Постанова

від 09.10.2013 по справі 5011-44/18929-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-44/18929-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників:

від апелянта: Картава Я.О. - представник за довіреністю № 93 від 20.09.2013 р.

від ініціюючого кредитора: Шевченко М.М. - представник за довіреністю

№ 20-09/13 від 20.09.2013 р.

від боржника: не з'явились.

ліквідатор: Томчук М.В. - посвідчення № 3316/10 від 24.05.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р.

у справі № 5011-44/18929-2012 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ПСП Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Юридична група „КА ЕНД ЕС"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р. ТОВ „Юридична група „КА ЕНД ЕС" визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано розмір вимог кредитора - ТОВ „ПСП Груп" на суму 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., призначено ліквідатором арбітражного керуючого Томчука М.В., інше. Дана постанова залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. по справі № 5011-44/18929-2012 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Юридична група „КА ЕНД ЕС" на загальну суму 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., ліквідовано банкрута - ТОВ „Юридична група „КА ЕНД ЕС", інше.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. по справі № 5011-44/18929-2012 скасувати, провадження по справі припинити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Господарський суд міста Києва прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. 52 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 36, 43 ГПК України, ст. 19 ЗУ „Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також без врахування вимог Податкового кодексу України щодо недопущення порушень інтересів держави, здійснення контролю за чим покладено на податкові органи.

Скаржник стверджує, що неплатоспроможність скаржника повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність матеріальних цінностей у платників податків, а також подання довідок банківських установ стосовно відсутності руху коштів по розрахунковим рахункам боржника протягом року, інше.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду в порядку статті 91 ГПК України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Апелянт є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2013 р.

В судове засідання 09.10.2013 р. представники боржника не з'явились, про причини неявки суду не повідомили. Про час та дату розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги, викладені в апеляційні скарзі підтримав, просив її задовольнити, провадження по справі припинити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Ліквідатор та представник ініціюючого кредитора просили суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. по справі №5011-44/18929-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування Господарським судом міста Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення статті 52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором в сумі 15 000,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ТОВ „Юридична група „КА ЕНД ЕС" утворилась внаслідок прострочення виконання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лукашевич Л.М. протесту про неоплату простого векселя серії АА 2333403. від 10.08.2012 р.

21.11.2012 р. відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві було відкрите виконавче провадження ВП № 35283962 з виконання виконавчого напису № 2675 від 13.11.2012 р., про що винесено відповідну постанову.

18.12.2012 р. відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю боржника, не виявленням майна останнього; банківські рахунки якого закриті станом на 14.12.2012 р.

Отже, факт безспірності вимог ініціюючого кредитора підтверджений протестом та виконавчим написом нотаріуса; відповідними виконавчими документами (а.с. 19-23, т.1).

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Згідно ст. ст. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як з'ясовано, боржник за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 24.12.2012 р. серії АБ № 75458371 (а.с. 24, т.1), в якому у графі "статус відомостей про юридичну особу" зазначено: відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, боржник (його керівні органи) за юридичною адресою не знаходиться.

З вищевикладеного вбачається, що відомості про відсутність ТОВ "Юридична група „КА ЕНД ЕС" за його місцезнаходженням внесені до реєстру, а отже цей факт слугує доказом відсутності боржника.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно порушив провадження у справі з підстав передбачених у ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що при зверненні до Господарського суду міста Києва про визнання ТОВ „Юридична група „КА ЕНД ЕС" банкрутом, ТОВ „ПСП ГРУП" зобов'язано було надати докази відсутності платоспроможності боржника.

Так, згідно п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Після заслуховування звіту ліквідатора суд вправі винести ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 187-222, 248-249, т.1), ліквідатор вжив всіх заходів для виявлення майна чи інших активів банкрута.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно перейшов до наступної стадії процедури банкрутства - затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та інше, про що прийняв відповідну ухвалу. Попередні дії щодо визнання боржника банкрутом були здійснені в рамках чинного законодавства України, що підтверджується відповідними постановами Київського апеляційного господарського суду (а.с. 125-129 т.1) та Вищого господарського суду України (а.с. 180-184 т.1).

Що стосується доводів скаржника про неможливість перевірки банкрута, колегія суддів зазначає, що відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника. Так як, відповідно до абз. 9 Листа ВГСУ № 05-06/520/78 від 05.02.2010 р., в силу ст. 52 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний в місячний термін з дня отримання повідомлення про визнання боржника банкрутом заявити грошові вимоги до банкрута, то державна податкова інспекція в цей термін повинна здійснити позапланову перевірку банкрута.

У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи встановлені Господарським судом міста Києва на підставі доказів у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність, обґрунтованість та підтвердженість доказами у справі передумов для затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора, інше.

За таких обставин справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. у справі № 5011-44/18929-2012 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. у справі № 5011-44/18929-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-44/18929-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 11.10.2013 року.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.