Рішення

від 10.10.2013 по справі 913/2265/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 жовтня 2013 року Справа № 913/2265/13

Провадження №31пн/913/2265/13

За позовом Прокурора Білокуракинського району в інтересах держави в особі Білокуракинської районної державної адміністрації, смт. Білокуракине Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", м. Луганськ

про зобов'язання повернути земельну ділянку

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", м. Луганськ

до відповідача Прокурора Білокуракинського району Луганської області в інтересах держави в особі Білокуракинської районної державної адміністрації, смт. Білокуракине Луганської області

про внесення змін до договору оренди земель водного фонду від 12.02.2010 року, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028.

Суддя Марченко Ю.І.

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.

У засіданні брали участь:

від прокурора: Голоденко К.О., посвідчення № 020155 від 03.09.2013;

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Манько О.М., за дорученням б/н від 24.09.2013;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Браун П.С., директор.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Прокурор звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" в якому просить повернути Білокуракинській районній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 92,0403 га, кадастровий номер 4420986600:13:001:0046, яка розташована на землях державної власності на території природно-заповідного фонду (ландшафтний заповідник місцевого значення "Самсонівська заводь") у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно її одержало.

Ухвалою суду від 28.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.09.2013.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 24.09.2013 було оголошено перерву до 03.10.2013 о 10 год. 00 хв.

У зв'язку з неприбуттям представника відповідача у судове засідання 03.10.2013, розгляд справи було відкладено на 10.10.2013.

У судове засідання 10.10.2013 прибули повноважні представники сторін.

Підставою для звернення прокурора в інтересах Білокуракинської районної державної адміністрації до суду з позовом стало неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна» земельної ділянки після припинення дії договору оренди землі.

В обґрунтування свого позову прокурор посилається на таке, що прокуратурою Білокуракинського району було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства.

У ході перевірки було встановлено, що між Білокуракинською районною державною адміністрацією (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Весна" (відповідач у справі) було укладено договір оренди земель водного фонду від 12.03.2010, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028 (а.с. 9-11).

На підставі акту про передачу та прийом земель водного фонду, зазначені землі водного фонду, загальною площею 92,0403 га, у тому числі під водою (водне дзеркало) - 90,9160 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1243 га для риборозведення, були передані в оренду відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Весна" (а.с. 13).

В порушення умов зазначеного договору відповідач не повідомив орендодавця (позивача у справі) про намір продовжити строк дії даного договору та продовжує користуватися земельною ділянкою, додаткова угода про поновлення оренди не укладалася, земельну ділянку орендодавцю не повернуто.

Дана земельна ділянка знаходиться на землях природно-заповідного фонду - на території ландшафтного заказника місцевого значення «Самсонівська заводь», яка враховується у Лизинській сільській раді Білокуракинського району Луганської області.

Таким чином, у відповідача немає законних підстав для зайняття земельної ділянки на умовах оренди, у зв'язку з чим, прокурор звернувся з даним позовом з вимогою повернути власнику земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її одержало.

Позивач, Білокуракинська районна державна адміністрація, позов підтримав, та зазначив, що дійсно, 05.08.2011 року звернувся відповідач з вимогою на продовження договору оренди земельного водного фонду, які знаходяться в с. Самсонівка Білокуракинського району загальною площею 92,0403 га на 49 років (а.с. 30).

Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 02.04.2012 № 118 було продовжено договір оренди терміном на 15 років земельної ділянки загальною площею 92,0403 га земель водного фонду для риборозведення за межами населеного пункту на території Лизинської сільської ради (а.с. 31).

Пункт 2 зазначеного розпорядження зобов'язав відповідача ТОВ «Весна» в місячний термін замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації та в термін до 31.01.2013 року подати на розгляд та затвердження до Білокуракинської районної державної адміністрації.

В порушення вказаного розпорядження відповідач не здійснив вказані дії, додаткова угода на продовження договору оренди земель водного фонду від 12.03.2010 не укладалася.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Весна", вважає вимогу позивача такою, що не підлягає задоволенню, тому звернувся до суду із зустрічною позовною заявою з вимогою внести зміни до договору оренди земель водного фонду від 12.02.2010 року, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028, а саме викласти його у редакції: договір набуває чинності з дати його державної реєстрації і діє до 22.03.2026 року.

Доводи відповідача щодо зустрічного позову полягають у наступному.

ТОВ «Весна» здійснює користування водним об'єктом площею водного дзеркала 90,9160 га із гідротехнічною спорудою водойми -1,1243 га, який розташований в с. Самсонівка Білокуракинського району Луганської області, яка враховується в Лозинській сільській раді на підставі договору оренди № 4 від 19.08.2006 зі змінами (а.с. 36-44).

Щодо земельної ділянки, яка знаходиться під вищевикладеним водним об'єктом, відповідач користується на підставі договору оренди земель водного фонду від 12.02.2010 року, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028 із терміном користування до 17.08.2011 року.

На думку відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) порушень з його боку не відбулося, відповідач належним чином користується вказаною земельною ділянкою та вважає за необхідне внести зміни до договору оренди землі водного фонду.

Відповідач спрямовував до позивача листи про продовження терміну дії договору оренди землі, але вони залишені позивачем без розгляду.

Також, відповідач посилається на те, що відповідно до положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Самсонівська заводь» від 21.03.2012 розділ 3 встановлює, що на території заказника дозволяється господарська діяльність, у тому числі рибогосподарська діяльність, з додержанням встановленого режиму та пов'язана з цільовим використанням земель, що входять до складу заповідного об'єкту (а.с. 15-16).

Прокурор у своєму відзиві № 18-2030 вих. 13 від 01.10.2013 (а.с. 94-97) заперечує проти доводів відповідача у зв'язку з тим, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на використання водного об'єкту, яке не є предметом спору за первісним позовом ((водне дзеркало) - 90,9160 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1243 га, які відділенні в натурі (на місцевості)), оскільки предметом спору є земельна ділянка водного фонду загальною площею 92,0403 га. Також, прокурор зазначає, що відповідач не скористувався своїм переважним правом у встановлений строк для укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди.

Позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом зустрічний позов не визнає, оскільки вважає, що термін дії договору оренди земель водного фонду від 12.03.2010, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028 від 22.03.2010 сплив і він не має законної сили через те, що відповідач не здійснив дії, що посвідчують право оренди земельної ділянки із земель водного фонду та не подав в термін до 31.01.2013 на розгляд та затвердження до Білокуракинської районної державної адміністрації.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні прокурора, представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) та представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), суд встановив такі фактичні обставини.

Підставою звернення прокурора до суду є порушення вимог земельного законодавства.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з статтею 1 Земельного кодексу України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Земельного кодекса України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» та ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між Білокуракинською районною державною адміністрацією (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Весна" (відповідач у справі) було укладено договір оренди земель водного фонду від 12.03.2010, державна реєстрація від 22.03.2010 № 041041500028 (а.с. 9-11).

Відповідно до пп. 1.1 договору орендодавець (позивач), згідно розпорядження Білокуракинської районної державної адміністрації від 22.12.2009 № 600, передає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду для риборозведення в строкове платне користування державної власності, в с. Самсонівка, на території природно-заповідного фонду (ландшафтний заповідник місцевого призначення «Самсонівська заводь»), що враховується в Лизинській сільській раді, а орендар (відповідач) набуває право на оренду земель водного фонду Лизинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Відповідно до пп. 1.2 в оренду передаються землі водного фонду, загальною площею - 92,0403 га, у тому числі під водою (водне дзеркало) - 90,9160 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1243 га, які відділенні в натурі (на місцевості).

Відповідно до пп. 2.1 договір набуває чинності з дати його державної реєстрації і діє до 17.08.2011 року.

У пп. 2.2 договору сторони дійшли згоди про переважне право орендаря (відповідача у справі) на поновлення договору на новий термін по закінченню терміна дії договору. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо укладення договору на новий термін, не пізніше 30 днів до його закінчення. В іншому випадку договір припиняється по закінченню його терміну.

Згідно з пп. 5.1 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У пп. 5.8 визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору орендар (відповідач за первісним позовом) має забезпечити виконання умов повернення земель водного фонду у стані, визначеному описом об'єкту оренди.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір діє з моменту державної реєстрації - з 22.03.2010 року та діє до 17.08.2011 року.

Актом про передачу та прийом земель водного фонду, зазначені землі водного фонду, загальною площею 92,0403 га, у тому числі під водою (водне дзеркало) - 90,9160 га, під гідротехнічною спорудою - 1,1243 га для риборозведення, були передані в оренду відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Весна" (а.с. 13).

05.08.2011 року відповідач звернувся до Білокуракинської райдержадміністрації з вимогою на продовження договору оренди земельного водного фонду, які знаходяться в с. Самсонівка Білокуракинського району зальною площею 92,0403 га на 49 років (а.с. 30).

Розпорядженням голови Білокуракинської райдержадміністрації від 02.04.2012 № 118 було продовжено договір оренди терміном на 15 років земельної ділянки загальною площею 92,0403 га земель водного фонду для риборозведення за межами населеного пункту на території Лизинської сільської ради (а.с. 31).

Пункт 2 зазначеного розпорядження зобов'язав відповідача ТОВ «Весна» в місячний термін замовити в землевпорядній організації розробку технічної документації та в термін до 31.01.2013 року подати на розгляд та затвердження до Білокуракинської районної державної адміністрації.

В порушення вказаного розпорядження відповідач не здійснив вказані дії, додаткова угода на продовження договору оренди земель водного фонду від 12.03.2010 не укладалася.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість як первісних, так і зустрічних позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про концепцію розвитку водного господарства України» від 14.01.2000 року водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Також, у листі Державного агентства водних ресурсів України від 09.07.2013 № 3427/9/11-13 у п.2 зазначено, що відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання водних об'єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів, зокрема, обласним державним адміністраціям.

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України водні об'єкти (дно та водний простір) надаються лише для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва), у зв'язку із цим, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі в оренду водних ресурсів.

Оскільки, земельна ділянка загальною площею 92,0403 га земель водного фонду для риборозведення розташована за межами населеного пункту на території Лизинської сільської ради, то відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, питання про повернення зазначеної земельної ділянки водного об'єкта повинно вирішуватися обласною державною адміністрацією.

Щодо зустрічної позовної заяви .

За правилом ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов.

Зустрічна позовна заява має бути взаємно пов'язана з первісним позовом.

У своєму зустрічному позові відповідач посилається на водний об'єктом водного дзеркала площею 90,9160 га із гідротехнічною спорудою водойми -1,1243 га, які відділені в натурі (на місцевості) та які розташований в с. Самсонівка Білокуракинського району Луганської області, яка враховується в Лозинській сільській раді на підставі договору оренди № 4 від 19.08.2006 зі змінами (а.с. 36-44).

Тоді, як прокурором заявлено вимогу щодо повернення земельної ділянки саме водного фонду загальною площею 92,0403 га за договором оренди від 12.03.2010, зареєстрованого 22.03.2010.

Отже, підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, первісні та зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовами.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

3. Судові витрати за первісним позовом та зустрічним позовом покласти на позивачів.

У судовому засіданні 10.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2013.

Суддя Ю.І. Марченко