Ухвала

від 03.10.2013 по справі 1570/1766/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 1570/1766/2012

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за позовом Кодимського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012р. Кодимський районний центр зайнятості звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 10397,29 грн., посилаючись на те, що за даними розслідування страхового випадку встановлено, що ОСОБА_1 на момент реєстрації в центрі зайнятості 17.11.2010р. був зайнятою особою, а тому не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. Відповідачу направлено претензію №8/05/д від 10.02.2012р., в якій йому пропонувалось в установлений законодавством термін добровільно повернути до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Кодимського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю, однак станом на 27.02.2012р. ОСОБА_1 кошти не повернуто, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення боргу в примусовому порядку.

ОСОБА_1 проти позову заперечив, зазначивши, що фактично допомога по безробіттю виплачувалась йому після припинення його роботи у школі, оскільки виплата допомоги по безробіттю неодноразово відкладалася на підставі відповідних наказів Кодимського районного центру зайнятості. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи та прийняти нову постанову, якою позов Кодимського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Кодимського районного центру зайнятості від 24.11.2010р. №НТ101124 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Цим же наказом виплату допомоги по безробіттю відкладено у зв'язку з наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку з 24.11.2010р. по 17.05.2011р.

Наказом центру зайнятості від 18.05.2011 року № НТ110518 розпочато з 18.05.2011р. виплату позивачу допомоги по безробіттю.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Кодимському районному центрі зайнятості як безробітний у період з 24.11.2010р. по 09.11.2011р., протягом якого йому було виплачено 10397,29 грн. допомоги по безробіттю.

Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та наказу центру зайнятості №24-О від 27.01.2012р. позивачем було проведено розслідування страхового випадку, за результатами якого складено акт №2 від 08.02.2012р. В ході розслідування виявлено факт подання недостовірних даних, що мали місце під час одержанням безробітним ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, а саме: на момент реєстрації у центрі зайнятості ОСОБА_1 був зайнятою особою, зокрема прийнятим на роботу за сумісництвом з 01.09.2010р. відповідно до наказу №193-К від 09.06.2010р., а тому не мав права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю. При цьому, в заяві про надання статусу безробітного від 24.11.2010р. ОСОБА_1 зазначив, що не займається видами діяльності, що визначені в ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення».

На підставі вказаного акту директором Кодимського районного центру зайнятості прийнято рішення від 13.02.2012р. №НТ120213 про повернення безробітним ОСОБА_1 коштів в сумі 10397,29 грн., виплачених йому в якості допомоги по безробіттю.

Задовольняючи позов Кодимського районного центру зайнятості про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 належав до категорії зайнятого населення, тому допомогу по безробіттю отримував безпідставно. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ №219 від 14.02.2007р., громадяни, зареєстровані, як такі, що шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Підпунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307, передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент звернення до Кодимського районного центру зайнятості відповідач належав до категорії зайнятого населення, так як наказом в.о. начальника відділу освіти Кодимської районної державної адміністрації Одеської області №193-К від 06.09.2010р. ОСОБА_1 призначено на посаду учителя німецької мови НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ліцей» м.Кодима з 01 вересня по 31 травня 2011 року за сумісництвом. Однак, при реєстрації в центрі зайнятості відповідач вказаний факт приховав, зазначивши в поданій ним заяві, що не займається видами діяльності, що визначені в ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення». Вказане свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», щодо надання недостовірних відомостей під час реєстрації статусу безробітного, а тому, на підставі п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307, з безробітного має бути стягнута сума виплаченої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що допомогу по безробіттю незаконно отримано ним лише за період з 18.05.2011р. по 31.05.2011р., оскільки в подальшому до 09.11.2011р. він дійсно мав статус безробітного. Колегія суддів не бере до уваги такі доводи апелянта, оскільки відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. В даному випадку такою обставиною є надання недостовірних відомостей під час реєстрації статусу безробітного.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 04.10.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.