Постанова

від 08.10.2013 по справі 5017/2708/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 5017/2708/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Мацюри П.Ф.

суддів : Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.

при секретарі судового засідання Стеблиненко В. С.

за участю представників сторін в судовому засіданні:

від позивача - Строчковського О.М., за довіреністю;

від відповідача - Глиняної Г.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"

на рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року за заявою ТОВ "Котовський винзавод" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 р.

у справі №5017/2708/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

про стягнення 348 762, 64 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Приватне акціонерне товариство „Ізмаїльський виноробний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" в сумі 348 762,64 грн. та судового збору у сумі 6 975,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов договору поставки №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р. укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2012р. (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ „Котовський винзавод" на користь ПАТ „Ізмаїльський виноробний завод" 348 762,64 грн. боргу та 6 975,30 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року по справі №5017/2708/2012 вище зазначене рішення залишене без змін.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 525,712 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України.

07.08.2013р. ТОВ „Котовський винзавод" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 р. у справі № 5017/2708/2012 за нововиявленими обставинами в порядку ст. ст. 112-114 ГПК України, за результатами перегляду якого просить скасувати рішення суду від 07.11.2012р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заяву відповідач обґрунтував тим, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. по справі № 5017/2974/2012, прийнято нове рішення, згідно якого позов задоволено, визнано недійсним договір поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012р., укладений між філією ПрАТ „Ізмаїльський винзавод" № 1 та Дніпропетровською філією „Партнер" ТОВ „Котовський винзавод". При цьому, заявник зазначає, що підставою для задоволення позову у справі № 5017/2708/2012 стало встановлення судом наявності факту існування заборгованості ТОВ „Котовський винзавод" перед ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" саме за договором поставки №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р., факт недійсності якого, в тому числі і на момент винесення рішення суду від 07.11.2012р. по справі № 5017/2708/2012, встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012.

Таким чином, як вважає заявник, зазначена обставина спростовує висновок суду при прийнятті рішення від 07.11.2012р. по справі № 5017/2708/2012 щодо підставності нарахування заборгованості за договором поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012р. в розмірі 348 762,64грн.

Вважаючи зазначену обставину, встановлену рішенням суду, нововиявленою, відповідач і звернувся до господарського суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 р. у відповідності до ст. ст. 112, 114 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 серпня 2013 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" про перегляд рішення суду від 07.11.2012р. по справі № 5017/2708/2012 за нововиявленими обставинами - задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012р. по справі № 5017/2708/2012 скасовано. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Котовський винзавод" 3487 грн. 63 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви ТОВ „Котовський винзавод" про перегляд рішення суду від 07.11.2012р. по справі №5017/2708/2012 за нововиявленими обставинами та скасування зазначеного судового рішення. Господарський суд першої інстанції зазначив, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012 визнано недійсним договір поставки № 16/ПА16-12 від 11.04.2012р., укладений між філією ПрАТ „Ізмаїльський винзавод" № 1 та Дніпропетровською філією „Партнер" ТОВ „Котовський винзавод".

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 112 ГПК України постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012 встановлені обставини - юридичні факти, які є істотними, так як впливають на юридичну оцінку інших обставин по справі, при цьому ці факти не потребують доказування.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення суду від 07.11.2012р. по справі №5017/2708/2012 за нововиявленими обставинами відмовити, а рішення залишити без змін. При цьому позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що обидві сторони після підписання договору поставки 16/ПА/16-12 від 11.04.2012 р. здійснили всі необхідні дії, передбаченні договором для його схвалення та позивач передав товар відповідачу у власність, а відповідачем здійснено розпорядження даним товаром на власний розсуд, при цьому кошти за товар сплаченні не були. На думку позивача, враховуючи зазначені обставин не має значення чи підписала договір поставки уповноважена особа позивача з перевищенням повноважень чи ні, адже договір з боку позивача був виконаний в повній мірі.

02 жовтня 2013 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод". Відповідач зазначає, що вимоги апелянта є необґрунтованими та правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні і скасуванні оскаржуваного рішення. Також представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке господарським судом апеляційної інстанції було залишено без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи .

Приймаючи до уваги, що обставини, на які посилається ТОВ „Котовський винзавод" існували на момент прийняття рішення, проте стали відомі заявнику з моменту набрання законної сили постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. у справі №5017/2974/2012, господарський суд апеляційної інстанції оцінює зазначені обставини, як нововиявлені, як такі, що мають істотне значення для вирішення спору, та доходить висновку про наявність підстав для перегляду рішення від 07.11.2012р. у справі № 5017/2708/2012 в порядку ст. 112-114 ГПК.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 11.04.2012р. між філією ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод"№ 1 (продавцем) та Дніпропетровською філією „Партнер" ТОВ „Котовський винзавод" (покупцем) укладено договір поставки №16/ПА/16-12.

З матеріалами справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р., позивач поставив відповідачу алкогольну продукцію в період з 11.04.2012р. по 13.05.2012р. на загальну суму 435 804,11грн., що підтверджується видатковими накладними №123, № 124, № 125 від 11.04.2012р., № 126 від 16.04.2012р. та № 153 від 13.05.2012р., наявними у матеріалах справи. Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, що і стало підставою для звернення ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Котовський винзавод" заборгованості за договором поставки №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р. у сумі 348 762,64грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2012 р. у справі № 5017/2708/2012, яке є чинним на момент розгляду заяви, позов ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" задоволено, стягнуто з ТОВ „Котовський винзавод" на користь ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" 348762,64 грн. боргу, 6975, 30 грн. судового збору.

Судове рішення від 07.11.2012р. мотивовано доведеністю наявності заборгованості за поставлений згідно договору поставки №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р. товар, та, відповідно, наявністю підстав для стягнення 348762,64грн.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

При цьому, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за новоявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а в силу норми ч.5 цієї ж статті, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

За таких обставин, факти, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012, не мають доводитись знов в рамках справи № 5017/2708/2012.

В рамках справи № 5017/2974/2012 розглядались позовні вимоги ТОВ „Котовський Винзавод" в особі Дніпропетровської філії „Партнер" до ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. по справі № 5017/2974/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, скасувавши зазначене рішення, встановив, що, укладаючи спірний договір поставки від 11.04.2012р. особа, яка підписала договір замість директора Дніпропетровської філії ТОВ „Котовський Винзавод", не мала на це належних повноважень та не була наділена необхідним обсягом дієздатності для його укладання, а тому цей договір є недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

При цьому, апеляційна інстанція спростувала висновок господарського суду стосовно того, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні №123, № 124, № 125 від 11.04.2012р., № 126 від 16.04.2012р. та № 153 від 13.05.2012р., товарно-транспортна накладна від 13.04.2012р. та докази часткової оплати продукції Продавця підтверджують факт поставки товару на підставі договору поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012 року, що - в контексті ст.241 ЦК України - свідчить про вчинення Покупцем дій, які підтверджують прийняття ним угоди до виконання, та відсутні жодні мотиви для визнання спірного договору недійсним, - зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наступне схвалення позивачем оспорюваного договору, крім того, положення ст.241 ЦК України стосуються правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, а в даному випадку договір підписаний невстановленою особою, яка взагалі не мала статусу представника ТОВ „Котовський Винзавод".

Таким чином, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012 визнано недійсним договір поставки № 16/ПА16-12 від 11.04.2012р., укладений між філією ПрАТ „Ізмаїльський винзавод" № 1 та Дніпропетровською філією „Партнер" ТОВ „Котовський винзавод".

Враховуючи, що згідно п.1 ч.2 ст. 112 ГПК України нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, тобто такі, що впливають на юридичну оцінку і входять до предмету доказування, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, при цьому, обставинами справи є певні юридичні (матеріально-правові) факти об'єктивної дійсності, які повинні підтверджуватися певними доказами, суд погоджується з доводами заявника, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012 встановлені обставини - юридичні факти, які є істотними, так як впливають на юридичну оцінку інших обставин по справі, при цьому ці факти не потребують доказування.

Таким фактом є визнання недійсним договору поставки № 16/ПА16-12 від 11.04.2012р., укладеного між філією ПАТ „Ізмаїльський винзавод" № 1 та Дніпропетровською філією „Партнер" ТОВ „Котовський винзавод".

Зазначене є підставою для задоволення господарським судом першої інстанції заяви ТОВ „Котовський винзавод" про перегляд рішення суду від 07.11.2012р. по справі №5017/2708/2012 за нововиявленими обставинами та скасування згаданого судового рішення, з огляду на наступне.

Положення ч.4 ст.114 ГПК України передбачають, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Частиною 7 ст. 114 ГПК України встановлено, що у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу положень ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Господарським судом при винесенні рішення від 07.11.2012р. по справі № 5017/2708/2012 встановлено факт здійснення позивачем поставки відповідачу товару за видатковими накладними №123, № 124, № 125 від 11.04.2012р., № 126 від 16.04.2012р. та № 153 від 13.05.2012р. на виконання договору № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012 р.

З огляду на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012, суд доходить висновку, що товар, зазначений у спірних накладних, не був поставлений позивачем саме в межах договору поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012 р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, виходячи із наведених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами існували господарські відносини, що не врегульовані договором поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012р.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається, як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює, виходячи із зазначених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 ГПК України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у ТОВ „Котовський винзавод" заборгованості за договором поставки № 16/ПА/16-12 від 11.04.2012р. на суму 348762,64 грн.

З підстав викладеного, в рамках спірних правовідносин, які, що слідує із тексту позову, виникли, на думку позивача, із договору №16/ПА/16-12 від 11.04.2012р., у позивача відсутнє право отримати задоволення позовних вимог у грошовому еквіваленті, з огляду на підставу позову - невиконання зобов'язаною стороною умов договору, оскільки такий договір визнано недійсним з моменту укладення.

Враховуючи вище наведене, суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає змісту його порушених прав. При цьому, суд не в праві самостійно змінювати підстави або предмет позову, тому розглядає позовні вимоги у викладеній позивачем редакції, з огляду на наведене ним правове їх обґрунтування.

Що стосується посилань позивача на безпідставність задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в зв`язку з тим, що вона базується на прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права постанові Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. по справі № 5017/2974/2012, - то суд не приймає їх до уваги, оскільки зазначена постанова набрала законної сили, не скасована та не змінена у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги істотність нововиявлених обставин для справи, а також те, що вони не були і не могли бути відомі відповідачеві та суду на час розгляду справи, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності із нововиявленими обставинами, господарський суд Одеської області вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року по справі № 5017/2708/2012 підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Госпадарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 28 серпня 2013 року у справі №5017/2708/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: П.Ф. Мацюра

Судді: Н.В Ліпчанська

В.А. Лисенко