Рішення

від 15.01.2009 по справі 18-17-09-14/2827

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15"

січня 2009 р.                                                                       

Справа №  18-17-09-14/2827

Господарський

суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.

секретар

судового засідання -Гень С.Г.,

за

участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від

15.01.2009 року 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

за

позовом           відкритого акціонерного

товариства “Ватутінський завод залізобетонних виробів”, м. Ватутіне, Черкаської

області

до                     суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Єрки, Катеринопільського району,  Черкаської області

про                     стягнення 68509 грн. 35

коп., -

ВСТАНОВИВ:

          У травні 2007 року до господарського

суду Черкаської області з позовом звернулось відкрите акціонерне товариство

“Ватутінський завод залізобетонних виробів” до суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 68509 грн.

35 коп.

Рішенням

господарського суду Черкаської області від 31.08.2007 року в позові було

відмовлено повністю.

Постановою

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2007 року

вищенаведене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою

Вищого господарського суду України від 20.05.2008 року судові рішення

господарського суду Черкаської області та Київського міжобласного апеляційного

господарського суду скасовані повністю, а справу було передано на новий розгляд

до суду першої інстанції.

Ухвалою

господарського суду Черкаської області від 17.11.2008 року справу прийнято до

свого провадження суддею Васяновичем А.В. та присвоєно новий №18-17-09-14/2827,

а розгляд справи було призначено на 02.12.2008 року.

Справа

розглядається після відкладення.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов

задовольнити повністю.

Відповідач

в судових засіданнях проти позову заперечував з мотивів наведених у відзивах

(а.с.43- 44 т.1 та а.с. 58-59 т.2).

Представник

відповідача в судове засідання, яке відбулося 15.01.2009 року не з'явився, про

причини неявки суд не повідомив.

Сторони

були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, що

підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської

області.

За

згодою представника позивача в судовому засіданні, яке відбулося 15.01.2009

року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи

№18-17-09-14/2827.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши

докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з

наступного:

Скасовуючи

раніше прийняті судові рішення Вищий господарський суд України в своїй

постанові від 20.05.2008 року зазначив, що поза увагою судів залишилось те, що

предметом спору у даній справі є стягнення збитків з ліквідатора, якого було

усунено від виконання своїх обов'язків, а не про оплату послуг та відшкодування

витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Водночас,

суд касаційної інстанції зазначив, що господарський суд першої інстанції

невірно застосував при прийнятті рішення пункти 8, 9 ст.31  Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та дійшов хибного

висновку, що відповідальність арбітражного керуючого спеціальним законом

передбачена лише у вигляді анулювання його ліцензії.

Відповідно

до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові

касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового

розгляду справи.

Під

час нового розгляду справи, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на

норми ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, та просив суд стягнути з відповідача безпідставно

набуті кошти в сумі 68 509 грн. 35 коп., про що також зазначено в заяві від

22.12.2008 року №378/7    (а.с. 55-57

т.2).

Відповідно

до ст.22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити

підставу або предмет позову.

Тобто,

предметом розгляду даного спору (під час нового розгляду справи) є стягнення

безпідставно отриманих коштів.

З

матеріалів справи вбачається, що 06.12.2002 року було порушено провадження у

справі №08/5572 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства

“Ватутінський завод залізобетонних виробів”, м. Ватутіне, введено процедуру

розпорядження майном боржника та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

розпорядником майна.

Постановою

господарського суду Черкаської області від 03.06.2003 року по справі №08/5572

відкрите акціонерне товариство “Ватутінський завод залізобетонних виробів”, м.

Ватутіне, Черкаської області визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну

процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного

керуючого ОСОБА_1.

Ухвалою

господарського суду Черкаської області від 06.06.2006 року по справі

№14-08/5572 усунено арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обов'язків

ліквідатора банкрута у зв'язку з їх неналежним виконанням.

Також

матеріалами справи підтверджується, що на зборах комітету кредиторів (протокол

№2 зборів комітету кредиторів відкритого акціонерного товариства “Ватутінський

завод залізобетонних виробів”) 30.04.2003 року було вирішено встановити

арбітражному керуючому  ОСОБА_1. оплату

послуг в сумі 380 грн. в місяць за рахунок продажу майна боржника та додаткову

винагороду в розмірі 10% від суми реалізованого майна та витрати на проведення

ліквідаційної процедури, які документально підтверджені. 

30.04.2003

року між комітетом кредиторів відкритого акціонерного товариства “Ватутінський

завод залізобетонних виробів” (замовник) та арбітражним керуючим  ОСОБА_1. (виконавець) було укладено договір

про надання послуг арбітражного керуючого.

Відповідно

до п. 2.1. договору оплата послуг встановлюється на підставі ст. 3 Закону

України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” і складається з щомісячної оплати у розмірі: 370 грн. без

відповідних нарахувань, та додаткова винагорода у розмірі 10% від суми реалізованого

майна та відшкодування витрат на проведення ліквідаційної процедури

підтверджені документально.

Водночас,

06.06.2003 року між головою комітету кредиторів відкритого акціонерного

товариства “Ватутінський завод залізобетонних виробів” та арбітражним керуючим

(ліквідатор)  ОСОБА_1. (працівник) було

укладено договір про використання робітником власного автотранспорту для

виробничих (службових) потреб за №06-06/03.

Згідно

п. 1.1. вищевказаного договору працівник використовує для виробничих (службових)

потреб арбітражного керуючого (ліквідатора) автомобіль: марка Ореl Omеgа  Саrаwаn, рік випуску -1993.

Відповідно

до умов договору при використанні автомобіля згідно п. 2 договору підприємство

за власний рахунок забезпечує закупівлю паливно -мастильних матеріалів,

заправку автомобіля та його поточний ремонт (п. 2.3.); проводить на користь

працівника компенсаційні виплати за використання автомобіля для виробничих

потреб підприємства (п. 2.4.).

Протоколом

№3 зборів комітету кредиторів відкритого акціонерного товариства “Ватутінський

завод залізобетонних виробів” від 19.06.2003 року затверджено укладення

договору оренди автомобіля. ( а.с. 143).

Протоколом

№21 зборів комітету кредиторів відкритого акціонерного товариства “Ватутінський

завод залізобетонних виробів” від 24.04.2006 року затверджено звіт про оплату

послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого та звіт про проведення

ліквідаційної процедури.

Під

час виконання функцій ліквідатора банкрута ОСОБА_1. виплатив собі за оренду та

використання власного автомобіля кошти в сумі 12182 грн. 14 коп., що

підтверджується видатковими касовими ордерами, копії яких знаходяться в

матеріалах справи.

У

видаткових касових ордерах зазначено, що кошти перераховані за оренду та

використання автомобіля згідно договору.

Також,

відповідач згідно видаткових касових ордерів (копії яких знаходяться в

матеріалах справи)  відшкодував собі

витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 10 223 грн. 44 коп.

У

видаткових касових ордерах зазначено, що кошти перераховані за витрати по

авансових звітах.

Відповідно

до видаткових касових ордерів відповідач виплатив собі додаткову винагороду від

реалізації майна в сумі 46103 грн. 77 коп.

У

видаткових касових ордерах зазначено, що кошти перераховані як винагорода від

реалізації майна.

Перерахування

вищевказаних коштів відповідачу також підтверджується звітом про проведення

ліквідаційної процедури банкрута.

В

даному звіті зазначено, що за час проведення ліквідпроцедури було реалізовано

майна на суму 465201,52 грн. (а.с.13).

Ухвалою

господарського суду Черкаської області від 05.04.2007 року ліквідатором

банкрута призначено арбітражного керуючого Білика О.А.

18.04.2007

року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу, яка отримана

відповідачем 20.04.2007 року, згідно поштового повідомлення про вручення.

Даний

факт не заперечувався відповідачем під час розгляду даного спору.

31.05.2007

року позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно

до положень ч. ч. 10-14 ст. 31 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг,

відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого

санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються

в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від

продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у

результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата

послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,

ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про

порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання

комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та

відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником,

за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією

статтею.

Кредитори

можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати

додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією,

ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються

рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата

послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,

ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та

виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому

господарським судом, якщо інше не встановлено Законом, але не менше двох

мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати

керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням

провадження у справі про банкрутство. 

Кредитори

мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами

його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується

господарським судом.

Звіт

про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується

рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Отже

виходячи з аналізу п.11 Закону слід дійти висновку, що арбітражний керуючий має

право на оплату своїх послуг, на відшкодування понесених ним витрат, а також

отримувати додаткову винагороду в порядку, встановленому Законом.

При

цьому слід зазначити, що в будь-якому випадку арбітражний керуючий має право на

мінімальну оплату своїх послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Водночас

слід зазначити, що відповідно до порядку встановленому Законом, і розмір оплати

послуг і розмір оплати понесених арбітражним керуючим витрат і розмір додаткової

винагороди обов'язково затверджується ухвалою суду, яку може бути оскаржено.

Отже,

лише волевиявлення комітету кредиторів та боржника (в окремих випадках)

недостатньо для виплати та отримання коштів.

Під

час розгляду даного спору судом було встановлено, що у справі про банкрутство судом

не було затверджено витрати арбітражного керуючого на використання власного

автомобіля в сумі 12182 грн. 14 коп., витрати на придбання

паливно-мастильних матеріалів в сумі 10 223 грн. 44 коп., а також не було

затверджено судом розмір додаткової винагороди в сумі 46103 грн. 77 коп.

Проте,

не зважаючи на дані обставини, арбітражний керуючий -відповідач відшкодував

собі дані витрати та винагороду не зважаючи на те, що суд відповідного рішення

у справі про банкрутство не приймав.

Тобто,

в даному випадку має місце порушення арбітражним керуючим порядку

(встановленого Законом) відшкодування витрат та додаткової винагороди.

Звертаючись

до суду позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач отримав

вищенаведені кошти без достатніх правових підстав (з урахуванням своїх

уточнень).

Статтею

1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у

себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення

цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або

збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших

осіб чи наслідком події.

Термін

“майно” в даному контексті включає в себе не лише поняття майна в розумінні

ст.190 ЦК України, а й поняття усіх матеріальних благ, що захищаються правом.

Якщо

строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений

моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Статтею

1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження

грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України).

Проте,

позивач не нараховував процентів за час користування коштами відповідачем і

дану вимогу в суді не заявляв.

Отже,

оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач

безпідставно отримав кошти в розмірі 68509 грн. 35 коп. і на момент розгляду

даної справи в суді безпідставно ними користується.

Ухвалу

господарського суду від 06.06.2006 року зі справи №14-08/5572 винесену судом за

наслідками судового засідання, в якому також розглядався звіт ліквідатора,

відповідачем в установленому законом порядку оскаржено не було.

Відповідно

до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач

під час розгляду даного спору, всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України не спростував

належними доказами доводи та посилання позивача.

Договір

оренди автомобіля, на який посилався відповідач суд оцінює критично, оскільки

даний договір за своєю правовою природою не є договором оренди в розумінні

цивільного законодавства.

Відповідач

не орендував автомобіль у кредиторів чи у будь-якої третьої особи, а

використовував власний транспорт.

Тобто,

умовами названого договору передбачалося лише погодження голови комітету

кредиторів, яке в подальшому було схвалено комітетом кредиторів на те, що

ліквідатор буде використовувати власний транспорт з правом відшкодування

понесених витрат.

Проте,

як вже було зазначено вище, дані витрати повинні затверджуватись судом

відповідною ухвалою.

Провадження

у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Ватутінський завод

залізобетонних виробів” на даний час триває.

Тобто,

тривають заходи спрямовані на задоволення вимог кредиторів включаючи

задоволення вимог пов'язаних з витратами, пов'язаними з провадженням у справі

про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідатора (ліквідаційної

комісії).

У

разі затвердження судом у справі про банкрутство звіту ліквідатора про оплату

послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого та встановленого розміру

додаткової винагороди, відповідач не позбавлений буде можливості отримати кошти

в розмірі встановленому комітетом кредиторів та в порядку передбаченому

Законом.

Однак

на даний час відповідач утримує спірні кошти безпідставно, у  зв'язку з чим, позов є обґрунтованим і

підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові

витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК

України.

На підставі викладеного,

та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК 

України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь відкритого акціонерного товариства

“Ватутінський завод залізобетонних виробів” вул. Кривошиї, 119, м. Ватутіне,

Черкаської області, код ЄДРПОУ 01349805 -68509 грн. 35 коп. боргу, 685

грн. 09 коп. витрат на сплату державного мита, 118 грн. 00 коп.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видати наказ.

Рішення

може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду

в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                                  

Васянович А.В.

Повний текст судового

рішення підписано 20.01.09 року