Ухвала

від 11.12.2013 по справі 826/13609/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13609/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазіна О.А. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниця Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» до Київської міжрегіональної митниця Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, а також стягнення надміру сплачених коштів з Державного бюджету України, -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Файдаль Україна» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міжрегіональної митниця Міндоходів (далі Митниця або відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі ГУ ДКС), у якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/700249/2 від 15.04.2013 року, картки відмови у прийняті митної декларації № 100270000/2013/40285, а також стягнути з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ у розмірі 4 886 грн. 07 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 03 жовтня 2013 року позов задовольнив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Митниця посилається на те, що відповідачем, в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи, діючи виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений положеннями законодавства України, здійснила коригування митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ГУ ДКС посилається на те, що контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем у позовній заяві, є митні органи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.04.2013 року позивачем подано до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, МД № 100270000/2013/197721 за якою представлено до митного оформлення товар під назвою Axilat (TM) DS 910, що являє собою водну дисперсію (первинна форма) сополімеру полікрилат-полістирол з перевагою за вмістом стиролової складової та використовується у виробництві лакофарбової продукції.

Позивачем також було подано інші документи, зокрема:

- зовнішньоекономічний контракт Hexion/Feidal Ukraine/2008 від 20.03.08 з доповненнями;

- інвойс № 40102217 від 08.04.2013 року;

- CMR AVC-2002 від 08.04.2013 року;

- калькуляція транспортних витрат від 11.04.2013 року;

- МД країни відправлення від 08.04.2013 року,

- цінова калькуляція від 03.01.2013 року;

- прайс-лист виробника від 03.01.2013 року,

- сертифікат походження товару,

- сертифікат аналізу товару від 08.04.2013 року,

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2012 року, укладений з ФОП ОСОБА_5,

- договір на декларування товарів від 18.02.2013 р., укладений з ТОВ «Капітал Брок Сервіс».

За контрактом товар поставлявся на умовах FCA Leuna.

Згідно з доповненням № 18 від 03.01.2013 року до вищезгаданого контракту, ціна товару на зазначених умовах поставки визначена на рівні 965 Евро за 1 тону.

Згідно з інвойсом вартість партії товару склала 22 175,70 EUR.

Митна вартість за МД визначена позивачем за першим методом та з урахуванням складових митної вартості (транспортної складової) склала 24 188,65 EUR, що склало 252 347 грн. 19 коп.

У той же час, 15.04.2013 року митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/700249/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим методом на рівні 1,1545 за одиницю (кг.) та загальною вартістю 26 530,41 EUR.

У спірному рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору через невідповідність обраного методу - неповні відомості про митну вартість: документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, а саме: у калькуляції виробництва продукції не вказано що є сировиною виробництва товару, а також не вказано кількість використаної сировини, прайс-лист адресовано в Україну, неподання декларантом наступних документів: виписки з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів. Крім того, зазначено, що декларанту запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні та вартісні характеристики товарів, виписки з бухгалтерської документації.

Зазначено, що митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервного методу), з урахуванням вимог статті 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД № 100200000/2012/590621 від 08.11.2012 року).

Попередні методи, як зазначено у спірному рішенні, не застосовані: метод-1 відповідно до вимог частини 2 статті 58 МК України, методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; 4, 5 - через відсутність. Надалі спірне рішення не містить викладу обставин, пов'язаних з його прийняттям.

Відомості про проведення консультацій у спірному рішенні - відсутні.

На підставі зазначеного рішення прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

У зв'язку з наведеним, позивачем подано нову митну декларацію № 100270000/2013/197801 від 15.04.2013 року, де митна вартість була визначена згідно рішення митниці та додатково задекларовано до сплати у зв'язку з цим ПДВ у розмірі 4 886 грн. 07 коп., які, як зазначає митниця, перераховані до бюджету згідно акту перерахування коштів № 100270000/2013/197801 від 15.04.2013 року.

Відповідно до частини 9 статті 55 МК України позивачем на адресу митниці 24.04.2013 року надано лист № 82 та додаткові документи - копія експертного висновку Київської ТПП № Ц-43 від 04.02.2013 року про якісні та вартісні характеристики товару.

У цьому ж листі відносно вимоги про надання виписки з бухгалтерської документації, позивач зазначив, що такі документи надаються якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В контексті наведеного позивач зазначив, що жодна із вказаних підстав відсутня для виникнення права у митного органу вимагати подання зазначених вище виписок. При цьому, позивачем звернуто увагу митного органу, що згідно з пунктом 5 контракту розрахунки проводяться на протязі 45 днів з дати відвантаження товару.

За результатами опрацювання відомостей, наведених у зазначеному листі та доданих до нього матеріалів, митницею листом № 14/2-11/5788 від 30.04.2013 року повідомлено позивача, що експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення документів.

Також, як зазначає митниця, експерт посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо ТОВ «Фандайль Україна», не на кон'юнктуру ринку в цілому.

Зазначається також, що у прайс-листі фірми-виробника не зазначено умов поставки та оплати, відповідно до яких можуть застосовуватися вказані ціни на продукцію.

Крім того, митниця зазначає, що позивачем не надано виписку з бухгалтерської документації, проте не зазначає які конкретно документи необхідні і для підтвердження яких конкретно обставин.

Враховуючи наведене, митниця не знайшла підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступних підстав.

Згідно із частиною 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Статтею 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно частин 4, 5 статті 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України («Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)») при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначені цим пунктом витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК передбачено, перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Перелік додаткових документів визначено в цій же статті.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, на яку міститься посилання у вищезгаданій частині 1 статті 55 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку, позивач категорично заперечує проведення процедури консультацій та під час розгляду справи відповідачем не доведено проведення процедури консультацій з декларантом, що є порушенням вимог частини 4 статті 57 МК України, що вже само по собі є достатньою підставою для висновку про порушення митницею встановлених законом процедур та, відповідно, до висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні та коригуванні митної вартості.

Виходячи з наведеного вище та оцінивши досліджені під час розгляду справи матеріали, які надавались позивачем митниці, під час розгляду справи судами не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених частини 1 статті 58 та частини 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених частиною 6 статті 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем для митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості.

Виходячи з наданих позивачем для митного оформлення документів, слід зазначити, що наведені в них відомості не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Відповідно до пункту 5 контракту оплата товару проводиться протягом 45 днів з дати відвантаження товару, яка вказується в інвойсі та час митного оформлення дата платежу не настала, на що було звернуто увагу митниці у вищезгаданому повідомленні позивача.

Щодо невідповідності прайс-листа виробника уявленням митниці про його форму та зміст, слід зазначити, що міжнародним чи національним законодавством України не встановлено вимог щодо форми, змісту та обсягу інформації, яка має бути відображена у прайс-листах компаніями - нерезидентами.

У зв'язку з цим, суб'єкти господарської діяльності формують такі прайс-листи на власний розсуд, виходячи із загальноприйнятої ділової практики. Тобто, даний документ повинен містити той обсяг інформації, який обумовлюється його функцією.

Прайс-лист виробника, що був наданий митному органу містить інформацію, яка дозволяє встановити вартість одиниці товару, за якою товар пропонується до продажу виробником, його основні характеристики і зовнішній вигляд.

При цьому, прайс-лист містить умови поставки на яких товар пропонується на продаж - FCA, що спростовує доводи митниці відносно зворотного.

Відносно визначення у ньому документі відомостей щодо ціни для ринку України, слід зазначити, що митницею не доведено обставин заниження у зв'язку з цим митної вартості або ж настання інших обставин, які б свідчили про недостовірність повідомлених позивачем відомостей, які впливають на митну вартість, чи давали б підстави для виникнення сумніву у заявленій митній вартості.

Що стосується невідповідності калькуляції уявленням митниці відносно її форми та змісту, зокрема, щодо відсутності відомостей що є сировиною, слід зазначити, що митницею не доведено наявності законодавчо встановлених вимог до комерційних підприємств - нерезидентів стосовно змісту калькуляції.

В даному випадку, виробник зазначив про конфіденційність інформації, однак, калькуляція містить відомості про відсотковий склад та вартість сировини, вартість виробництва та комерційні витрати, закладений прибуток. Митницею не доведено недостатності цих відомостей для цілей митного оформлення товару за першим методом, не доведено того, що наявна інформація є підставою для висновку про заниження позивачем митної вартості.

В контексті наведеного митницею ніяким чином не оцінено та не спростовано наявні у висновку ТПП відомості щодо складу товару: стирол - 51-52%, акриловий ефір - 48-49%.

Щодо неврахування митницею висновку ТПП, слід зазначити, що наведений висновок сформований не лише на підставі наданих позивачем митниці документів, але й виходячи з інших джерел інформації: «контрактна практика» (2012 - 2-13), відкритих відомостей з мережі Інтернет, журнал «Цена Даджейст» (№ 106 (108), електронний лист компанії-нерезидента від 02.02.2013 року з наданими експортним прайс-листом, калькуляцією собівартості, копії експортної ВМД від 27.01.2013 року.

Митницею під час розгляду справи не доведено правомірності та обґрунтованості неврахування висновку ТПП для цілей митного оформлення товару за першим методом.

Що стосується застосування при коригуванні митної вартості відомостей, наведених у раніше оформленій МД від 08.11.2012 р. № 100200000/2012/590621, слід зазначити, що за цією МД ціна товару визначена на тих же умовах FCA Leuna, що і у МД № 100270000/2013/197721 від 15.04.2013 року, та в обох випадках склала 0,965 EUR, тобто на тому ж рівні, що і була заявлена позивачем за МД № 100270000/2013/197721 від 15.04.2013 року (без транспортної складової митної вартості, щодо якої спірне рішення не містить заперечень).

Відтак, враховуючи що в останньому випадку митницею у спірному рішенні не ставиться під сумнів рівень транспортної складової митної вартості, висновки митниці про заниження ціни, що підлягала сплаті за оцінювані товари, є безпідставними.

При цьому, слід зазначити, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З наданої позивачем сукупності документів та наведених ним відомостей не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки в цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем у спірному рішенні не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку, що позивачем з первинною МД надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за першим методом, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, та митницею не доведено недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом. Враховуючи наведене та відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи безпідставність прийняття рішення про коригування митної вартості, суд відповідно приходить до висновку про протиправність прийнятої на підставі зазначеного рішення картки відмови у зв'язку з недоведеністю обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України.

Щодо повернення сум мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД.

Так, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного коригування відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків за новою МД, позивачем додатково та надміру сплачено до бюджету ПДВ - 4 886 грн. 07 коп., що визначається виходячи з різниці сум ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початково поданою МД.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відповідачем та фактом оформлення нової МД. Згідно наданих митницею відомостей зазначена сума зарахована до бюджету 21.08.2013 року.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Згідно пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційні скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниця Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення складено 16.12.2013 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.