Постанова

від 23.12.2013 по справі 5006/37/20пн/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 5006/37/20пн/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача 1:не з'явився; від третьої особине з'явився; від третьої особи 1:Козлов В.О., дов. №9/1-9-63 від 08.07.2013р.; від третьої особи 2:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДонецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у справі господарського суду№5006/37/20пн/2012 Донецької області за позовомДонецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця Айгістова Рената Саідовича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м, яке знаходиться на балансі позивача В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄЛ", за участю третіх осіб на стороні позивача: Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Регіонального відділення Фонду Державного майна України; третьої особи на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Айгістова Рената Саідовича про зобов'язання повернути нерухоме державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99, та знаходиться на балансі позивача.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. у справі №5006/37/20пн/2012 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄЛ" протягом 14 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Донецькому національному університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 434,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у справі №5006/37/20пн/2012 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЄЛ" заперечувало проти задоволення касаційної скарги та просило залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №02-05/970 у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. для розгляду справи №5006/37/20пн/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 23.12.2013р. представник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України підтримав вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2002р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, загальною площею 434,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 99 на 1 поверсі гуртожитку №1, для розташування торговельного залу, офісу, що знаходиться на балансі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить на 16.05.1998р. суму в розмірі 170606,25грн., строком з 01.09.2002р. до 02.12.2003р.

Право оперативного управління позивача відносно об'єкту оренди державної власності підтверджується свідоцтвом від 01.12.2009р. і витягом від 05.12.2009р.

Пунктом 10.6 зазначеного договору визначено, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.8 договору чинність договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковими угодами від 28.11.2003р., від 30.11.2004р., від 01.09.2005р. та від 07.08.2007р. сторони неодноразово продовжували строк дії договору. При цьому виходячи із умов зазначених угод, апеляційною інстанцією обґрунтовано зазначено, що сторони не змінювали дату початку строку дії договору, а лише продовжували його строк.

Приписами ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Апеляційним господарським судом правомірно не прийняті до уваги листи від 08.01.2009р. №16/2, від 18.05.2009р. від №16/1034 та від 26.05.2011р. №16/1189 та від 30.01.2012р. №16/245, які на думку позивача підтверджують закінчення строку дії договору та підтверджують повідомлення відповідача про припинення строку дії спірного договору, оскільки останні не є належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що між сторонами наявні договірні правовідносини за договором оренди від 01.09.2002р., що підтверджується платіжними дорученнями за 2012р., якими відповідач на підставі виставлених позивачем рахунків з посиланням на спірний договір здійснював оплату вартості оренди та актом звірки розрахунків станом на 01.06.2013р. за цим договором, що виключає можливість для твердження щодо припинення строку дії договору саме з 01.09.2009р.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у справі №5006/37/20пн/2012 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. у справі №5006/37/20пн/2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Н.В. Акулова