Постанова

від 05.12.2013 по справі 910/15021/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 910/15021/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.10.13 у справі№ 910/15021/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" доДержавного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові" простягнення 36 322,65 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Кушнерик Р.М. (дов. від 03.12.13),

відповідача : Вороной В.К. (директор).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" звернулося з позовом до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові" про стягнення 35 092,80 грн. основного боргу, 882,79 грн. пені та 347,06 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з охорони № 27-12/1 від 27.12.12 у частині оплати наданих послуг. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 610, 611, 615, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.13, ухваленим суддею Підченко Ю.О., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором у заявленій до стягнення сумі. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 611, 615, 625, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сухового В.Г. - головуючого, Агрикової О.В., Чорногуза М.Г., постановою від 09.10.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував. Прийняв нове рішення про задоволення позову. Вмотивовуючи оскаржувану постанову в частині скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з обставин неналежного повідомлення відповідача господарським судом про час та місце розгляду справи. Водночас, повторно розглянувши справу по суті, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи наявності спірної суми боргу.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Державне підприємство "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати постанову в частині прийнятого нового рішення про задоволення позову та залишити в силі постанову в частині скасування рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування апеляційним судом обставин недотримання позивачем порядку передачі об'єкту з-під охорони та порядку розірвання договору. Водночас зазначає про незалучення апеляційним судом до участі у справі в якості третіх осіб - Державної казначейської служби України та Кабінету Міністрів України. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 525 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 27, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О.,пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові" про стягнення 35 092,80 грн. основного боргу, 882,79 грн. пені та 347,06 грн. 3% річних. Повторно розглянувши спір, апеляційним судом встановлено, що 27.12.12 між Державним підприємством "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові" - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІТ - Охорона" - виконавцем укладено договір про надання послуг з охорони № 27-12/1, за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з охорони трансформаторної підстанції ПС 110/10 кВ "Стадіон" по вул. Стрийській, 199 у м. Львові, а замовник прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов даного договору. Відповідно до пункту 2.1 договору ціна договору становить 56 832 грн. без ПДВ і визначається на підставі розрахунку вартості послуг (додаток № 2 до договору). Згідно з умовами пункту 2.2. договору оплата послуг замовником здійснюється щомісячно після підписання сторонами актів приймання наданих послуг. Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих рахунків) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання - надання послуг. Відповідно до пункту 4.1.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих виконавцем послуг в порядку і строки, визначені у договорі. Пунктом 5.11. договору передбачено, що у випадку порушення замовником умови розрахунків, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період затримки. Згідно з пунктом 8.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.06.13. Апеляційним судом також установлено, що на виконання умов договору між сторонами підписані акти надання послуг: № 17 від 31.12.12 на суму 1 228,80 грн., № 7 від 31.01.13 на суму 9 523,20 грн., № 14 від 28.02.13 на суму 8 601,60 грн., № 23 від 31.03.13 на суму 9 523,20 грн., № 27 від 18.04.13 на суму 9 216 грн. Установлено апеляційним судом і те, що за надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково в сумі 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1490 від 04.02.13. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, як і договір охорони є двосторонніми, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, судами при вирішенні даного спору, на підставі оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, підлягають установленню обставини, зокрема щодо наявності між сторонами договірних відносин, фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам суд апеляційної інстанції установив факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗІТ-Охорона" охоронних послуг з грудня 2012 року до квітня 2013 року загальною вартістю 38 092,80 грн. Установлено апеляційним судом і те, що відповідач за вказані послуги розрахувався частково, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Виходячи з того, що апеляційним судом установлений факт надання позивачем охоронних послуг у спірний період та відсутність сплати вартості цих послуг Державним підприємством "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові", висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для стягнення з останнього суми боргу з урахуванням пені та річних визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.13 у справі № 910/15021/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець