Постанова

від 07.10.2013 по справі 826/11426/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2013 року                      справа № 826/11426/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві Системи» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 №0001982240, №0002002240, №0001972240 та №0001992240 О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И: ТОВ «Сталеві Системи» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 №0001982240, №0002002240, №0001972240 та №0001992240. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4901,00грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 16353,00грн.; п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1262,00грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів на суму 8266,00грн.   Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати винесені податкові повідомлення-рішення. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення норм Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд В С Т А Н О В И В: ТОВ «Сталеві системи» зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією м.Києва. Свідоцтво про державну реєстрацію від 21.07.1992 №10711070005003022. Взято на податковий облік 21.07.1992 ДПІ у Подільському районі м.Києва за №7.      ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС на підставі наказу від 11.01.2013 №55, направлення від 11.01.2013 №47 та постанови від 13.09.2012 старшого слідчого СВ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС за матеріалам кримінальної справи             №75-12-05-209 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Сталеві системи»  з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «МХ-Фенікс» (код 37311249) за період з 01.04.2011 по 31.12.2011. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 23.01.2013 №280/22-409/19120117, яким встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, пп.138.5 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4901,00грн. в т.ч. по періодах: ІІ-ІІІ квартал 2011 року у сумі 3450,00грн. (ІІІ квартал 2011 року у сумі 3450,00грн.), ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 4901,00грн. (ІV квартал 2011 року у сумі 1451,00грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 16353,00грн. в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в розмірі 16353,00грн.; п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1262,00грн. у т.ч. за серпень 2011 року в розмірі 1072,00грн., вересень 2011 року в розмірі 16353,00грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів на суму 8266,00грн. в т.ч. по періодах за квітень 2011 року в розмірі 8266,00грн. Перевірка проводилась згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якою передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сталеві Системи» у 2011 році здійснювало операції щодо закупівлі рулонів металу у ТОВ «МХ-Фенікс». Договір між товариства не укладався.      ТОВ «Сталеві Системи» виписано рахунок фактуру від 27.04.2012 №СФ-0000129 на адресу ТОВ «МХ-Фенікс», номенклатуру товару: Рулон 0.70*1000 (оцинкований) в кількості 7,6 тонн на загальну суму 69160,00грн., в т.ч. ПДВ 11526,67грн. ТОВ «МХ-Фенікс» виписано на адресу ТОВ «Сталеві Системи» видаткову накладну від 12.05.2011 №РН-076, номенклатура товару: Рулон 0.70*1000 (оцинкований) в кількості 2,23 тонн на загальну суму 19624,00грн., в т.ч. ПДВ 3270,67грн. ТОВ «МХ-Фенікс» виписано на адресу ТОВ «Сталеві Системи» видаткову накладну від 19.08.2011 №РН-049, номенклатура товару: Рулон 0.70*1000 (оцинкований) в кількості 1,978 тонн на загальну суму 18000,00грн., в т.ч. ПДВ 3000,00грн.     ТОВ «Сталеві Системи» виписано рахунок фактуру від 19.08.2011 №СФ-000257 на адресу ТОВ «МХ-Фенікс», номенклатура товару: Рулон 0.70*1000 (оцинкований) в кількості 0,83 тонн на загальну суму 7571,00грн., в т.ч. ПДВ 1261,83грн. ТОВ «МХ-Фенікс» виписано на адресу ТОВ «Сталеві Системи» видаткову накладну від 19.08.2011 №РН-077, номенклатура товару: Рулон 0.70*1000 (оцинкований) в кількості 0,83 тонн на загальну суму 7571,00грн., в т.ч. ПДВ 1261,83грн. На думку представника позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит. Представником відповідача зазначено, що на адресу податкового органу надійшла постанова слідчого СВ Маріупольської ОДПС Донецької області ДПС від 13.09.2012 про проведення позапланової перевірки винесеної в рамках кримінальної справи №75-12-05-209, яка порушена відносно невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину,  передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. В постанові слідчого зазначено, що проведеним досудовим слідством встановлено, що 14.10.2010 невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності з надання послуг переказу грошових коштів з безготівкових в готівкову форму і виведення їх у тіньовий оборот, а також надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на прибуток суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, на території м.Маріуполя і Донецької області, діючи умисно, створили суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «МХ-Фенікс» (місце реєстрації: м.Київ, Святошинський район, вул.Обухівська, 135, оф.25, код ЄДРПОУ 37311249) та відкрито розрахункові рахунки в ПАТ «Банк Форум» м.Маріуполя, і передали право здійснення організаційно-розпорядчих обов'язків посадовим особам ТОВ «Гарда Мет». Також, в ході досудового слідства встановлено, що вказані невстановлені особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати законну підприємницьку діяльність, з прикриття незаконної діяльності, використовуючи при цьому реквізити та банківські рахунки підприємств, систематично здійснювали незаконну діяльність, а саме: отримували від різних СПД «вигодонабувачів» реального сектору економіки на розрахункові рахунки ТОВ «ТВК «Метал-Сінтез», ТОВ «ТВК «Метал-Сервіс», ТОВ «Сфера-Альянс», ТОВ «МХ-Фенікс», ТОВ «МХ-Престиж», ПП «Інтеллком», ПП «Аскона плюс С», ПП «ПКФ Абсолют», грошові кошти в безготівковій формі під виглядом оплати за поставлені товари, виконані роботи на надані послуги фактично їх не здійснюючи. Досудовим слідством також встановлено, що на протязі 2009 – 2011 років із СПД, створеними та придбаними вищезазначеними невстановленими особами мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Сталеві Системи».   Податковий орган вважає, що оскільки ТОВ «МХ-Фенікс» є основним постачальником позивача, укладений між ними правочин не спрямований на реальне настання наслідків, отже, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за перевіряє мий період податкові накладні з реквізитами контрагента-постачальника ТОВ «МХ-Фенікс». Оцінюючи подані сторонами докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановленні, зімну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання.    Згідно ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ). За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України). Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака – специфічна мета – порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника – фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочину з цього приводу навіть не опитувались. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються. На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін. Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10, в якому зазначено, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно пп. а  п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п.201.10 ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (надалі по тексту - Закон). Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону). Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідно до п.6.2 зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Як вбачається з акту перевірки позивача, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за усним договором з контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані документи, а також не зазначав про невідповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства. Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, договір не визнано недійсним в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту. Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на постанову слідчого СВ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС, як на докази недійсності чи нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «МХ-Фенікс», оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання усного договору недійсним. Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Стосовно вимог про визнання протиправним та скасування Акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сталеві системи» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «МХ-Фенікс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, суд зазначає наступне. Суд неодноразово звертав увагу позивача на те, що обрання способу захисту порушеного права у формі визнання протиправними дій по призначенню та проведенню перевірки за умови фактично проведеного контрольного захисту є неналежним способом захисту порушеного права, втім представник позивача наполягав саме на задоволенні визначених адміністративним позовом вимог. За таких обставин, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами КАС України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту. Згідно абз.1 п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Відповідно до змісту п.3 р.I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Зважаючи на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б в сукупності підтверджували той факт, що спірні дії посадових осіб податкового органу щодо призначення та проведення перевірки впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації, а іншого позивачем не обґрунтовано та не доведено. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень прав або законних інтересів ТОВ «Сталеві системи» внаслідок вчинення посадовими особами ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС дій щодо призначення та проведення перевірки, за результатами якої складено Акт від 23.01.2013 №280/22-409/19120117. Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Сталеві системи» про визнання протиправним та скасування Акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сталеві системи» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «МХ-Фенікс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Сталеві системи» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.            Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                             П О С Т А Н О В И В: позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві Системи» задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 28.03.2013 №0001982240, від 28.03.2013 №0002002240, від 28.03.2013 №0001972240, №28.03.2013 №0001992240. В решті позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                      Н.М. Клименчук