546 про право власності на будинок творчості письменників ім.А.П.Чехова, яке видане 09.02.1999р. Фондом державного майна України, згідно з Законом України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постановою №1058 від 10.07.1998р. Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам», наказом №228 від 08.02.1999р. Фонду державного майна України та актом приймання-передачі від 09.02.1999р., який зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації м.Ялта 07.04.1999р. за №1462.

Копії свідоцтва №П-546 про право власності на будинок, акту приймання-передачі від 09.02.1999р. та реєстраційного посвідчення від 07.04.1999р. містяться в матеріалах справи та підтверджують наявність у Національної спілки письменників України права власності на спірне майно на момент укладення договору найму від 21.05.2005р.

Разом з цим, за приписами ч.1 ст.137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до п.1 статуту відповідача 2, що затверджений президією Національної спілки письменників України 25.12.2002р. та зареєстрований Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 31.01.2003р., Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» створено Національною спілкою письменників України для управління майном, яке належить засновнику на праві власності.

За змістом п.1.7 вказаного статуту до складу Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» входить, у тому числі, цілісний майновий комплекс будинку творчості ім.А.П.Чехова з земельною ділянкою у м.Ялта Автономної Республіки Крим.

Пунктом 2.1 статуту відповідача 2 передбачено, що метою діяльності Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», зокрема, є організація ефективного використання майна засновника.

Згідно з п.3.1 зазначеного статуту для забезпечення своїх статутних цілей та потреб засновника Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» здійснює господарську та комерційну діяльність, предметом якої є, у тому числі, ефективна та прибуткова експлуатація майна засновника, яке передано в оперативне управління (без права відчуження).

Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» одержує майно від засновника за актами приймання-передачі, що відображається в балансі (п.4.1 статуту).

Як свідчать матеріали справи, наказом №15 від 08.05.2012р. Національної спілки письменників України було вирішено, зокрема, створити на базі майна Будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова у м.Ялті відокремлений структурний підрозділ Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», розробити положення та передбачити фінансування підрозділу.

01.07.2012р. на виконання зазначеного вище наказу від 08.05.2012р. майно, що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, 7, було передано Національною спілкою письменників України в оперативне управління Підприємству Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» згідно з актом б/н від 01.07.2012р.

З боку відповідача 1 та відповідача 2 факт передачі спірного майна повністю підтверджено в судовому засіданні, що відображено у звукозаписі технічного фіксування розгляду справи.

Відповідно до ст.761 Цивільного кодексу України право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною 1 ст.770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

При цьому, законом не встановлено правил, які регламентують порядок збереження умов договору оренди при зміні балансоутримувача майна без зміни його власника, у тому числі, при передачі майна в оперативне управління.

Відповідно до ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів законодавства, що регулюються подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 3 ст.137 Господарського кодексу України передбачено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

За приписами ч.4 ст.133 Господарського кодексу України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

З огляду на це, оскільки зміна власника орендованого майна та зміна особи, в якої майно перебуває в оперативному управлінні, є подібними за змістом цивільними відносинами, так як передбачають заміну сторони за договором оренди, то для регулювання цих правовідносин потрібно застосовувати ст.770 Цивільного кодексу України.

Тобто, у разі зміни власника, балансоутримувача, особи, якій майно належало на певному речовому праві, договір найму, що укладений між сторонами, є чинним і за орендарем зберігається право на оренду на умовах вже існуючого договору.

При цьому, згідно з ч.2 ст.137 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Тобто, право оперативного управління є обмеженим внаслідок наявності у власника майна, в тому числі, права контролю за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна.

Разом з тим, жодним законом або статутами відповідачів 1, 2 не передбачено повноважень Національної спілки письменників України як власника нерухомого майна вирішувати питання щодо продовження чи припинення дії договору оренди майна, яке передано в оперативне управління Підприємству Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ».

Посилання відповідача 1 на положення п.5.10 статуту Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», за змістом якого голова підприємства погоджує з головою Національної спілки письменників України договори оренди майна, прийнятого в оперативне управління, є безпідставними, оскільки вказане положення стосується порядку укладення договору оренди, а спірний договір є чинним на умовах, що діяли раніше.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок передачі спірного майна - будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова у м.Ялта відповідачем 1 в оперативне управління відповідачу 2 за актом б/н від 01.07.2012р., до Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» також перейшли права та обов'язки наймодавця за договором найму від 21.05.2005р. Тобто, Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» набуло статусу наймодавця в орендних відносинах з позивачем.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 23.07.2009р. по справі №45/230.

Відповідно до ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначалось, згідно з п.4.2 договору найму від 21.05.2005р., у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору найму протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За твердженням позивача, після закінчення строку спірного договору найму від 21.05.2005р. до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» продовжує користуватись орендованим нерухомим майном, а саме будівлями та спорудами будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7.

Доказів повернення майна по акту приймання - передачі згідно з розділом 8 договору матеріали справи не містять.

Зокрема, позивач належним чином виконує обов'язок щодо сплати орендної плати за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. При цьому, орендна плата сплачується на користь нового наймодавця, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ».

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, зазначив, що лише частину сплачених позивачем грошових коштів було прийнято в рахунок погашення заборгованості з орендної плати, а залишок суми було повернуто орендарю. Жодних грошових коштів після закінчення строку дії договору від Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» не приймалось.

Проте, за висновками суду, внаслідок вчинення вказаних дій відповідачем 2 навпроти було підтверджено прийняття на себе прав і обов'язків наймодавця за договором найму від 21.05.2005р., з огляду на прийняття грошових коштів, хоча і частини, в якості орендних платежів за спірним договором.

Крім того, господарським судом враховано зміст листа вих.№244/01-20 від 21.06.2012р., відповідно до якого Національною спілкою письменників України було повідомлено позивача про передачу будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова в оперативне управління Підприємству Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», а також зазначено про необхідність починаючи з липня 2012р. і до укладання нової угоди сплачувати орендну плату на користь відповідача 2.

Листом вих.№28 від 31.07.2012р. Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» було повідомлено про необхідність сплатити авансовий платіж за оренду майнового комплексу будинку творчості письменників України. При цьому, відповідачем 2 зазначено, що Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» забезпечить виконання вимог договору від 21.05.2005р. та підготовку проектів документів щодо наступної співпраці.

Тобто, фактично до відома орендаря було доведено повідомлення про заміну наймодавця у договорі від 21.05.2005р., зазначено юридичну особу, на користь якої відтепер необхідно сплачувати орендну плату, а також вказано про намір нового наймодавця в подальшому виконувати умови укладеного раніше договору.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази висловлення наймодавцем, Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», заперечень проти поновлення договору найму від 21.05.2005р. на новий строк.

Враховуючи заміну наймодавця у договорі в порядку ст.770 Цивільного кодексу України, господарський суд не приймає до уваги представлені відповідачем 1 докази висловлення Національною спілкою письменників України заперечень проти поновлення договору, зокрема, постанову №3 від 22.01.2013р. секретаріату ради Національної спілки письменників України, телеграму від 22.01.2013р., лист вих.№12/01-20 від 22.01.2013р. про припинення строку дії договору найму, лист вих.№32/01-20 від 01.02.2013р. про звільнення приміщення, які були направлені позивачу Національною спілкою письменників України, яка на момент закінчення строку дії договору наймодавцем вже не була.

Крім того, не впливають на юридичну оцінку обставин справи доводи позивача та відповідача 1 щодо правомірності прийняття секретаріатом ради Національної спілки письменників України постанови №3 від 22.01.2013р., правомочності складу зазначеного органу, правильності змісту прийнятого рішення, оскільки такі твердження сторін не спростовують висновків суду про те, що вказана постанова не є доказом висловлення заперечень проти поновлення договору теперішнім наймодавцем.

Також судом не приймаються до уваги твердження відповідача 1 про порушення позивачем умов договору від 21.05.2005р., оскільки такі доводи не нівелюють переважного права позивача на поновлення договору оренди та не впливають на визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» права володіння та користування нерухомим майном на новий строк, оскільки у даному випадку Національна спілка письменників України, а в подальшому Підприємство Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», будучи наймодавцями за договором, не були позбавлена права та можливості звернутися до суду з вимогами про зобов'язання позивача виконати обов'язки в натурі або про розірвання договору. Проте, відповідачами доказів такого звернення до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень належного наймодавця, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ», проти поновлення договору найму від 21.05.2005р., господарський суд дійшов висновку про продовження дії вказаного договору в порядку ст.764 Цивільного кодексу України та п.4.2 договору на новий строк до 11.08.2020р.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання відповідно до вимог ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Приймаючи до уваги заміну сторони у спірному договору найму, враховуючи відсутність доказів висловлення заперечень проти поновлення дії договору з боку нового наймодавця, з огляду на невизнання права позивача на користування та володіння нерухомим майном з боку відповідачів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» на підставі договору найму від 21.05.2005р., який укладений між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі», що посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1073, права володіння та користування до 11.08.2020р. нерухомим майном, а саме будівлями та спорудами будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул..Манагарова, буд.7.

При цьому, з приводу позовних вимог про визнання недійсним договору оренди №1-Я від 06.02.2013р. господарський суд зазначає наступне.

Як вказувалось судом вище, 06.02.2013р. між Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної Спілки письменників України» та Приватним підприємством «Позитив-Південь» було укладено договір оренди №1-я, за змістом якого нерухоме майно, що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, передається в оренду Приватному підприємству «Позитив-Південь».

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Відповідно до ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п.10.1 спірного правочину цей договір набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє по 04.02.2016р.

Як свідчать матеріали справи, договір від 06.02.2013р. було підписано представниками орендодавця та орендаря.

Згідно з актом б/н від 16.02.2013р. приймання-передачі спірне майно було передано відповідачем 2 в користування відповідачу 3.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що договір оренди №1-я від 06.02.2013р. був укладений з порушенням переважного права Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» на отримання нерухомого майна в користування, що, на думку позивача, є підставою для визнання вказаного договору недійсним, оскільки його зміст суперечить вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

За змістом ч.1 ст.285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Крім того, як зазначалось, відповідно до приписів ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проте, всупереч викладеним вище нормам закону, незважаючи на переважне право позивача на укладення договору найму, відповідачем 2 було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме будівель та споруд будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, з іншою юридичною особою, Приватним підприємством «Позитив-Південь».

При цьому, невідповідність змісту договору №1-я від 06.02.2013р. вимогам закону та наявність підстав для визнання його недійсним також підтверджуються зробленими судом висновками про продовження строку дії договору найму від 21.05.2012р., що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі», на новий строк.

Таким чином, виходячи з того, що при укладенні договору оренди №1-я від 06.02.2013р. було порушено переважне право позивача на укладення договору найму, враховуючи висновки суду про поновлення дії договору найму від 21.05.2005р. на новий строк, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ до відповідачів Національної спілки письменників України, м.Київ, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України», м.Київ, Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта, про визнання права володіння та користування нерухомим майном та визнання недійсним договору, є правомірним та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Клопотання б/н від 11.04.2013р. та б/н від 27.05.2013р. відповідача 1, б/н від 11.04.2013р. відповідача 3, б/н від 11.04.2013р. та б/н від 29.05.2013р. відповідача 2 про скасування заходів до забезпечення позову у справі №910/4759/13, що вжиті ухвалою суду від 20.03.2013р. залишені судом без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Одночасно, в п.10 постанови №16 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, внаслідок чого господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

За висновками суду, враховуючи встановлення судом підстав для задоволення позову у повному обсязі, зазначені клопотання не підлягають задоволенню. Заявниками не було доведено, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1147 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

При цьому, відповідно до п.2.11 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За таких обставин, враховуючи що позивачем було заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, господарський суд вважає за необхідне недоплачений судовий збір в сумі 1147 грн. стягнути з відповідачів у рівних частинах до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», м.Київ до відповідачів Національної спілки письменників України, м.Київ, Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном Національної спілки письменників України», м.Київ, Приватного підприємства «Позитив-Південь», м.Ялта, про визнання права володіння та користування нерухомим майном та визнання недійсним договору.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м.Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, буд.7, ЄДРПОУ 21649265) на підставі договору найму, що укладений 21.05.2005р. між Національною спілкою письменників України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росичі», який посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №1073, право володіння та користування до 11.08.2020р. об'єктами нерухомості, а саме будівлями та спорудами будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7, у тому числі:

- літ.Б - клуб-їдальня, буд., бетон, загальною площею 721,6 кв.м;

- літ.В - адміністративне, бут., загальною площею 160,5 кв.м;

- літ.Г - пральня, бут., загальною площею 311,5 кв.м;

- літ.Д - гуртожиток, ракушка, загальною площею 82,0 кв.м;

- літ.Е - гараж, ракушка, загальною площею 197,6 кв.м;

- літ.Ж - склад, бут., загальною площею 135,2 кв.м;

- літ.З - котельня, ракушка, загальною площею 84,2 кв.м;

- літ.И - гуртожиток, ракушка, загальною площею 25,4 кв.м;

- літ.М - гараж, дерев., загальною площею 74,8 кв.м;

- літ.Н - бензосховище, бут., загальною площею 16,0 кв.м;

- літ.П - спальний корпус, ж/бетон, загальною площею 4773,9 кв.м.

Визнати недійсним договір оренди №1-Я, що укладений 06.02.2013р. між Підприємством Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» та Приватним підприємством «Позитив-Південь» про оренду об'єктів нерухомості, а саме будівель та споруд будинку творчості письменників ім.А.П.Чехова за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Манагарова, буд.7.

Стягнути з Національної спілки письменників України (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, буд.2, ЄДРПОУ 00016018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м.Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, буд.7, ЄДРПОУ 21649265) судовий збір в сумі 382,33 грн.

Стягнути з Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, буд.2, ЄДРПОУ 32248602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м.Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, буд.7, ЄДРПОУ 21649265) судовий збір в сумі 382,33 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Позитив-Південь» (98600, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Руданського, буд.8, літ.Б, нежиле приміщення 106, ЄДРПОУ 36020393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м.Київ, Дніпровський район, Дніпровська Набережна, буд.7, ЄДРПОУ 21649265) судовий збір в сумі 382,33 грн.

Стягнути з Національної спілки письменників України (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, буд.2, ЄДРПОУ 00016018) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 382,33 грн.

Стягнути з Підприємства Національної спілки письменників України «Дирекція управління майном НСПУ» (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Банкова, буд.2, ЄДРПОУ 32248602) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 382,33 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Позитив-Південь» (98600, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Руданського, буд.8, літ.Б, нежиле приміщення 106, ЄДРПОУ 36020393) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 382,33 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Головуючий суддя М.О. Любченко

Суддя А.Б Пригунова

Суддя Д.В. Мандичев