Постанова

від 21.01.2014 по справі 911/3592/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 911/3592/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Богонос В.А. - дов. №5 від 09.01.2014р.

від відповідача Комлик В.В. - дов. б/н від 21.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Розважівське агропромислове підприємство»

на рішення

господарського суду Київської області

від 07.10.2013р. (суддя Щоткін О.В.)

у справі №911/3592/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Полтаванасінняпром»

(далі - ТОВ «Полтаванасінняпром»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Розважівське агропромислове підприємство»

(далі - ТОВ «Розважівське агропромислове

підприємство»)

про стягнення 78 293,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2013р. у справі №911/3592/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» на користь ТОВ «Полтаванасінняпром» загальну суму боргу, яка становить 78 293,09 грн., в тому числі: основна заборгованість - 56 550,00 грн., 15% річних за користування товарним кредитом - 12 038,18 грн., пеня - 3 343,42 грн., штраф - 5 655,00 грн., 3% річних за весь час прострочення - 706,49 грн. та 1 720,20 грн. судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та не вжито заходів щодо забезпечення відповідачу рівних з позивачем процесуальних прав. Крім того, на думку апелянта, перевірка розрахунку позивача 15% річних, які нараховано позивачем за право користування товарним кредитом, пені, 3% річних здійснена місцевим судом неналежним чином, а перевірки суми штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу взагалі не здійснювалось тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, зазначивши, що рішення в частині стягнення основної заборгованості та штрафу не оскаржує, натомість заперечує законність рішення в частині стягнення 15% річних за користування товарним кредитом, пені та 3% річних, тому просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 15% річних за користування товарним кредитом в сумі 12 014,94 грн., пеню в сумі 3 320,18 грн. та 3% річних в сумі 701,84 грн.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «Полтаванасінняпром» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» про стягнення 78 293,09 грн. заборгованості, з яких: основна заборгованість - 56 550,00 грн., 15% річних за користування товарним кредитом - 12 038,18 грн., пеня - 3 343,42 грн., штраф - 5 655,00 грн., 3% річних за весь час прострочення - 706,49 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за договором від 20.06.2013р. №ВПВ 20/06/13-05 про відступлення права вимоги, до ТОВ «Полтаванасінняпром» перейшло право вимоги до ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» щодо сплати заборгованості, 15% річних за користування товарним кредитом, пені, штрафу та 3% річних, яка виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки насіння на умовах товарного кредиту №ПСГП-0007 від 19.01.2012р. (далі - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» та ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, дійшов висновку про обґрунтованість позову, відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що за умовами Договору позивач поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 56 550,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №528 від 11.04.2012р. на цю суму, проте, в порушення Договору відповідач належним чином не розрахувався за поставлений товар, в зв'язку з цим у нього утворилась заборгованість в розмірі 56 550,00 грн. Крім цього, здійснивши власний розрахунок 15% річних, що були нараховані позивачем за право користування товарним кредитом, пені, штрафу та 3% річних, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума нарахованих 15% річних в розмірі 12 038,18 грн., пені в розмірі 3 343,42 грн., штрафу в розмірі 5 655,00 грн. та 3% річних в розмірі 706,49 грн. обраховані позивачем арифметично вірно й підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, 19.01.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Аграрна Компанія» (постачальником) укладено з ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» (покупцем) Договір, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур урожаю 2011 року (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в сумі, строки та на умовах, визначених Договором.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ч.1 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до п.2.1. Договору товар поставляється на умовах відстрочення платежу строком на дванадцять місяців, що обліковується з моменту передачі Товару.

Положеннями п.п.3.1 та 3.3 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом трьох робочих днів з моменту подання покупцем заявки на відвантаження товару, а покупець - провести оплату цього товару у визначений п.2.1. Договору строк на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Як видно з матеріалів справи, на виконання Договору постачальник поставив та передав у власність відповідача товар на загальну суму 56 550,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №528 від 11.04.2012р. на суму 56 550,00 грн., проте відповідач належним чином та у встановлені Договором строки за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим має заборгованість на згадану суму.

На підставі договору від 20.06.2013р. №ВПВ 20/06/13-05 про відступлення права вимоги, право вимоги за Договором перейшло до ТОВ «Полтаванасінняпром», про що відповідача повідомлено.

Положеннями ст.ст. 514, 516 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати на підставі ст.193 ГК України господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не надано суду доказів оплати заборгованості в сумі 56 550,00 грн. за Договором й такої не спростовано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» заборгованості в розмірі 56 550,00 грн. грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими й такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.5 Договору за право користування товарним кредитом за Договором покупець сплачує відсотки, які розраховуються за кожен день відстрочення з моменту поставки товару до дати фактичної оплати, підтвердженою банківською випискою постачальника, із розрахунку 15% річних (для розрахунку приймається фактична кількість календарних днів у році - 365 днів).

З огляду на те, що право передбачити Договором обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні проданого в кредит товару, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам приписами ч.5 ст.694 ЦК України, яка регулює пов'язані з продажем товару в кредит правовідносинами. Одночасно це узгоджується із встановленою ст.627 ЦК України свободою договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що сума нарахованих 15% річних в розмірі 12 038,18 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк ( ст.612 ЦК України).

Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу (п.7.2. Договору).

З огляду на приписи чинного законодавства й умови Договору заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 3 343,42 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 706,49 грн. ґрунтується на законі, а їх розрахунок є арифметично вірним, місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розважівське агропромислове підприємство» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 07.10.2013р. у справі №911/3592/13 - без змін.

Матеріали справи №911/3592/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун