Рішення

від 09.07.2015 по справі 182/5324/13-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5324/13-ц

Провадження № 2/0182/609/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.07.2015 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Шестакової З.С.

при секретарі - Пометій Є.Т.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства „ТавріяВ» до ОСОБА_2, Фермерського господарства „Скорук Максим АнатолійовичВ» , ОСОБА_3 Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем та зобов'язання вчинити певні дії щодо укладення додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» , суд

встановив:

Спочатку Приватне підприємство „ТавріяВ» (далі - ПП „ТавріяВ» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якості третіх осіб - Фермерське господарство „ОСОБА_4А.В» (далі - ФГ „ОСОБА_4А.В» ), Відділ Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держкомзему України у Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору оренди землі поновленим та зобов'язання вчинити певні дії щодо укладення додаткової угоди.

Під час судового засідання позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ФГ „ОСОБА_4А.В» , ОСОБА_3 Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, визнання договору оренди землі поновленим з попереднім орендарем та зобов'язання вчинити певні дії щодо укладення додаткової угоди, передбаченої ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» .

Свої вимоги мотивує тим, що 24 квітня 2007 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між ПП „ТавріяВ» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 терміном на п'ять років, починаючи з моменту його державної реєстрації. Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ центу ДЗК 20 вересня 2007 року за № 040712500606.

Згідно з п. 2.5. договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2007 року по закінченню терміну дії договору орендар ПП „ТавріяВ» має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яка є предметом цього договору, на новий термін.

До того ж, порядок поновлення договору оренди землі з орендарем після закінчення строку договору оренди передбачений ч. 6 ст. 33 Законом України „Про оренду земліВ» .

10 лютого 2012 року ПП „ТавріяВ» повідомило ОСОБА_2 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало проект додаткової угоди.

Крім того, по закінченню строку дії договору оренди, а саме, 20 вересня 2012 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився до позивача для підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, не вчинив будь-яких інших дій, які б свідчили про його намір повернути вищевказану земельну ділянку, та на протязі одного місяця після закінчення строку договору не висловлював будь-яких заперечень у поновленні договору оренди, тому позивач вважає, що договір оренди від 24 квітня 2007 року відповідно до вимог ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» вважається продовженим.

Однак, як стало відомо позивачу, всупереч передбаченого законом їхнього переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, 01 жовтня 2012 року ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки із ФГ „ОСОБА_4А.В» .

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме, ч. 3 ст. 125 ЗК України, оскільки був укладений без виділення в натурі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, та встановлення її меж в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 4 ст. 15 ЗК України невід'ємною частиною договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В порушення Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 за № 376, відповідач ОСОБА_2 та землевпорядна організація не здійснювали встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), а лише обмежилися складанням акту про відновлення її меж, не дивлячись на те, що ця земельна ділянка знаходиться в загальному масиві і окремо її межі не визначалися та межовими знаками не закріплювалися.

До того ж, власники суміжних земельних ділянок не запрошувалися для закріплення межовими знаками вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тому, акт про відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі (на місцевості), є незаконним.

Отже, відповідно до вимог ст.ст. 215 ЦК, ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди земельної ділянки, укладений 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ФГ „ОСОБА_4А.В» , повинен бути визнаний недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник ПП „ТавріяВ» підтримала позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 з позовом ознайомленний, про день розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, але в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Так, про день розгляду справи 20 листопада 2014 року ОСОБА_2 отримав повістку 10 жовтня 2014 року, що підтверджується повідомленням (а.с.6 т. 2).

Про дні розгляду справи 05 лютого 2015 року, 06 травня 2015 року, 10 червня 2015 року та 09 липня 2015 року відповідач ОСОБА_5 повідомлявся та повістки були направлені йому відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України за адресою місця проживання чи місця перебування відповідача зареєстрованого у встановленому законом порядку, але повістки були повернуті суду за спливом строку зберігання (а.с.16-18,36 т. 2).

Представник відповідача ФГ „ОСОБА_4А.В» у судовому засіданні 06 травня 2015 року був присутнім. В наступні судові засідання не з'явився без поважних причин.

Про день розгляду справи 10 червня 2015 року представник ФГ „ОСОБА_4А.В» був повідомлений у судовому засіданні, що підтверджується власноручно написаної розпискою (а.с.40 т. 2).

До того ж, представник ФГ „ОСОБА_4А.В» 03 грудня 2014 року та 29 квітня 2015 року надав суду заперечення (а.с.13-15,19-25 т. 2), в яких позовні вимоги ПП „ТавріяВ» не визнав, просив суд в позові позивачу відмовити з наступних підстав.

Так, строк дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, укладений 24 квітня 2007 року між ПП „ТавріяВ» та ОСОБА_5, сплинув 20 вересня 2012 року. В порушення п. 2.5. договору оренди земельної ділянки від 24 квітня 2007 року, позивач не

повідомив ОСОБА_2 про бажання щодо продовження дії договору на новий термін. ОСОБА_2 такого повідомлення не отримав. В той же час, 15 серпня 2011 року заздалегідь до закінчення строку дії договору ОСОБА_2 , відповідно до ст. 627 ЦК України та на виконання вимог ст. 33 Закону України, направив ПП „ТавріяВ» письмову заяву-попередження стосовно своєї земельної ділянки. Отже, він не бажав та не бажає продовжувати договір оренди земельної ділянки з ПП „ТавріяВ» . Ні діючим законодавством, ні умовами договору, не передбачено автоматичне продовження дії договору.

Оскільки між ПП „ТавріяВ» та ОСОБА_2додатковою угодою договір оренди від 24 квітня 2007 року на новий термін не поновлювався, строк дії договору закінчився 20 вересня 2012року, тому ОСОБА_2правомірно уклав 01 жовтня 2012 року договір оренди земельної ділянки з ФГ „ОСОБА_4А.В» .

Даний договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року відповідає вимогам діючого законодавства та не порушує інтереси ПП „ТавріяВ» .

Так як позивач не є стороною за оспорюваним договором оренди, він не має підстав для визнання його недійсним.

Підстави, на які ПП „ТавріяВ» посилається в частині визнання недійсним договору оренди, укладеному 01 жовтня 2012 року між ФГ „ОСОБА_4А.В» та ОСОБА_2 , не передбачені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

ТОВ „Дніпропетровська обласна земельна агенціяВ» правомірно та відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 за № 376, склало акт визначення меж земельної ділянки ОСОБА_2в натурі (на місцевості), оскільки межі земельної ділянки власника визначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку.

Також на думку ФГ „ОСОБА_4А.В» , умови договору оренди з ПП „ТавріяВ» та ФГ „ОСОБА_4А.В» є нерівними. Договір оренди з ФГ „ОСОБА_4А.В» укладено на більш вигідних умовах. Так, ФГ „ОСОБА_4А.В» раніше ніж ПП „ТавріяВ» проводить виплату орендної плати та в більшому розміру; умовами договору з ФГ „ОСОБА_4А.В» погоджені розділи „обмеження та обтяженняВ» та страхування об'єкту оренди.

До того ж, відповідач ФГ „ОСОБА_4А.В» вважає, що суд не наділений правом поновлювати договори оренди землі, строк дії яких закінчився, а повноваження, щодо перевірки відповідності умов оренди в договорі віднесені до компетенції органів державної влади.

У судовому засіданні 10 червня 2015 року представник відповідача ОСОБА_3 Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області позовні вимоги ПП „ТавріяВ» не визнала, та суду показала, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим № 1222984500:01:001:0058, загальною площею 7,5144 га (пай № 154), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 02.02.2005 № 85-р-05 передана у власність ОСОБА_2 На даний час зазначена земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди, укладеному між ФГ „ОСОБА_4А.В» та ОСОБА_5, від 01 жовтня 2012 року, зареєстрованого за № 122290004007427. З 01 січня 2013 року ОСОБА_3 Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області не здійснює державну реєстрацію нерухомого майна, тому не мають підстав скасовувати державну реєстрацію.

В судове засідання 09 липня 2015 року представник ОСОБА_3 Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області не з'явився. Про день розгляду справи був повідомлений 26 червня 2015 року, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с.106 т.2).

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим № 1222984500:01:001:0058, загальною площею 7,5144 га (пай № 154), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району, на підставі

розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 02.02.2005 № 85-р-05 передана у власність ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 166537 від 03.03.2006 (а.с.48,49 том 1).

24 квітня 2007 року між ОСОБА_5 та ПП „ТавріяВ» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, який набув чинності з дня його державної реєстрації, а саме, з 20 вересня 2007 року (том 1 а.с.4).

01 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та ФГ „ОСОБА_4А.В» було укладено договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації. Державна реєстрація даного договору оренди була проведена 26 жовтня 2012 року за № 122290004007427 (том 1 а.с.41).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, який регулює дані правовідносини, є ОСОБА_6 України „Про оренду земліВ»

Відповідно до вимог частин 1, 4, 5 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказані вимоги закону ОСОБА_2 не дотримано та протягом місяця з 20 вересня 2012 року до 20 жовтня 2012 року на адресу орендодавця ПП „ТавріяВ» від орендодавця ОСОБА_2 не надходило будь-яких листів-повідомлень щодо заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки.

10 лютого 2012 року ПП „ТавріяВ» листом-повідомленням за № 77 повідомило ОСОБА_5 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало додаткову угоду (а.с.5 том 1, а.с.47 т. 2). Дані обставини підтверджуються наданим суду список громадян, яким відправлено листи-повідомлення замовленою поштою від ПП „ТавріяВ» . У вказаному списку у п. 8 зазначено прізвище відповідача ОСОБА_5 Згідно поштовому штемпелю листи-повідомлення були прийняти поштою 13 лютого 2012 року (а.с.12 том 1).

Доводи ФК „ОСОБА_4А.В» у своїх запереченнях щодо неотримання ОСОБА_5 зазначеного листа та необізнаності про наявність пропозиції позивача не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача ФК „ОСОБА_4А.В» в цій частині, останнім суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач ФК „ОСОБА_4А.В» розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить висновку, що ФК „ОСОБА_4А.В» не доведено його твердження щодо неотримання ОСОБА_5 зазначеного листа та необізнаності про наявність пропозиції позивача ПП „ТавріяВ» .

До того ж, заяву ОСОБА_5, в якій він просив після збору врожаю 2012 року не займати його земельну ділянку, та яка була отримана ПП „ТавріяВ» 15 серпня 2011 року за вхідним № 55, (а.с.76 том 1) не можна вважати належним повідомленням про намір не продовжувати дію договору оренди, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» .

Суд вважає, що ПП „ТавріяВ» , як попередній орендар земельної ділянки, належним чином виконувало умови договору оренди від 24 квітня 2007 та сплачувало ОСОБА_2 орендну плату.

Дані обставини підтверджуються довідками та копіями відомостей, з яких вбачається, що ОСОБА_5 в період з 2007-2012 років отримав орендну плату (а.с.122-149 том 1).

Також, у заяві ОСОБА_5, яку ПП „ТавріяВ» отримало 15 серпня 2011 року (а.с.76 том 1), будь-які претензії щодо недотримання позивачем умов договору, відповідач ОСОБА_5 не висловлював.

Крім того, ПП „ТавріяВ» продовжувало користуватися земельною ділянкою орендодавця ОСОБА_5 після закінчення строку договору оренди від 24 квітня 2007 року (а.с.49,50 том 2).

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач набув переважне право на оренду землі, що належить ОСОБА_5

Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» заперечення у поновлені договору повинно бути висловлено на протязі місяця після закінчення строку дії договору, а не до його закінчення, а також у формі листа-повідомлення на адресу орендаря, а не фактом укладання договору оренди з іншим орендатором.

Виходячи з положень ст. 11 ЦК України, ст. 2 Закону України „Про оренду земліВ» , відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ПП „ТавріяВ» , заяви з проханням не займати її земельну ділянку після збору урожаю 2012 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін в розумінні положень ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» .

Приймаючи до уваги, що після закінчення строку дії договору земельна ділянка, яка без визначення межі перебувала у загальному масиві, що орендувалася ПП „ТавріяВ» , а ОСОБА_5 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернувся до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні, договір оренди земельної ділянки площею 7,5144 га від 24 квітня 2007 року, укладений між ПП „ТавріяВ» та ОСОБА_5, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» слід вважати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що згідно зазначеної норми права у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання ОСОБА_5 вчинити дії щодо укладення з ПП „ТавріяВ» додаткової угоди.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» було укладено договір оренди належної ОСОБА_5 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації. Державна реєстрація даного договору оренди була проведена 26 жовтня 2012 року за № 122290004007427 (а.с.41 том 1).

Відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. І ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» , укладаючи 01 жовтня 2012 року договір оренди земельної ділянки, порушили інтереси ПП „ТавріяВ» як орендаря суміжних земельних ділянок (а.с.48,51-76 т. 2), оскільки позивач зацікавлений в тому, щоб межі земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі (на місцевості), місце її розташування, були встановлені вірно та закріплені межовими знаками в встановленому законом порядку.

Так як договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» 01 жовтня 2012 року, юридично закріплює право останнього на використання земельної ділянки першої у межах, як незаконно та невірно визначені актом про відновлення між земельної ділянки, тому цей договір порушує права ПП „ТавріяВ» як орендаря суміжних з нею земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» , ТОВ „Дніпропетровська обласна земельна агенціяВ» не здійснювала встановлення меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості), а лише обмежилася складанням акту про відновлення її меж від 12 березня 2012 року, який був долучений до договору як невід'ємна його частина (а.с.70 том 1).

Порядок встановлення (відновлення) меж земельної ділянки визначається Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за № 376 від 18 травня 2010 року.

Відповідно до п. 4.1. даної Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками суміжних земельних ділянок.

Пунктом 4.3. цієї Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документів із землеустрою.

ПП „ТавріяВ» орендувало земельну ділянку ОСОБА_5 у загальному масиві, разом з ділянками інших власників, без встановлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками (а.с.77-83 т. 2).

Відповідно до абзацу 1 ч. 1, ч. 4 ст. 15 Закону України „Про оренду земліВ» істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); невід'ємною частиною договору оренди є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до підписання договору оренди між ФГ „ОСОБА_4А.В» та ОСОБА_5 не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору була відсутня невід'ємна його частина, а саме, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а отже місце розташування земельної ділянки, яка є істотною умовою договору, не була встановлена.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду земліВ» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації та визнання договору оренди недійсним.

При таких обставинах, суд вважає що договір оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» , порушує права позивача та вбачає підстави для визнання його недійсним.

Згідно ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав державним реєстратором до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внаслідок вищевказаних обставин, скасуванню також підлягає державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеному 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» , яка проведена 26 жовтня 2012 року за № 122290004007427.

Згідно із ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 та ФГ „ОСОБА_4А.В» підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору по 172,05 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,57,60,88,169,212,213-215,218 ЦПК України, 11,15,203,215,792 ЦК України, 2,15,33 Закону України „Про оренду земліВ» , п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 17 жовтня 2012 р. № 1051 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 726), ст.ст. 19, 26 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , суд

вирішив:

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,5144 га, укладений 01 жовтня 2012 року між Фермерським господарством „ОСОБА_4А.В» та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеному 01 жовтня 2012 року між Фермерським господарством „ОСОБА_4А.В» та ОСОБА_2, яка проведена 26 жовтня 2012 року за № 122290004007427.

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 7.5144 га, укладений 24 квітня 2007 року між Приватним підприємством „ТавріяВ» та ОСОБА_2 , поновленим.

Зобов'язати ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством „ТавріяВ» додаткової угоди.

Стягнути з ОСОБА_2 та Фермерського господарства „ОСОБА_4А.В» , код ЄДРПОУ 33892894 на користь Приватного підприємства „ТавріяВ» , код ЄДРПОУ 32616850 витрати по сплаті судового збору по 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.) з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_6