Постанова

від 09.10.2013 по справі 910/15021/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 910/15021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013р.

у справі № 910/15021/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона»

до Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові»

про стягнення 36 322,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (далі - відповідач) про стягнення з останнього основного боргу в сумі 35 092,80 грн., пені в сумі 882,79 грн. та 3% річних у розмірі 347,06 за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно договору про надання послуг з охорони № 27-12/1 від 27.12.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/15021/13 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 092,80 грн. основного боргу, 882,79 грн. - пені, 347,06 грн. - 3% річних та судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/15021/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його неправосудним і таким, що прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що позивачем всупереч приписам ст. 56 ГПК України, не було надіслано, а відповідачем не отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів, у зв'язку з чим останній не мав можливості підготувати та надати суду відзив на позовну заяву. Крім того скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за наявними в ній матеріалами, поданими стороною позивача, не звернувши увагу на той факт, що ухвала суду від 05.08.2013р. про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 23.08.2013р. не була отримана відповідачем, таким чином винесеним рішенням від 23.08.2013р. місцевий господарський суд позбавив сторону відповідача можливості надати відповідні докази для наступного всебічного розгляду справи, встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства. Так, на думку скаржника, під час судового розгляду справи № 910/15021/13 не дотримано принципу рівності учасників процесу перед законом та судом, принципу змагальності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, та просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 09.10.2013р.

У судовому засіданні 09.10.2013р. представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та в установленому ГПК України порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0311801781042. Про поважність причин неявки у судове засідання суд не повідомив.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ст. 77 ГПК України відсутні, а тому дійшла висновку про можливість апеляційного перегляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012р. між Державним підприємством «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» (далі - Виконавець) було укладено договір про надання послуг з охорони № 27-12/1 (далі - Договір) (а.с.8-11), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з охорони трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ «Стадіон» по вул. Стрийській, 199 у м. Львові, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна договору становить 56 832,00 грн. без ПДВ і визначається на підставі Розрахунку вартості послуг (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з умов п. 2.2 Договору оплата послуг Замовником здійснюється щомісячно після підписання сторонами актів приймання наданих послуг.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (на підставі наданих рахунків) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання - надання послуг.

Сторони домовились про те, що затримка Замовником в оплаті наданих послуг протягом 30 календарних днів не вважається порушення умов даного Договору і не є підставою його розірвання (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 4.1.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих Виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у Договорі.

За умовами п. 4.3.1 Договору Виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки встановлені цим Договором.

У відповідності до п. 4.3.3 Договору Виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг належної якості та в повному обсязі, відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 4.4.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання зобов'язань Замовником, Виконавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це письмово Замовника у строк 45 (сорок п'ять) календарних днів.

Згідно з п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30 червня 2013р.

Позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги тим, що ним на виконання умов Договору про надання послуг з охорони № 27-12/1 від 27.12.2012р. у період з грудня 2012 року по квітень 2013 року були надані відповідачу послуги з охорони трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ «Стадіон» по вул. Стрийській, 199 у м. Львові на загальну суму 38 092,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № 17 від 31.12.2012р. на суму 1 228,80 грн., № 7 від 31.01.2013р. на суму 9 523,20 грн., № 14 від 28.02.2013р. на суму 8 601,60 грн., № 23 від 31.03.2013 на суму 9 523,20 грн. (а.с.19-22), № 27 від 18.04.2013р. на суму 9 216,00 грн., але відповідач сплатив лише 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1490 від 04.02.2013р. (а.с.-23).

Отже, в порушення умов Договору відповідач не оплатив в повному обсязі надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворився основний борг у сумі 35 092,80 грн.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18.03.2013р. на адресу відповідача направлено лист за вих. № 25 (а.с.25) з повідомлення про наявну у відповідача заборгованість та можливістю розірвання договору в односторонньому порядку у випадку непогашення боргу, але відповідач заборгованість не сплатив. Листом від 16.05.2013р. № 30 (а.с.26) позивач повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 4.4.2. Договору та просив підписати додаткову Угоду про розірвання Договору та акт звіряння взаєморозрахунків за період грудень 2012р. по квітень 2013р. і повернути по одному примірнику позивачу (докази направлення даного листа містяться в матеріалах справи (а.с.27)). Однак відповідач не відреагував на зазначений лист позивача, даний акт та додаткову угоду до Договору не підписав.

Позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів сплати наданих послуг суду не надав. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 092,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 882,79 грн. та 3% річних у розмірі 347,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.01.2013р. по 30.07.2013р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими є сплата неустойки.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що у випадку якщо Замовник порушить умови розрахунків, передбачених даним договором, то Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період затримки. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені у сумі 882,79 грн.

Колегія суддів, перевіривши правильність періоду нарахування пені та відповідно визначення суми дійшла висновку про її обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 882,79 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши правильність періоду нарахування трьох процентів річних та враховуючи ту обставину, що мало місце прострочення оплати послуг за договором дійшла висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 347,06 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем всупереч положенню ст. 56 ГПК України, не було надіслано, а відповідачем не отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів, у зв'язку з чим останній не мав можливості підготувати та надати суду відзиву на позовну заяву.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним твердженням скаржника, оскільки в матеріалах справи № 910/15021/13 наявні докази надіслання позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: фіскальний чек за № 1259 від 31.07.2013р. (а.с.47) та опис вкладення у цінний лист (а.с.48).

Крім того, в обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за наявними в ній матеріалами, поданими стороною позивача, не звернувши увагу на той факт, що ухвала суду від 05.08.2013р. про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 23.08.2013р. не була отримана відповідачем, таким чином винесеним рішенням від 23.08.2013р. місцевий господарський суд позбавив сторону відповідача можливості надати відповідні докази для наступного всебічного розгляду справи, встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. було порушено провадження у справі № 910/15021/13, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 23.08.2013р. Згідно штампу відділу діловодства господарського суду міста Києва про відправлення процесуальних документів, який наявний на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. про порушення провадження у справі, дана ухвала була відправлена сторонам лише 12.08.2013р.

Положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України передбачено, що суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Статтею 87 ГПК України передбачено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомлення про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у судове засідання.

Так, на підтвердження надсилання на адресу відповідача ухвали від 05.08.2013р. про порушення провадження у справі господарським судом міста Києва було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчений список згрупованих поштових відправлень від 12.08.2013р. (а.с.3)., який може свідчити про направлення відповідної кореспонденції, однак жодних доказів отримання зазначеної ухвали відповідачем на час прийняття рішення 23.08.2013р. матеріали справи не містять.

Для підтвердження достовірності отримання відповідачем ухвали місцевого господарського суду від 05.08.2013р. Київським апеляційним господарським судом роздруковано витяг від 19.09.2013р. з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що відправлення за номером 0103056388442 (яким була надіслана на адресу відповідача ухвала господарського суду міста Києва від 05.08.2013) вручене адресату (одержувачу) особисто 27.08.2013р., тобто після винесення оскаржуваного відповідачем рішення.

Таким чином, слід дійти висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а господарський суд міста Києва не прийняв до уваги приписи ст. 77 ГПК України, чим порушив норми процесуального права.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно пункту 2 статті 103 ГПК приймає нове.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати на підставі п. 2 частини третьої ст. 104 ГПК України, оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, з прийняттям нового рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач також вказує на те що суд першої інстанції не вирішив питання розірвання договору та того факту, що генпідрядником ТОВ «АЛЬТКОМКИЇВБУД», який є генеральною підрядною організацією з виконання будівельних робіт по об'єкту згідно Договору генерального підряду на будівництво стадіону по вул. Стрийськкій-Кільцевій дорозі в місті Львові № 30-04-10/1 від 30.04.2010р. не було забезпечено охорони об'єкту. У зв'язку з чим відповідач був змушений укласти договір про надання послуг з охорони № 27-12/1 від 27.12.2012р. із ТОВ «ЗІТ - Охорона». На думку відповідача, виникає необхідність залучення для участі у розгляді справи в якості відповідача 2 ТОВ «АЛЬТКОМКИЇВБУД».

Колегія суддів не погоджується із зазначеними твердженнями скаржника та зазначає наступне.

Як вірно зазначається в апеляційній скарзі, питання з приводу розірвання чи не розірвання Договору про надання охоронних послуг № 27-21/1 не було предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому посилання апелянта на цей факт в апеляційній скарзі виходить за межі позовних вимог.

ТОВ «АЛЬТКОМКИЇВБУД» не є стороною Договору про надання охоронних послуг № 27-21/1 від 27.12.2012р., а тому відсутні підстави для залучення товариства відповідачем чи третьою особою у даній справі.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Державне підприємство «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» згідно статуту виконує функції замовника будівництва об'єктів державних капіталовкладень та належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів. Утримання служби замовника здійснюється відповідно Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2010р. № 357. Станом на сьогодні строк виконання зазначеною цільової програми закінчився, у зв'язку з чим фінансування будівництва призупинено, а тому скаржник вказує на скрутне фінансове становище підприємства відповідача та просить залучити в якості третьої особи або відповідача Кабінет Міністрів України.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Відповідач є самостійним суб'єктом юридичних правовідносин, а тому посилання на залучення Кабінету Міністрів України в якості відповідача або третьої особи у даній справі є безпідставним. Також, безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на скрутне фінансове становище відповідача, оскільки такі обставини не звільняють його від обов'язку виконати взяті на себе грошові зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доказів належного виконання договірних зобов'язань, в тому числі погашення вищезазначеної заборгованості, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.08.2013р. у справі № 910/15021/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013р. у справі

№ 910/15021/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» задовольнити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (код - 37122901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТ - Охорона» (код - 38208654) 35 092,80 грн. основного боргу, 882,79 грн. пені, 347,06 грн. трьох процентів річних та 1 720,50 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання позову до господарського суду.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/15021/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 14.10.2013р.