Рішення

від 14.10.2013 по справі 369/2210/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.10.2013

Справа № 369/2210/13-ц

Провадження № 2/369/1523/13

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Равлюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватне підприємство «Блокер», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 26 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07.

Відповідно до кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 700 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 25 лютого 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних.

28 лютого 2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, згідно з якою були внесені зміни до умов кредитного договору, а саме: банк збільшив розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 000 000 грн. Строк повернення кредитних коштів залишено без змін.

У зв'язку зі збільшенням розміру відновлювальної кредитної лінії до правовідносин між банком та позичальником за кредитним договором був залучений ОСОБА_1 в якості майнового поручителя за кредитним договором.

28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №22.1/36-3.1-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 263,9 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований.

Також 28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №22.1/36-3.2-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м., житловою площею 163 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано.

Всупереч умовам кредитного договору та додаткових угод до нього позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість перед банком.

Станом на 08 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором щодо сплати основної суми боргу, процентів за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасне погашення заборгованості складає 18 711 282 грн. 33 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 000 000 грн.; сума заборгованості за процентами по кредиту - 2 810 406 грн. 61 коп.; сума заборгованості за комісією по кредиту - 50 000 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 4 903 249 грн. 35 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 947 626 грн. 37 коп.

Таким чином, у банка виникло право звернути стягнення на предмети іпотеки, які були передані в іпотеку банку з метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед банком за кредитним договором та задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням.

Станом на 08 листопада 2012 року сума трьох відсотків річних від простроченої суми складає 1 149 547 грн. 11 коп. та сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості складає 1 853 954 грн. 38 коп.

Тобто, станом на 08 листопада 2012 року загальна сума заборгованості за кредитним договором з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат складає 21 714 783 грн. 82 коп.

Посилаючись на викладене вище та вимоги законодавства, позивач просив суд: звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: житловий будинок загальною площею 263,9 кв.м, житловою площею 98,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований, та звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м, житловою площею 163 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» по погашенню заборгованості за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року в розмірі 21 714 783 грн. 82 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 3 219 грн.

17 квітня 2013 року, не погоджуючись з позовом ПАТ «Родовід Банк», відповідач ОСОБА_1 звернувся до нього із зустрічним позовом, третя особа - Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії.

Вказаний зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 26 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ПП «Блокер» було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якого банк з урахуванням додаткових угод відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15 000 000 грн. строком на один рік з процентною ставкою 22% річних.

28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №22.1/36-3.1-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 263,9 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований.

Також, 28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №22.1/36-3.2-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м., житловою площею 163 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано.

16 квітня 2013 року з даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 дізнався, що ПП «Блокер» як юридичну особу припинено. Тобто, таким чином усі зобов'язання ПП «Блокер» є припиненими, в тому числі і зобов'язання за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року зі змінами та доповненнями.

Відтак, враховуючи акцесорний характеру договору іпотеки, зобов'язання за спірними договорами іпотеки від 28 лютого 2007 року теж є такими, що припинились у зв'язку із припиненням забезпеченого іпотекою основного зобов'язання.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, з наведених обставин та імперативних приписів закону випливає наявність підстав для вилучення записів про іпотеку та заборону відчуження майна, які були накладені відповідачем за зустрічним позовом у зв'язку з нотаріальним посвідченням договорів іпотеки.

Посилаючись на викладене вище та вимоги законодавства, ОСОБА_1 просив суд: визнати такими, що припинили свою дію договір іпотеки № 22.1/36-3.1-07 від 28 лютого 2007 року та договір іпотеки № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року; зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського РУЮ Київської області протягом 14 днів з моменту набрання рішення законної сили: зняти заборони щодо відчуження щодо об'єктів нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 263,9 кв.м, житловою площею 98,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований, що є предметом договору іпотеки № 22.1/36-3.1-07 від 28 лютого 2007 року (реєстровий номер 229) між сторонами у справі, та домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м, житловою площею 163 кв.м, з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано, що є предметом договору іпотеки № 22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року (реєстровий номер 230) між сторонами у справі, а також вилучити (виключити) записи з Державного реєстру іпотек та записи про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

17 квітня 2013 року у судовому засіданні до участі у справі у якості третіх осіб було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС» та ОСОБА_2.

15 травня 2013 року у судовому засіданні Реєстраційну службу Києво-Святошинського РУЮ Київської області було притягнуто до участі у справі у якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

У ході судового розгляду було встановлено, що державну реєстрацію третьої особи приватного підприємства «Блокер» було припинено, у зв'язку з чим було припинено і його участь у справі.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ПАТ «Родовід Банк» у судове засідання направив свого представника, який первісні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові, зустрічний позов не визнав, просив його залишити без задоволення.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 у судове засідання теж направив свого представника, який проти первісного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у зустрічному позові.

Відповідач за зустрічним позовом Реєстраційна служба Києво-Святошинського РУЮ Київської області свого представника в судове засідання не направила, звернулась до суду з клопотанням слухати справу у відсутність її представника, свою позицію щодо зустрічного позову суду не повідомила.

Третя особа за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, інформацію про причини своєї неявки та про свою позицію щодо позовів суду не надав.

Третя особа за первісним та зустрічним позовами ТОВ «Фінансова компанія-ФС» у судове засідання 16 травня 2013 року свого представника направляла, проте в подальші судові засідання він не з'явився, причини своєї неявки та позицію щодо позову суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 700 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 25 лютого 2008 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних.

28 лютого 2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, згідно з якою були внесені зміни до умов кредитного договору, а саме: банк збільшив розмір відновлювальної кредитної лінії до 15 000 000 грн.

У зв'язку із збільшенням розміру відновлювальної кредитної лінії до правовідносин між банком та позичальником за кредитним договором був залучений ОСОБА_1 в якості майнового поручителя за кредитним договором.

28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №22.1/36-3.1-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 263,9 кв.м., житловою площею 98,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований.

Також, 28 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №22.1/36-3.2-07, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м., житловою площею 163 кв.м., з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано.

У період з 21 лютого 2008 року по 28 вересня 2009 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» було укладено додаткові договори №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 до кредитного договору №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, у результаті чого сторони даного договору остаточно домовились, що відсоткова ставка за користування кредитом з 30 січня 2009 року складає 30 %, а остаточний строк повернення позичальником кредиту - 20 січня 2010 року.

21 лютого 2008 року, 17 червня 2008 року, 13 жовтня 2008 року, 13 січня 2009 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено нотаріально посвідчені додаткові угоди відповідно за №№ 1, 2, 3 та 4 до договорів іпотеки №22.1/36-3.1-07 та №22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року стосовно зміни відсоткової ставки за користування кредитом, вартості нерухомого майна, переданого в іпотеку, та строків повернення позичальником кредиту. Остаточно було визначено, що: вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, становить 4 596 441,50 грн., земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій цей житловий будинок розташований, - 665 158,50 грн., домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - 7 633 541,50 грн., земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташовано, - 665 158,50 грн.

Всупереч умовам кредитного договору та додаткових угод до нього позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість перед банком.

Станом на 08 листопада 2012 року заборгованість за кредитним договором щодо сплати основної суми боргу, процентів за користування кредитом, комісії та пені за несвоєчасне погашення заборгованості складає 18 711 282 грн. 33 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 000 000 грн.; сума заборгованості за процентами по кредиту - 2 810 406 грн. 61 коп.; сума заборгованості за комісією по кредиту - 50 000 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 4 903 249 грн. 35 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 947 626 грн. 37 коп.

Станом на 08 листопада 2012 року сума трьох відсотків річних від простроченої суми складає 1 149 547 грн. 11 коп. та сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості складає 1 853 954 грн. 38 коп.

А отже, станом на 08 листопада 2012 року загальна сума заборгованості за кредитним договором з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат складає 21 714 783 грн. 82 коп.

20 липня 2011 року рішенням Києво-Святошинського району Київської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії було: зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за договором іпотеки № 22.1/36-3.1-07 зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна (за реєстровими номерами 41, 42), а саме - житлового будинку загальною площею 236,9 кв.м, житловою площею 98,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій розташований сам житловий будинок, яка була накладена у зв'язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки № 22.1/36-3.1-07 від 28 лютого 2007 року (реєстровий номер 229) між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ - 14349442) та виключити (вилучити) з Державного реєстру іпотеки заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим № 4567789, контрольна сума ВГЗГ4214БА та записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим № 4568089, контрольна сума ББЕГА60Д56 та за реєстраційним № 4568032, контрольна сума ГАА72А224Д; за договором іпотеки № 22.1/36-3.2-07 зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна (за реєстровими номерами 43, 44), а саме - домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м, житловою площею 163,0 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташоване, яка була накладена у зв'язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки №22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року (реєстровий номер 230) між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ - 14349442) та виключити (вилучити) з Державного реєстру іпотеки заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим № 4568163, контрольна сума: 1227ВАГ806 та записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстровим № 4568280, контрольна сума БД747ДЕД36 та за реєстраційним № 4568326, контрольна сума 25Е18БЕ2Е5. У вказаному судовому рішенні встановлено, що ПП «Блокер» було ліквідовано, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 329652 від 11 травня 2011 року.

12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на виконання рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 20 липня 2011 року було знято заборону: за реєстраційними №№ 287, 288 з житлового будинку загальною площею 236,9 кв.м, житловою площею 98,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, на якій розташований сам житловий будинок; за реєстраційними №№ 289, 290 з домоволодіння загальною площею 419,4 кв.м, житловою площею 163,0 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, на якій це домоволодіння розташоване.

06 листопада 2011 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в розмірі 950 000 грн. домоволодіння з надвірними будівлями, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, кадастровий номер 3222480400:05:001:0266, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1518 га, було передано в іпотеку. У зв'язку з нотаріальним посвідченням даного договору іпотеки за реєстраційними №№ 1390, 1391 накладено заборони відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

07 листопада 2011 року ОСОБА_1 виступив майновим поручителем ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» (код ЄДРПОУ 36853376) за кредитним договором № К11-10-1 від 31 жовтня 2011 року, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія-ФС» (код ЄДРПОУ 36413247) та в якості забезпечення виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань було передано в іпотеку домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222480400:05:001:0267, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,1518 га. У зв'язку з нотаріальним посвідченням даного договору іпотеки за реєстраційними №№ 5022, 5023 накладено заборони відчуження вищезазначеного нерухомого майна.

З огляду на витяг з Інтернет-версії Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 грудня 2012 року до даного реєстру 22 листопада 2012 року було внесено рішення засновників (учасників) приватного підприємства «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, щодо його припинення, яке пов'язано з реорганізацією.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 квітня 2013 року приватне підприємство «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, припинено.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16 червня 2013 року приватне підприємство «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, припинено 07 лютого 2013 року за рішенням засновників.

Зважаючи на лист державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 04 червня 2013 року, адресований Апеляційному суду м. Києва на запит Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2013 року, державну реєстрація ПП «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, припинено в результаті реорганізації шляхом перетворення в ПАТ «Блокер». Станом на 29 травня 2013 року в ЄДРПОУ відсутня інформація про реєстрацію ПАТ «Блокер», код ЄДРПОУ 32527001, створеного в результаті реорганізації шляхом перетворення.

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Зважаючи на ч.ч. 2, 3 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

З огляду на ч.ч. 1,2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи-заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України передбачено, що право застави припиняється, в тому числі, і у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 609 ЦК України Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України проголошено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зважаючи на ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зважаючи на зміст ч.ч. 5-7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зважаючи на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Зважаючи на позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вище перелічені правові норми в розрізі наданих суду матеріалів, суд приходить до наступних висновків.

Оскільки ПП «Блокер» припинило своє існування відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України, при чому по суті без правонаступника, так як не було проведено державну реєстрацію ПАТ «Блокер», у зв'язку з чим в силу ч. 4 ст. 87 ЦК України не можна вважати, що воно існує, згідно зі ст. 609 ЦК України припинили своє існування всі зобов'язання ПП «Блокер», в тому числі і за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року, укладеним з позивачем за первісним позовом.

У результаті припинення зобов'язання ПП «Блокер» за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26 лютого 2007 року з огляду на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» припинилися і зобов'язання ОСОБА_1 за спірними договорами іпотеки від 28 лютого 2007 року.

Зазначене підтверджується і висновками, викладеними у рішенні Києво-Святошинського району Київської області від 20 липня 2011 року. До того ж, на час вирішення даного спору за вказаним рішенням Києво-Святошинського району Київської області, яке було виконано, вже скасовано всі заборони, накладені у зв'язку з укладанням спірних договорів іпотеки від 28 лютого 2007 року, а об'єкти нерухомого майна, які були предметами іпотеки за цими правочинами, були передані в іпотеку ТОВ «Фінансова компанія-ФС» та ОСОБА_2 Останні договори іпотеки діють, у законному порядку не визнані недійсними або нікчемними, не розірвані, не змінені та не припиненні.

З огляду на викладене вище, незважаючи на наявність у ПП «Блокер» перед ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором, забезпеченим іпотекою за спірними правочинами, у суду відсутні підстави для задоволення первісних вимог ПАТ «Родовід Банк» про звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки №22.1/36-3.1-07 та №22.1/36-3.2-07 від 28 лютого 2007 року, так як зобов'язання за даними правочинами припинились, відсутня обов'язкова державна реєстрація обтяжень, які випливають із зазначених договорів іпотеки, а предмети іпотеки вже передані в іпотеку іншим особам.

Водночас, статтею 16 ЦК України та вимогами іншого законодавства України не передбачено такого способу захисту порушених, невизнаних або оспорених прав, як визнання в судовому порядку договорів іпотеки такими, що припинили свою дію. Не передбачає такого способу припинення договорів й укладені між позивачем та відповідачем за первісним позовом самі спірні договори іпотеки від 28 лютого 2007 року.

Отже, зазначені вище договори іпотеки припинили свою дію в силу закону, а точніше на підставі п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, а тому додаткове визнання судом цих правочинів такими, що припинили свою дію, не потрібне. До того ж, з огляду на відсутність у законодавстві України обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту, зустрічні позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області протягом 14 днів з моменту набрання рішення законної сили зняти заборони щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, переданого в іпотеку, а також вилучити (виключити) записи з Державного реєстру іпотек та записи про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, то суд визнає їх передчасними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався до Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області з проханням вчинити такі дії, проте йому було відмовлено.

До того ж, як вже було згадано, рішенням Києво-Святошинського району Київської області від 20 липня 2011 року вже було зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який на той час був уповноважений вчиняти такі дії, зняти заборони щодо відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку позивачу за первісним позовом, та виключити (вилучити) з Державного реєстру іпотеки заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи. 12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вказане рішення було виконано.

Отже, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, з огляду на положення ст. 213 ЦПК України, суд вважає за необхідне первісний та зустрічний позови залишити без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням рекомендацій, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, а також відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 3, 14-16, 87, 104, 108, 321, 328, 526, 527, 554, 572, 575, 589, 590, 593, 609, 610, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 7, 17, 18, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» , керуючись ст.ст. 3, 4, 14, 10, 14, 15, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія-ФС», ОСОБА_2, про визнання договорів припиненими та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя: А.Я.Волчко