Постанова

від 07.10.2013 по справі 826/13471/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року 08:15 № 826/13471/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 21 червня 2013 року № 0000472270 та № 0000482270.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

У судове засідання, призначене на 27.09.2013 р., представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 21.05.2013 року №1429/22-70 та наказу від 18.05.2013 року, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1., пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Унісон дизайн» (код ЄДРПОУ 34795572), ТОВ «СВН Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253), ТОВ «Транспорт-експрес» (код ЄДРПОУ 35745362), ТОВ «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249), ТОВ «Соло-25» (код ЄДРПОУ 30399950) та ТОВ «ТК «Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018), ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019), ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600), ТОВ «Айсіпі» (код ЄДРПОУ 38123927), ТОВ «Ін вест Іновейш» (код ЄДРПОУ 37727497), ТОВ «Трейдтех» (код ЄДРПОУ 38123948), ТОВ «Атлант Буд Сіті» (код ЄДРПОУ 37614994), ТОВ «Вергус» (код ЄДРПОУ 38260803), ТОВ «Аріалтрейд» (код ЄДРПОУ 37267483) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.06.2013 року №391/1-22-70-34424435, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового кодексу Україні, що призвело до: заниження податку на прибуток за перевіряємий період у загальні сумі 468468,00 грн., а саме по періодах: рік 2010 року у сумі 130000,00 грн. ( у т.ч. III кв. 2010 року у сумі - 53750,00 грн., IV кв. 2010 року у сумі 76250,00 грн.); рік 2012 року у сумі 338468,00 грн. ( а саме І кв. 2012 року у сумі - 57750,00 грн., ІІ кв. 2012 року у сумі - 61023,00 грн., ІІІ кв. 2012 року у сумі - 105245,00 грн., IV кв. 2012 року у сумі 114450,00 грн.);

пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25(27) Декларації з ПДВ) на загальну суму 377167,00 грн. а саме по періодах: у серпні 2010 р. у сумі 15000 грн.; у вересні 2010 р. у сумі 28000 грн.; у жовтні 2010р. у сумі 20000 грн.; у листопаді 2010р. у сумі 18000 грн.; у грудні 2010р. у сумі 23000 грн.; у лютому 2012р. у сумі 25000 грн.; у березні 2012р. у сумі 30000 грн.; у квітні 2012р. у сумі 30000 грн.; у вересні 2012р. у сумі 34167 грн.; у жовтні 2012р. у сумі 38000 грн.; у листопаді 2012р. у сумі 35000 грн.; у грудні 2012р. у сумі 36000 грн.; у січні 2013р. у сумі 45000 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 07.06.2013 року № 391/1-22-70-34424435, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 21 червня 2013 року № 0000472270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 468468,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 117117,00 грн.;

від 21 червня 2013 року № 0000482270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 377167,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188584,00 грн.

Доказів реалізації наданого платнику податків ст.86 Податкового кодексу України, права адміністративного оскарження рішень податкових органів, позивачем суду не подані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період, позивач мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів - ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Вергус», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Леміш Груп», які ґрунтувалися на договорах про надання послуг доступу до мережі Інтернет та з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», які ґрунтувалися на договорі про відступлення права вимоги.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти надання послуг та податкові накладні.

В той же час, в ході перевірки відповідачу надійшла інформація інших податкових та слідчих органів щодо контрагентів позивача, яка містить дані про порушення ними вимог діючого законодавства, а саме:

Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.09.2012 року №0827/2307/37267483 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріалтрейд» (код ЄДРПОУ 37267483) зафіксовано, що за результатами перевірки задекларовані ТОВ «Аріалтрейд» податкові зобов'язання зменшені до « 0». Також, задекларований податковий кредит по контрагентам-покупцям сформований неправомірно та підлягає зменшенню до « 0». В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Аріалтрейд» відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Аріалтрейд» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Актом ДПІ у Печерському районі м, Києва Державної податкової служби від 25.07.2012 року №548/22-08/37144600 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600) за період з 14.06.2010 року по 10.05.2011 р. зафіксовано, що відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, у підприємства фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідно до постанови Печерського районного суду по справі № 1-167/12 від 19 березня 2012 року, яке набрало законної сили 26.03.2012 р., гр., ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємство ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Також, відповідачем отримано постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26.03.2013 р., якою зафіксовано, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42012000000000004 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358., ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в ході якого встановлено, що на території України, рядом осіб створено ряд підприємств з ознаками фіктивності, з метою укладання фіктивних(безтоварних) правочинів, для послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду та мінімізації податкових зобов'язань. Також допитані директори ТОВ «Атлант Буд Сіті» (ОСОБА_3) та ІОВ «Трейдтех» (ОСОБА_4), які надали покази, що ніякої господарської діяльності вказаних підприємств не здійснювали, директорами виступили на прохання осіб за грошову винагороду.

Більше того, відповідачем отримано постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України в Харківській області від 25.03.2013 р., в якій зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що в результаті підробки офіційних документів ТОВ «Тікле» був незаконно та безпідставно сформований податковий кредит по ПДВ, який був використаний для мінімізації бази оподаткування по ПДВ для підприємств-контрагентів, одним з яких через ТОВ «Аріалтрейд» (код ЄДРПОУ 37267483) є підприємством ТОВ «Теремки Лан».

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти не могли приймати участь у операції з отримання послуг, оскільки вказані товариства створені з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності - здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, виписані такими контрагентами первинні документи дають підставу стверджувати про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій та їх безтоварний характер між позивачем та ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Атлант Буд Сіті», ТОВ «Аріалтрейд», ТОВ «Укртехномас-сервіс», щодо надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, істотними умовами договору про надання послуг є вид послуг, що надаються, строки їх надання та ціна.

Аналіз наявних в матеріалах справи копій договорів про надання послуг доступу до мережі Інтернет з юридичною особою, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Вергус» (від 22.06.2012 р. №1), ТОВ «Атлант Буд Сіті» (від 08.10.2012 р. № 71), ТОВ ) «Трейдтех» (від 22.06.2012 р. №1), ТОВ «Аріалтрейд» (від 27.02.2012 р. №2012-19) та договору про відступлення права вимоги укладеного з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» свідчить про те, що зазначені договори не містять істотних умов договору, зокрема, строків надання послуг та їх ціни, отже є неукладеними.

Зважаючи на те, що договори позивача з контрагентами є неукладеними, у позивача не було підстав відносити податок на додану вартість, визначений у складі ціни послуг за такими договорами до складу податкового кредиту та витрати на оплату відповідних послуг до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, незалежно від того чи визнавалися зазначені договори про надання послуг, укладені між позивачем та контрагентами, недійсними в судовому порядку, вони не спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлює врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції».

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що, як встановлено судом та вже зазначалося раніше, між позивачем та контрагентами відсутнє реальне вчинення господарських операцій, а первинні документи виписані відповідними контрагентами на виконання фактично неукладених договорів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу валових витрат витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 21 червня 2013 року № 0000472270 та № 0000482270.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки Лан» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко