Рішення

від 11.10.2013 по справі 182/5324/13-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5324/13-ц

Провадження № 2/0182/2670/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.10.2013 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

секретаря - Салогуб Н.М.

представника позивача - Міхнюка О.А.

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом Приватного підприємства „Таврія" до ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство ОСОБА_4, відділ Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного правління Держкомзему України у Дніпропетровській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації, визнання договору поновленим та зобов'язання вчинити дії щодо укладення додаткової угоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 та просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, укладеного між фермерським господарством „ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та скасувати його державну реєстрацію;, визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, укладеного 24.04.2007 року між Приватним підприємством „Таврія" і ОСОБА_3, поновленим та зобов'язати останнього вчинити дії щодо укладення з ПП „Таврія" додаткової угоди, передбаченої ст. ЗЗ Закону України „Про оренду землі".

В обґрунтування позову послався на те, що до 20.09.2012 року за договором оренди користувався земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, однак, всупереч передбаченого законом переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідач уклав договір оренди із Фермерським господарством ОСОБА_4. Вважає, що договір оренди між фермерським господарством „ОСОБА_4 і ОСОБА_3 слід визнати недійсним відповідно до статті 15 Закону України „Про оренду землі", оскільки земельна ділянка знаходиться в загальному масиві, що використовувало ПП „Таврія", а межі земельної ділянки ОСОБА_3 не визначені та не встановлені, що є істотною умовою договору оренди. Оскільки договір оренди між фермерським господарством „ОСОБА_4 і ОСОБА_3 слід визнати недійсним, вважає, що згідно статті 33 Закону України „Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, укладеного 24.04.2007 року між Приватним підприємством „Таврія" і ОСОБА_3, є підстави визнати поновленим та зобов'язати останнього вчинити дії щодо укладення з ПП „Таврія" додаткової угоди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує та просить відмовити, оскільки вважає, що прав позивача не порушив, а договір, який він уклав з фермерським господарством „ОСОБА_4" відповідає закону, оскільки пройшов державну реєстрацію (а.с.29).

Представник третьої особи - фермерського господарства „ОСОБА_4 - проти позову заперечувала, оскільки всі істотні умови у договорі оренди земельної ділянки із ОСОБА_3 передбачені та узгоджені, договір пройшов державну реєстрацію, права ПП „Таврія" цим договором не порушені, а поновленим договір оренди землі між ОСОБА_3 із ПП „Таврія" не може бути визнаний, оскільки ОСОБА_3 не бажає цього та попереджала про це ПП „Таврія" заздалегідь, а при укладенні будь-якого договору потрібна воля сторони. Просить у позові відмовити.

Представник третьої особи - відділ Держкомзему - у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка, що розташована в с. Новософіївка, площею 7,5144 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.49) Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку встановлено межі земельної ділянки, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер ( а.с. 48).

24.04.2007 року між ПП „Таврія" та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії якого закінчився 19.09.2012 року ( а.с.4)

ОСОБА_3 неодноразово письмово попередив ПП „Таврія" про небажання продовжувати оренду земельної ділянки ( а.с.74-76) Ці повідомлення були отримані ПП «Таврія» 15.07.2011 року,15.08.2011 року, 21.07.2012 ( а.с.74-76.)

01.10.2012 року ОСОБА_3 уклав договір оренди цієї земельної ділянки із фермерським господарством „ОСОБА_4" ( а.с.38-49, 68-73)

Зазначений договір 26.10.2013 року був зареєстрований у відділі Держкомзему за № 122290004007424 ( а.с.41)

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що оскільки згоди ОСОБА_3 на продовження договору оренди з ПП „Таврія" не було, що підтверджується заявами попередженнями Орендодавця ( ас.74-76), заздалегідь направленими на ПП „Таврія" та укладенням договору оренди із іншим орендарем, то посилання позивача на положення статті 33 Закону України „Про оренду землі" яке передбачає випадки продовження орендарем користуватися земельною ділянкою за відсутності заперечення-повідомлення орендодавця в місячний строк після закінчення договору оренди про заперечення у поновленні договору оренди землі, як мовчазну згоду на його поновлення є безпідставними.

Відповідно до ст.627 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституція України (ст.41) гарантує громадянину право розпоряджатися своєю власністю.

Посилання позивача на знаходження земельної ділянки у загальному масиві та незаконність складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який є невід'ємною частиною договору, не може бути прийнято до уваги, оскільки доказів того, що суміжні власники гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Новософійвська сільська рада ( .а.с.42,43,48) уповноважували його представляти їх інтереси при визначенні меж земельної ділянки, в тому числі оспорювати їх встановлення - суду не представлені.

Сама незаконність складання акту визначення меж земельних ділянок на яку позивач вказує , посилаючись на ст.15 Закону України «Про оренду землі» та ст. 203 ЦК України як на підставу визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між фермерським господарством „ОСОБА_4 і ОСОБА_3, стороною якого позивач не є, не порушує права позивача, а тому підстав для задоволення вимог про визнання недійсності договору та скасування його державної реєстрації немає.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на наведене, керуючись ст. 10 , 11 , 15 , 60 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , ст.ст. 35 , 20 , 15 , 33 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст. 203 , 627 ЦК України , -

В И Р І Ш И В :

В позові Приватного підприємства „Таврія" відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: А. Г. Багрова