Постанова

від 07.10.2013 по справі 826/15042/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року 11:15 №826/15042/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2013 р. №0000262270 та №0000272270, за участю представників сторін:

від позивача:Затхей В. М. (паспорт/наказ), Метелиця О. Д. (довіреність), Марусенко Ю. Г. (довіреність) від відповідача:Колодяжна Л. В. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б. В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (надалі - Позивач/ТОВ «ТД «Камаз») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ГУ Міндоходів (надалі - Відповідач) в якому просить суд:

1.Призначити позовну заяву до розгляду.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Дніпровського району м. Києва №0000262270 та №0000272270 від 24.05.2013 р.;

3.Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового засідання.

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зазначають про не дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень №0000262270 та №0000272270 від 27.05.2013 р. Крім того, зазначають про реальність укладених господарських операцій із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Експіріенс Ло» (надалі - ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Влів» (надалі - ТОВ «Влів»).

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 11.10.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «ТД «Камаз» зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.07.2001 р. та взято на податковий облік 17.07.2001 р. ДПІ у Дніпровському району м. Києва ДПС.

Основним видом діяльності Позивача є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, вантажний автомобільний транспорт, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами.

З 14.03.2013 р. по 25.04.2013 р. на підставі виданих ДПІ у Дніпровському районі м. Києва направлень від 14.03.2013 р. №№614, 613, 610, 616, 615, 612, 611, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України було проведено планову виїзну перевірку Позивача, за результатами якої було складено акт перевірки №1465/22-722-31570627 від 07.05.2013 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Камаз» (код ЄДРПОУ 31570627) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №1465).

В Акті №1465 зазначено, що перевіркою було встановлено порушення, допущені ТОВ «ТД «Камаз», зокрема:

ь п.137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено валові доходи на 772 075,00 грн. (за ІІІ кв. 2012 р. - 519 950,00 грн., за ІV кв. 2012 р. - 252 125,00 грн.); п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати на 172 858,00 грн. (за І кв. 2012 р. - 172 858,00 грн.);

ь абз. б) п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 43 333,00 грн. (за березень 2012 р. - 43 333,00 грн.), що у свою чергу призвело до заниження сплати податку на додану вартість до бюджету на загальну суму 171 723,00 грн. (за березень 2012 р. - 43 333,00 грн., за вересень 2012 р. - 103 990,00 грн., за грудень 2012 р. - 24 400,00 грн.).

На підставі Акту №1465 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення рішення від 24.05.2013 р.:

ьформа «Р» №0000272270 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 257 584,5 грн. (за основним платежем - 171 723,00 грн., штрафні санкції - 85 861,50 грн.);

ь форма «Р» №0000272270 - яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 248 045,00 грн. (за основним платежем - 198 436,00 грн., штрафні санкції - 49 609,00 грн.).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 31.05.2013 р. ТОВ «ТД «Камаз» звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.07.2013 р. №2695/10/26-15-10-04-04 про результати розгляду первинної скарги залишено без задоволення скаргу Позивача, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Крім того, Позивач звернувся зі скаргою на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України, яке рішенням від 02.09.2013 р. №10181/6/99-99-10-01-15 залишило скаргу Позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 р. №№0000272270 та 0000272270 - без змін.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «ТД «Камаз» оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, між ТОВ «ТД «Камаз» (Замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Експіріенс Ло» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №2 від 04.01.2012 р. (надалі - Договір №2), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та умовах, передбачених Договором.

Позивачем на підтвердження реальності укладення та виконання даного договору було надано: Додаток №1 від 29.03.2012 р. до Договору №2 - про надання Виконавцем юридичних послуг за період з 04.01.2012 р. по 29.03.2012 р., загальною вартістю 260 000,00 грн.; акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 30.03.2012 р. за Договором №2; податкова накладна №30 від 30.03.2012 р., виписана ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» за березень 2012 р. в сумі 260 000,00 грн.

В якості доказів реальності отримання Позивачем від ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» послуг, ТОВ «ТД «Камаз» було надано до суду додаткові документи, зокрема: роздруківку із веб-сайту «Судова влада України» ухвали про порушення провадження у справі №12/94б/2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс», ідентифікаційний код 36409136 (Господарський суд Луганської області); листи Господарського суду Луганської області про дати судових засідань від 09.12.2011 р. №12/94б/2011, від 23.12.2011 р. №12/94а/2011; заяву ТОВ «ТД «Камаз» про грошові вимоги до Господарського суду Луганської області від 27.01.2012 р.; відзив ТОВ «Будтехтранс» на заяву ТОВ «ТГ «Камаз»; договір №13/07-12 про переведення боргу, укладеного між ТОВ «Атеко», ТОВ «Ямі Лімітед» та ТОВ «ТД «Камаз»; відзив ТОВ «ТД «Камаз» на апеляційну скаргу №139 від 29.02.2012 р. до Київського апеляційного господарського суду; відзив ТОВ «ТД «Камаз» на апеляційну скаргу №184 від 27.03.2012 р. до Київського апеляційного господарського суду; заява ТОВ «ТД «Камаз» про примусове виконання рішень №122 від 27.02.2012 р. до ВДВС МУЮ; лист ТОВ «ТД «Камаз» до Голови Господарського суду м. Києві №112 від 23.02.2012 р.; лист ТОВ «ТД «Камаз» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві №118 від 24.02.2012 р. та №153 від 12.03.2012 р.; лист ТОВ «ТД «Камаз» до Генерального директора ТОВ «Пілот» №113 від 23.02.2012 р.; заява ТОВ «ТД «Камаз» про порушення кримінальної справи до Генеральної прокуратури України №50 від 24.01.2012 р.; лист ТОВ «ТД «Камаз» №06/14 від 06.01.2012 р. начальнику ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві.

Крім того, відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, між ТОВ «ТД «Камаз» (Постачальник) та ТОВ «ТК «Влів» (Покупець) були укладені договори поставки:

ь №00150 від 08.11.2011 р. (надалі - Договір №00150), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані нижче, (зокрема: Автомобіль-шасі Камаз-43253-91011-15, 2 шт., ціна за одиницю - 302 550,00 грн., всього з ПДВ - 605 100,00 грн.), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

ь №00155 від 16.11.2011 р. (надалі - Договір №00155), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані нижче (зокрема: Автомобіль-шасі Камаз-43253-91011-15, 1 шт., ціна за одиницю - 302 550,00 грн., всього з ПДВ - 302 550,00 грн.), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

В якості реальності господарських операцій, Позивачем надано акти приймання-передачі за договорами, зокрема:

ь за Договором №00150 - акт приймання-передачі №б/н від 15.11.2011 р. автомобільного шасі КамАЗ 43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1206430;

ь за Договором №00155 - акт приймання-передачі №б/н від 23.11.2011 р. автомобільного шасі КамАЗ-43253-91011-15, згідно якого ТОВ «ТК «Влів» прийнято автомобіль КамАЗ-43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1209080 від ТОВ «ТД «Камаз».

Додатково Позивачем надано банківські виписки із рахунків, що посвідчують отримання коштів від ТОВ «ТК «Влів», зокрема:

ь до Договору №00150 - Позивачу було перераховано кошти згідно платіжних доручень на загальну суму 110 765,00 грн.: №4288 від 09.11.2011 р. на суму 90 765,00 грн.; №5103 від 22.08.2012 р. на суму 20 000,00 грн.;

за Договором №00155 - Позивачу було перераховано кошти за придбане автомобільне шасі КамАЗ-43253-91011-15 згідно платіжного доручення №4373 від 18.11.2011 р. на суму 45 382,50 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До суду було надано податкові накладні, які були виписані Позивачем ТОВ «ТК «Влів», зокрема:

ь за Договором №00150 на загальну суму 439 956,00 грн. - №26 від 09.11.20122 р. на суму 90 765,00 грн. (номенклатура поставки КАМАЗ-43253-91011-15; дата відвантаження 09.11.2011 р.); №41 від 23.08.2012 р. на суму 20 000,00 грн. (номенклатура поставки КАМАЗ-43253-91011-15; дата виникнення податкового зобов'язання 23.08.2012) ; №36 від 24.10.2012 р. на суму 325 710,00 грн. (номенклатура поставки КАМАЗ-43253-91011-15; дата виникнення податкового зобов'язання 24.10.2012); №2 від 04.01.2013 р. на суму 3 490,00 грн. (номенклатура поставки КАМАЗ-43253-91011-15; дата виникнення податкового зобов'язання 04.01.2013);

ь за Договором №00155 на загальну суму 45 382,50 грн. - №40 від 18.11.2011 р. на суму 45 382,50 грн. (номенклатура поставки КАМАЗ-43253-91011-15; дата відвантаження 18.11.2011).

Додатково Позивачем було надано до суду, в якості доказів реальності господарських операцій:

ь за Договором №00150 - рахунок-фактуру №СФ-0000179 від 09.11.2011 р. на КАМАЗ-43253-91011-15 у кількості 2 шт. на суму 605 100,00 грн.; довіреність №1371 від 26.12.2012 р. на отримання автомобільного шасі КАМАЗ-43253-91011-15; видаткова накладна №РНа-00001 від 04.01.2013 р. виписану ТОВ «ТК «Влів» на КАМАЗ-43253-91011-15, шасі №ХТС43253R120909 (8704229100) на суму 329 200,00 грн.; акт приймання-передачі транспортного засобу від 04.01.2013 р. про передачу ТОВ «ТД «Камаз» до ТОВ «ТК «Влів» транспортний засіб КАМАЗ-43253-91011-15, шасі №ХТС43253R1209092 (8704229100); договір №5/2010-003 про відповідальне зберігання від 05.11.2010 р., укладеного між ТОВ «ТК «Камаз» та ТОВ «Торговий дім «Камаз»; акт приймання-передачі транспортних засобів на відповідальне зберігання в зав'язку із Договором №5/2010-003 про відповідальне зберігання від 05.11.2010 р., між ТОВ «ТК «Камаз» та ТОВ «Торговий дім «Камаз» про передачу на відповідальне зберігання: модель 43118-1960-15 (кузов/шасі №ХТС43118RB2386492) та модель 43253-1011-15 (кузов/шасі №ХТС43260RB1206430); акт №2478 від 13.12.2012 р. прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером, укладеного між ТОВ «ТК «Камаз» та ТОВ «Торговий дім «Камаз», про передачу КАМАЗ 4353-1011-15 (кузов/шасі № ХТС43260RB1206430);

ь за Договором №00155 - Договір №0015 про відповідальне зберігання від 27.12.2011 р., укладеного між ТОВ «ТД «Камаз» та ТОВ «ТК «Влів»; Акт приймання-передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання від 27.12.2011 р., а саме автомобільне шасі КАМАЗ-43253-91011-15, двигун №В2629596, кузов/шасі №ХТС43253RB1225692.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Водночас, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В абз.Б) п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Судом ухвалою від 25.09.2013 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів і господарською діяльністю Позивача. При цьому, Позивача (як і Відповідача) попереджалось про положення ст.114 КАС України, зокрема про вирішення справи на підставі наданих сторонами документів.

Позивачем було надано пакет документів, які на його думку в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами (ТОВ «ЮК «Експіріен Ло» та ТОВ «ТК «Влів»).

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на вткане, суд проводив розгляд справи за наданими сторонами документами.

Як вбачається із наданих Позивачем документів, Договір №2 було укладено 04.01.2012 р., при цьому, як повідомлено в судовому засіданні представниками Позивача, жодних інших договорів із ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» Позивачем не укладалось.

Більше того, в п.4 Договору №2 зафіксовано, що виконання окремих завдань Замовника і спеціальних проектів (інші види робіт і послуг) не передбачених даним Договором здійснюються Виконавцем відповідно до окремих заявок Замовника та оформлюються Додатковими угодами до даного Договору.

Однак, Позивачем не надано жодних доказів, що посвідчують існування окремих заявок Замовника, які передавались Виконавцю.

В той же час, як вбачається із наданих документів, роздруківка із веб-сайту «Судова влада України» ухвали про порушення провадження у справі №12/94б/2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехтранс», ідентифікаційний код 36409136 (Господарський суд Луганської області), була виготовлена до укладення Договору №2. Аналогічно і листи Господарського суду Луганської області про дати судових засідань від 09.12.2011 р. №12/94б/2011, від 23.12.2011 р. №12/94а/2011 були направлені Позивачу до укладення Договору №2.

Натомість, суд зважає, що наданий в якості доказів договір №13/07-12 про переведення боргу, укладеного між ТОВ «Атеко», ТОВ «Ямі Лімітед» та ТОВ «ТД «Камаз» було укладено 13.07.2012 р., тобто після підписання Акту №01 приймання-передачі наданих послуг за Договором №2. При цьому, Позивачем не надано суду жодних пояснень, яким чином ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» виконало зобов'язання визначені в Додатку №1 до Договору №2, зокрема: роз'яснити Замовнику його права та обов'язки з моменту підписання трьохстороннього договору переуступки боргу.

Водночас, Позивачем не надано жодних доказів, що подання до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційні скарги, а сам: №139 від 29.02.2012 р. та №184 від 27.03.2012 р.

Суд акцентує увагу, що позивачем не надано жодних доказів, які б посвідчували виконання ТОВ «ЮК «Еспіріесн Ло» наступних зобов'язань, зокрема: проведення аналізу постанови к ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва про відкриття виконавчого провадження №31670035 від 15.03.12 р., та роз'яснення прав та обов'язків сторін у виконавчому проваджені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», надання алгоритму дій Замовника по виконанню що виключає додаткові фінансові затрати; виготовлення та подання безпосередньо до канцелярії ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва заяви про закінчення виконавчого провадження №193 від 29.03.12 р.; надання обґрунтованої правової оцінки положенням Дистриб'юторського договору укладеного з Державним підприємством «Херсонський завод суднового обладнання га судової арматури» щодо повергнення зберігання шасі КАМАЗ 53215-1069-15 №XTC53215RB23 83981 та пасі КАМАЗ 53215-1069-15 №XTC53215RB2381943, та розробка стратегії поведінки Замовника та шляхи вирішення питання з Державним підприємством «Херсонський завод суднового обладнання та а судової арматури», що спираються на норми чинного законодавства України.

При цьому, Позивачем не надано до суду доказів, що посвідчують проведення ТОВ «ЮК «Еспіріесн Ло» аналізу господарських договорів Позивача, Позивачем не вказано ні які саме договори аналізувались, ні які саме рекомендації були надані, а також відсутні докази роз'яснення Замовнику про виявлені та приховані ризики для Замовника.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Позивача були відсутні підстави для врахування зазначеної вище податкової накладної, виписаної контрагентом ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» в бухгалтерському обліку Позивача, від так надані Позивачем первинні документи не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «ЮК «Експіріенс Ло» мали місце.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що підтверджено Позивачем, на момент укладення Договору №00150 автомобіль Камаз-43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1206430 обліковувався у Позивача як товар на відповідальному зберіганні на підставі укладеного між ТОВ «ТК «Камаз» (Замовник) та ТОВ «ТД «Камаз» (Виконавець) договору відповідального зберігання №5/2010-003 від 05.11.2010 р.

Так, відповідно до положень Договору №5/2010-003, Замовник передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання, за адресою: 02105, Україна, м. Київ, вул. П. Усенка, 8, автобуси, легкові та вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи. Кількість, номера кузовів та двигунів, вартість транспортних засобів вказуються в акті прийому-передачі. Згідно п.3.1 Договору право власності на транспортні засоби на весь період зберігання зберігається за Замовником (ТОВ «Торгова компанія «Камаз»).

При цьому, Позивачем самостійно надано до суду акт приймання-передачі транспортних засобів на відповідальне зберігання від 15.09.2011 р. в якому зафіксовано, що модель 43253-1011-15 (кузов/шасі №ХТС43260RB1206430) передалась Позивачу саме на відповідальне зберігання. Поряд з цим, між ТОВ «Торгова компанія «Камаз» та уповноваженим дилером (ТОВ «ТД «Камаз») акт прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин, згідно якого ТОВ «ТК «Камаз» передав, а ТОВ «ТД «Камаз» отримав транспортний засіб, що призначається для реалізації КамАЗ-43253-1011-15, шасі №ХТС43260RB1206430 було підписано лише 13.12.2012 р.

Водночас, жодних документів, що свідчать про перебування у власності у Позивача КамАЗ-43253-1011-15, шасі №ХТС43260RB120643 станом на дату укладення Договору №00150 Позивачем не надано, як і не надано договору, який посвідчує що Позивач є офіційним дилером автомобільних шасі КАМАЗ в Україні.

Більше того, в судовому засіданні директор ТОВ «ТД «Камаз» (як представник по справі) вказав, що вони самостійно придбавали та розмитнювали автомобільні-шасі і саме ТОВ «ТД «Камаз» є власником товару, що в подальшому реалізовувався ТОВ «ТК «Влів». Однак суд акцентує увагу, що Позивачем, в порядку передбаченому положеннями ст.11, ст.69, ст.70, ст.71 КАС України, не надано жодних документів, що посвідчують факт придбання, розмитнення та перевезення на склад Позивача автомобільними шасі, що були реалізовані ТОВ «ТК «Влів».

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч.2 ст.325 ЦК України).

В ч.1 та ч.2 ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналогічно суд звертає увагу, що Позивачем не надано жодних доказів, які посвідчували факт отримання у власність або отримання права реалізації на інші автомобільні-шасі, за Договором №00150 та Договором №00155 (КАМАЗ-43253-91011-15, двигун №В2629596, кузов/шасі №ХТС43253RB1225692).

Отже, судом не встановлено, а Позивачем не надано належних доказів, які б посвідчували право власності або право на реалізацію у Позивача на момент укладання Договору №00150 та Договору №00155. Як наслідок, суд приходить до висновку, що право власності від ТОВ «ТД «Камаз» до ТОВ «ТК «Влів», згідно актів приймання-передачі, укладених за Договорами №00150 та №00155, перейти не могло.

Крім того, Позивач посилається, що фактичної передачі права власності за Договором №00155 не відбулось, оскільки між ТОВ «ТД «Камаз» та ТОВ «ТК «Влів» було укладено Договір відповідального зберігання №0015 від 27.12.2011 р. (надалі - Договір №0015), згідно якого Замовник (Позивач) передає, а Виконавець (ТОВ «ТК «Вілів») приймає на відповідальне зберігання, за адресою: 39631, Україна, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 64А, вантажні автомобілі (автомобільні шасі).

При цьому, Позивач акцентує увагу, що відповідно до п.3.1. Договору №0015 право власності на транспортні засоби на весь строк зберігання зберігається за Замовником ТОВ «ТД «Камаз», а кількість, номери кузовів та двигунів транспортних засобів вказуються в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1 Договору №0015).

Однак, суд критично ставиться до наданих Позивачем пояснень та документів з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Натомість, як вбачається із змісту п.2.5 Договору №00155 право власності та тягар ризику на Товар переходить від Постачальника до покупця з момент підписання акту приймання-передачі Товару.

Як вбачається із доданих Позивачем документів, що підтверджено в судовому засіданні представниками Позивача, між ТОВ «ТК «Влів» та ТОВ «ТД «Камаз» було підписано Акт №б/н від 23.11.2011 р. приймання-передачі автомобільного шасі КАМАЗ 43253-91011-15, відповідно до якого ТОВ «ТК «Влів» прийняло від Позивача автомобіль КамАЗ 43253-91011-15, шасі №ХТС4353RB1209080, двигун №2614940.

Натомість, вбачається із доданих Позивачем документів, що підтверджено в судовому засіданні представниками Позивача, за Договором №0015 було передано на відповідальне зберігання зовсім інше автомобільне шасі із іншим двигуном, а саме: КАМАЗ 43253-91011-15, двигун №В2629596, шасі №ХТС4353RB1225692.

Більше того, суд акцентує увагу, що як вбачається із виписки з ПАТ «ВТБ Банк», що пітверджується поясненнями Позивача, ТОВ «ТК «Влів» було перераховано на р/р Позивача кошти згідно платіжного доручення №5200 від 24.10.2012 р. на суму 325 710,00 грн. до Договору №0015 від 27.12.2011 р. за автомобіль Камаз-43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1225692. Проте у п.2.1. Договору №0015 зазначено, що Виконавець безкоштовно приймає на зберігання транспортні засоби з моменту підписання акта прийому-передачі на зберігання.

Однак, жодних пояснень причин отримання коштів від ТОВ «ТК «Влів» за договором №0015, який є безоплатним, Позивачем не надано. Натомість, суд приходить до висновку, що не спростовано Позивачем що вказане перерахування коштів ТОВ «ТК «Влів» свідчить про реалізацію Позивачем автомобільного шасі КамАЗ-43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1225692.

Поряд із цим, суд критично ставиться до посилань Позивача про те, що під час винесення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва протиправно не прийняло до уваги, що продавець лише передав ТОВ «ТК «Влів» товар, але фактично не передавав право власності на нього, не списав його з балансу, не передав первинних бухгалтерських документів і технічну документацію, без яких неможливо прийняти товар та використовувати його у господарській діяльності.

Водночас, відповідно ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Судом вже акцентувалось увагу на п.2.5 Договорів №00150 та №1055, відповідно до якого прав власності на товар переходить з моменту підписання актів приймання-передачі товару.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться на доводи Позивача про те, що по Договору №00155 не виписувалися жодні первинні документи та не проводилось ніякої оплати, адже матеріалами справи підтверджуються висновки Відповідача щодо фактичної реалізації ТОВ «ТД «Камаз» автомобіля КамАЗ-43253-91011-15, шасі №ХТС43253RB1209080.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у Позивача були відсутні підстави для врахування зазначеної вище податкової накладної, виписаної контрагентом ТОВ «Юридична компанія «Експіріенс Ло» в бухгалтерському обліку Позивача, від так надані Позивачем первинні документи не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Експіріенс Ло» мали місце.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню Позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камаз» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін