Постанова

від 01.03.2017 по справі 826/13609/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/4272/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі №826/13609/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Файдаль Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови та стягнення надміру сплачених коштів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Файдаль Україна" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 15.04.2013 № 100270000/2013/700249/2, картку відмови №100270000/2013/40285, а також стягнути з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з ПДВ у розмірі 4886,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю „Файдаль Україна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.04.2013р. позивачем подана до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, МД №100270000/2013/197721 за якою представлено до митного оформлення товар під назвою Axilat (TM) DS 910, що являє собою водну дисперсію (первинна форма) сополімеру полікрилат-полістирол з перевагою за вмістом стиролової складової та використовується у виробництві лакофарбової продукції.

Позивачем також були подані інші документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт Hexion/Feidal Ukraine/2008 від 20.03.08 з доповненнями; інвойс № 40102217 від 08.04.2013р.; CMR AVC-2002 від 08.04.2013р.; калькуляція транспортних витрат від 11.04.2013р.; МД країни відправлення від 08.04.2013р.; цінова калькуляція від 03.01.2013р.; прайс-лист виробника від 03.01.2013р.; сертифікат походження товару; сертифікат аналізу товару від 08.04.2013р.; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.04.2012р.; укладений з ФОП ОСОБА_1; договір на декларування товарів від 18.02.2013р., укладений з ТОВ „Капітал Брок Сервіс".

За контрактом товар поставлявся на умовах FCA Leuna. Згідно доповнення № 18 від 03.01.2013р. до вищезгаданого контракту, ціна товару на зазначених умовах поставки визначена на рівні 965 Евро за 1 тону. Згідно інвойсу вартість партії товару склала 22 175,70 EUR.

Митна вартість за МД визначена позивачем за першим методом та з урахуванням складових митної вартості (транспортної складової) склала 24 188,65 EUR, що склало 252 347 грн. 19 коп.

Митницею 15.04.2013р. прийняте рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/700249/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим методом на рівні 1,1545 за одиницю (кг.) та загальною вартістю 26 530,41 EUR.

У спірному рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору через невідповідність обраного методу - неповні відомості про митну вартість: документи, зазначені у частині 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, а саме: у калькуляції виробництва продукції не вказано що є сировиною виробництва товару, а також не вказано кількість використаної сировини, прайс-лист адресовано в Україну, неподання декларантом наступних документів: виписки з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів. Крім того, зазначено, що декларанту запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні та вартісні характеристики товарів, виписки з бухгалтерської документації. Митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервного методу), з урахуванням вимог ст. 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД № 100200000/2012/590621 від 08.11.2012р.).

Попередні методи не застосовані: метод-1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України, методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; 4, 5 - через відсутність. Надалі спірне рішення не містить викладу обставин, пов'язаних з його прийняттям. Відомості про проведення консультацій у спірному рішенні - відсутні. На підставі зазначеного рішення прийнята картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Позивачем подана нова митна декларація №100270000/2013/197801 від 15.04.2013 року, де митна вартість була визначена згідно рішення митниці та додатково задекларовано до сплати у зв'язку з цим ПДВ у розмірі 4 886 грн. 07 коп., які перераховані до бюджету згідно акту перерахування коштів №100270000/2013/197801 від 15.04.2013 року.

Відповідно до ч.9 ст.55 МК України позивачем на адресу митниці 24.04.2013р. наданий лист № 82 та додаткові документи - копія експертного висновку Київської ТПП № Ц-43 від 04.02.2013р. про якісні та вартісні характеристики товару. У цьому ж листі відносно вимоги про надання виписки з бухгалтерської документації, позивач зазначив, що такі документи надаються якщо подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, позивачем звернуто увагу митного органу, що згідно п. 5 контракту розрахунки проводяться на протязі 45 днів з дати відвантаження товару.

Митницею листом № 14/2-11/5788 від 30.04.2013 року повідомлено позивача, що експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих до митного оформлення документів. Як зазначає митниця, експерт посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо ТОВ „Фандайль Україна", не на кон'юнктуру ринку в цілому. Зазначається також, що у прайс-листі фірми-виробника не зазначено умов поставки та оплати, відповідно до яких можуть застосовуватися вказані ціни на продукцію. Митниця зазначає, що позивачем не надано виписку з бухгалтерської документації, проте не зазначає які конкретно документи необхідні і для підтвердження яких конкретно обставин.

Враховуючи наведене, митниця не знайшла підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надане належне обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а тому безпідставною є відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності картки відмови відповідача у митному оформленні товару №100270000/2013/40285 від 15 квітня 2013 року та рішення відповідача №100270000/2013/700249/2 від 15 квітня 2013 року про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з державного бюджету суми надмірно сплачених коштів з податку на додану вартість.

На підставі ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Щодо рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ „Фандайль Україна" надмірно сплаченого ПДВ колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Файдаль Україна" надмірно сплаченого податку на додану вартість, із зобов'язанням Київської регіональної митниці прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ „Файдаль Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2013 року, в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Файдаль Україна" надмірно сплаченого податку на додану вартість змінити: зобов'язати Київську регіональну митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ „Файдаль Україна" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: