Рішення

від 09.10.2013 по справі 919/986/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа № 919/986/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто",

ідентифікаційний код 32117462 (99040, м. Севастополь, вул. Геловані, буд. 1)

до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17"

Севастопольської міської Ради, ідентифікаційний код 03360503

(99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6)

про стягнення 11 748,49 грн,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ „КП Чисте місто") - Шамрай Р.В., довіреність від 18.07.2013;

Відповідач (КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" СМР) - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради про стягнення 11 748,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору від 01.04.2011 №8-03/329 про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів в частині неповного та несвоєчасного внесення оплати за отримані послуги.

Ухвалою від 23.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідач надав клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. 10042/13 від 05.09.2013) до набрання законної сили рішенням по справі №827/1520/13-а, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Севастополя, за позовом КП «РЕП №17» СМР до Державної фінансової інспекції у місті Севастополі про визнання противоправною та скасування вимоги №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією, зокрема в частині сум зайво сплачених за вивезення твердих побутових відходів, обсяг яких не підтверджений первісними документами.

Судом означене клопотання було залишено без задоволення, враховуючи таке.

У виконання акту ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційного підприємства №17» від 25.04.2013 №06-21/59 Державною фінансовою інспекцією у місті Севастополі було винесено вимогу Комунальному підприємству «РЕП №17» СМР про усунення порушень, виявлених ревізією, а саме, ревізією встановлено, що в порушення пунктів 1.2, 2.4, 2.7, 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 Комунальному підприємству «РЕП 17» СМР були внесені недостовірні дані до актів виконаних робіт з вивозу твердих побутових відходів, які первинними документами не підтверджуються, що призвело до незаконних витрат за надання послуг з вивозу твердих побутових відходів у сумі 311768,80 грн, у зв'язку з чим необхідно повернути на розрахунковий рахунок підприємства зайво сплачені кошти у сумі 311768,80 грн (арк.с. 86).

Відповідно до положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входить до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних та достатніх доказів, наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Таким чином, належними є докази, що містять відомості про факти, що входять в предмет доказування у справі та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини справи повинні підтверджуватись певними засобами доказування.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані ознаки первинних документів для обліку господарських операцій, яки можуть враховуватись судом у підтвердження здійснених господарських операцій та проведення розрахунків. Первінний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У даному випадку вимога №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, а також Акт ревізії ДФІ у місті Севастополі №06-21/59 від 25.04.2013 не є первинними документами у розумінні статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», які є доказами здійснення господарських операцій та проведення розрахунків, у зв'язку з чим вказаний акт та вимога не є доказами оплати чи несплати рахунків СФ-0011132 від 31.10.2012 за послуги по вивезенню ТПВ у листопаді 2012 року та СФ-0011636 від 06.12.2012 за послуги по вивезенню ТПВ у грудні 2012 року, у зв'язку з чим вирішення конкретного спору не може бути поставлено судом в залежність від фактів, що встановлюються вказаним актом.

Означене не дає суду підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по справі №827/1520/13-а, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Севастополя

Також до початку судового засідання 09.10.2013 відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі (вх. 11664/13 від 09.10.2013) до набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Севастополя по справі №919/1147/13 за позовом КП РЕП №17» СМР до ТОВ «КП Чисте місто» про стягнення 60149,94 грн матеріальної шкоди на підставі Акту ревізії Державної фінансової інспекції у місті Севастополі №06-21-59 від 25.04.2013.

Так вимогою ДФІ у місті Севастополі №27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією було зобов'язано КП «РЕП-17» СМР відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи та ненадані послуги та повернути на розрахунковий рахунок підприємства зайво сплачені кошти., За розрахунком КП «РЕП 17» СМР сума матеріального збитку, спричиненого ПП «КП «Чисте місце» складає в 2011 році - 7624,49 грн, в 2012 році - 52525,45 грн. Стягнення суми матеріальних збитків за 2011 рік у розмірі 7624,49 грн та за 2012 рік у розмірі 52525,45 грн, а разом 60149,94 грн. є предметом позовних вимог по справі №919/1147/13.

За змістом положень пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

При цьому для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі суд має з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Заявник вважає, що оскільки акти виконаних робіт визначені як доказ надання послуг за договором, то розгляд цієї справи є неможливим без розгляду по суті спору по справі №919/1147/13, яка стосується достовірності даних, визначених в актах виконаних робіт.

У даному випадку заявником (відповідачем) не доведено доказів наявності прямого безпосереднього зв'язку між фактами, які належать доказуванню у даному спорі та фактами, що належать до встановлення у справі про стягнення збитків за 2011 та 2012 роки на підставі вимоги ДФІ у місті Севастополі №27-06-14-14/1546. Означене не дає суду підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справи до розгляду судом іншої справи - №919/1147/13.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав заперечення на позовну заяву, зазначивши, що з вимогами позову не погоджується з огляду на те, що виставлення рахунків позивачем здійснювалось в порушення вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про ціни та ціноутворення», наказу Мінекономіки України №67 від 07.03.2007, а саме у відсутність затвердженого для позивача тарифу щодо надання послуг по вивезенню ТПВ. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не враховані оплати, що були здійснені відповідачем, а саме не врахована оплата за платіжним дорученням №292 від 30.05.2013 на суму 1130,77 грн. (арк.с. 106-107, 114).

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заперечення на відзив відповідача, зазначивши, що тариф на надання послуг по вивезенню ТБО, вказаний в договорі №8-03/329 від 01.04.2011 та рахунках застосовуються позивачем на законних підставах. Позивач вказує також на те, що акт виконаних робіт (наданих послуг) підписаний, відповідачем визнано надання позивачем відповідних послуг в повному обсязі, претензії до якості наданих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило. Позивач також заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій, а також просив стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката у розмірі 2000,00 грн.

У судове засідання 09.10.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (вх. 11671/13 від 09.10.2013).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні 09.10.2013 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 між ТОВ «КП «Чисте місто» (виконавець) та КП «РЕП №17» СМР (споживач) був укладений Договір №8-03/329 послуг по вивезенню твердих побутових відходів, предметом якого є надання виконавцем послуг по вивезенню твердих побутових відходів споживача, та оплата споживачем наданих послуг в строки та у порядку, передбаченому у договорі.

За змістом пункту 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Вартість вивезення 1 куб.м. ТПВ складає 19,56 грн. (п. 3.2 Договору).

За змістом пункту 4.2. Договору споживач зобов'язався, зокрема, протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта з переліком формально визначених заперечень. За відсутності такої відмови роботи виконавця вважаються прийнятими споживачем без заперечень у незалежності від факту підписання акту виконаних робіт (п.4.2.1).

За умовами пункту 5.1 Договір набирає сили з 01.04.2011 та діє до 31.12.2011. Повідомлення про намір розірвати договір достроково в односторонньому порядку має бути зроблено в письмовому вигляді за один місяць до передбаченого сторонами строку припинення договору.

Відповідно до пункту 6.1 Договору ,сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

За змістом положень пункту 8.1 Договір та його невід'ємні додатки складений при повному розумінні сторонами предмету Договору та заміняє будь-яку іншу угоду, укладену раніш.

Також сторонами було узгоджено додаткові угоди до Договору (арк.с. 10-23).

У виконання умов договору виконавцем надавалися послуги споживачу, у підтвердження яких сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-012172 за вивезення ТПВ за листопад 2012 року у сумі 4648,6 грн. та №ОУ-012786 за вивезення ТПВ за грудень 2012 року у сумі 4648,76 грн. (арк.с. 25).

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача було скеровано рахунки за вивезення ТПВ, а саме рахунок - фактура №СФ-0011132 від 01.11.2012 на суму 5578,51 грн (з ПДВ) за листопад 2012 року, та рахунок-фактура №СФ-0011636 від 06.12.2012 на суму 5578,51 грн. за грудень 2012 року (арк.с. 24).

Однак, відповідач суму заборгованості оплатив лише частково, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 10757,26 грн.

Означене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 10757,26 грн, а також пені за договором у сумі 825,21 грн та 3% річних - 166,02 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ „КП Чисте місто" про стягнення з КП «РЕП №17» СМР заборгованості за отримані за господарським договором послуги, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання та питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, між сторонами укладено Договір про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів, який за своєю правовою природою та ознаками є договором про надання послуг.

Цей Договір не визнаний судом недійсним та є чинним на теперішній час.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Таким чином, укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо внесення плати за отримані за Договором послуги.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За умовами Договору (підпункт 4.2.5 пункту 4.2, пункт 3.1) Споживач зобов'язаний своєчасно у встановлений в Договорі строк сплачувати надані виконавцем послуги за цінами, зазначеними в рахунках.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами складені та підписані Акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-012172 від 30.11.2012 та №ОУ-012786 від 31.12.2012 на підставі яких позивачу були виставлені рахунки на оплату, а саме:

- рахунок-фактуру № СФ-0011132 від 31.10.2012 за листопад 2012 року;

-рахунок-фактуру № СФ-0011636 від 06.12.2012 за грудень 2012 року;

Згідно з пунктом 3.1 Договору Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Натомість, ці рахунки були оплачені відповідачем частково у розмірі 399,76 грн.

Судом не може бути враховано до оплати суми заборгованості за вказаними рахунками оплату відповідачем суми 1130,77 грн, що була здійсненна платіжним дорученням №№292 від 30.05.2013, з огляду на те, що призначення платежу означеного доручення є оплата рахунку №СФ-0009798 (акт ОУ 10697 за 09.12р), що не має відношення до рахунків та актів, заявлених у якості підстав цієї позовної заяви (арк.с. 114). Тому означене платіжне доручення не приймається судом в якості доказів внесення оплати у даній справі.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем не погашена, тобто відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідач не надав доказів погашення заборгованості за отримані за Договором послуги в сумі 10757,26 грн.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10757,26 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені за договором №8-03/329 від 01.04.2011 у розмірі 825,21 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторонами у договорі у договорі №8-03/329 від 01.04.2011 не узгоджено умов щодо стягнення пені та не встановлено її розміру, тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені необґрунтованим та таким що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 166,02 грн за прострочення виконання зобов'язання за договором згідно з представленим розрахунком (арк.с. 26).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Вивчивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (арк.с. 26), зроблений позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а заявлену до стягнення суму 3% річних - такою, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Поряд із зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом -Шамрай Р.В. підтверджуються Договором про правову допомогу №02/07 від 18.07.2013 (арк.с. 30).

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 01.07.2011 на ім'я Шамрай Р.В. /арк. с. 53/.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру від 18.07.2013 про сплату 2000 грн. за послуги адвоката за правове супроводження справи в Господарському суді міста Севастополя про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №8-03/329 від 01.04.2011 (арк.с. 54). Також представлені докази фактичного отримання послуг за договором про правову допомогу №02/07 від 18.07.2013 та калькуляція до договору про правову допомогу (арк.с. 51-52).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позивачем адвокату фактично сплачені 2000,00 грн за адвокатські послуги, та що в судових засіданнях приймав участь саме цей адвокат, то правомірним є висновок, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню, позаяк вони пов'язані з розглядом даної справи, а сума цих витрат є співрозмірною ціні позову та витраченому часу на захист інтересів позивача.

За викладених обставин, доводи відповідача щодо необґрунтованості витрат на послуги адвоката є неспроможними.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору та послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради, ідентифікаційний код 03360503 (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (ідентифікаційний код 32117462; 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1) заборгованість в сумі 10923,28 грн. (десять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 28 коп), з яких 10757,26 грн. - сума основного боргу, 166,02 грн. - 3% річних,

3 . Стягнути з Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради, ідентифікаційний код 03360503 (99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (ідентифікаційний код 32117462; 99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 1) судові витрати в сумі 3459,32 грн (три тисячі чотириста п'ятдесят девять грн. 32 коп.), з яких - 1599,72 грн. - судовий збір та 1859,60 грн - витрати на сплату послуг адвоката .

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 11.10.2013