Постанова

від 14.10.2013 по справі 5006/37/20пн/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013 р. справа №5006/37/20пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Черноти Л.Ф., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Каверіна Л.В. - довіреність від 03.07.2012 року №16/1648 від відповідача:Іванова О.Е. - довіреність від 09.10.2013 року б/н від третьої особи 1:Каверіна Л.В. - довіреність від 03.07.2012 року №16/1648 від третьої особи 2:Ковалевська Н.В. - довіреність від 21.09.2012 року б/н розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 року у справі№5006/37/20пн/2012 (Суддя: Сгара Е.В.) за позовною заявою Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ, м. Донецьк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ; 2. Регіональне відділення Фонду Державного майна України, м.Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_10, м.Донецьк прозобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача В С Т А Н О В И В:

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського звернувся з позовом до господарського суду Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ», за участю третіх осіб на стороні позивача: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Регіонального відділення Фонду Державного майна України; третьої особи на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10

про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.2012 року по справі 5006/37/20пн/2012, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року залишене без змін, позовні вимоги Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача, задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року №5006/37/20пн/2012 рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року скасовані, а справа передана на новий розгляд господарського суду Донецької області (т. 2 а.с. 212-215).

Постанова Вищого господарського суду України від 22.04.2013 року по справі №5006/37/20пн/2012 обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті залишений поза увагою факт невідповідності письмових доказів, на які посилаються сторони, приписам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального Кодексу України, а тому підстави вважати позовні вимоги доведеними в розумінні норм ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України відсутні.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011року №11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 господарського процесуального Кодексу України» вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 Господарського процесуального Кодексу України), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2013 року по справі №5006/37/20пн/2012 позовні вимоги Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача - задоволені в повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» протягом 14 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Донецькому національному університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» на користь Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Апелянт також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки відповідачем належним чином та в повному обсязі сплачуються суми оренди приміщення, комунальні платежі, про що свідчать акти прийому-передачі наданих послуг, платіжні доручення, рахунки на оплату, виписки з особового рахунку, акти звірки взаємних розрахунків та позивач станом на час розгляду справи виставляв рахунки на оплату орендних та комунальних послуг з посиланням на договір оренди від 01.09.2002 року, доводи позивача про закінчення строку дії договору є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Представник апелянта та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні 09.10.2013 року підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні 09.10.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ», (Орендар) уклали договір оренди від 01.09.2002 року (далі - договір) (т. 1 а.с.8-11).

За умовами п. 1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 434,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99 на 1 поверсі гуртожитку №1, для розташування торговельного залу, офісу, що знаходиться на балансі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 16.05.1998 року суму в розмірі170606 грн. 25 коп.

Згідно даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.12.2009 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2009 року, об'єкт оренди знаходиться у позивача на праві оперативного управління (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно п. 3.2.40 Статуту Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, останній має право здавати в оренду нежилі приміщення та обладнання, які не використовуються у науково-виробничій діяльності згідно з чинною нормативно-правовою базою за згодою Вченої ради університету, Міністерства освіти і науки України (т. 1 а.с. 29-74).

Відповідно до п. 2.4. договору у разі припинення договору орендоване майно повертається орендарем за актом приймання-передачі, обов'язок із складання якого пунктом 2.5. договору покладено на Відповідача, а пункт 5.6. договору передбачає обов'язок Орендаря повернути майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 10.1. договору сторони узгодили строк дії договору, а саме, з 01.09.2002 року до 02.12.2003 року.

За умовами п.10.6. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно п. 10.8. договору чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду у разі порушення умов цього договору, у тому числі наявності заборгованості по орендній платі понад 3 місяців, а також у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського посилається на закінчення 01.09.2009 року строку дії договору оренди від 01.09.2002 року, у зв'язку з направленням на адресу відповідача листів від 08.01.2009 року №16/2, від 18.05.2009 року від .№16/1034 та від 26.05.2011 року №16/1189 та від 30.01.2012 року №16/245, стверджує, що повідомив останнього про закінчення строку дії договору оренди 01.09.2009 року та просив відповідача звільнити спірне приміщення 01.09.2009 року (т. 1 а.с. 21-23, 113).

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що не має відомостей щодо отримання вищезгаданих листів, та пояснив, що вони у нього відсутні.

Судова колегія звертає увагу, що світлокопії згаданих листів засвідчені печаткою позивача, проте останнім не підписані, а лише містять запис «З оригіналом згідно» та підпис невідомої особи, у зв'язку з чим, в розумінні норм чинного законодавства не можуть розцінюватись господарським судом як докази, в підтвердження повідомлення відповідача про припинення строку дії спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вони містять додаткові угоди до договору, якими сторони продовжували строк дії договору оренди від 01.09.2002 року, а саме, додатковою угодою від 28.11.2003 року строк дії договору продовжений до 01.12.2004 року, від 28.11.2003 року - до 01.12.2004 року, від 30.11.2004 року - до 07.11.2005 року, від 01.09.2005 року - до 01.09.2006 року, від 07.08.2007 року - до 01.09.2008 року (т. 1 а.с. 15-18, 20).

Зі змісту вищевказаних додаткових угод слідує, що сторони не змінювали дату початку строку дії договору (01.09.2002 року), а лише продовжували його строк.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, протягом одного місяця після 01.09.2008 року позивач не заявляв вимогу до відповідача про припинення строку дії договору оренди, а тому після 01.09.2008 року договір вважається продовженим на строк його укладання.

Таким чином, докази припинення строку дії договору матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані.

Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача щодо припинення строку дії договору саме 01.09.2009 року, оскільки додатковою угодою від 07.08.2007 року сторони не узгодили, що договір діє саме з 01.09.2007 року до 01.09.2008 року, а тому після 01.09.2008 року договір був продовжений на весь строк його дії.

В матеріалах справи також відсутнє погодження Регіонального відділення Фонду Державного майна України щодо припинення строку дії договору оренди від 01.09.2002 року.

Крім того, доводи позивача про припинення строку дії договору оренди від 01.09.2002 року та відсутність договірних відносин між сторонами спростовується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученням за 2012 рік, якими відповідач на підставі виставлених позивачем рахунків з посиланням на договір оренди від 01.09.2002 року, здійснював оплату вартості оренди та актом звірки розрахунків станом на 01.06.2013 року за цим договором (т.1 а.с. 110-111).

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо припинення строку дії договору оренди від 01.09.2002 року, а тому, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 року у справі №5006/37/20пн/2012 - задовольнити.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013 року у справі №5006/37/20пн/2012 - скасувати.

3)В задоволенні позовних вимог Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача - відмовити.

4) Стягнути з Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЄЛ» (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 99, П/р 26002133998001 у ПАО «АКБ Капитал», МФО 334828, код ЄДРПОУ 30393477) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 573 грн. 50 коп.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Л.Ф. Чернота

Т.А. Шевкова