Постанова

від 08.10.2013 по справі 826/13318/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 09:01 № 826/13318/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Вареник В.В. (довіреність № 151/07/13 від 29.07.2013 р.)

від відповідача - Харко Д.М. (довіреність від 05.08.2013 р. № 1078/9/26-55-20-02-09)

від третьої особи - Бондаренко С.В. (директор, діє на підставі статуту)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАдвокатської фірми «Сергій Козьяков та Партнери» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Елікс-Центр» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 27526552208 від 02.08.2013,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Адвокатська фірма «Сергій Козьяков та Партнери» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 27526552208 від 02.08.2013, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 409 грн. за основним платежем та на 102 грн. за штрафними санкціями.

Спірне рішення, як зазначає позивач, прийнято на підставі акту перевірки від 15.07.13 р. Відносно суті встановлених порушень позивач зазначає, що вони ґрунтуються на відомостях, наведених в актах інших ДПІ про неможливість проведення звірки відносно взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами та власне відносно цих осіб, а також на даних кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва цих інших товариств. Ці висновки, як по суті зазначає позивач, ґрунтуються на тому, що діяльність контрагента позивача ТОВ «Елікс-Центр» ймовірно направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального характеру.

ДПІ, як зазначає позивач, зроблено висновок про неможливість виконання операцій з позивачем, відсутність необхідних ресурсів для провадження діяльності та, відповідно, про відсутність у зв'язку з цим підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначає позивач, під час перевірки було надано документи, які підтверджують реальний характер операцій, що відповідно, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Виходячи з наведеного позивач вважає спірні рішення такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

Третя особа з'явилася у судове засіданні, надала пояснення, а також матеріали відносно наявності трудових ресурсів та придбання матеріалів, необхідних для виконання спірних операцій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Адвокатської фірми «Сергій Козьяков та партнери» (код з ЄДР 20060122; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, вул.. Кіквідзе, 18-А) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Елікс Центр» (код з ЄДР 20571176; адреса: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вул.. Хрещатик, 4-А) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2013 р. № 96/22.8/20060122 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фірма «Елікс Центр» в період з листопада 2010 року по лютий 2013 року. За зазначений період, як зазначається у таблиці на стор. 4 Акту перевірки, позивачем отримано 24 податкових накладних, де обсяг поставки склав 23 117,65 грн. без ПДВ, ПДВ сформовано у загальному розмірі 4 623,53 грн.

Одночасно зазначається про отримання від ДПІ у Святошинському районі Київської області ДПС акту від 04.04.2013 р. № 209/22-2/20571176 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Елікс Центр» з питань взаємовідносин з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за січень - березень 2012 р., ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за квітень - липень 2012 р.

З останніми двома, як встановлено під час розгляду справи, позивач не мав взаємовідносин.

У той же час, при перевірці встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фірма «Елікс Центр» укладено усну домовленість на виконання послуг по заправці копіювального апарату CANON iR2520 тонером С-EXV33.

В контексті наведеного зазначається, що сторонами складено акти та податкові накладні в період січня, березня та травня 2012 року на загальну суму 2 456,46 грн. з ПДВ 409,41 грн.

Зазначається про проведення розрахунків.

Надалі в Акті перевірки зазначається про зміст вищезгаданого акту про неможливість проведення зустрічної звірки по відносинам контрагента не з позивачем, а з іншими особами, з якими позивач не вступав у відносини.

Суть обставин, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, зводиться до відсутності контрагента за місцезнаходженням на час проведення звірки, а діяльність контрагента, на думку ДПІ, підпадає під ознаки фіктивної діяльності.

Надалі без визначення джерел інформації, на підставі яких зроблено наступний висновок, у той же час зазначається, що враховуючи обставини (не зазначено які), які свідчать про відсутність у ТОВ «Фірма «Елікс Центр» адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами, а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, правочини вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Тобто, виходячи з того, що на думку ДПІ контрагент був відсутній за місцезнаходженням в період проведення звірки, ДПІ по суті приходить до висновку про нікчемність правочину.

При цьому, надалі в Акті перевірки зазначається, що згідно акту відносно контрагента, останній є «вигодотранспортуючим» підприємством (транзитером).

На підставі чого зроблений такий висновок - в Акті перевірки не зазначено.

Будуючи логічний зв'язок операцій між позивачем та його контрагентом (щодо заправки копіювальної техніки) та іншими підприємствами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини, ДПІ в Акті перевірки констатує, що основними постачальниками ТОВ «Фірма «Елікс Центр» були ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», які мають ознаки фіктивності.

У той же час ДПІ не зазначає основними постачальниками яких товарів, робіт, послуг були ці підприємства.

Відносно ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Зазначено у зв'язку з цим, що за результатами перевірки встановлено , що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено , що надійшов протокол допиту свідка засновника вказаного товариства та постанова про порушення кримінальної справи.

Без зазначення джерел інформації надалі вказується, що під час перевірки (проводилась звірка) не встановлено факту реального здійснення діяльності, угоди мають ознаки фіктивності.

Надалі, також, без зазначення джерел інформації, робиться висновок, що враховуючи відсутність трудових та матеріальних ресурсів, даний факт дає змогу ставити під сумнів факт здійснення цим товариством діяльності.

Крім того, зазначається про отримання аналогічного акту про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Онікс Компані ЛТД», яке, як зазначає ДПІ, відсутнє за місцем реєстрації.

Надалі, ДПІ зазначає про отримання ще одного аналогічного акту відносно ТОВ «ТД «ОСА», згідно якого встановлено порушення норм ЦК України.

Проте, в Акті перевірки не зазначається, яке це має відношення до відносин позивача із його безпосереднім контрагентом за операціями із заправки копіювального апарату.

Крім того, ДПІ встановлено відносини цього товариства з його основним постачальником ТОВ «Система лабіринт», яке у свою чергу, внаслідок висновків ДПІ щодо неможливості звірки по останньому товариству, мало взаємовідносини із наступним постачальником ТОВ «Епіцентр К», яке, однак, як вказує ДПІ, не мало відносин з ТОВ «Система лабіринт» і у зв'язку з наведеним, як вказує ДПІ, угоди між останніми носять характер недійсного правочину.

Надалі, також зазначається ще про наявність акту про неможливість звірки по ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» згідно якого засновник не має відношення до цього підприємства і надалі зазначається, що таким чином діяльність ТОВ «Фірма «Елікс-Центр» ймовірно спрямована на проведення транзитних фінансових потоків.

Крім того, не зазначаючи джерел інформації, ДПІ у той же час зазначає про відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів.

Таким чином, побудувавши, на думку ДПІ, логічний зв'язок між діяльністю позивача та всіма зазначеними вище підприємствами , ДПІ в Акті перевірки зазначає, що з урахуванням висновків акту від 04.04.2013 р., надані позивачем до перевірки документи не можуть бути взяті до уваги, як первинні документи, що підтверджують проведення операцій.

Надалі ДПІ продовжує формувати кінцевий висновок та зазначає, що таким чином, за сукупністю викладених матеріалів, перевіркою не підтверджується реальність проведення операцій між позивачем та контрагентом, остаточно визначає, що перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності , тобто, як слідує з Акту перевірки, наведене стосується операцій із заправки копіювального апарату .

Відтак, як зазначає ДПІ, позивач порушив п. 185.1., 198.1., 198.3., 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ у розмірі 409,41 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши положення ПК України, які регулювали спірні відносини (щодо ПДВ) , а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо виникнення права на податковий кредит), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо порядку видачі п/н.), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу п/н), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, сформованих у зв'язку із «ймовірністю», «сумнівах» та «ознаках» наявності певних обставин, які до того ж не забезпечені навіть логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для позбавлення позивача податкових вигод, сформованих за спірними операціями.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами та надалі («по ланцюгу»), з якими позивач не вступав у відносини.

Проте, ДПІ не наводить аналізу операцій «по ланцюгу» та первинних документів за ними, не наводить відомостей щодо ідентичності операцій «по ланцюгу» до позивача, з чого вбачається відсутність зв'язку між обставинами та висновками, зазначеними у цих актах відносно діяльності інших осіб, які не є учасниками спірних операцій, з діяльністю позивача, а відтак спірне рішення, прийняте на підставі зазначених висновків, є таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, тобто вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України та, відповідно, не може вважатися правомірним.

ДПІ при цьому не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій із заправки копіювальної техніки, яка по своїй суті є дрібною послугою, що може бути виконана і однією особою та не потребує значних людських та матеріальних ресурсів.

В контексті ж доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки по відносинам контрагента з іншими особами (не з позивачем), акт щодо чого складений значно пізніше ніж період проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

З наведеного змісту акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача , як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано і будь-яких доказів того, що третя особа була належним чином повідомлена про проведення вищезгаданої звірки.

Відповідачем при цьому під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

При цьому, відповідно до відомостей, які містяться в ЄДР, директор контрагента Бондаренко С.В. до цього часу зареєстрований в ЄДР, як директор товариства.

Зазначена особа з'явилася у судове засідання та надала пояснення по суті відносин із позивачем.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, вважаються достовірними в силу Закону і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін .

В даному випадку, відомості, які внесені до ЄДР відносно контрагента вважаються достовірними та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій, а отже не спростовано і юридичну значимість первинних документів, складених та підписаних від імені контрагента цією особою.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи не надано і будь-яких висновків експерта щодо можливої підробки підписів на первинних документів.

У той же час , слід зазначити, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, зокрема, щодо обліку на балансі позивача копіювальної техніки, заправка якої здійснювалась тонером, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Слід зазначити, що придбання позивачем зазначених вище послуг вочевидь пов'язано з його діяльністю та є необхідним, виходячи з характеру діяльності позивача, що у свою чергу вказує на зв'язок придбаних послуг з діяльністю позивача, а відтак і на наявність підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваною операцією за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

При цьому, контрагентом надано штатний розпис, відповідно до якого у 2012 році на підприємстві працювало 13 осіб, у т.ч. фахівці у сфері ремонту та обслуговування техніки. Крім того, надано первинні документи на придбання у ТОВ «Євротехсервіс» тонеру, який використовувався для виконання спірних операцій, а також надано накладні-вимоги на внутрішнє переміщення цих матеріалів для цілей надання послуг із заправки копіювальних апаратів. Надано також внутрішні документи у вигляді стандартів роботи інженера по обслуговуванню офісної техніки, загальні принципи технічного обслуговування копіювальних машин.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак, сукупність наявних матеріалів підтверджує фактичне виконання спірних операцій. У той же час, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем податкового законодавства та, відповідно, про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Адвокатської фірми «Сергій Козьяков та Партнери» (код з ЄДР 20060122; адреса: 01103, м. Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, 18-А) задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 27526552208 від 02.08.2013, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2013 р.