Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/13609/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року 11:18 № 826/13609/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заруба О.В. (довіреність від 28.05.2013 р.)

від відповідача-1: Мельниченко В.О. (довіреність від 29.08.2013 р. № 14.1/1-16/3889)

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» до Київської міжрегіональної митниця Міндоходів Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві проскасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, а також стягнення надміру сплачених коштів з Державного бюджету України,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» з позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 15.04.2013 № 100270000/2013/700249/2, картки відмови № 100270000/2013/40285, а також стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ у розмірі 4886,07 грн.

Позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом ввіз на митну територію України товар під назвою Axilat (TM) DS 910, що являє собою водну дисперсію (первинна форма) сополімеру полікрилат-полістирол з перевагою за вмістом стиролової складової та використовується у виробництві лакофарбової продукції.

З метою митного оформлення товару, як зазначає позивач, 15.04.2013 р. ним було подано електронну МД та необхідний перелік документів, які містили повну, достовірну та об'єктивну інформацію про числові значення заявленої митної вартості. Однак, митний орган не визнав заявлену позивачем митну вартість, яка була визначена за першим методом, та прийняв рішення про коригування митної вартості за шостим методом та прийняв картку відмови.

Рішення про коригування, як зазначає позивач, було мотивовано начебто наявними розбіжностями: у калькуляції не вказано, що є сировиною виробництва товару, а також не вказано кількість використаної продукції; прайс-лист адресовано в Україну. Крім того, як зазначає позивач, обставинами його прийняття є також неподання декларантом виписки із бухгалтерської документації та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів.

У зв'язку з наведеним позивач був вимушений подати нову митну декларацію та додатково сплатити до бюджету ПДВ у розмірі 4 886,07 грн.

У той же час, як зазначає позивач, 24.04.2012 р. позивач надав експертний висновок Київської ТПП, лист контрагента стосовно конфіденційності інформації про сировину.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки, на думку позивача, ним було подано документи, які відображали точну та об'єктивну інформацію про товар, його митну вартість. Позивач наголошує, що жодним правовим актом та торговими звичаями не передбачено певної форми калькуляції, прайс-листів та, відповідно, вказує на безпідставність доводів митниці щодо невідповідності форми цих документів уяві митниці.

Відтак, враховуючи наведене та викладені у позові доводи, позивач просить скасувати спірні рішення та стягнути з бюджету зайво сплачені суми.

Митниця з підстав, визначених в оскаржуваних рішеннях та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, оскільки за висновком митниці позивач не підтвердив заявлену митну вартість, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Казначейство проти позову заперечило з підстав, викладених у запереченнях проти позову, та просило розглядати справу за відсутності представника.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, що 15.04.2013 року позивачем подано до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, МД № 100270000/2013/197721 за якою представлено до митного оформлення товар під назвою Axilat (TM) DS 910, що являє собою водну дисперсію (первинна форма) сополімеру полікрилат-полістирол з перевагою за вмістом стиролової складової та використовується у виробництві лакофарбової продукції.

Позивачем також було подано інші документи, зокрема:

- зовнішньоекономічний контракт Hexion/Feidal Ukraine/2008 від 20.03.08 з доповненнями;

- інвойс № 40102217 від 08.04.2013 р;

- CMR AVC-2002 від 08.04.2013 р.;

- калькуляція транспортних витрат від 11.04.2013;

- МД країни відправлення від 08.04.2013 р.,

- цінова калькуляція від 03.01.2013р.;

- прайс-лист виробника від 03.01.2013р.,

- сертифікат походження товару,

- сертифікат аналізу товару від 08.04.2013 р.,

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2012 р., укладений з ФОП ОСОБА_3,

- договір на декларування товарів від 18.02.2013 р., укладений з ТОВ «Капітал Брок Сервіс».

За контрактом товар поставлявся на умовах FCA Leuna.

Згідно з доповненням № 18 від 03.01.2013 р. до вищезгаданого контракту, ціна товару на зазначених умовах поставки визначена на рівні 965 Евро за 1 тону.

Згідно з інвойсом вартість партії товару склала 22 175,70 EUR.

Митна вартість за МД визначена позивачем за першим методом та з урахуванням складових митної вартості (транспортної складової) склала 24 188,65 EUR, що склало 252347,19 гривень.

У той же час, 15.04.2013 р. митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/700249/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим методом на рівні 1,1545 за одиницю (кг.) та загальною вартістю 26 530,41 EUR.

У спірному рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору через невідповідність обраного методу - неповні відомості про митну вартість: документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, а саме: у калькуляції виробництва продукції не вказано що є сировиною виробництва товару, а також не вказано кількість використаної сировини, прайс-лист адресовано в Україну, неподання декларантом наступних документів: виписки з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів. Крім того, зазначено, що декларанту запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні та вартісні характеристики товарів, виписки з бухгалтерської документації.

Зазначено, що митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервного методу), з урахуванням вимог ст. 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД від 08.11.2012 р. № 100200000/2012/590621).

Попередні методи, як зазначено у спірному рішенні, не застосовані: метод-1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; 4, 5 - через відсутність… Надалі спірне рішення не містить викладу обставин, пов'язаних з його прийняттям.

Відомості про проведення консультацій у спірному рішенні - відсутні.

На підставі зазначеного рішення прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

У зв'язку з наведеним, позивачем подану нову митну декларацію від 15.04.2013 р. № 100270000/2013/197801, де митна вартість була визначена згідно рішення митниці та додатково задекларовано до сплати у зв'язку з цим ПДВ у розмірі 4886,07 грн., які, як зазначає митниця, перераховані до бюджету згідно акту перерахування коштів № 100270000/2013/197801 від 15.04.2013 р., копія якого надана митницею під час розгляду справи.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 55 МК України позивачем на адресу митниці 24.04.2013 р. надано лист № 82 та додаткові документи - копія експертного висновку Київської ТПП № Ц-43 від 04.02.2013 р. про якісні та вартісні характеристики товару.

У цьому ж листі відносно вимоги про надання виписки з бухгалтерської документації, позивач зазначив, що такі документи надаються якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять всіх відомосте, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В контексті наведеного позивач зазначив, що жодна із вказаних підстав відсутня для виникнення права у митного органу вимагати подання зазначених вище виписок. При цьому, позивачем звернуто увагу митного органу, що згідно з п. 5 контракту розрахунки проводяться на протязі 45 днів з дати відвантаження товару.

За результатами опрацювання відомостей, наведених у зазначеному листі та доданих до нього матеріалів, митницею листом від 30.04.2013 р. № 14/2-11/5788 повідомлено позивача, що експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення документів.

Також, як зазначає митниця, експерт посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо ТОВ «Фандайль Україна», не на кон'юнктуру ринку в цілому.

Зазначається також, що у прайс-листі фірми-виробника не зазначено умов поставки та оплати, відповідно до яких можуть застосовуватися вказані ціни на продукцію.

Крім того, митниця зазначає, що позивачем не надано виписку з бухгалтерської документації, проте не зазначає які конкретно документи необхідні і для підтвердження яких конкретно обставин.

Враховуючи наведене, митниця не знайшла підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та, відповідно, з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Що ж стосується нормативно-правового регулювання у сфері спірних відносин , слід зазначити, що відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення .

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення , а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно із ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів ; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується , якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи , зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, згідно з ч. 4. ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті , - це загальна сума всіх платежів , які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи , зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого : 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Слід додати, що згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій ч. 1 ст. 55 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів , у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку , позивач категорично заперечує проведення процедури консультацій та під час розгляду справи відповідачем не доведено проведення процедури консультацій з декларантом, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 57 МК України, що вже само по собі є достатньою підставою для висновку про порушення митницею встановлених законом процедур та, відповідно, до висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні та коригуванні митної вартості.

У той же час, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем митниці, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено : неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

Виходячи з оцінки наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

В контексті наведеного та щодо вимог митниці про надання виписки з бухгалтерської документації слід зазначити, що митниця не конкретизувала - які саме конкретно бухгалтерські документи слід надати та на підтвердження яких саме конкретних обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні передумови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

У той же час, виходячи з аналізу норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити , а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

При цьому, як встановлено судом, у відповідності до п. 5 контракту оплата товару проводиться протягом 45 днів з дати відвантаження товару, яка вказується в інвойсі та час митного оформлення дата платежу не настала, на що було звернуто увагу митниці у вищезгаданому повідомленні позивача.

Щодо невідповідності прайс-листа виробника уявленням митниці про його форму та зміст, суд зазначає, що міжнародним чи національним законодавством України не встановлено вимог щодо форми, змісту та обсягу інформації, яка має бути відображена у прайс-листах компаніями - нерезидентами.

У зв'язку з цим, суб'єкти господарської діяльності формують такі прайс-листи на власний розсуд, виходячи із загальноприйнятої ділової практики. Тобто, даний документ повинен містити той обсяг інформації, який обумовлюється його функцією.

Прайс-лист виробника, що був наданий митному органу містить інформацію, яка дозволяє встановити вартість одиниці товару, за якою товар пропонується до продажу виробником, його основні характеристики і зовнішній вигляд.

При цьому, прайс-лист містить умови поставки на яких товар пропонується на продаж - FCA, що спростовує доводи митниці відносно зворотного .

Відносно визначення у ньому документі відомостей щодо ціни для ринку України, слід зазначити, що митницею не доведено обставин заниження у зв'язку з цим митної вартості або ж настання інших обставин, які б свідчили про недостовірність повідомлених позивачем відомостей, які впливають на митну вартість, чи давали б підстави для виникнення сумніву у заявленій митній вартості.

Що стосується невідповідності калькуляції уявленням митниці відносно її форми та змісту, зокрема, щодо відсутності відомостей що є сировиною, слід зазначити, що митницею не доведено наявності законодавчо встановлених вимог до комерційних підприємств - нерезидентів стосовно змісту калькуляції.

В даному випадку, виробник зазначив про конфіденційність інформації, однак, калькуляція містить відомості про відсотковий склад та вартість сировини, вартість виробництва та комерційні витрати, закладений прибуток. Митницею не доведено недостатності цих відомостей для цілей митного оформлення товару за першим методом, не доведено того, що наявна інформація є підставою для висновку про заниження позивачем митної вартості.

В контексті наведеного митницею ніяким чином не оцінено та не спростовано наявні у висновку ТПП відомості щодо складу товару : стирол - 51-52%, акриловий ефір - 48-49%.

Щодо неврахування митницею висновку ТПП , слід зазначити, що наведений висновок сформований не лише на підставі наданих позивачем митниці документів, але й виходячи з інших джерел інформації: «контрактна практика» (2012 - 2-13), відкритих відомостей з мережі Інтернет, журнал «Цена Даджейст» (№ 106 (108), електронний лист компанії-нерезидента від 02.02.2013 р. з наданими експортним прайс-листом, калькуляцією собівартості, копії експортної ВМД від 27.01.2013 р.

З урахуванням наведеного митницею під час розгляду справи не доведено правомірності та обґрунтованості неврахування висновку ТПП для цілей митного оформлення товару за першим методом.

Що стосується застосування при коригуванні митної вартості відомостей, наведених у раніше оформленій МД від 08.11.2012 р. № 100200000/2012/590621, слід зазначити, що за цією МД ціна товару визначена на тих же умовах FCA Leuna , що і у МД від 15.04.2013 року № 100270000/2013/197721, та в обох випадках склала 0,965 EUR , тобто на тому ж рівні , що і була заявлена позивачем за МД № 100270000/2013/197721 від 15.04.2013 р. (без транспортної складової митної вартості, щодо якої спірне рішення не містить заперечень) .

А відтак, враховуючи що в останньому випадку митницею у спірному рішенні не ставиться під сумнів рівень транспортної складової митної вартості, висновки митниці про заниження ціни, що підлягала сплаті за оцінювані товари, є безпідставними.

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що з наданої позивачем сукупності документів та наведених ним відомостей не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів , ознак підробки в цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем у спірному рішенні не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку, що позивачем з первинною МД надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за першим методом, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, та митницею не доведено недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом. Враховуючи наведене та відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд відповідно приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Щодо позовних вимог про повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п/п. 41.1. ПК України (в редакції на час сплати спірних сум) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум митних платежів, незалежно від наявності досудових процедур.

В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного коригування відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків за новою МД, позивачем додатково та надміру сплачено до бюджету ПДВ - 4886,07 грн., що визначається виходячи з різниці сум ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданою МД.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відповідачем та фактом оформлення нової МД. Згідно наданих митницею відомостей зазначена сума зарахована до бюджету 21.08.2013 р.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду .

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не спростовується другим відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача-1 та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачених позивачем сум ПДВ, які сплачені на підставі протиправних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» (код з ЄДР 25592183; адреса: 03164, м. Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, 23-Б; поштова адреса: 03680, м. Київ, б-р І.Лепсе, 8, корп.. 3, офіс 306) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості від 15.04.2013 № 100270000/2013/700249/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100270000/2013/40285, прийняті Київською регіональною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» (код з ЄДР 25592183; адреса: 03164, м. Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, 23-Б; поштова адреса: 03680, м. Київ, б-р І.Лепсе, 8, корп. 3, офіс 306) надміру сплачену суму ПДВ у розмірі 4 886,07 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 07 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст складено та підписано 08.10.2013 р.