Постанова

від 14.12.2006 по справі 25/227-06(31/122-10/55)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2006                                                                       

Справа № 25/227-06(31/122-10/55) 

          Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів 

:

головуючого                                         

Неклеси М.П. (доповідач)

суддів:                                               

Логвиненко А.О., Павловського П.П.

при

секретарі судового засідання      

Мацекос І.М.

з участю

представників сторін :

від

позивача:  Кравцова К.А. представник,

довіреність №б/н  від 13.02.06;

від

відповідача-1:  Авдєєва Ю.М. представник,

довіреність №25647/10/10-1  від 07.12.06;

Пасічний

Л.В. представник, довіреність №24767/10/10-1 

від 27.11.06;

від

відповідача-2:  Кулибаба Д.І. ген.

директор, довіреність №б/н  від 04.01.06;

від

відповідача-3,4 та третьої особи представники сторін не з"явилися, про час

та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційні

скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон",м.

Дніпропетровськ; Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м.Дніпропетровська та товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Пром

Сервіс 2005", м.Дніпропетровськ

на

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2006р. по

справі  №25/227

за  позовом 

      Товариства з обмеженою відповідальністю

“Дніпробетон”, м. Дніпропетровськ

до

відповідачів:

1-

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

2-

Придніпровської товарної біржі, м. Дніпропетровськ

3-

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

4-

Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал ПромСервіс 2005”, м.

Дніпропетровськ

за

участю третьої особи

без самостійних вимог на стороні відповідачів 

Державної виконавчої служби 

Самарського району м. Дніпропетровська

про

визнання недійсним торгів

В С Т А Н О В И В :

            31.01.2006р. до господарського суду

Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою

відповідальністю “Дніпробетон  (далі ТОВ

“Дніпробетон”) про визнання недійсним прилюдних торгів та свідоцтва на право

власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 7.10.2004р. з прилюдних торгів

було продано його майно - будівля цеху з обладнанням та прибудовою, яке

розташоване за адресою : АДРЕСА_1. Оскільки вказані торги було проведено з

порушенням вимог чинного законодавства, подальша видача нотаріусом приватному

підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спірне майно є незаконною.

           Під час розгляду справи позивач

уточнив позовні вимоги (т.3 а.с.21-24) та просив визнати  недійсними торги; протокол про проведення

аукціону; акт про проведення аукціону; свідоцтво про придбання права власності

відповідача-3; договір купівлі-продажу від 29.01.2005р., укладений між

відповідачами-3 та 4. Крім того ТОВ “Дніпробетон” просило визнати право

власності на спірне майно за позивачем та витребувати майно у товариства з

обмеженою відповідальністю “Метал Пром Сервіс 2005” (далі ТОВ “Метал Пром

Сервіс 2005”). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що торги було проведено з

порушенням вимог чинного законодавства, а тому  

ПП ОСОБА_1 не став власником спірного майна та не міг в подальшому

розпоряджатися ним. В зв'язку з цим не відповідає вимогам закону і договір

купівлі-продажу, укладений    між       ПП  

ОСОБА_1 та ТОВ “Метал Пром Сервіс 2005”.

          Справа неодноразово розглядалась

господарськими судами різних рівнів (т.1 а.с.121-127, т.2 а.с.66-69, 131-138).

          Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 24.10.2006р. (суддя Чередко А.Є.) позов

задоволено : визнано недійсними торги від 7.10.2002р., акт проведення аукціону

та свідоцтво про придбання права власності. Спірне майно вилучено у ТОВ “Метал

Пром Сервіс 2005”, а з позивача на користь ПП ОСОБА_1 стягнуто вартість майна.

Крім того, з відповідачів було стягнуто державне мито.

          Не погодившись з рішенням, ТОВ “Метал

ПромСервіс 2005” та Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.

Дніпропетровська (далі ДПІ) звернулись з апеляційними скаргами, в яких

посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та

процесуального права, просили рішення скасувати та відмовити в задоволенні

позову. Свої вимоги апелянти мотивували тим, що суд дійшов неправильного

висновку про те, що майно позивача було продано з торгів з порушенням вимог

чинного законодавства.

          ТОВ “Дніпробетон” в своїй апеляційній

скарзі просить рішення змінити та задовольнити позов в повному обсязі.

          У своєму відзиві  Придніпровська товарна біржа зазначила, що

висновки суду не відповідають матеріалам справи.

          Представники відповідачів-2,3 та

третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не

повідомили. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися

відносно законності оскаржуваного рішення та те що учасникам процесу було

надано реальну можливість для забезпечення явки своїх представників до

апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду

справи у відсутність сторін, що не з'явились.

          Дослідивши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши у відповідності до ст.

101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі,

обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарги  ТОВ “Метал Пром Сервіс 2005” та ДПІ

підлягають задоволенню, а скарга  ТОВ

“Дніпробетон” - частковому задоволенню з наступних підстав :

         З матеріалів справи вбачається, що

позивачем, крім іншого, заявлено вимоги про визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 29.01.2005р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Метал Пром

Сервіс 2005” та про визнання за ТОВ “Дніпробетон”  право власності на спірне майно. Вказані

вимоги судом першої інстанції фактично не розглядались, а їх правова

обґрунтованість судом не обговорювалась. Водночас, в резолютивній частині,

всупереч приписам п.4 ч1 ст.84 ГПК України судом не зазначено задовольняється

позов у повному обсязі чи частково та не відображено суть рішення по цій

частині позовних вимог.

        В зв'язку з цим, рішення суду повинно

бути скасовано на підставі п.2,4 ч1 ст.104 ГПК України через неповне з'ясування

обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм

процесуального права.

   Щодо суті заявленого позову то колегія

суддів враховує таке.

   Матеріалами справи встановлено, що на час

проведення торгів по продажу майна позивача все майно та майнові права

останнього перебували у податковій заставі через наявність податкового боргу,

який на час проведення торгів складав 11518881,12грн. Вказане підтверджується

наданими ДПІ доказами (т.1 а.с.13,77, т.3 а.с.10) та не заперечується самим

позивачем. З огляду на це рішення ДПІ про продаж активів позивача відповідає

приписам Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з п.10.1.1 якого у

разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу

не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків

та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми

податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а

за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

            При цьому в п.10.1.3 Закону

передбачено, що платник податків самостійно визначає склад і черговість продажу

своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу,

що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення

суми податкового боргу. У відповідності до цього позивачем в адресу ДПІ було

направлено лист від 20.09.2002р. (т.1 а.с.78), в якому він просить звернути

стягнення на спірне майно. Саме це майно, самостійно виділене платником

податку, було описано ДПІ та виставлено на продаж (т.3 а.с.11-12,14)

             Порядок здійснення продажу активів

було здійснено з урахуванням положень п.10.2 Закону, а саме майно реалізовано

на біржових прилюдних торгах.

          Посилання позивача, що торги було

проведенно з порушенням чинного законодавства, а спірне майно не могло бути

продано, оскільки на той час існував арешт, накладений виконавчою службою (т.1

а.с.16-18) безпідставні.

        Відповідно до ст.8.4 Закону України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами” та Закону України “Про заставу”, в редакції, що

діяли на час проведення торгів, податкова застава мала податковий пріоритет над

всіма іншими видами застав та майновими вимогами до боржника, а тому наявність

інших кредиторів не перешкоджало задоволенню вимог ДПІ за рахунок активів

позивача. Крім того, про наявність арешту позивач не проінформував ані ДПІ ані

Біржу, скривши вказану обставину при вирішенні питання щодо погашення його

податкового боргу. Крім того, продаж майна, що знаходилось під арештом

державної виконавчої служби може порушувати права самого органу примусового

виконання  або кредитора, в чиїх

інтересах це здійснювалось. Але вказані особи до суду з цього приводу не

звертались та не вповноважували позивача на захист їх інтересів в суді з цього

питання.

           Що стосується порядку законності

проведених біржових торгів, то з матеріалів справи вбачається, що продаж

спірного майна здійснювався у відповідності до Порядку проведення цільових

аукціонів з продажу активів платника податків, які знаходяться у податковій

заставі (затв. наказом ДПА України №294 від 26.06.2002р.). При цьому доводи

позивача щодо незаконності торгів зводяться до посилання на формальні недоліки

в організації торгів, які не мають суттєвого значення та не порушують ані прав

самого позивача, який самостійно визначив перелік майна, що підлягає продажу,

ані учасників прилюдних торгів.

             В той же час, торги було проведено

із додержанням вимог вищезгаданого порядку :

       В засобах масової інформації було

оприлюднено всю необхідну інформацію про аукціон, яка надавала можливість

потенційним покупцям заздалегідь ознайомитися із майном, що виставляється на

продаж. Аукціон відбувся 7.10.2002р., тобто у зазначений в інформації час. Під

час його проведення складено, передбачений Порядком проведення цільових

аукціонів з продажу активів платника податків, які знаходяться у податковій

заставі, протокол . Будь яких зауважень від учасників аукціону щодо його

законності не надходило (т.3 а.с.16). В той же день було складено акт про

проведення аукціону та картку реєстрації укладення угоди (т.3 а.с.17-18), в

яких зазначено, що складанням цих документів сторони визнали укладення договору

купівлі-продажу спірного майна. Оскільки чинне на той час законодавство не

містило якихось вимог щодо форми договору купівлі-продажу майна, придбаного на

прилюдних торгах, відсутні підстави вважати, що укладенням вищенаведених

документів сторони не оформили факт продажу майна. Крім того, те що саме ці

документи відповідачі 1,2 та 3 вважали письмово оформленим договором

купівлі-продажу, підтверджується і свідоцтвом про придбання приміщення з

прилюдних торгів, видане нотаріусом (т.1 а.с.19).

    У відповідності до протоколу №1 про

проведення  цільового аукціону  з продажу активів ВАТ промислово-будівельної

компанії „Придніпровський завод” від 07.10.2002 р. та акту про проведення

цільового аукціону з продажу активів, що знаходяться у податковій заставі від

07.10.2002 р., відповідач-3 став переможцем 

аукціону щодо продажу будівлі 

механічного цеху  (літ. -Ж-1),

загальною площею  1073, 9 кв.м., з

мостовим краном, бройлером (0, 75 куб. м.) та прибудовою  (літ. Ж1-3) загальною площею 421,

8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Аукціон з продажу вказаного

майна, що знаходилось у податковій заставі, проведено Придніпровською товарною

біржею на підставі рішення Лівобережної міжрайонної Державної податкової

інспекції, заявки від 18.09.2002 р., акта опису активів від 13.09.2002 р. та за

згодою ВАТ промислово-будівельної компанії „Придніпровський завод” (згідно

листа №р/470 від 20.09.2002 р.),  в

подальшому перейменованого, у відповідності до статуту, у Відкрите акціонерне

товариство „Дніпробетон” (позивач), в рахунок погашення його податкового боргу.

Зазначене майно продане відповідачу-3 (ПП ОСОБА_1) як переможцю торгів за 217

610,80 грн., які у відповідності до повідомлення  Лівобережної МДПІ сплачені останнім.

На

підставі проведеного аукціону відповідачу-3 приватним нотаріусом 18.11.2002 р.

видано свідоцтво про право власності на будівлі 

механічного цеху  (літ. -Ж-1),

загальною площею  1073, 9 кв.м., з мостовим

краном, бройлером (0, 75 куб. м.) та прибудовою 

(літ. Ж1-3) загальною площею 421, 8 кв.м., які розташовані за

адресою: АДРЕСА_1.

У

відповідності до договору купівлі-продажу від 29.01.05 р.,  придбане ПП ОСОБА_1  майно було реалізоване ТОВ „Метал Пром Сервіс

2005” за 338508,00 грн., які останнім сплачені

відповідачу-3.

Оскільки  в позові йдеться про витребування позивачем

майна з володіння відповідача-4 (ТОВ „Метал Пром

Сервіс 2005”), застосуванню до спірних правовідносин підлягає ст. 388 ЦК

України щодо підстав витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно

положень ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в

особи,  яка не мала права його

відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),

власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1)

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з

їхньої волі іншим шляхом.

Зважаючи

на те, що спірне майно було реалізовано на цільовому аукціоні  з продажу активів ВАТ промислово-будівельної

компанії „Придніпровський завод” за його згодою, про що зазначено вище,

суд приходить до висновку про вибуття 

такого майна з володіння позивача з його волі. Одночасно наявність у відповідача-3

(ПП ОСОБА_1),  документів, що

посвідчували за ним право власності на спірне майно на час його реалізації ТОВ

„Метал Пром Сервіс 2005”, відсутність прямої заборони на реалізацію цього майна

відповідачем-3, відплатність договору про відчуження,  дає достатні підстави для висновку про

добросовісність набуття відповідачем-4 (ТОВ „Метал Пром Сервіс 2005”) спірного

майна. Доказів, що свідчили б про недобросовісність набуття відповідачем-4

майна у матеріали справи не надано. 

Таким

чином, майно вибуло з володіння позивача з його волі, а відповідач-4  є добросовісним набувачем, у суду відсутні

підстави для задоволення позову про витребування майна.

При

цьому слід зазначити, що права особи щодо майна, реалізованого на аукціоні, а в

подальшому відчуженого за іншим правочином, де вона не приймала участь як

продавець майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання

недійсним правочину, стороною якого та не є, тобто з застосуванням  правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК

України, які стосуються лише його учасників та не можуть поширюватись на права

позивача, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.

Захист

прав такої особи можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, для

чого, як зазначено вище, відсутні достатні правові підстави.

    Колегія суддів розцінює поведінку позивача,

який отримавши від продажу ним самим запропонованого майна, грошові кошти для

погашення бюджетної заборгованості, звернувся до суду з намаганням повернути

спірне майно, посилаючись на незначні недоліки, припущені при організації

аукціону, які до того ж не призвели до порушень прав самого ТОВ “Дніпробетон”,

як зловживання своїм правом та намагання завдати шкоди добросовісним набувачам

спірного майна, якими є відповідачі-3 та 4. Ця обставина, у відповідності до ч3

ст.16 ЦК України, також є підставою для відмови в задоволенні позову.

    За таких обставин, у відповідності до п.2,4

ч1 ст. 104 ГПК України рішення суду повинно бути скасовано, а в задоволенні

позову відмовлено.

    Керуючись ст. 101, 103 -105 ГПК України

суд, -

П О С Т А Н О В И В :

     Апеляційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю “Дніпробетон” задовольнити частково, апеляційні скарги  товариства з обмеженою відповідальністю

“Металпромсервіс” та Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.

Дніпропетровська задовольнити.

    Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 24.10.2006р. скасувати.

    В задоволенні позову відмовити.

    Головуючий                                                                                  М.П.Неклеса

    Суддя                                                                                           

П.П. Павловський

              Суддя                                                                                            А.О.Логвиненко