Постанова

від 18.03.2014 по справі 6/17-3062-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 6/17-3062-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.,

розглянувши касаційні скарги 1. Фонду державного майна України, 2. Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2013 року у справі№ 6/17-3062-2011 господарського судуОдеської області за позовомЗаступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка", 2. Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5 за участю прокуратури Одеської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним за участю представників: від позивача: Лірніченко О.А., від прокуратури: Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Арніка" та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.1991, укладеного між підприємством "Одесакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок та ТОВ "Арніка".

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2011 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу від 30.12.1991 будівлі невиробничого призначення, одноповерхової, будівництва до 1943 року, площею 232 кв. м; двох складських приміщень для зберігання будівничих матеріалів, одноповерхових, будівництва 1984 року, загальною площею по 36 кв. м кожний та складу-навісу одноповерхового, будівництва 1984 року загальною площею 64 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 752,5 кв. м, загородженій залізобетонним забором, по вул. Червоні зорі, 3/6 в м. Одесі, укладений між підприємством "Одесакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок та ТОВ "Арніка" недійсним.

Рішення мотивовано, зокрема, тим, що підприємство "Одесакурорттеплоенерго" при укладенні договору купівлі-продажу від 30.12.1991 діяло всупереч нормам законодавства, а саме в порушення вимог ст.ст. 34, 35, 39 Закону України "Про власність", а також договір укладено без врахування постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", що є підставою в порядку ст.48 ЦК УРСР для визнання договору купівлі-продажу від 30.12.1991 недійсним.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 (судді: Лисенко В.А. - головуючий, Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, у позові відмовлено на підставі ст.80 ЦК УРСР у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду Фонд державного майна України та заступник прокурора Одеської області звернулися із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.261 ЦК України, ст.ст.71, 76, 80 ЦК УРСР, ст.ст. 22, 27, 43, 53 ГПК України, просять її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.01.2014 №08.03-04/52 у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №6/17-3062-2011, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 касаційні скарги у справі №6/17-3062-2011 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.02.2014 у справі № 6/17-3062-2011 у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. на лікарняному сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Картере В.І., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2014 розгляд касаційних скарг у справі №6/17-3062-2011 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.02.2014 у справі № 6/17-3062-2011 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці та виходом з лікарняного судді Кочерової Н.О. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 розгляд касаційних скарг у справі №6/17-3062-2011 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.03.2014 у справі № 6/17-3062-2011 у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. у відпустці та виходом з відпустки судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.03.2014 розгляд касаційних скарг у справі №6/17-3062-2011 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 6/17-3062-2011 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному та виходом з відпустки судді Кочерової Н.О. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

За статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.1991 між підприємством "Одесакурорттеплоенерго" Одеської обласної ради по управлінням курортами профспілок та ТОВ "Арніка" укладено договір купівлі-продажу будівництва невиробничого призначення, будівництва до 1940 р., загальною площею 232 кв. м, два склади для зберігання будматеріалів, будівництва до 1984 р., загальною площею 36 кв. м кожний, склад-навіс для зберігання металевих труб, будівництва до 1984 р., загальною площею 64 кв. м. Правонаступником підприємства "Одесакурорттеплоенерго" є підприємство "Курорттеплоенерго", яке в наступному реорганізовано шляхом приєднання до філії Одеського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Господарські суди попередніх інстанцій врахувавши норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, положення постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР №606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", дійшли висновку про порушення вимог закону на час укладення спірного договору.

Так, відповідно до ст.225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. При цьому, згідно із ст.86 ЦК УPCP (чинної на момент передачі майна профспілкам) передача майна у відання не є рівноцінною передачі у власність.

На підставі наведеного суди прийшли до висновку, що підприємство "Одесакурорттеплоенерго" не мало права на відчуження вищевказаного майна, оскільки вказане майно було державною власністю, що не оскаржується в касаційних скаргах.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час розгляду справи сторін, які уклали спірний договір, не існує. Так 30.09.2010 припинено державну реєстрацію ДП Одеське ДП ЗАТ лікувальне - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", в складі якого існувала філія -підприємство "Курорттеплоенерго" , що є правонаступником продавця за спірним договором.

Відповідно до статей 71, 75, 80 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк позовної давності закінчився 31.12.1994, оскільки оскаржуваний договір купівлі-продажу укладено 30.12.1991. Прокурор звернувся із позовною заявою у серпні 2011 року, тобто майже через 20 років із дня укладення правочину. При цьому, підстав для поновлення строку позовної давності судом не встановлено.

Касаційна інстанція вважає правильним застосування у даному випадку норм Цивільного кодексу Української РСР, оскільки за п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004 правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Апеляційний господарський суд встановив, що з позовної заяви не вбачається коли саме прокурору стало відомо про наявність порушеного права і чому суд повинен поновити даний строк, в заяві також не зазначено обґрунтування пропуску строку позовної давності позивачем.

Встановивши на підставі поданих доказів зазначені обставини, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

В касаційних скаргах позивач та прокуратура фактично просять переоцінити вже встановлені судом обставини.

Проте, відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Фонду державного майна України та заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 у справі №6/17-3062-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Кочерова