Рішення

від 07.10.2013 по справі 911/3592/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 911/3592/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванасінняпром», с. Ялосовецьке, Хорольський район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство», с. Розважів, Іванківський район

про стягнення 78293,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоров Я.М. - предст., дов. № 18 від 01.07.2013р.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаванасінняпром» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (відповідач) про стягнення 78 293,09 грн. заборгованості, в тому числі: основна заборгованість - 56 550,00 грн., 15% річних за користування товарним кредитом - 12 038,18 грн., пеню - 3 343,42 грн., штраф - 5 655,00 грн., 3% річних за весь час прострочення - 706,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за Договором від 20.06.2013р. № ВПВ 20/06/13-05 про відступлення права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванасінняпром» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» щодо сплати заборгованості, 15% річних за користування товарним кредитом, пені, штрафу та 3% річних, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки насіння на умовах товарного кредиту №ПСГП-0007 від 19.01.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство».

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.13р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 07.10.13р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0724100013027, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Однак на адресу суду відповідач надіслав телеграму, у якій просив відкласти розгляд справи, обґрунтувавши подане клопотання неможливістю представника відповідача бути присутнім на даному судовому засіданні .

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів, що представник відповідача, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

07.10.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

19.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» (Постачальник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» (Покупець) Договір поставки насіння на умовах товарного кредиту № ПСГП-0007.

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських культур урожаю 2011 року (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в сумі, строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно із п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару та загальна вартість Товару, строк та базис поставки Товару, а також інші умови, визначаються Сторонами в Додатках - Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору Товар поставляється на умовах відстрочення платежу строком на дванадцять місяців, що обліковується з моменту передачі Товару.

Умовами п.п. 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити Товар Покупцеві протягом трьох робочих днів з моменту подання Покупцем заявки на відвантаження товару, а Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар в строк, вказаний в п. 2.1. даного Договору на підставі виставленою Постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Додатку (Специфікації) № 1 від 19.01.2012 року Постачальник поставив та передав у власність Відповідачу Товар на загальну суму 56 550,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №528 від 11.04.2012 року на суму 56 550,00 гривень.

Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

Проте, в порушення умов договору, відповідач належним чином та у встановлені договором строки, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 56 550,00 грн.

ТОВ «Торгова Аграрна Компанія» (Первісний кредитор за Договором) відступило право вимоги за Договором поставки насіння на умовах товарного кредиту №ПСГП-0007 від 19.01.2012р. ТОВ «Полтаванасінняпром» (Новому кредитору за Договором) згідно укладеного Договору про відступлення права вимоги №ВПВ 20/06/13-05 від 20.06.2013р., про що було повідомлено відповідача (Боржника за Договором) повідомленням про відступлення права вимоги від 20.06.2013 року, отриманим ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство» 29.06.2013 року.

Пунктом 1.2 даного Договору передбачено, що Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, в тому числі і стягнення відсотків за користування товарним кредитом передбачених Договором, інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми та штрафних санкцій, передбачених Основним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити Товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Крім того, ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов 'язує Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також, згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України - Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в судове засідання не з'явився та в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за Договором поставки насіння на умовах товарного кредиту №ПСГП-0007 від 19.01.2012р., проте позивачем до матеріалів справи було надано копію листа, у якому відповідач визнав наявну у нього заборгованість перед позивачем та запропонував розглянути проект мирової угоди, яка теж була залучена до матеріалів справи.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» заборгованості в розмірі 56 550,00 грн. грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Згідно п. 2.5 Договору № ПСГП-0007 за право користування товарним кредитом за цим Договором Покупець сплачує відсотки, що розраховуються за кожен день відстрочення з моменту поставки товару до дати фактичної оплати, підтвердженою банківською випискою Постачальника, із розрахунку 15% річних (для розрахунку приймається фактична кількість календарних днів у році - 365 днів).

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №42/252 від 30.05.2011р.

Суд здійснивши власний розрахунок 15% річних, що були нараховані позивачем за право користування товарним кредитом з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, прийшов до висновку, що сума нарахованих 15% річних у розмірі 12 038,18 обрахована позивачем арифметично вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути пеню в розмірі 3 343,42 грн.

Згідно п. 7.2. Договору № ПСГП-0007 Покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості Товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 3 343,42 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу в порядку п. 7.2 Договору.

Даним пунктом передбачено, що якщо порушення умов оплати, відповідно до Договору, буде перевищувати 3 банківські дні, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10%.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 5 656 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 706,49 грн. 3 % річних.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, встановив, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі, заявленому позивачем - 706,49 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро-промислове підприємство» заборгованості за договором № ПСГП-0007 від 19.01.2012р. поставки насіння на умовах товарного кредиту підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 56 550, 00 грн. основного боргу, 15% річних за користування товарним кредитом - 12 038,18 грн., пеню - 3 343,42 грн., штраф - 5 655,00 грн., 3% річних за весь час прострочення - 706,49 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агро промислове підприємство» (07241, Київська область, Іванківський район, с. Розважів, вул. Іванківська, буд. 9, код ЄДРПОУ 03755495, п/р 26004180162 в АТ Райффайзен Банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаванасінняпром» (37862, Полтавська область, Хорольський район, с. Ялосовецьке, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 36814253) загальну суму боргу, яка становить 78 293 (сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 09 коп., в тому числі: основна заборгованість - 56 550 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 15% річних за користування товарним кредитом - 12 038 (дванадцять тисяч тридцять вісім) грн. 18 коп., пеню - 3 343 (три тисячі триста сорок три) грн. 42 коп., штраф - 5 655 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., 3% річних за весь час прострочення - 706 (сімсот шість) грн. 49 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 20 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 14. 10.2013р.

Суддя Щоткін О.В.