Постанова
від 08.10.2013 по справі 6/17-3062-2011
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 6/17-3062-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Мацюри П.Ф.

(Склад колегії суддів згідно розпорядженням в.о. голови суду № 738 від 23.09.2013р.)

При секретарі судового засідання: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

Від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність №1411 від 10.06.13;

Від ОСОБА_3 - ОСОБА_4, довіреність №4102 від 11.06.13;

Від прокуратури Одеської області - Лянна О.А., посвідчення №005252 від 22.09.12;

Представники ТОВ „Арніка", Фонду державного майна України та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 27 вересня 2011р.

по справі № 6/17-3062-2011

за позовом Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Арніка"

2) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця"

за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_3

за участю прокуратури Одеської області

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У серпні 2011 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арніка" та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.1991р. будівлі невиробничого призначення, одноповерхової, будівництва до 1943 року, стіни з каменя - ракушняка, дах покритий шифером, підлога покрита лінолеумом, площею 232 кв.м; двох складських приміщень для зберігання будівничих матеріалів, одноповерхових, будівництва 1984 року, стіни з кирпича, дах покритий шифером, підлога цементна стяжка, загальною площею по 36 кв. м. кожний та складу-навісу одноповерхового, будівництва 1984 року, каркас з кута, загороджений металевою сіткою для зберігання металевих труб, загальною площею 64 кв. м., дах з шиферу, підлога земляна, які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв. м., загородженій залізобетонним забором, по вул. Червоні зорі, 3/6 в м. Одесі, укладений між підприємством „Одесакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арніка".

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012р . (суддя Демешин О.А.) позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу від 30.12.1991р. будівлі невиробничого призначення, одноповерхової, будівництва до 1943 року, стіни з каменя - ракушняка, дах покритий шифером, підлога покрита лінолеумом, площею 232 кв. м; двох складських приміщень для зберігання будівничих матеріалів, одноповерхових, будівництва 1984 року, стіни з кирпича, дах покритий шифером, підлога цементна стяжка, загальною площею по 36 кв. м кожний та складу-навісу одноповерхового, будівництва 1984 року, каркас з кута, загороджений металевою сіткою для зберігання металевих труб, загальною площею 64 кв. м, дах з шиферу, підлога земляна, які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв. м, загородженій залізобетонним забором, по вул. Червоні зорі, 3/6 в м. Одесі, укладений між підприємством „Одесакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок та ТОВ „Арніка" - недійсним. Стягнуто з ТОВ „Арніка" до державного бюджету України держмита в сумі 42,50 грн. та 118 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до державного бюджету України держмита в сумі 42,50 грн. та 118 гривень витрат на ІТЗ судового процесу

Рішення мотивоване тим, підприємство „Одесакурорттеплоенерго", філія ОДП ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" при укладанні договору купівлі-продажу від 30.12.1991р. діяла всупереч нормам законодавства, а саме в порушення вимог ст.ст. 34, 35, 39 Закону України „Про власність", а також договір укладено з порушенням вимог постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", що є підставою в порядку ст. 48 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу від 30.12.1991р. - недійсним.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2011р. та провадження по справі № 6/17-3062-2011 припинити.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заінтересовані особи посилаються на те, що господарський суд першої інстанції вирішував питання відносно нерухомості, яка належить їм на праві власності на спірний об'єкт без повідомлення та залучення осіб до справи.

Апелянти наголошують на тому, що справа підлягає припиненню на підставі п.6 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідачів не існує, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в обґрунтування апеляційної скарги скаржники посилаються на те, що суд розглянув справу без вирішення питання про пропуск строку позовної давності більш ніж на 10 років.

У відзиву на апеляційну скаргу заступник прокурора Приморського району м. Одеси звертає увагу на відсутність у заявників права на оскарження судового рішення.

Представники ТОВ „Арніка", Фонду державного майна України та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю зазначених осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.1990р. у відповідності до акту прийому-передачі будівлі заступник директора санаторію „Червоні Зорі" Шевцов В.В. передав на підставі розпорядження Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок № 283 від 12.11.1990р. за плату по залишковій вартості підприємству „Одесакурорттеплоенерго одноповерхову будівлю, будівництва 1915 року.

У відповідності до історичної довідки „Об'єднання котельних і теплових мереж", наданої Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради, згідно наказу № 198 від 28.12.1989р. Одеської обласної Ради по управлінню оздоровницями профспілок „Об'єднання котельних і теплових мереж" реорганізовано в Підприємство „Курорттеплоенерго". Згідно рішення № 2 від 28.01.1992р. Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" підприємство „Курорттеплоенерго" підпорядковано на правах філії Одеського відділення АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця". Філія - підприємство „Курорттеплоенерго" створена і діє за рішенням Ради для виконання заходів, що випливають з основних цілей та завдань АТ. Філія є правонаступником підприємства „Одесакурорттеплоенерго". Рішенням № 3-8 від 22.01.2003 р. загальних зборів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" філія Одеського ДП ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" - підприємство „Курорттеплоенерго" реорганізована шляхом приєднання до філії Одеського ДП ЗАТ „Укрпрофоздоровниця"

30.12.1991 року підприємством „Одессакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінням курортами профспілок, структурним підрозділом ОДП ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арніка" укладено договір купівлі-продажу будівництва невиробничого призначення, будівництва до 1940 р., загальною площею 232 кв.м, два склади для зберігання будматеріалів, будівництва до 1984 р., загальною площею, 36 кв.м кожний, склад-навіс для зберігання металевих труб, будівництва до 1984 р., загальною площею 64 кв.м. Всі чотири перелічені вище будівлі розташовані на земельній ділянці, площею 752,5 кв.м, огороджені залізобетонним забором по вул. Червоні Зорі, 3/6 в м. Одесі.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення діяв Закону України „Про власність" від 07.02.1991 р., відповідно до положень якого майно державних підприємств складало, поряд з іншими, загальнодержавну власність (ст. 34). Згідно ст. 35 Закону об'єктами права комунальної власності було майно, що забезпечувало діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; майно закладів культури, охорони здоров'я, побутового обслуговування; місцеві енергетичні системи та ін., а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

У відповідності до ст. 39 ч. 1 Закону України „Про власність" майно, що є державною власністю і закріплено за державною установою (організацією), яка перебувала на державному бюджеті, належало їй на праві оперативного управління, що виключає можливість розпорядження цим майном.

На момент укладання договору купівлі-продажу від 30.12.1991р. діяла постанова Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.60 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", відповідно до якого передача у відання не передбачала переходу власності на об'єкти санаторно-курортного призначення від держави до профспілкових органів, які відповідно до ст. 86 ЦК України (в редакції 1963 року) вправі лише володіти і користуватися, а не розпоряджатися державним майном. У пункті 2 Постанови зазначено, що курортні установи, санаторії, будинки відпочинку передаються у відання профспілкових органів безоплатно з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками та інше.

Тобто, майно передане до статутного фонду товариства було і є державним та товариство „Одесакурорттеплоенерго" структурний підрозділ ОДП ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" не мало права на відчуження вищевказаного майна без згоди Фонду Державного майна України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення вимог закону на час укладення спірного договору.

Між тим судова колегія вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції в порушення норм матеріального права виходячи з такого.

Приймаючі рішення про визнання договору недійсним суд першої інстанції послався на ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, але не застосував реституцію, а саме поновлення сторін у стан, який існував до укладення договору.

Між тим частина 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( редакція 1963 р.) зазначає : По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом, тобто потрібує обов'язкового застосування реституції.

Крім того суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на час розгляду справи сторін, які уклали спірний договір, не існує. Так 30.09.2010 року припинено державну реєстрацію Дочірнього підприємства Одеське ДП ЗАТ лікувальне - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздлоровниця", в складі якого існувала філія - підприємство "Курорттеплоенерго" (а.с.37), що є продавцем за даним договором. ( а.с. 53) .

Встановлено, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення, вибірково застосовані норми Цивільного кодексу України, а саме в частині визнання договору недійсним - застосована редакція кодексу Української РСР 1963 року, у частині застосування строків позовної давності - редакція Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до пункту 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Оскільки оскаржуваний договір купівлі-продажу укладено 30.12.1991р, сплив загального строку позовної давності настав 31.12.1994 року.

За таких обставин судом першої інстанції в порушення приписів пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України застосовано законодавство, що не підлягає застосуванню, що є порушенням норми матеріального права.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 цього ж кодексу у відповідній редакції).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 зазначеного кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір укладено 30.12.1991 року, а прокурор звернувся із позовною заявою у серпні 2011 року, тобто майже 20 років тому із дня укладення правочину. Позов заявлено в особі Фонду державного майна України без обґрунтування пропуску строку позовної давності саме Фондом. Доводи прокурора про поважність причин пропуску є безпідставними, оскільки із позовної заяви не вбачається, коли саме прокурору стало відомо про наявність порушеного права і чому суд повинен поновити цієї строк.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

За таких обставин судова колегія вважає, що прокурором пропущений строк позовної давності, а тому на підставі ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР у редакції 1963 р. зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи представника позивача відносно відсутності права заявників на апеляційне оскарження судового рішення спростовуються зазначеним.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України. Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону. Положеннями ст. 22 ГПК України (Права та обов'язки сторін) встановлено право сторін оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку. Частиною 2 ст. 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до статті 91 ГПК України право на внесення апеляційної скарги мають сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення господарського суду, яке набрало законної сили. Тобто за змістом статей 91 і 101 Господарського процесуального кодексу України, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Зміст названої норми свідчить, що судовим актом, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та обов'язки.

Приписами пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлені критерії наявності юридичного інтересу у третьої особи та визначено , що у вирішенні відповідного питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наделено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права/та обов'язки, або позбавлено певних прав та /або обов'язків у майбутньому.

Правовий зв'язок між правами скаржників та предметом спору полягає у тому, що оскаржуване рішення суду зачіпає права власності зазначених осіб, до яких, як власників майна, що є предметом оспорюваного договору купівлі - продажу, вже пред'явлено позов про витребування майна.

У випадку визнання недійсним договору купівлі - продажу спірного майна для останніх власників проданого майна існує загроза витребування його від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у порядку віндикації відповідно до приписів Верховного суду України, викладених 24.11.2008 р. при узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, згідно з якими якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Також відповідно до вимог пункту 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

2.17. Якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у якості з осіб на стороні відповідачів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Відповідно до вимог пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду, відповідні дії можуть мате місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Звертаючи увагу на те, що право власності зазначених осіб набуто внаслідок укладення декілька угод, перша із яких оспорюється у судовому порядку, рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки зазначених осіб, тому зазначені особи повинні мати процесуальне становище у даній справі у вигляді третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

При прийнятті нового рішення судова колегія відмовляє у задоволенні позову на підставі статті 80 Цивільного кодексу Української РСР.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п.2, 104 п.4 ч.1, ст.105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27 вересня 2011р. по справі № 6/17-3062-2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові Заступнику прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Арніка"

2) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про визнання договору недійсним відмовити.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 09.10.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

СудОдеський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення08.10.2013
Оприлюднено11.10.2013
Номер документу34019791
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —6/17-3062-2011

Ухвала від 27.08.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 13.08.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 23.07.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Постанова від 18.03.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Самусенко C.C.

Ухвала від 28.01.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Самусенко C.C.

Ухвала від 06.12.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Владимиренко C.B.

Постанова від 08.10.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 08.07.2013

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Рішення від 27.09.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

Ухвала від 08.09.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Демешин О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні