Постанова

від 09.10.2013 по справі 906/980/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

09 жовтня 2013 року Справа № 906/980/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С. ,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.08.13 р. у справі №906/980/13 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант-комфорт" (м.Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО Україна" (м.Житомир)

про стягнення 16703,62 грн.

за участю представників:

Позивача - Федишин Віктор Богданович (директор, паспорт серії ВН №340133);

Ковальчук Сергій Олександрович (договір про надання правової допомоги від 18.04.2013р.)

Відповідача - Товянський Віктор Сергійович ( довіреність № б/н від 29.07.2013 р. )

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефант-комфорт" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО Україна" про стягнення 16703,62 грн., з яких: 15391,50 грн. - борг за договором на виконання робіт №58/25 від 25.09.2012р., 1312,12 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.08.2013р. у справі №906/980/13 (суддя Сікорська Н.А.) позов ТзОВ "Елефант-комфорт" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто Україна" на користь позивача 15391,50 грн. боргу за виконані роботи; 1097,92 грн. пені; 1698,44 грн. судового збору; 1000,00 грн. послуг адвоката. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за виконані роботи відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами; в частині стягнення пені позов підлягає частковому задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТзОВ "ФІТО Україна" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 91-93).

В скарзі зазначає, що відмовився від проведення кінцевого розрахунку і при розгляді справи у суді першої інстанції посилався на те, що підставою для відмови від проведення кінцевого розрахунку є саме наявність недоліків у виконаній роботі, що підтверджується належними письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи (акт обстеження за №2-2111-08 від 17.04.2013 року, договір на виконання робіт №58/25 від 25.09.2012 року). При цьому посилався на ст. 852 Цивільного кодексу України згідно якої відповідач має право за своїм вибором: вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або; виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи; відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким ТзОВ "Елефант-комфорт" в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. апеляційну скаргу ТзОВ «ФІТО Україна» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 90).

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

09.10.2013р. скаржник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з направленням повторної заяви на адресу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області з приводу якості виконаних робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення факту наявності недоліків не є предметом дослідження в межах спору про стягнення вартості виконаних робіт. Крім цього, за результатами прийнятого рішення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області апелянт не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою в порядку та у спосіб визначений Розділом ХІІІ ГПК України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2013р. представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 12.08.13 р. у справі №906/980/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.09.2012р. ТзОВ "Фіто Україна" (замовник) та ТзОВ "Елефан-Комфорт" (виконавець) уклали договір на виконання робіт № 58/25 (арк.справи 14), відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по влаштуванню системи припливно-витяжної вентиляції у приміщенні замовника, що знаходиться за адресою: м.Житомир вул.Ватутіна, 188 з використанням матеріалів, деталей, запчастин, комплектуючих, конструкцій, обладнання виконавця, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу та використані матеріали згідно рахунку виконавця.

Ціна на роботи по влаштуванню системи припливно-витяжної вентиляції у приміщенні відповідача з урахуванням ПДВ складає: 50783,00 грн. (п.2.1. договору)

Відповідно до п.2.2. терміни оплати: до початку виконання робіт відповідач сплачує позивачу передоплату в розмірі 30000,00 грн. для закупівлі обладнання. Кінцеві розрахунки в сумі 20783,00 грн. здійснюються відповідачем на підставі акту прийому - передачі виконаних робіт, наданого йому позивачем, протягом трьох днів з моменту його підписання.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2012 р. від відповідача на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 25391,50 грн., що підтверджується банківською випискою (арк.справи 29).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. (арк.справи 15-17), позивач виконав, а відповідач прийняв роботи згідно договору №58/25 від 25.09.2012р. на загальну суму 50783,00 грн.

Відповідач 05.02.2013р. перерахував на користь позивача 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (арк.справи 28).

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем роботи по влаштуванню системи припливно-витяжної вентиляції в розмірі 15391,50 грн.

27.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 15 від 26.03.2013р. про сплату 15391,50 грн. боргу за договором підряду, яка була отримана відповідачем 29.03.2013р., та залишена без відповіді та без задоволення (арк.справи 30-31).

Відповідно до п.6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на пункт 6.2. договору, нарахував на суму боргу відповідача пеню в розмірі 1312,12 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі стверджує, що підрядні роботи, залишкову вартість яких просить стягнути позивач, виконані із значними відхиленнями від норм, про що свідчить акт обстеження №1-2111-08 від 17.04.2013 р. (арк.справи 71), при цьому зазначає, що 31.12.2012р. акт приймання будівельних робіт підписано сторонами без зауважень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач, порушивши своє договірне зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 15391,50 грн.

Доводи скаржника про неналежну якість виконаних позивачем робіт з посиланням на акт обстеження за №2-2111-08 від 17.04.2013р. правомірно не взято судом першої інстанції до уваги.

Зокрема, ст.853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Як встановлено частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Відповідно частини 2 вказаної статті, підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Акт виконаних робіт за грудень 2012 р. між сторонами підписано без зауважень, доказів надіслання позивачу претензій щодо якості виконаних робіт в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлені після прийняття робіт за договором підряду недоліки можуть бути підставою для виникнення між сторонами спору щодо усунення таких недоліків, відшкодування шкоди, зменшення ціни роботи. Твердження відповідача про наявність недоліків (з посиланням на акт обстеження №1-2111-08 від 17.04.2013 р.) не можуть прийматися судом при вирішенні спору про стягнення вартості виконаних робіт, так як не є предметом дослідження в межах даного спору.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до позовної заяви, позивач здійснює нарахування пені в два періоди: з 04.01.2013 р. по 05.02.2013 р. (по день сплати відповідачем 10000,00 грн.) на суму 25391,50 грн.; та з 06.02.2013 р. по 08.07.2013 р. на суму 15391,50 грн.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили сплату 30000,00 грн. передоплати.

Проте, відповідачем було перераховано в якості попередньої оплати лише 25391,50 грн.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки позивач без зауважень та заперечень приступив до виконання та виконав підрядні роботи, своїми діями сторони змінили умову щодо передоплати, фактично встановивши її в розмірі 25391,50 грн.

Отже, порядок сплати різниці суми передоплати 4608,50 грн. (30000,00 грн. - 25391,50 грн.) залишився не погоджений сторонами, а тому підлягає врегулюванню відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України - у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, тобто по 05.04.2013р.

За таких обставин 04.01.2013р. у відповідача виникло зобов'язання лише щодо сплати 20783,00 грн. погодженого сторонами кінцевого розрахунку.

Крім того, при нарахуванні пені позивачем не було враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки розрахунок пені проводиться з 04.01.2013р., то нарахування в даному випадку припиняється 04.07.2013р, а не як було визначено позивачем - з 08.07.2013р.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що з 10.06.2013 р. облікова ставка НБУ становить 7,0%, застосувавши за весь період ставку 7,5%.

А тому, пеню за період з 04.01.2013 по 04.02.2013 р. слід нараховувати на борг в розмірі 20783,00 грн., що становить 273,31 грн. (31 день прострочення).

Пеню в період з 05.02.2013 р. по 05.04.2013 р. слід нараховувати на суму боргу 10783,00 грн. (20783,00 грн. - 10000,00 грн.), що становить 265,88 грн. (60 днів прострочення).

Пеню в період з 06.04.2013 р. по 04.07.2013 р. слід нараховувати на суму 15391,50 грн. (10783,00 грн. + 4608,50 грн.), що становить 558,73 грн. (90 днів прострочення).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Житомирської області, що підлягає до стягнення пеня в розмірі 1097,92 грн., а в стягненні 214,20 грн. пені слід відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО Україна" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.08.13 р. у справі №906/980/13- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.