Рішення

від 07.10.2013 по справі 911/3088/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 911/3088/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: Головіна О.І. (довіреність № 010-01/6986 від 31.08.2012 р.)

від відповідача: Коровяковська Т.В. (довіреність № 05/08/13 від 05.08.2013 р.)

від третьої особи: Лев Р.В. (довіреність № б/н від 07.10.2013 р.)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач, АТ «Укрексімбанк») звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта» (далі - третя особа) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2013 р. за вказаною позовною заявою було порушено провадження у даній справі.

Позовні вимоги банку обґрунтовані тим, що між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Київ Нафта» 16.02.2009 р. був укладений кредитний договір № 3025, за умовами якого АКБ «Трансбанк» надає ТОВ «Київ Нафта» кредит у сумі 20000000,00 грн. на строк до 15.02.2011 р., а позичальник зобов'язується повернути кредит, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 30% річних, а з 01.03.2011 р. - в розмірі 0,1% річних до дня остаточного погашення кредиту; сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі - пеню за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, та/або за несвоєчасне погашення кредиту.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Київ Нафта» за кредитним договором між АКБ «Трансбанк» та позичальником були укладені договори іпотеки від 16.02.2009 р., за умовами яких ТОВ «Київ Нафта» було передано в іпотеку комплекс, першу чергу виробничо-складської бази, реєстраційний номер: 16691456, яка складається з приміщення зав. базою літ. А-1 загальною площею 12,70 кв.м, приміщення для охорони літ. А загальною площею 12,00 кв.м, криниця літ. К, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, а також земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нафтобази.

08.05.2009 р. між АКБ «Трансбанк» та АТ «Укрексімбанк» був укладений договір відступлення прав за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р., а 22.06.2009 р. - договори відступлення прав за вказаними іпотечними договорами.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «Київ Нафта» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, АТ «Укрексімбанк» зверталось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмети іпотеки. 29.04.2010 р. господарським судом м. Києва у справі № 25/23 було прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Київ Нафта» на користь АТ «Укрексімбанк» грошових коштів в розмірі 14513258,11 грн. та судових витрат в сумі 25736,00 грн.; в іншій частині позову було відмовлено.

Зважаючи, що позичальник не усунув порушення своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 р., заборгованість за кредитним договором на даний час залишається непогашеною, кредитний договір не припинив своєї дії, договори іпотеки від 16.02.2009 р. не втратили своєї чинності, ПАТ «Укрексімбанк», на переконання позивача, вправі задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами, у звязку з чим позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Київ Нафта» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. в сумі 20917821,55 грн. яка складається із заборгованості за кредитом - 11000000,00 грн., процентів за користування кредитом - 6758650,68 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1745082,19 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 1414088,68 грн., звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 16.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 394, а саме: комплекс, перша черга виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16691456, та належить на праві власності ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2009 р. у справі № 2-2450/09, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Окрім того, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Київ Нафта» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. в сумі 20917821,55 грн. яка складається із заборгованості за кредитом - 11000000,00 грн., процентів за користування кредитом - 6758650,68 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1745082,19 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 1414088,68 грн., звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 16.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 396, а саме: земельна ділянка площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нафтобази, яка знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, та належить на праві власності ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 026621, виданого 14.10.2010 р. Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 19.10.2009 р. № 2-2451/09, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

04.09.2013 р. позивачем були подані до господарського суду письмові пояснення б/н від 04.09.2013 р. щодо визначення початкової ціни предметів іпотеки для їх подальшої реалізації.

До господарського суду Київської області 07.10.2013 р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову № 040-02/7115 від 04.10.2013 р., яку залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, банк, зокрема, посилається на те, що АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержатель не надавало свою згоду на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки за договорами іпотеки від 16.02.2009 р., що є обов'язковою умовою відчуження предметів іпотеки в силу вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку», передбаченою також п.п. 1.6.1, 2.3.2, 2.4.2 договорів іпотеки від 16.02.2009 р.

Однак, ТОВ «Київ Нафта», не зважаючи на те, що предмети іпотеки перебувають під забороною відчуження та не можуть бути відчужені без згоди позивача, вирішило передати їх як свою частку до статутного капіталу створеного ним ТОВ «Нафтаінвест 2009». Крім того, було змінено юридичну адресу ТОВ «Київ Нафта» з м. Київ, вул. Піроговського, 19, корп. 8, кв. 7, на м. Запоріжжя, просп. Леніна, 93, а згодом застосовано процедуру банкрутства ТОВ «Київ Нафта», яка триває дотепер.

З огляду на викладене, на думку позивача, існують достатньо обгрунтовані припущення вважати, що нерухоме майно, на яке позивач просить звернути стягнення, може бути відчужене відповідачем на користь третіх осіб з метою уникнення стягнення з нього кредитної заборгованості за рахунок заставного майна, і таким чином, у разі задоволення позову, це не тільки ускладнить, а й взагалі зробить неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, і, як наслідок, потягне за собою понесення позивачем значних збитків.

У звязку із зазначеним позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на належне відповідачеві нерухоме майно, а саме: комплекс, першу чергу виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16691456, та земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нафтобази, яка знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада; заборонити відповідачеві вчиняти відносно вказаного нерухомого майна будь-які дії, спрямовані на його відчуження у будь-якій спосіб (в тому числі укладати правочини, які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження чи іншого переходу прав на зазначене майно), а також дії, направлені на реконструкцію або знищення комплексу, першої черги виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16691456; заборонити реєстраційній службі Васильківського міськрайонного управління юстиції здійснювати будь-які дії щодо реєстрації права власності на вказане вище нерухоме майно.

Слід зазначити, що позивачем при поданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України на підтвердження намірів саме відповідача - ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» вчинити будь-які дії щодо відчуження майна, за зверненням стягнення на яке звернувся з позовом у даній справі банк, та, відповідно, потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення саме з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

До господарського суду Київської області 07.10.2013 р. ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» подано клопотання б/н від 07.10.2013 р. про призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Як зазначено у клопотанні, оскільки ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» не брало на себе жодних зобов'язань щодо належного виконання ТОВ «Київ Нафта» умов кредитного договору та не зобов'язувалося нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання ТОВ «Київ Нафта» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та не укладало жодних правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Київ Нафта», то у відповідача відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які дали б можливість надати суду контррозрахунок заборгованості ТОВ «Київ Нафта».

Як наголошує відповідач, оскільки на підставі наданих банком розрахунків неможливо встановити дійсний обсяг заборгованості та з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, необхідним є призначення судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої слід поставити запитання, чи вірно зроблено нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) та відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р., укладеним між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Київ Нафта».

Згідно з приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Між тим, як зазначено у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та призначення у справі зазначеної судово-бухгалтерської експертизи.

До господарського суду Київської області 07.10.2013 р. ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» було подано відзив на позовну заяву б/н від 07.10.2013 р., за змістом якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на таке.

Підставою для звернення банку до суду з позовом у даній справі стала заборгованість ТОВ «Київ Нафта» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 16.02.2009 р. та договором про відступлення прав за кредитним договором від 08.05.2009 р. Тобто, боржником по основному зобов'язанню є ТОВ «Київ Нафта». Предметом у даній справі є вимога банку до ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Київ Нафта» за кредитним договором та договором про відступлення прав за кредитним договором в сумі 20917821,55 грн., звернути стягнення на майно, що належить на праві власності ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Однак, у матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р., яким з ТОВ «Київ Нафта» на користь ПАТ «Укрексімбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором та договором про відступлення прав за кредитним договором в розмірі 14513258,11 грн. При цьому, згідно з вимогами ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний особисто виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. На думку відповідача, з аналізу норм статті 543 ЦК України вбачається, що кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від боржника, має право вимагати від інших солідарних боржників саме недоотримане за основним зобов'язанням.

Таким чином, на думку відповідача, звернення стягнення на предмет іпотеки є правом банку одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна лише при умові, якщо боржником по основному зобов'язанню, в даному випадку - ТОВ «Київ Нафта», не буде виконано забезпеченого іпотекою зобов'язання. Наявність же судового рішення про стягнення з ТОВ «Київ Нафта» кредитної заборгованості надає ПАТ «Укрексімбанк» можливість задовольнити свої вимоги шляхом примусового виконання такого рішення органами державної виконавчої служби.

Крім того, в провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа про визнання ТОВ «Київ Нафта» банкрутом, відповідно до постанови якого від 05.07.2011 р. ТОВ «Київ Нафта» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В ході провадження справи про визнання банкрутом ТОВ «Київ Нафта», ліквідатором боржника складено та подано до суду реєстр кредиторів, до складу яких включено вимоги ПАТ «Укрексімбанк» з вимогами до боржника ТОВ «Київ Нафта» на суму 20917821,55 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виявлені в процедурі банкрутства ТОВ «Київ Нафта» активи та кошти боржника будуть спрямовані на задоволення вимог кредиторів, у тому числі і вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на суму 20917821,55 грн., наявність яких є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в даній справі.

Також відповідач зазначав, що враховуючи вимоги ст. 543 ЦК України, доказів того, який саме розмір заборгованості підлягає стягненню за рахунок майна, як недоотримане від боржника по основному зобов'язанню - ТОВ «Київ Нафта», ПАТ «Укрексімбанк» не надано, відтак, позовні вимоги ПАТ «Укрексімбанк» до ТОВ «ПОБУТРГМБУДМАТЕРІАЛИ» у даній справі, на переконання останнього, є необгрунтованими та передчасними, оскільки лише після вчинення ліквідатором в ході ліквідаційної процедури у справі про визнання банкрутом ТОВ «Київ Нафта» всіх передбачених законом про банкрутство дій, на думку відповідача, можливо встановити розмір недоотриманої від боржника по основному зобов'язанню заборгованості, яка підлягає стягненню за рахунок іпотечного майна.

Також відповідач зауважував, що ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» набуло права власності на спірне майно на підставі рішення суду, а нормами чинного законодавства не передбачено, що для постановлення рішення суду про визнання права власності на майно необхідною є згода іпотекодержателя. Відтак, на відповідача не поширюється, на його переконання, дія ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представником третьої особи було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії ліквідаційного балансу ТОВ «Київ Нафта», копії реєстру вимог кредиторів та клопотання від 27.09.2013 р. у справі господарського суду Запорізької області № 23/49/13 про банкрутство ТОВ «Київ Нафта», копії доповнення до звіту ліквідатора від 27.09.2013 р. та копії витягу з ЄДР на ТОВ «Київ Нафта», яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із вказаним клопотанням третьої особи та долученням до матеріалів справи документів, що стосуються справи про банкрутство третьої особи, яка розглядається господарським судом Запорізької області, яке залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи господарського суду Запорізької області № 23/49/13 про банкрутство третьої особи. Водночас представником третьої особи щодо подання відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі заявлено про доцільність відкладення розгляду даної справи, про що клопоче представник третьої особи.

Як зазначено у клопотанні відповідача про зупинення провадження, звернення стягнення на предмет іпотеки є правом банку одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна лише при умові, якщо боржником ТОВ «Київ Нафта» не буде виконано забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа про визнання ТОВ «Київ Нафта» банкрутом, відповідно до постанови суду від 05.07.2011 р. ТОВ «Київ Нафта» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором боржника складено реєстр кредиторів, який подано до господарського суду Запорізької області для затвердження. До вказаного реєстру кредиторів ліквідатором включено вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ТОВ «Київ Нафта», які виникли на підставі кредитного договору від 16.02.2009 р. та договору про відступлення прав за кредитним договором від 08.05.2009 р. в сумі 20917821,55 грн. Звіт ліквідатора з даними про розміри погашених вимог кредиторів призначено до розгляду на 28 жовтня 2013 року.

Таким чином, постановлення рішення по даній справі, за відсутності беззаперечних доказів розміру недоотриманої від ТОВ «Київ Нафта» заборгованості, призведе до подвійного стягнення за одним і тим же зобов'язанням, за рахунок виявлених в процедурі банкрутства активів ТОВ «Київ Нафта» на суму 20917821,55 грн. та майна, що належить ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», в рахунок погашення заборгованості в розмірі 20917821,55 грн.

З урахуванням викладеного відповідач просив суд, на підставі приписів ст. 79 ГПК України, провадження у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 23/49/13 про визнання банкрутом ТОВ «Київ Нафта».

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з приписами ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України факту неможливості розгляду та вирішення даної справи у зв'язку із розглядом господарським судом Запорізької області справи № 23/49/13 про банкрутство третьої особи, підстави для зупинення провадження у даній справі № 911/3088/13 є відсутніми.

З аналогічних мотивів залишено без задоволення і клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду даної справи до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 23/49/13 про банкрутство третьої особи.

Водночас судом було враховано, що за приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін та предмет спору, з урахуванням приписів процесуального закону, зокрема, ст. 69 ГПК України, якою встановлено тривалість строку вирішення господарського спору.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників та сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта» 16.02.2009 р. був укладений кредитний договір № 3025 (далі - кредитний договір), за умовами п.п. 1.1, 2.1, 2.2 якого АКБ «Трансбанк» надає ТОВ «Київ Нафта» кредит у сумі 20000000,00 грн. на строк до 15.02.2011 р. включно на поповнення обігових коштів на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності. Надання кредитних коштів здійснюється траншами, строк дії яких не перевищує 12 місяців.

У свою чергу, ТОВ «Київ Нафта» (позичальник за кредитним договором) зобов'язалось повністю повернути кредит 15.02.2011 р. включно, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 30% річних, а з 01.03.2011 р. - в розмірі 0,1% річних до дня остаточного погашення кредиту (п.п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 8.2.2 кредитного договору); сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених кредитним договором, штрафні санкції, в тому числі - пеню за кожний день невиконання зобов'язань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом, та/або за несвоєчасне погашення кредиту (п.п. 8.2.6, 9.3, 9.4, 9.7 кредитного договору).

Як слідує з матеріалів справи, АКБ «Трансбанк» 18.02.2009 р. надав позичальникові кредит в сумі 11000000,00 грн. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № 20635302002374 на поточний рахунок № 26005301002374 відповідно до листа ТОВ «Київ Нафта» № 18-01/2009 від 18.02.2009 р., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 20635302002374 з призначенням платежу: видача кредиту згідно договору № 3025 від 16.02.2009 р. відповідно до листа позичальника від 18.02.2009 р. № 18-01/2009, розпорядженням бухгалтерії від 18.02.2009 р. РНК № 2374.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Київ Нафта» за кредитним договором, між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Київ Нафта» були укладені договір іпотеки, посвідчений 16.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., та зареєстрований в реєстрі за № 394, за умовами якого ТОВ «Київ Нафта» було передано в іпотеку комплекс, першу чергу виробничо-складської бази, реєстраційний номер: 16691456, яка складається з приміщення зав. базою літ. А-1 загальною площею 12,70 кв.м, приміщення для охорони літ. А загальною площею 12,00 кв.м, криниця літ. К, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, а також договір іпотеки, посвідчений 16.02.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., та зареєстрований в реєстрі за № 396, за умовами якого ТОВ «Київ Нафта» було передано в іпотеку земельну ділянку за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нафтобази.

Обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 16.02.2009 р. (із подальшими змінами від 23.06.2009 р. в частині зміни іпотекодержателя на АТ «Укрексімбанк»). Також 16.02.2009 р. були внесені відповідні записи щодо заборони відчуження такого майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

08.05.2009 р. між АКБ «Трансбанк» та АТ «Укрексімбанк» був укладений договір відступлення прав за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р., а 22.06.2009 р. - договори відступлення прав за вищевказаними іпотечними договорами, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., та зареєстровані в реєстрі за №№ 1975,1976.

АКБ «Трансбанк» листом № 02-02/1510 від 30.06.2009 р. повідомив ТОВ «Київ Нафта» про відступлення з 23.06.2009 р. прав вимоги за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. та договорами іпотеки №№ 394, 396 від 16.02.2009 р. на користь АТ «Укрексімбанк», а також зазначив реквізити, необхідні для виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

АТ «Укрексімбанк» неодноразово повідомляло ТОВ «Київ Нафта» про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки, що підтверджується листами № 040-29/4759 від 16.09.2009 р., № 040-29/5306 від 19.10.2009 р., № 040-29/5375 від 22.10.2009 р., № 040-29/5378 від 22.10.2009 р., № 040-29/6018 від 01.12.2009 р. Факт отримання вказаних листів ТОВ «Київ Нафта» підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до АТ «Укрексімбанк» як до нового кредитора перейшли права первісного кредитора, яким є АКБ «Трансбанк», в обсязі, передбаченому кредитним договором та договорами іпотеки від 16.02.2009 р.

У зв'язку з невиконанням ТОВ «Київ Нафта» взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, АТ «Укрексімбанк» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмети іпотеки.

29.04.2010 р. господарським судом м. Києва у справі № 25/23 було прийнято рішення про стягнення з ТОВ «Київ Нафта» на користь АТ «Укрексімбанк» грошових коштів в розмірі 14513258,11 грн. та судових витрат в сумі 25736,00 грн.; в іншій частині позову було відмовлено.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням суду у справі № 25/23, зокрема, було встановлено, що внаслідок невиконання ТОВ «Київ Нафта» вимоги позивача, у позичальника утворилась заборгованість перед новим кредитором - АТ «Укрексімбанк» за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р., яка станом на 09.03.2010 р. становила 11000000,00 грн. заборгованості за кредитом та 3408967,32 грн. процентів за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2011 р. у справі № 26/5009/3599/11 за заявою ТОВ «Гемма Н» було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київ Нафта» на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 р. ТОВ «Київ Нафта» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ТОВ «Гемма Н».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута ТОВ «Київ Нафта» ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 р. у справі № 26/5009/3599/11 було залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2013 р. касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 р. у справі № 26/5009/3599/11 задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2011 р. у справі № 26/5009/3599/11 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Як встановлено судом, як станом на дату звернення банку з даним позовом до суду, так і станом на час вирішення спору, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вказані в ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, ст. 202 ГК України підстави припинення зобов'язання не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про стягнення боргу за договором або порушення справи про банкрутство боржника.

Прийняття наведених вище судових рішень не припиняє зобов'язальних (договірних) правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від зобов'язання належного виконання договірних обов'язків та не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на заставне майно.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Статтею 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

З матеріалів справи слідує, що на даний час позичальник у встановленому законом порядку не припинив своє існування як юридична особа.

Слід зазначити також, що згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту у строк не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який нараховуються проценти. Проценти нараховуються кредитором щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі: 30% річних, а з 01.03.2011 р. - 0,1% річних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, за змістом п.п. 9.3, 9.4 кредитного договору сторони передбачили відповідальність за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплачених у термін процентів/кредиту за кожний календарний день прострочення виконання. Тобто умовами укладеного сторонами кредитного договору встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення сплати коштів, не обмежуючись 6-місячним строком.

Таким чином, після прийняття рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р. у справі № 25/23 та постанови господарського суду Запорізької області від 05.07.2011 р. у справі № 26/5009/3599/11 кредитний договір продовжує діяти, наданий кредит не повернуто, що відповідно до умов кредитного договору зумовлює продовження нарахування процентів за користування кредитом (до моменту визнання позичальника банкрутом) та пені за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та процентами (до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів).

Станом на 31.07.2013 р. заборгованість позичальника ТОВ «Київ Нафта» перед АТ «Укрексімбанк» за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. становить 20917821,55 грн., у тому числі: 11000000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 6758650,68 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, нараховані до 04.07.2011 р., 1745082,19 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, нарахована до 24.06.2011 р., 1414088,68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахована до 24.06.2011 р., що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р. у справі № 25/23, а також випискою з рахунку простроченої заборгованості за кредитом № 20677014039824 з 08.05.2009 р. по 31.07.2013 р., відповідно до якої з 23.06.2010 р. на вказаному рахунку обліковується прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11000000,00 грн., випискою з рахунку простроченої більше 30 днів заборгованості по сплаті процентів № 20691034039824 з 08.05.2009 р. по 31.07.2013 р., відповідно до якої на вказаному рахунку обліковується заборгованість за простроченими процентами в розмірі 6769726,20 грн., випискою з рахунку № 96117014039824 з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р., відповідно до якої на вказаному рахунку з 29.12.2012 р. обліковується прострочена заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом в загальній сумі 17769726,20 грн.

Також матеріали справи свідчать про те, що на виконання рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р. у справі № 25/23 був виданий наказ від 25.05.2010 р., який було направлено на примусове виконання до державної виконавчої служби. Під час виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що право власності на земельні ділянки, нерухоме майно та транспортні засоби за ТОВ «Київ Нафта» не зареєстровано.

АТ «Укрексімбанк» звернулось до Генеральної прокуратури України із заявою щодо проведення перевірки з приводу законності дій керівництва ТОВ «Київ Нафта» при відчуженні заставного майна.

Листами від 01.11.2011 р. № 07/2/2-22013-11, від 22.10.2012 р. № 07/1/5-22013-11 Генеральна прокуратура України повідомила, що в ході перевірки було встановлено, що рішенням загальних зборів учасників від 18.06.2009 р. створено ТОВ «Нафтаінвест 2009» (код ЄДРПОУ 36556413), одним з учасників якого є ТОВ «Київ Нафта» із часткою у статутному капіталі в розмірі 99%. Актом від 26.06.2009 р. ТОВ «Київ Нафта» передало у статутний капітал ТОВ «Нафтаінвест 2009» свою частку у вигляді цілісного майнового комплексу виробничо-складської бази та земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:005:0001, які знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, 1, та перебувають в іпотеці АТ «Укрексімбанк» за договорами іпотеки від 16.02.2009 р. У подальшому, 31.07.2009 р. ТОВ «Нафтаінвест 2009» продало вищезазначене заставне майно гр. Махлай Л.І., яка 07.10.2009 р. перепродала його ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ». При цьому, АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержатель на відчуження предметів іпотеки згоди не надавав, і вказані правочини вчинялись без його участі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Аналогічне положення сторони передбачили в п.п. 1.6.1, 2.3.2, 2.4.2 договорів іпотеки від 16.02.2009 р. Однак, в порушення вимог закону та положень договору, предмети іпотеки за договорами іпотеки від 16.02.2009 р. були відчужені без згоди АТ «Укрексімбанк» як іпотекодержателя.

Факт відчуження (передачі права власності) майна, яке було передано в іпотеку АТ «Укрексімбанк» на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 р., підтверджується договором купівлі-продажу від 07.10.2009 р., укладеним між ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (покупець) та гр. Махлай Людмилою Іванівною (продавець), рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2009 р. у справі № 2-2450/09, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.10.2009 р. між ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» та гр. Махлай Людмилою Іванівною, а також визнано за ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» право власності на цілісний майновий комплекс виробничо-складської бази, яка знаходиться за адресою: смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Південна, 1; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24900075 від 24.12.2009 р., виданим КП Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого 24.12.2009 р. комплекс, перша черга виробничо-складської бази за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, 1, зареєстрований на праві приватної власності за ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» на підставі рішення суду від 19.10.2009 р. та записаний в книзі: 2- 24, номер запису: 37, реєстраційний номер: 16691456; Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 026621, виданим 14.10.2010 р. Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 19.10.2009 р. № 2-2451/09, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:005:0001, площею 1,2 га, розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нафтобази, належить на праві власності ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Таким чином, власником нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці АТ «Укрексімбанк» на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 р., на даний час є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 договорів іпотеки від 16.02.2009 р. вказані договори діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

З огляду на викладене, при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека зберігається та не припиняє свою дію.

Таким чином, оскільки до ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» перейшло право власності на предмети іпотеки за договорами іпотеки від 16.02.2009 р., воно набуло статусу іпотекодавця та має всі права та обов'язки іпотекодавця за договорами іпотеки від 16.02.2009 р. у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмети іпотеки.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 2.1.5, 3.2, 3.3 договорів іпотеки від 16.02.2009 р. сторони передбачили право іпотекодержателя у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору, в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором та кредитним договором або чинним законодавством та/або невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором або чинним законодавством, у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договорів іпотеки від 16.02.2009 р. іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору, в т.ч. якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором.

Аналіз ст. 35 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що невиконання вимог закону про надіслання іпотекодавцю та боржнику, який є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець або власник майна у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Зважаючи, що позичальник не усунув порушення своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою на підставі договорів іпотеки від 16.02.2009 р., заборгованість за кредитним договором на даний час залишається непогашеною, кредитний договір не припинив своєї дії, договори іпотеки від 16.02.2009 р. не втратили своєї чинності, відповідно, АТ «Укрексімбанк» має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами.

Також слід зазначити, що статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Стаття 43 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з п. 1.4 договорів іпотеки від 16.02.2009 р., сторони погодились з тим. що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у будь-якому випадку його вартість буде визначатись в порядку, визначеному чинним законодавством України. Таким чином, сторони за договорами іпотеки від 16.02.2009 р. не узгодили конкретну ціну продажу предметів іпотеки, а вирішили її визначати в порядку, передбаченому, зокрема, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на наведені приписи чинного законодавства та умови п. 1.4 договорів іпотеки від 16.02.2009 р., враховуючи, що банк в своєму позові просить суд здійснити реалізацію предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, початкову ціну предметів іпотеки може бути визначено на підставі оцінки, проведеної відповідно до вимог чинного законодавства у межах процедури виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.04.2012 р. у справі № 5016/1786/2011(12/75), від 15.05.2012 р. у справі № 41/90, від 24.07.2012 р. у справі № 32/759-17/282, від 02.08.2012 р. у справі № 5023/068/12 (5023/673/11), від 04.09.2012 р. у справі № 34/12, від 28.01.2013 р. у справі № 27/16-35/237, від 20.05.2013 р. у справі № 5002-33/4130-2012, від 18.06.2013 р. у справі № 5011-12/9693-2012, від 01.07.2013 р. у справі № 5006/2/42/2012, від 16.07.2013 р. у справі № 8/181-10, від 13.08.2013 р. у справі № 34/152 та ін.

Поряд з цим, як зазначалося вище, приписами статей 33, 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні наведених вище приписів процесуального закону відсутності у позивача як іпотекодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Судові витрати згідно з приписами статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта» (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна. 93, код ЄДРПОУ 31482122) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112, код банку 380333) за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. в сумі 20917821 (двадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 11000000,00 грн., процентів за користування кредитом - 6758650,68 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1745082,19 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 1414088,68 грн., звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 16.02.2009 р. Кабаєвою А.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за № 394, а саме: комплекс, перша черга виробничо-складської бази, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, буд. 1, реєстраційний номер у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16691456, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки, код ЄДРПОУ 23585115) на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2009 р. по справі № 2-2450/09, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нафта» (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 93, код ЄДРПОУ 31482122) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112, код банку 380333) за кредитним договором № 3025 від 16.02.2009 р. в сумі 20917821 (двадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) гривня 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 11000000,00 грн., процентів за користування кредитом - 6758650,68 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1745082,19 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 1414088,68 грн., звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 16.02.2009 р. Кабаєвою А.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованим в реєстрі за № 396, а саме: земельна ділянка площею 1,2 га, кадастровий номер 3221455300:03:005:0001, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нафтобази, яка знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки; код ЄДРПОУ 23585115) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 026621, виданого 14.10.2010 р. Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду від 19.10.2009 р. № 2-2451/09, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з встановленням початкової ціни вказаного предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки, код ЄДРПОУ 23585115) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112, код банку 380333) 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.10.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.