Постанова

від 02.10.2013 по справі 826/10595/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2013 року 14:09 № 826/10595/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Паньків В.В. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Вищого навчального закладу у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю "Київський університет ринкових відносин"

до Міністерства освіти і науки України

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача : Терніков Є.І.

від відповідача: Дорофеєв М.Ю.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Вищого навчального закладу у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський університет ринкових відносин", звернувся з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про зобов'язання Міністерство освіти і науки України видати сертифікат про акредитацію Вінницькій філії Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» за заочною формою навчання зі спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит» з терміном дії до 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач безпідставно відмовив Позивачу в видачі сертифікату про акредитацію Вінницькій філії Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» за заочною формою навчання зі спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит» з терміном дії до 2017 року.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в діях Відповідача відсутні порушення вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що Вищий навчальний заклад «Київський університет ринкових відносин» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: м. Київ, вул. Березняківська, буд. 26-Б, код ЄДРПОУ - 02030494) є вищим навчальним закладом, що створений і діє відповідно до законодавства України.

Позивач акредитований Міністерством освіти і науки України, що підтверджується відповідним сертифікат з терміном дії до 1 липня 2014 року.

До структури Київського університету ринкових відносин входять зокрема: Феодосійська фінансово-економічна академія в Автономній республіці Крим (відокремлений структурний підрозділ з правом юридичної особи) та Вінницька філія (відокремлений підрозділ).

Вінницька філія Київського університету ринкових відносин (надалі по тексту Філія) (юридична адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Козицького, буд. 15, код ЄДРПОУ - 33345667) створена у 2005 році на підставі рішення Загальних Зборів Засновників Позивача, що підтверджується протоколом № 5 від 23 лютого 2005 року.

Позивач зазначає, що фактично свою діяльність Філія розпочала у 2007 року (без права юридичної особи). Філія надає освітні послуги тільки за заочною формою навчання зі спеціальності «Фінанси і кредит» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» з ліцензійним обсягом 50 осіб.

Ректор ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України 14.12.2012 р. з заявою про проведення акредитаційної експертизи діяльності Київського університету ринкових відносин для Вінницької філії з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти підготовки бакалаврів напрямку 6.030508 «Фінанси і кредит» з ліцензовим обсягом 50 осіб заочної форми навчання та надано додаткові документи до заяви.

Наказом № 101Л від 17.01.2013 р. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України було призначено проведення акредитаційної експертизи, призначено експертну комісію, яка у період з 23 по 25 січня 2013 року повинна провести на місці експертну перевірку й оцінку відповідності освітньої діяльності зазначеної філії державним вимогам щодо підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» за заочною формою навчання.

За результатом проведення акредаційної експертизи було складено Висновок експертної комісії (надалі по тексту Висновок).

В Висновку було зазначено про повну відповідність кадрового, методичного, матеріально-технічного забезпечення, наукової діяльності та якості підготовки фахівців Вінницької філії ліцензійним та акредитаційним вимогам щодо здійснення освітньої діяльності, і встановила, що напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» може бути акредитований за заочною формою навчання.

На засіданні Акредитаційної комісії було прийняте рішення акредитувати спеціальність 6.030508 "Фінанси і кредит" Вінницької філії університету до завершення циклу навчання (без права набору), яке в подальшому було затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.04.2013 р. № 927 Л.

Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до п. 2- п.5 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого Постановою КМ, від 09.08.2001, № 978 "Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах" (Надалі по тексту Положення № 978), Акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитація спеціальності у навчальному закладі (відокремленому підрозділі навчального закладу) з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам. З метою визначення відповідності діяльності навчального закладу щодо підготовки (перепідготовки) фахівців з вищою освітою за спеціальностями, які зазначені в ліцензії, державним вимогам проводиться акредитаційна експертиза. Акредитація закладу проводиться протягом навчального року. Акредитація спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання фахівців у навчальному закладі за цією спеціальністю. Акредитаційна експертиза проводиться експертною комісією, яку формує МОНмолодьспорт. Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи затверджує МОНмолодьспорт. Рішення про акредитацію (або відмову в акредитації) приймає Акредитаційна комісія. Зазначене рішення через два тижні з дня прийняття затверджується МОНмолодьспортом.

В судовому засіданні представник Відповідача пояснив, що в Філії відсутня Кафедра «Фінанси і кредит», що в свою чергу стало підставою для не видачі сертифікату про акредитацію Вінницькій філії Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» за заочною формою навчання зі спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит» з терміном дії до 2017 року.

Позивач не заперечує того, що в Філії відсутня дана кафедра, проте зазначає, що дана Кафедра існує в Київському університеті, а в Філії вона не створюється.

Згідно п. 2.2.9 Наказу Міністерства освіти і науки, від 24.12.2003р., № 847 "Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти" (надалі по тексту Наказ №847), за наявності в навчальному закладі відокремленого підрозділу, що надаватиме освітні послуги, для нього застосовуються нормативи для підготовки фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, визначені пунктом 2.1. цього розділу.

У відповідності до ст.. 30 Закону України «Про вищу освіту», структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо. Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання. Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт. Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання. Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії. Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів. Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання. Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років. Можуть створюватися: навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи; навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму; науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий). Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

Суд звертає увагу, що Позивачем не оскаржуються дії Відповідача що до прийняття Рішення про акредитувати спеціальність 6.030508 "Фінанси і кредит" Вінницької філії університету до завершення циклу навчання (без права набору), яке в подальшому було затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.04.2013 р. № 927 Л, а Позивач просить Суд зобов'язати Міністерство освіти і науки України видати сертифікат про акредитацію Вінницькій філії Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» за заочною формою навчання зі спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит» з терміном дії до 2017 року, що не допускається виходячи з наступного.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд звертає увагу, що Позивач просить Суд зобов'язати Відповідача вчинити певні дії, а не визнати протиправним рішення. Крім того, до Суду не надано доказів оскарження даного рішення в судовому порядку, а тому рішення станом на момент розгляду даної адміністративної справи є чинним, що унеможливлює зобов'язання відповідача здійснити видачу сертифіката про акредитацію Вінницькій філії Вищого навчального закладу «Київський університет ринкових відносин» за заочною формою навчання зі спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит» з терміном дії до 2017 року.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак відсутність підстав для їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін