Рішення

від 07.10.2013 по справі 922/2629/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 922/2629/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жиляєв Є.М.

судді: Френдій Н.А. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі : 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків 2. Сінянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, с. Сінне до Аграрно-рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп", с. Шийчине про стягнення 42845,24 грн. за участю представників:

прокурора - Хряк О.О., службове посвідчення № 013774 від 06.12.2012 року;

першого позивача - Сосіна І.О., довіреність № 108/01-21/08-16 від 16.01.2012 року;

другого позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків, 2. Сінянської сільської ради, с. Сінне (позивачі) звернувся з позовною заявою до відповідача - Аграрно - рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп", с. Шийчине, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані останнім внаслідок понадлімітного використання поверхневих вод в розмірі 42845,24 грн. Окрім того, в п. 2 прохальної частини позовної заяви прокурор клопоче перед судом про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: на транспортні засоби ГАЗ 5312 д.н.з. 20550 ХА, 1992 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ХАС 495411 від 27.01.2001 та САЗ 3508 д.н.з. 22201 ХА, 1989 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ХАС 495412 від 27.01.2001. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2629/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2013 року о 10:40. Також, вищенаведеною ухвалою зазначено, що клопотання прокурора про забезпечення позову буде розглянуто в призначеному судовому засіданні, після надання прокурором витребуваних доказів в обґрунтування наведеного клопотання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2013 року розгляд клопотання прокурора про забезпечення позову відкладено для розгляду в наступному судовому засіданні, розгляд справи відкладено на 06 серпня 2013 р. об 11:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

05 серпня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшло правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 28418), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року для розгляду справи № 922/2629/13 призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року, враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 р. та беручи до уваги ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2013 року, для розгляду справи № 922/2629/13 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді Френдій Н.А. , Макаренко О.В.

Суд роз'яснив учасникам судового процесу, що, відповідно до приписів ч.4 п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

04 жовтня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від першого позивача надійшли пояснення (вх. № 36756), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07 жовтня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшов супровідний лист з Витягом з ЄДРПОУ стосовно відповідача (вх. № 36984), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

07 жовтня 2013 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшло правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 36985). Надані прокурором документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Прокурор в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Також, прокурор підтримав клопотання про забезпечення позову, яке просить суд задовольнити.

Перший позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлений прокурором позов підтримав повністю.

Другий позивач в призначене судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Судом перевірено адресу відповідача, так, згідно з наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.10.2013 року місцезнаходження відповідача - 62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шийчине, провулок Луговий, будинок 6, саме на зазначену адресу господарським судом направляються всі процесуальні документи у даній справі, які повертаються на адресу суду без одержання адресатом з довідками поштового відділення: "причина повернення - за зазначеною адресою не проживає, за місцем обслуговування".

Судова колегія, розглянувши клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а саме: на транспортні засоби ГАЗ 5312 д.н.з. 20550 ХА, 1992 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ХАС 495411 від 27.01.2001 та САЗ 3508 д.н.з. 22201 ХА, 1989 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ХАС 495412 від 27.01.2001, судова колегія зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу і вважає, що вони ґрунтуються тільки на припущеннях прокурора та нічим не підтверджені та не обґрунтовані.

Прокурором не подано до матеріалів справи жодних доказів, з яких би вбачалось, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно, що належить відповідачу, необґрунтоване та не доведене документально, а тому у суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" визначені розміри ставок судового збору, а саме, за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову який складає 1147,00 грн.

На підставі вищенаведеного, судовий збір в розмірі 1147,00 грн. за подачу до господарського суду клопотання про забезпечення позову покладається на позивачів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, судова колегія встановила наступне.

Державною екологічною інспекцією, на виконання наказу № 179/01-03 від 08.02.2013 року та відповідно до направлення на перевірку № 179/01-03 від 08.02.2013 року, проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача - Аграрно - рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп".

За результатами перевірки було встановлено, що Аграрно - рибогосподарський виробничий кооператив "Богодухівський рибгосп", на підставі Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 01.09.2005 року орендує земельні ділянки водного фонду загальною площею 24,4 га, в тому числі під водою 19,7 га на території Олександрівської сільської ради Богодухівського району.

Відповідно до пункту 2.3.1 Статуту Аграрно - рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп", затвердженого у 2009 році, предметом діяльності кооперативу є риборозведення, ловля риби, промислове виробництво риби.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області за результатами розгляду клопотання про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування для діючих промислових, комунальних, транспортних та інших несільськогосподарських підприємств відповідачу надано дозвіл Укр. № 4710 А/Хар. від 31.12.2009 року строком дії до 31.12.2014 року з метою водопостачання для поповнення рибницьких ставків з Олександрівського водосховища АРВК "Богодухівський рибгосп".

Як вбачається з п. 6 вищенаведеного дозволу Укр. № 4710 А/Хар. від 31.12.2009 року, забір свіжої води з поверхневих водойм не повинен перевищувати 336,32 тис.м.3/рік.

Розрахунковий обсяг водоспоживання визначено на підставі даних водогосподарських паспортів ставків і додаткового розрахунку на фільтрації та випаровування з них.

Так, нормативно - розрахунковий обсяг забору складається з обсягів води, необхідних для поповнення втрат води на фільтрацію та випаровування із ставків (17,8 тис.м.3 та 54 тис.м.3 відповідно) і об'єму води для заповнення ставків після спорожнення, а саме: вересень - жовтень 0 116,57 тис.с.3, березень - квітень - 147,95 тис.м.3.

З вищенаведеного дозволу Укр. № 4710 А/Хар. від 31.12.2009 року, вбачається, що водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов, а саме: забір свіжої води із поверхневих водойм не більше 336,32 тис.м.3/рік, облік водоспоживання, водовідведення та якості стічних вод повинен обліковуватись в журналі по формі ПОД-12 та ПОД-13, щорічно до 20 січня споживач повинен надавати звіт за формою 20ТП, не допускати забруднення підземних та поверхневих вод, не допускати перевищення встановлених гранично допустимих скидів.

За результатами планової перевірки, Державною екологічною інспекцією складено Акт перевірки № 179/01-03/09-11 від 12.02.-04.03.2013 року, в якому зафіксовано факт понадлімітного забору відповідачем свіжої води із поверхневого джерела Олександрівського водосховища Богодухівського району протягом 2012 року, який встановлено дозволом на спеціальне водокористування від 31.12.2009р. Укр. № 4710/Хар.

Факт понадлімітного забору води підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про використання води (форма 2-ТП водгосп) за 2012 рік, відповідно до якого забір свіжої води із поверхневих водойм відповідачем становив 328,0 тис.м.3 для виробничих потреб та 148,2 тис.м.3 для інших потреб, що на 139,9 тис.м.3 перевищує встановлений дозволом ліміт.

Окрім того, підтверджує обсяг забраної води податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод для потреб виробництва за 2012 рік, яка відповідачем подавалась до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області щоквартально, відповідно до звіту форми 2 ТП (водгосп), також встановлено, що відповідач щоквартально сплачував податок за спеціальне використання поверхневих та підземних вод для потреб виробництва відповідно до зазначених обсягів забраної води.

В матеріалах справи наявний Припис державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області від 12.03.2013 року № 39/09-11, який видано з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища АРВК "Богодухівський рибгосп", що проведена 12.02.-04.03.2013 року.

Таким чином, після встановлення факту понадлімітного забору води, відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, Державною екологічною інспекцією було розраховано збиток, заподіяний Державі, внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів від 27.03.2013р., який становить 42845,24 грн., на підставі чого складено відповідну претензію.

Розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів разом з претензією № 71 від 27.03.2013 року були надіслані Відповідачу. Однак, після отримання претензії шкода, внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивачів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Одночасно, пунктом 3 вищенаведеної ст. 44 Водного кодексу України, в обов'язки водокористувачів входить дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з приписами ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою. Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення".

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

В зв'язку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 42845,24 грн.

Відповідно до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення Законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з приписами п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища ", п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Судова колегія вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 44, 48, 49, 109, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 4, 12, 22, 32, 33, 49, 66,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрно - рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп", (62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шийчине, провулок Луговий, будинок 6, код ЄДРПОУ 05521488) на користь держави в особі Сінянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, 62122, Харківська область, Богодухівський район, с. Сінне, вул. Леніна, 14, (код ЄДРПОУ 37681882, р/р 33119331700099, УДКСУ у Богодухівському районі, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 851011, символ звітності 331, банк ГУДКСУ у Харківській області) - 42845,24 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути з Аграрно - рибогосподарського виробничого кооперативу "Богодухівський рибгосп", (62122, Харківська область, Богодухівський район, село Шийчине, провулок Луговий, будинок 6, код ЄДРПОУ 05521488) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1720,50 грн. судового збору.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, 1 під'їзд, 2 поверх, (р/р 35229002004514 ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999518) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 573,50 грн. судового збору.

Стягнути з Сінянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, 62122, Харківська область, Богодухівський район, с. Сінне, вул. Леніна, 14, (код ЄДРПОУ 37681882, р/р 33119331700099, УДКСУ у Богодухівському районі, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 851011, символ звітності 331, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 573,50 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Жиляєв Є.М. Френдій Н.А. Макаренко О.В.

справа № 922/2629/13