Постанова

від 09.10.2013 по справі 904/3572/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 904/3572/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А.. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачаСанжара О.О. (дов. від 24.04.2012 р. № 2) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 904/3572/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт" доДніпропетровської міської ради пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1282 та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.05.2003 р. за № 3357.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилався на приписи статей 93, 120, 141, 152 Земельного кодексу України, статей 377, 651 Цивільного кодексу України, статей 7, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. у справі № 904/3572/13 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт" задоволено; розірвано договір оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт".

Застосувавши приписи частини 1 статті 93, статті 120, пунктів "а", "е" статті 141 Земельного кодексу України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", частини 2 статті 651 ЦК України, та, враховуючи заяву товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт" про припинення спірного договору, суд першої інстанції дійшов до висновку про розірвання договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. (колегія суддів: головуючий Лотоцька Л.О., судді Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. залишено без змін з тих же підстав.

Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт".

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, приписів Закону України "Про оренду землі", Земельного та Цивільного кодексів України, а також на те, що судами не було встановлено чи розглядалось відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міською радою на сесії питання щодо спірного договору оренди.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради - без задоволення, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій як таких, що зроблені у відповідності до встановлених обставин справи та норм чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, 01.04.2003 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Сільгосптехімпорт" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування на умовах оренди частку (65%) земельної ділянки загальною площею 0,0435 га (площа частки складає 0,0283 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Шмідта, 2, для фактичного розміщення магазину, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 75051011 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Згідно з пунктом 1.2. договору оренди підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 28.11.1996 р. № 1679 та рішення міської ради від 18.12.2002 р. № 201/5.

Відповідно до пункту 2.1 договору земельна ділянка передається до 28.11.2016 р.

Договір був посвідчений 01.04.2003 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. і зареєстрований в реєстрі за № 1282, а також зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.05.2003 р. за № 3357.

Судами встановлено, що 21.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Сільгосптехімпорт" (продавець) та Буряк Іваном Олександровичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2.

Згідно пункту 1 вказаного договору предметом відчуження з боку товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 36841418, виданим продавцю 20.12.2012 р. Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційний № 38682537, є: магазин літ. Л-2 (цегла) прим. № 1 поз. 1, 2, прим. № 2 поз. 1-7, прим. № 3 поз. 1-9, з прибудовою літ. Л 1 -2 (шлакоблок), загальною площею 280,8 м 2 , ганки літ. л, літ. л 1 .

Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3194.

Перехід права власності до Буряк Івана Олександровича на нежитлову будівлю по вул. Шмідта, 2 в м. Дніпропетровську підтверджується копією витягу з Державного реєстру прав.

Судами встановлено, що у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомого майна товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" заявою від 21.12.2012 р. звернулось до Дніпропетровської міської ради про припинення дії договору оренди від 01.04.2003 р.

Відповіді на вищезазначену заяву товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" не отримало, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р. у зв'язку з тим, що з моменту переходу до іншої особи права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за вказаним договором земельній ділянці, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Сільгосптехімпорт" не використовує вказану земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пунктів "а", "е" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 31 цього Закону).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права в редакції на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сільгосптехімпорт" до Дніпропетровської міської ради з пропозицією про розірвання договору оренди землі та зважаючи на те, що ТОВ фірма "Сільгосптехімпорт" добровільно відмовилось від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і зведеною на ній будівлею здійснює інша особа (новий власник будівлі - Буряк Іван Олександрович), а не ТОВ фірма "Сільгосптехімпорт", колегія суддів вважає наведене законною підставою для припинення земельних відносин сторін за спірним договором оренди земельної ділянки від 01.04.2003 р. та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про розірвання вказаного договору.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного розгляду даної справи, зокрема, твердження про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Стосовно посилання Дніпропетровської міської ради на відсутність в силу пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відповідного рішення про результати розгляду питання щодо спірного договору оренди земельної ділянки на сесії ради, слід зазначити, що вказані приписи не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін у даній справі, оскільки стосуються прав нового власника розташованого на орендованій за спірним договором земельній ділянці об'єкту нерухомості, який не є стороною у даному спорі, предметом у якому укладання договору оренди цієї землі з останнім не являється.

Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою підтримано рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі № 904/3572/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова